Реферати українською » » Мета, завдання й проблеми формування холдингових компаній. Становлення холдингових компаній у Росії (з прикладу ВПК)


Реферат Мета, завдання й проблеми формування холдингових компаній. Становлення холдингових компаній у Росії (з прикладу ВПК)

Страница 1 из 4 | Следующая страница

року міністерство освіти Російської Федерації

Новосибірський Державний Університет

Економічний факультет

Кафедра моделювання та управління промисловим виробництвом

Курсова робота

По темі:

 

Мета, завдання й проблеми

 

формування холдингових компаній.


Становлення холдингових компаній

 

у Росії (з прикладу ВПК).

 

Автор: студент групи 0706. 1 Зарубін Данило

Науковий керівник: к.э.н., доцент Соломенникова Е.А.

 

Новосибірськ 2002

Оглавление


Запровадження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

1. Становлення холдингових компаній . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4

1.1. Правове забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  4

1.1.1. Зарубіжна практика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

1.1.2. Перший вітчизняний досвід становлення холдингових відносин . . . . .8

1.2. Організаційне забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

1.3. Особливості організаційного проектування холдингів . . . . . . . . . . . . . .17

2. Конверсія у російському ВПК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

2.1. Аналіз ситуації у військової промисловості, у 1992-1994 роках . . . . . . . . . .18

2.2. ВПК індустріально розвинутих країн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20

3. Формування оборонно-промислового потенціалу до початку 90-х років . . 21

Укладання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  26

Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  28


Запровадження.

Холдинг – це товариство, що володіє певним пакетом акцій інший компанії, і має франшиза у вирішенні питань управління даної компанією.

Процес структурної перебудови вітчизняної економіки, широкомасштабна приватизація державних підприємств породжують такі нові нашій економіки господарючих суб'єктів, як холдингові компанії (холдинги) і фінансово-промислові групи (ФПГ).

Як знаємо з світової практики, глибокий тривалу кризу типу Великої депресії або ще спаду, де знаходиться російська економіка,— аж ніяк не сприятливе час на формування ефективно функціонуючих ФПГ. І це як і раніше, що у період глибоких криз нерухомість різко дешевшає і тим самим облегшуються умови концентрації власності. Наприклад, під час депресії багато універсальні і іпотечні банки США за безцінь набували зупинені підприємства міста і землі збанкрутілих фермерів. Якби цю кризу швидко закінчився, така політика принесла б банкам величезний виграш. Однак те, що Велика Депресія тривала перед початком другої Першої світової, призвів до масовому руйнування банків, омертвивших занадто надовго свої фінансові ресурси в неліквідних активах.

Навряд чи можна на те, що нинішню кризу на всьому пострадянському просторі піде на стійкий підйом вже у найближчі рік-два. Відсутність аналогічної перспективи істотно зменшує інтерес потенційних вітчизняних і закордонних інвесторів вкладення коштів у акції підприємств, майбутнє, зазвичай, видається дуже сумнівним.

У сучасному російської економіці фінансово-промислові групи - це основні форми кооперації і інтеграції між банками і її реальним сектором економіки Росії. Водночас це основні форми організації російського великого бізнесу, якими здійснюється його цілеспрямоване впливом геть яке у країні соціальний та політичний процес (пункт №2 списку літератури (далі с.л.) стор. 35).

Глобальна тенденція поширення холдингових компаній - безпосередній наслідок розвитку великого інтегрованого підприємництва. Поява дедалі більшої кількості різних за характеру діяльності юридичних, що реалізують загальні стратегічні цілі однієї й тієї ж бізнесу, об'єктивно потребує організаційно-економічної координації. Командные, гранично централізовані методи управління великими сукупностями таких осіб, зрозуміло, неможливо знайти ефективними. Але й без певної межі керованості не досягти ефекту спільної прикладної діяльності. Отже, холдингова структура управління одній з форм владнання суперечностей сучасного великого бізнесу між необхідністю розширення кількості його і збереження рівня узгодженості дії різноманітних юридичних осіб у відповідність до загальної стратегією власника. Ця обставина важливо пам'ятати, розглядаючи проблеми правового і організаційного забезпечення становлення та розвитку холдингів.

У складних умовах початку ринкових відносин і проведення конверсії оборонних підприємств стають нові запитання забезпечення їхніх стабільну роботу, без якому можна створити надійну базу і військової безпеки російської держави. Метою згаданої роботи є підставою розгляд завдання “раціонального, збалансованого розвитку оборонно-промислового потенціалу його інфраструктури”. Завдання з урахуванням потреб забезпечення воєнної безпеки країни, реалізацію програми конверсії військового виробництва та ефективного функціонування економіки загалом, т. е. завдання, яке ставлять основні тези прийняті нині військової доктриною Російської Федерації. До того ж перспективи розвитку та аналіз ситуації у ВПК у першій половині 90-х років.

1. Становлення холдингових компаній.

1.1. Правове забезпечення.

1.1.1. Зарубіжна практика.

Найбільшу активність у розвитку холдингових відносин виявляють корпорації США: вже під кінець 20-х з 513 найбільших американських корпорацій, акції яких перебувають котирувалися на Нью-йоркській фондовій біржі, 487 характеризувалися наявністю холдингових відносин. На середину 80-х було зареєстровано понад 6000 холдингів і 35,5 тис. їх відділень, контролюючих активи на суми, перевищують 2200 млрд. доларів (пункт №4 с.л. стор. 21-22).

Відповідно до Законом про комунальної холдингової компанії (1935 р.), корпорація, має 10% і більше акцій з правом голосу у інший компанії, підлягає реєстрації як холдингова. Так, основу електроенергетики США становлять энергокомпании-холдинги. У першій половині 80-х чимало їх виступили за перегляд названого акта як що містить, на думку, необгрунтовані обмеження на діяльність енергокомпаній, затрудняющего інвестування в енергетику, розвиток енергетичного ринку України і функціонування у ньому незалежних виробників електроенергії. Як реакцію цю ініціативу з'явилися нові законодавчі акти, зокрема Закон регулювання діяльності енергокомпаній (1988 р.) і закон про енергетичної політики (1992 р.). Перший сприяв активізації споруди блок-станцій та розвитку нетрадиційних джерел енергії, а другий істотно стимулював конкуренцію над ринком електроенергії.

Що ж до знаменитого закону про банківських холдингах (1956 р.), то відповідність до ним: а) банківська холдинг-компания окреслюється корпорація, якій належать 25% голосуючих акцій двох чи більше банків; б) банківської холдинг-компании заборонено скуповувати акції банків сусідніх штатах, якщо закони цих штатів не містять спеціального дозволу; в) задля встановлення контролю за банком холдинг-компания повинна щось одержати спеціальний дозвіл від ради управляючих Федеральній резервній системи (ФРС); р) холдинг-компаниям забороняється набувати підприємства, які мають ставлення до банківську діяльність. У роки у США вийшов ряд юридичних актів, доповнюють згаданий акт 1956 р. про банківських холдингах, у результаті усунули розбіжності у регулюванні діяльності холдингів, володіють двома чи більше банками. У цьому законодавстві про банківських холдингах фіксуються такі види їх фінансових операцій, схвалених ФРС: а) послуги, пов'язані із видачею позичок і заставних; б) діяльність у ролі довіреної особи; в) кредитування оренди особистої власності і нерухомості; р) виконання функцій страхового агента чи брокера; буд) надання бухгалтерських послуг і постачальники послуг з обробки даних; е) придбання акцій місцевих компаній реконструкції й розвитку, які забезпечують житлом й робітниками місцями на осіб із низькими і середніми доходами; консультування банків, які є філіями холдинг-компании, з питань управління.

Один із особливостей американської правової системи - відсутність єдиного всім штатів законодавства, який би правове становище корпорацій і холдингів; тому звичайно створюються та діють у тих штатах, де передбачені найвигідніші умови у частині оподаткування (цьому плані особливо популярні штати Делавер та у Нью-Джерсі). Законодавство США відносить холдинги торгово-промислових корпорацій до корпорацій загального типу, а холдинги фінансових підприємств (банків, страхових, інвестиційних та трастових фірм) - до дешевших фінансових підприємствам. З перших законодавчо виділена і особливо врегульована робота лише холдингів електро- і газопостачальних підприємств (пункт №4 с.л. стор. 22-23).

 У Німеччині спеціальне законодавство про холдингах відсутня (беручи до уваги антикартельного закону), проте регулювання процесів їх створення і функціонування здійснюється з допомогою законів про акціонерних товариствах (1965 р.) і суспільствах із обмеженою відповідальністю (1892 р.). Найважливіші становища німецької правова база щодо холдингів і акціонерних товариств такі (пункт №4 с.л. стор. 23).

1. Згідно з законодавством про акціонерних товариствах, холдингова компанія як панівного підприємства проти неї здійснювати керівництво іншими підприємствами концерну, укладати із нею договори (володіння, про консолідації прибутку, про відрахування частини прибутку, про оренду підприємства, тощо.), і навіть приєднувати дочірні фірми. Відповідно до договірних відносин управляючий холдинг має необмежене права розпоряджатися дочірні підприємства концерну рівні і потребуватиме виконання відповідних розпоряджень.

2. Повноваження прийняття рішень лише на рівні управляючого холдингу підкріплюються правом виконавчого директора основного підприємства давати такі (крім інших) вказівки, які відповідають поточним інтересам дочірніх фірм, але відповідають загальної стратегії холдингу. Відмова від виконання розпоряджень можливий тільки тоді, коли з'ясовується, що це вказівки не служать інтересам холдингу у цілому або інтересам інших підприємств об'єднання.

3. Основне підприємство може вживати свої повноваження з дачі вказівок дочірньому підприємству здійснювати дії, пов'язані з допомогою капіталу, зокрема у вигляді випуску цінних паперів, регулювання розмірів отчисляемой прибутку.

4. Високий рівень повноважень правління основного суспільства узгоджується з високої відповідальністю - навіть тоді самостійного прийняття дочірні фірми певних управлінські рішення; звільнення керівництва від відповідальності наслідки дій підлеглих структур виключається. У принципі так законодавство не перешкоджає розширенню повноважень основного підприємства настільки, що функції дочірніх фірм може бути було зведено до внутрицеховому управлінню.

5. Закон про кредитної системі обмежує керівництво фінансово-кредитних установ у прийняття рішень про пайову участь в капіталі підприємств та його об'єднань розміром суми "відповідального власного капіталу" (до останньої включається величину статутного капіталу плюс акції, перебувають у власності підприємства, і резервні фонди). Звичайна "квота" дольової участі кредитних інститутів має перевищувати 10-20% капіталу промислового акціонерного товариства.

Незалежно обов'язків повідомляти про видачу великих кредитів фінансова організація зобов'язана негайно заявляти федеральному відомству нагляду і німецькому федеральному банку ухвалення або про припинення дольової участі й інші підприємстві, і навіть про зміни розміру частки участі, якщо часткове володіння перевищує 10% капіталу фірми (пункт №2 с.л. стор. 39).

У Великобританії (як та Франції) спеціальне холдингова законодавство також відсутня. Проте Закон про промисловості (1975 р.) регулює порядок: закладу і реєстрації компаній; перетворення компаній жодного виду у компанії іншого виду; проведення емісії цінних паперів; розподілу прибутків. Цим законом регулюються також: звітність; обов'язки посадових осіб компаній; відносини управління, їх справами; питання злиття, розділення бізнесу і ліквідації; відносини між материнськими і дочірніми товариствами. З метою наближення англійського законодавства до законодавства про компаніях, чинному у ЄС, за відзначеним актом з'явилося відповідне акти 1980 і 1981 рр. У 1985 р. англійським парламентом ухвалили новий закону про компаніях, консолідуючий прийняті раніше правові акти (пункт №4 с.л. стор. 22).

Нині більшість великих компаній Великобританії - багатогалузеві концерни. Контроль численних філій і дочірніх компаній здійснюється через контрольні пакети акцій (приблизно 10% акцій). Наприклад, в власності членів рад директорів таких компаній, як "Сиэро", "Гинее", "Теско", "Лэдброук" і "Дж. Сэйнсбери" перебувають відповідно 7, 10, 15, 24 і 65% голосуючих акцій (пункт №2 с.л. стор. 42).

Холдинговые компанії мови у Франції грають активну роль швидко не зовсім розвиненому процесі злиття банківського капіталу з промисловим. Організаційною

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація