Реферат Облігації

Страница 1 из 5 | Следующая страница

План.

Вступ

Розділ І. Облігація - борговий цінний папір. Суть й види облігацій.

Розділ ІІ. Ринок Облігацій – місце на ринку цінних паперів. Умови обігу облігацій.

Розділ ІІІ.Проблеми й перспективи розвитку ринку облігацій в Україні.

Висновки

Вступ

Облігація – являє собою борговий документ. як правило, кошти залученні по них потрапляють безпосередньо до емітента й вкладуються в виробництво (за виключенням держаних облігацій). У світовій практиці значна частина позик по облігаціях носити довгостроковий характер й має відносно невеликий відсоток. «Дешеві» кредити, іноді їхні називають. Останнім годиною обсяги залучення коштів за допомогою «дешевих кредитів» значно збільшився на світовому ринку. Враховуючи, життєву необхідність українського виробника в достатньо недорогих й довгострокових позиках можна сказати, що загальні тенденції світового ринку цінних паперів, з збільшення долі облігацій на ньому стануть тенденціями й на українському ринку.

Проте тепер ситуація дещо розбалансована, й виною тому багато чинників. Для визначення їхні ми розглянемо сутність облігації як боргового паперу, чи є він дійсно «дешевим кредитом», яку місце ринку облігацій на ринку цінних паперів. Для кращого розуміння ситуації в Україні ми пропонуємо розглянути паралельно основні Закони України, що визначають облігацію як цінний папір й регулюють її обіг. Друга необхідна частина аналізу – розгляд видів облігацій й умів їхнього обігу. Враховуючи, що вид облігації багато в чому визначає її обіг ми розбили класифікацію облігацій на дві частини: перша дається в розрізі найбільш використованих й загальновизнаних існуючих видів облігацій, а друга – врозрізі тихий ознак класифікації, котрі найбільш суттєво впливають на особливості обігу облігації й поєднання які використовується для моделювання цінних попаперів. Алі обсяг курсової роботи не дає змоги более глиьоко з’ясувати особливості шкірного виду, поєднання класифікаційних ознак. Тому деякі різновиди облігацій залишилися без уваги.

У третьому розділі ми даємо на основі знань Першого й іншого розділів характеристику сучасного стану ринку облігацій, коротку ретроспективу його розвитку для визначення причин, що зумовили такий стан, й робимо спробу оцінити перспективи й шляхи майбутнього розвитку ринку облігацій.

Розділ І. Облігація – борговий цінний папір. Суть й види облігації.

Облігація – вид боргового інвестиційного цінного паперу, який визначає відносини позики між власником (володарем) облігації та емітентом й підтверджує забов’язання емітента поверниути власнику облігації номінальну вартіть облігації в передбачений термін, а також певний відсоток (винагороду).

Коментуючи це визначення можна сказати, що облігація вирижає певний вид грошових відносин, котрі виникають між продавцем (емітентом) й покупцем облігації. Ці відносини трактуються як відносини позики. Тобто облігація це договір про позику, а отже має відповідати основним її принципам:

· Принцип поверненості – сума, що зазначена на облігації має бути повернена її власнику;

· Принцип строковості – це Повернення має бути здійснено в чітко визначений термін, що зазначений в умові випуску облігацій.

· Принцип платності – за користування позикою позичальник виплачує кредитору винагороду , що становить як правило певний відсоток від суми позики, виплачується чи протягом рядок дії облігації поступово чи при погашенні.

Проте даний договір позики, яким є облігація вигідно вирізняється від інших видів договорів тім, що по-перше, має стандартизовану форму, а отже меньші витрати при розмішені й обслуговуванні боргу. По-друге, документ, що містить цей договір може змінювати свого власника (кредитора), тобто право вимагати від емітента виконання умів позики може бути об’єктом операції купівлі-продажу на ринку, а сам документ може вільно обертатися, слугувати платіжним засобом, бути заставою, передаватися в спадщину.

Виписка із закону.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів й підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цого цінного паперу в передбачений в ньому рядків із виплатою фіксованого відсотка ( якщо інше не передбачене умовами випуску).[1]

Облігація може випускатися в документарній й електроній формі. У першому випадку перехід власності фіксується безпосередньо передачею бланків облігацій від продавця покупцю чи особі, Яка зберігає його цінні папери. Документ, який представляє собою облігацію має містити наступні реквізити:

Випискаа з закону.

… найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування й місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування чи ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; рядки погашення, розмір й рядки виплати процентів (для процентних облігацій); місце й дату випуску, а також серію й номер облігації; підпис керівника емітента чи іншої уповноваженої на це особини, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів.

Купон на виплату процентів винен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента й рік виплати процентів[2].

Якщо облігація має електрону форму, те в вигляді записів на банківських рахунках чи на депозитних рахунках в депозитаріях (наприклад ОВДП – в Депозитарії НБУ).

Облігація, як й будь-який інший цінний папір, може бути іменною й на пред’явника, що вільно обертаються й із обмеженим колом обігу. Іменні облігації, якщо інше не пердбачено Законодавством України чи в умовах випуску спеціально не вказано, що смердоті (облігації) не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи)[3]. Облігації, запропоновані для відкритого продаж із наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Згідно українського законодавства мінімальний номінал облігації 5 гривень[4]. Номінальна вартість, що є більшою за мінімальну має бути кратною їй (10, 15, 50, й т.д.). Номінальна вартість визначається емітентом при прийнятті рішення про випуск облігацій.

Крім номінальної розрізняють ще відсічну й курсову вартість облігації. Відсічна ціна – це ціна за якою розміщуються облігації на первинному ринку. Курсова ціна формується на ринку под впливом попиту й пропозиції, що склалися на даний момент. Курс як правило виражається у відсотках до номіналу облігації. Існує також поняття викупної ціни, под якою розуміють ту суму грошей, за якої ця облігація може бути викуплена емітентом у її власника, якщо це визначено умовами випуску.

У залежності від емітентів випускаються наступні види облігацій:

А) облігації державної позики (зовнішньої й внутрішньої);

Б) облігації місцевих позик;

У) облігації підприємств.

Це відображено в Законі України “Про цінні папери та фондову біржу”. Таким чином емітентом облігацій можуть бути органи республіканської (федеральної) й місцевої влади, підприємства всіх передбачених в державі форм власності. Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної позики приймається Кабінетом міністрів, а про випуск облігацій місцевих позик – місцевими Радами народних депутатів. Кошти від розміщення державних й місцевих позик надходять відповідно до державного й місцевих бюджетів й позабюджетних фондів.

 Рішення щодо виуску корпоративних облігацій (облігацій підприємств) приймаються емітентом й оформлюються протоколом, в якому має міститися наступна інформація: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність й службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мітку випуску й вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму емісії, кількість й номінальну вартість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; рядки Повернення коштів при відмові від випуску облігацій; рядки продаж відповідних товарів чи надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій. Підприємства помиляюся випускати облігацій на суму, що перевищує 30% статутного фонду(25% для АТ) й лише после повної його сплати (для АТ – после повної сплати всіх раніше випущених акцій). Кошти від розміщення облігацій не можуть бути використані на формування статутного фонду підприємства й на покриття збитків, що є результатом господарської діяльності емітента. Випуск облігацій за законодавством, деяких країн, не може відбутися за відсутності довірчої особини, якою найчастіше є банк чи трастова компанія.

Проте не визначено існування облігацій зовнішньої державної позики. Рішення про їхнього випуск приймається Президентом України по кожному випуску в межах встановленого Верховною Радою ліміту зовнішнього боргу України.

Одним з видів державних облігацій є казначейські забов’язання. Вони за своєю суттю нічим не відрізняються від облігацій. Основною їхнього відмінністю є более чітке визначення деяких умів їхнього випуску таких як: рядки покриття облігацій (й в залежності від цого, хто приймає рішення про їхні випуск), серед кого мають розміщуватися облігації й на що спрямовуються кошти від їхнього розміщення)

Випискаа з закону

Казначейські зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засідках серед населення, засвідчують внесення їхні власниками грошових коштів до бюджету й дають декларація про одержання фінансового прибутку.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

     а) довгострокові - від 5 до 10 років;

     б) середньострокові - від 1 до 5 років;

     в) короткострокові - до одного року.

Рішення про випуск довгострокових й середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їхні випуску.

Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України виходячи із години їхнього придбання.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.

Власниками облігацій можуть бути як фізичні то й юридичні особини. Вони їхнього можуть придбати на біржовому чи позабіржовому (третьому й четвертому) ринках за рахунок власних чи залучених коштів. Валюта в якій оплачується облігація визначається умовами її випуску. Це прописано в українському Законодавстві наступним чином:

Виписка з закону

Облігації всіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їхні особистих коштів.

Підприємства придбають облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їхні розпорядження после сплати податків та процентів за банківський кредит.

Облігації всіх видів оплачуються в карбованцях, а й у випадках, передбачених умовами їхні випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їхнього вартість виражається у карбованцях.

Таким чином, обсяг ресурсів населення (громадян) обмежений лише особистими коштами, а вартість облігацій виражається виключно у гривні.

Доход по облігаціях нараховується, як правило, як відсоток від номіналу – в Законодавстві України такі облігації називаються процентними. Хоча існують й інші форми нарахування прибутку, наприклад, дисконтні облігації, STRIPS, доходні облігації (income bonds). Сума прибутку виплачується в тій валюті, Яка визначена в умовах випуску.

Доход по облігаціях може виплачуватися й в товарній формі (цільові, безпроцентні облігації). Вони меньш ліквідні ніж нецільові облігації, тому не мають широкого поширення в світовій практиці. Така форма виплати прибутку застосовується, як правило, за умів нестабільної грошової системи та значних темпів інфляції.

Виписка з закону

Доход по облігаціях всіх видів виплачується відповідно до умів їхнього випуску.

     Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається декларація про придбання відповідних товарів чи послуг, под котрі випущено позики.

     Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні более дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

     По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються после розрахунків із бюджетом й сплати інших обов'язкових платежів.

При цьому слід наголосити, що при виплаті прибутку та задоволенні інших претензій (наприклад, при банкрутстві товарисьтва) облігації мають старшинство перед акціями. Тобто претензії щодо сплати процентів (прибутку) та Повернення боргу по них задовільняються в першу чергу, що є дуже важливиою характеристикою облігації.

Будь-яка облігація проходити чотири загальновизнані етапи свого життєвого циклу:

- емісія;

- розміщення;

- обіг;

- погашення (крім безстрокових облігацій).

На стадії емісії визначаються потреба в додаткових коштах, цілі їхнього мобілізації, приймається рішення про випуск облігацій й умови цого випуску. Відбувається визначення організацій, котрі будуть гарантами забов’язань й представляти права інвесторів й емітентів.

На стадії розміщення визначаються агенти, котрі будуть представляти емітента на фондового ринку, виконувати платежі й розрахункові операції, вести облік й зберігання облігацій. На ній ж відбувається формування фондів шляхом перехду права власності на облігації від емітента до інвесторів. Цей перехід може відбуватися в формі аукціону, приватного розміщення (коли певна група інвесторів хоче викупити весь випуск) чи призначення певних організацій (агентів), котрі будуть займатися розповсюдженням облігацій (ощадні облігації серії ЇЇ, ОВДОП 1997 року).

Стадію обігу ми окреслимо як період години від розміщення до останньої виплати по облігації (погашення). Обіг облігацій - це багаторазовиий перехід прав власності на облігації від одного інвестора до іншого. Під годину обігу виплачуються (чи не виплачуються) проміжні виплати по облігаціях передбічені умовами випуску.

Стадія погашення передбачає задоволення претензій власників облігацій щодо виплати суми боргу (як правило із погашенням останнього купону) й торб, що не були виплачені за умовами випуску. Невиплата по забов’язаннях може призвести до банкрутства компанії.

Законодавствами більшості країн створено широке полі щодо моделювання цінних паперів, тому існує велика кількість їхнього різновидів, котра збільшується із розвитком фондового ринку. На кожному історичному етапі цого розвитку виникають

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація