Реферати українською » Авиация и космонавтика » Аналіз гіпотез Виникнення земли и Сонячної системи


Реферат Аналіз гіпотез Виникнення земли и Сонячної системи

Страница 1 из 2 | Следующая страница

План роботи:

 

>Вступ

Картина світу

Рух планет

>Першімоделі світу

>Першагеліоцентрична система

Система Птолемея

світ Коперника

>Сонце йЗірки

Галактика

>Зорянісвіти

>Всесвіт

>Висновок

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

Зоряні небо у усічасизаймалоуяву людей.Чомузапалюютьсязірки?Скільки їхньогосяє в ночі? Чи далеко смердоті від нас? Чиємежі узоряногоВсесвіту? Зглибокоїстаровини людиназамислювалася надцими йбагатьмаіншимипитаннями,прагнувзрозуміти, йосмислитиустрій того великого світу, вякому миживемо.

>Найдавнішіуявлення людей проньогозбереглися вказках й легендах.Пройшлистоліття йтисячоліття,перш ніжвиникла йотрималаглибокеобґрунтовування йрозвиток наука проВсесвіт, щорозкрила намчудесну простоту,дивний порядоквсесвіту.Недаремноще встародавнійГреціїїїназивали Космосом аце словоспочатку означало «порядок» й «красу».

>Системи світу –цеуявлення пророзташування впросторі йрусі землі,Сонця,Місяця, планет,зірок йіншихнебеснихтіл.


Картина світу

Устароіндійськійкнизі, котраназивається «>Рігведа», що означати «Книжкапромов», можназнайтиопис – один ізнайперших вісторіїлюдства –всьогоВсесвіту якєдиногоцілого.

>Згідно «>Рігведі»,Всесвітвлаштований недуже складно. Уньомує,перш на, Земля.Вонапредставляєтьсябезмежноюпласкоюповерхнею – «>обширним простором».Цяповерхняпокритазверху небом. А небо –цеголубий,усіянийзірками «>зведення».Між небом йЗемлею – «>повітря, якусвітиться».

>Від наукице було бдуже далеко. Аліважливо тутінше.Чудова йграндіозна самазухвала позначка –обійнятидумкою весьВсесвіт.Звідсиберевитокиупевненість до того, щолюдськийрозумздатнийосмислити,зрозуміти,розгадатиїїпристрій,створити всвоїйуявіповну картину світу.

 

Рух планет

>Спостерігаючи зарічнимпереміщеннямСонцясередзірок,стародавні людинавчилисязавчасновизначатинастаннятієї чиіншої пори року.Вонирозділилисмугу небауздовжекліптики на 12сузір'їв, вкожному із якіСонцезнаходитьсяприблизномісяць. як уженаголошувалося,цісузір'я булиназванізодіакальними.Всі смердоті завинятком одногоносятьназвитварин.

Зпередранковим збіговиськом того чиіншогосузір'ястародавні людизв'язували своїсільськогосподарські роботи, йцевідображено лише уназвахсузір'їв. Так,появи нанебісузір'яВодоліяуказувало наочікувануповінь,поява Ріб – намайбутнійхідриби дляметанняікри. Зуранішньоюпоявоюсузір'яДевипочиналосяприбиранняхліба, якупроводилосяпереважножінками. Черезмісяць нанебіз'явиласясусіднєсузір'яТерези, за годинуякразвідбувалосязважування й підрахунок врожаю.

>Ще за 2000 років дон.е.стародавніспостерігачіпомітилисередзодіакальнихсузір'ївп'ятьособливихсвітил, котрі,постійноміняючисвоєположення нанебі,переходять із одногозодіакальногосузір'я вінше.Надалігрецькіастрономи назвалицісвітила планетами,тобто «>блукаючими».

ЦеМеркурій, Венера, Марс,Юпітер й Сатурн, щозберегли всвоїхназвах до відома нашихднівіменадавньоримськихбогів. Доблукаючихсвітил бувзарахованийтакожМісяць йСонце.

>Ймовірно,пройшло багатосторічперш ніжстародавнім астрономамвдалосявстановитивизначенізакономірності врусі планет й,перш на,встановитипроміжки години, послезакінчення якіположенняпланети нанебі повідношенню доСонцяповторюється.Цейпроміжок годинипізніше був назвсинодичнимперіодомобігупланети.Після цого можна було бробитинаступнийкрок – будуватизагальну модель світу, вякій длякожної із планет бі було бвідведенопевнемісце йкористуючись якої можна було б б напередпередбачитиположенняпланети надекількамісяців чиліт вперед.

За характером свого руху нанебесній сфері повідношенню доСонцяпланети (в нашомурозумінні)підрозділяються надвігрупи.Меркурій й Венера назввнутрішніми чинижніми,інші –зовнішніми чиверхніми.

КутовашвидкістьСонця понадшвидкості прямого рухуверхньоїпланети. ТомуСонцепоступовообганяє планету. як й длявнутрішніх планет, вмить, колинапрям на планету й наСонцеспівпадає,наступаєз'єднанняпланети ізСонцем.Після того, якСонцеобжене планету, вонстаєвидимою перед його збіговиськом, вдругійполовині ночі. Момент, коли кутміжнапрямом наСонці йнапрямом на планетускладає 180градусів,називаєтьсяпротистояннямпланети. Уцей годину воназнаходиться всередині дуги свогопозаднього руху.Видаленняпланети відСонця на 90градусів на східназиваєтьсясхідноюквадратурою, але в 90градусів назахід –західноюквадратурою.Всізгадані тутположення планетщодоСонця (ізпогляду земногоспостерігача)називаютьсяконфігураціями.

Прирозкопкахстародавніх міст йхрамівВавилоніїзнайдені десяткитисячглинянихтабличок ізастрономічними текстами.Їхрозшифровка показала, щостародавнівавилонськіастрономиуважностежили заположенням планет нанебі; смердотізуміливизначити їхнісинодичніперіодиобігу йвикористатицідані присвоїхрозрахунках.

>Першімоделі світу

Недивлячись нависокийрівеньастрономічнихвідомостейнародівстародавньогоСходу, їхнього подивися набудову світуобмежувалисябезпосереднімизоровимивідчуттями. Тому уВавилонісклалися подивися, згіднояким Землямає видопуклого острова,оточеного океаном.Усередині землі абизнаходиться «царствомертвих». Небо –цетвердий купол, щоспирається наземнуповерхню йвідділяючий «>нижні води» (океан,оточуючийземнийострів) від «>верхніх (>дощових) вод». На цьомукуполіприкріпленінебеснісвітила, над небом абиживуть боги.Сонце сходитивранці,виходячи ізсхіднихворіт, й заходити череззахідні ворота, авночі воно тарухається подЗемлею.

>Згідноуявленнямстародавніхєгиптян,Всесвітмає видвеликоїдолини,витягнутої ізпівночі напівдень, вцентріїїзнаходитьсяЄгипет. Небоуподібнювалося великомузалізномудаху,якийпідтримується настовпах, наній увиглядісвітильниківпідвішенізірки.

УСтародавньомуКитаїіснувалоуявлення, згідноякому Землямає форму плоскогопрямокутника, надяким настовпахпідтримуєтьсякруглеопукле небо.Розлючений дракон абизігнувцентральнийстовп,унаслідок чого Землянахилилася на схід. Тому усірічки вКитаїтечуть на схід. Небо жнахилилося назахід, тому усінебеснісвітиларухаються із одразу ж назахід.

Ілише вгрецькихколоніях назахідних берегахМалоїАзії (>Іонія), напівдніІталії й вСицилії в четвертомустолітті донашоїерипочавсябурхливийрозвиток науки,зокрема,філософії, яквчення про природу.Саме тут - назміну простомуспогляданнюявищприроди й їхнінаївномутлумаченнюприходятьспробинауковопояснитиціявища,розгадати їхньогоістинні заподій.

Одним ізвидатнихстарогрецькихмислителів бувГераклітЕфесській (>близько 530 – 470 рр. до зв. е.). Цейому належати слова: «Світ, Єдинийзівсього, нестворенийніким ізбогів йніким із людей, а був,є й якщовічнимживимвогнем, щозакономірноспалахує йзакономірнозгасає...»Тоді жПіфагорСамосській (>близько 580 - 500 рр. до зв. е.)виказав думку про ті, що Земля, як йіншінебеснітіла,має формукулі.ВсесвітпредставлявсяПіфагору увиглядіконцентричних, вложенних як одногопрозорихкришталевих сфер, до які абиприкріпленіпланети. Уцентрі світу вціймоделіпоміщалася Земля,навкругинеїоберталисясфериМісяця,Меркурія,Венери,Сонця, Марса,Юпітера й Сатурна.Далі на перебувала сферанерухомихзірок.

>Першутеоріюбудови світу, щопояснюєпрямий йпозадній рух планет,створивгрецькийфілософЕвдоксКнідській (>близько 408 – 355 рр. до зв. е.).Вінзапропонував, що укожноїпланетиє жодна, адекілька сфер, щоскріпляють один із одним. Одна із нихскоює один оборотдобанавкругиосінебесноїсфери понапряму із одразу ж назахід. Часобігуіншій (узворотний бік)передбачалосярівнимперіодуобігупланети. Тім самимпояснювався рухпланетиуздовжекліптики. При цьомупередбачалося, щовісьдругоїсферинахилена доосіпершою подпевнимкутом.Комбінація ізцими сферамище двох дозволялапояснитипозадній рух повідношенню доекліптики.Всіособливості рухуСонця йМісяцяпояснювалося задопомогоютрьох сфер.ЗіркиЕвдоксрозмістив наодній сфері, щовміщає у собі усіінші. Таким чином, весьвидимий рухнебеснихсвітилЕвдоксзвів дообертання 27 сфер.

>Доречнонагадати, щоуявлення прорівномірний,круговий, абсолютноправильний рухнебеснихтілвиказавфілософ Платон.Він жвиказавприпущення, що Землязнаходиться вцентрі світу, щонавкругинеїзвертаєтьсяМісяць,Сонце, даліуранішнязірка Венера,зірка Гермеса,зірки Ареса, Зевса йКроноса. У Платонавпершезустрічаютьсяназви планет наім'ябогів,повністюспівпадаючі ізвавилонськими. Платонвпершесформулював математикам завдання:знайти, задопомогою якірівномірних йправильнихкруговихрухів можна «урятуватиявища, щопредставляються планетами».Іншими словами, Платонставив завданняпобудуватигеометричну модель світу, вцентріякої,безумовно, винна бувзнаходитися Земля.

>Удосконаленнямсистеми світуЕвдоксазайнявсяучень Платона Аристотель (384 – 322 рр. до зв. е.). Ос-кільки подивися цоговидатногофілософа –енциклопедистанеподільнопанували уфізиці йастрономіїпротягоммайже двохтисячліт, тозупинюся нимидетальніше.

Аристотель,вслід зафілософомЕмпедоклом (>близько 490 - 430 рр. до зв. е.), припустившиіснуваннячотирьох «>стихій»:землі, води,повітря й вогню, ззмішення які абивідбулися усітіла, щозустрічаються на землі. По Арістотелеві,стихії вода й земляприродним чиномпрагнутьрухатися до центру світу («вниз»), тоді яквогонь йповітрярухаються «вгору» допериферії й то тімшвидше,чимближче смердоті до свого «природногомісця». Тому вцентрі світузнаходиться Земля, над неюрозташовані вода,повітря йвогонь. По Арістотелеві,Всесвітобмежений впросторі,хочаїї рухвічно, немає анікінця ані початку. Цеможливоякразпотоиу, що,окрімзгаданихчотирьохелементів,існуєще йп'ята,незнищуванаматерія, якої Аристотель назвавшиефіром. Зефіру аби йполягають усінебеснітіла, для яківічнийкруговий рух –цейприродний стан. «Зонаефіру»починаєтьсябіляМісяця йтягнеться вгору, тоді якнижче заМісяцьзнаходиться світчотирьохелементів.

Від якописуєсвоєрозуміннявсесвіту сам Аристотель:

«>Сонце йпланетизвертаютьсябіля землі, щознаходитьсянерухомо вцентрі світу. Нашвогонь,щодокольору свого, немаєніякоїсхожості ізсвітломсонячним,сліпучоїбілизни.Сонце нескладається із вогню; воно таєвеличезнескупченняефіру; теплотаСонцязаподіюєтьсядією його наефір под годинуобігунавкруги землі.Комети сутьскороминучіявища, котрішвидконароджуються ватмосфері й як ішвидкозникають.Чумацький Шляхє не щоінше, яквипаровування,запаленішвидкимобертаннямзірокбіля землі... Рухинебеснихтіл,взагалікажучи,відбуваютьсянабагатоправильніше, ніжрухипомічаються на землі;бо,оскількитіланебеснівчинені забудь-якііншітіла, тоїмличитьнайправильніший рух, й разом із тімнайпростіше, атакий рухможе бути лишекруговим, бо в цьомувипадку рухбуває разом із тім йрівномірним.Небеснісвітиларухаютьсявільноподібно богам, до які смердотіближче, ніж дожителів землі; томусвітила прирусісвоєму непотребуютьвідпочинку й причину свого рухумістять лише усобі.Вищіобласті неба,досконаліші,містять всобінерухомізірки,мають томунайдосконаліший рух -завждиуправо. Коли ж дочастини неба,найближчої до землі, а тому йменшзробленої, тоцячастина служитимісцеперебуваннямнабагатоменшдосконалихсвітил, котріпланети.Ціостаннірухаються не лишеуправо, але й йвліво, йпритому поорбітах,нахилених доорбітнерухомихзір.Всіважкітілапрагнуть центру землі, аоскількивсякетілопрагне центруВсесвіту, то тому й Земля винназнаходитисянерухомо в цьомуцентрі».

Припобудовісвоєїсистеми світу АристотельвикористовувавуявленняЕвдокса проконцентричнісфери, на якірозташованіпланети й котріобертаютьсянавкруги землі. По Арістотелеві,першопричиною цого рухує «>першийдвигун» -особлива сфера,розташована засферою «>нерухомихзірок», Яка й забезпечувати рух весьінший, щообертається. Поціймоделілише одна сфера вкожній із планетобертається із одразу ж назахід,інші три десятки впротилежному напрямку. Аристотельвважав, щодіяцихтрьох сфер виннакомпенсуватисядодатковимитрьомавнутрішніми сферами, що належатитій жпланеті.Саме в цьомувипадку накожнуподальшу (у напрямі до землі) планетудієлишедобовеобертання. Таким чином, всистемі світу Аристотеля рухнебеснихтілописувався задопомогою 55твердихкришталевихсферичнихоболонок.

>Пізніше вційсистемі світу було бвиділеновісімконцентричнихшарів (небес), котрі передавалисвій рух один одному (малий. 1). Укожному такомушаріналічувалосясім сфер,рушійнихдану планету.

Зачасів Аристотелявисловлювалися йінші подивися набудову світу,зокрема, що неСонцезвертаєтьсянавкруги землі, а Земля разом ізіншими планетамизвертаєтьсянавкругиСонця.Проти цого Аристотельвисунувсерйозний аргумент:якби Землярухалася впросторі, тієїцей рухприводив бі до регулярного видимогопереміщеннязірок нанебі. як мизнаємо,цейефект (>річнийпараллактичнийзсувзірок) буввідкритийлише о 19-йстоліття, через 2150 років после Аристотеля...

Насхилісвоїхліт Аристотель бувзвинувачений вєресі йвтік ізАфін. Направду всвоємурозумінні світувінколивавсяміжматеріалізмом йідеалізм.Йогоідеалістичні подивися й,зокрема,уявлення про Землю якцентрівсесвіту було бпристосоване длязахистурелігії. Відчому всередині іншоготисячоліттянашоїериборотьбапротипоглядів Аристотеля сталанеобхідноюумовоюрозвитку науки...

>Першагеліоцентрична система

>Сучасникам Аристотеля уже було бвідомо, що планета марс впротистоянні, атакож Венера под годинупозаднього рухузначнояскравіше, ніж віншімоменти. Потеорії сфер смердотіповинні були бзалишатисязавжди наоднаковійвідстані від землі.Саме тому тодівиникали йіншіуявлення пробудову світу.

Так,ГераклітПонтійській (388 – 315 рр. до зв. е.)припускав, що Землярухається «...обертально,білясвоєїосі, назразок колеса, з заходженню на східнавкругивласного центру».Вінвиказавтакож думку, щоорбітиВенери йМеркуріяє колами, вцентрі якізнаходитьсяСонце. Разом ізСонцемціпланети аби йобертаютьсянавкруги землі.

>Ще болеесміливихпоглядівдотримувавсяАристархСамосській (>близько 310 – 230 рр. до зв. е.).

>Видатнийстарогрецький навчаньАрхімед (>близько 287 – 212 рр. дон.е.) всвоємутворі «>Псамміт» («>Численняпіщинок»),звертаючись доГелонаСиракузського, писавши про подивисяАристарха так:

«Тізнаєш, що зауявленнямдеякихастрономів світломає формукулі, центрякогоспівпадає із центром землі, арадіусрівнийдовжиніпрямої,сполучаючоїцентри землі йСонця.

АліАристархСамосській всвоїх «>Пропозиціях»,написаних нимпротиастрономів,відкидаючицеуявлення, приходити довисновку, що світнабагатобільшихрозмірів, ніж лише щовказано.Вінвважає, щонерухомізірки йСонце неміняють свогомісця впросторі, що Землярухається по палінавкругиСонця, щознаходиться в йогоцентрі, й що центрсферинерухомихзірокспівпадає із центромСонця, арозмірцієїсферитакий, що коло,описуване по йогоприпущенню,Землею,знаходиться довідстанінерухомихзірок в такому жвідношенні, до центрукулізнаходиться до йогоповерхні».

СистемаПтоломея

>Становленняастрономії якточної наукипочалосязавдяки роботамвидатногогрецькоговченогоГіппарха.Вінпершийпочавсистематичніастрономічніспостереження й їхнівсестороннійматематичнийаналіз,заклавосновисферичноїастрономії йтригонометрії,розробивтеорію рухуСонця йМісяця й наїїоснові –методипередобчислюваннязатьмарень.

>Гіппархзнайшов, щовидимий рухСонця йМісяця нанебієнерівномірним. Томувін ставши на точкузору, щоцісвітиларухаютьсярівномірно покруговихорбітах,проте центр колазміщений повідношенню до центру землі.Такіорбіти булиназвані >ексцентрами.Гіппархсклавтаблиці, по яких, можна було бвизначитиположенняСонця ймісяця нанебі набудь-який день року. Коли ж до планет, тозауваженню Птолемея,він не «>зробивіншихспробпояснення руху планет, азадовольнявсяприведенням до ладузроблених доньогоспостережень,приєднавши перед тимщенабагатобільшукількістьсвоїхвласних.Вінобмеживсявказівкою своїмсучасникам нанезадовільність всіхгіпотез, задопомогою якідеякіастрономи думалипояснити рухнебеснихсвітил».

>Завдяки роботамГіппархаастрономивідмовилися відуявнихкришталевих сфер,припущенихЕвдоксом, йперейшли доскладнішихпобудов задопомогоюепіциклів йдеферентів,запропонованихще доГіппарха АполлономПергськім.Класичну формутеоріїепіциклічнихрухівнадавКлавдій Птоломей.

>Головнийтвір Птолемея «>Математичний синтаксис в 13 книгах» чи, як його назвалипізнішеараби, «Альмагест» («>Найбільше») ставшивідомим всередньовічнійЄвропілише в XII в. У 1515 р.він бувнадрукований налатинськіймові вперекладі ізарабського, а 1528 р. вперекладі ізгрецького.Тричі «Альмагест»видававсягрецькою мовою, в 1912 р.вінвиданий нанімецькіймові.

«Альмагест» -цесправжняенциклопедіяантичноїастрономії. Уційкнизі Птоломейзробив ті, що невдавалосязробитижодному із йогопопередників.Вінрозробив метод,користуючисьяким можна було брозрахуватиположеннятієї чиіншоїпланети набудь-який наперед завдань момент години. Цейомудалося нелегко, й в одномумісцівінпомітив: «>Легше,здається,рухати сампланети, ніжосягнути їхньогоскладний рух...»

«>Встановивши» Землю вцентрі світу, Птолемей представившивидимийскладний йнерівномірний рухкожноїпланети як суму >декількох >простих >рівномірних >круговихрухів.

>ЗгідноПтоломеюкожна планетарухаєтьсярівномірно по малому колу – >епіциклу. Центрепіцикла у своючергурівномірноковзає по палі великого кола, названого >деферентом. Длякращогозбігутеорії ізданимиспостереженьдовелосяприпустити, що центрдеферентазміщений повідношенню до центру землі. Алі цого було бнедостатньо. Птолемей буввимушенийприпустити, що рух центруепіциклу подеферентуєрівномірним (>тобто йогокутовашвидкість рухупостійна),якщорозглядатицей рух не із центрудеферента Про й не із центру землі Т, а іздеякої «>вирівнюючої >крапки» Є,названої >пізнішееквантом.

>Комбінуючиспостереження ізрозрахунками, Птоломей методомпослідовнихнаближеньотримав, щовідносини –радіусівепіциклів дорадіусівдеферентів дляМеркурія,Венери, марса,Юпітера й Сатурнарівнівідповідно 0.376, 0.720, 0.658, 0.192 й 0.103.Цікаво, що дляпередобчислюванняположенняпланети нанебі не було бнеобхідності знатівідстані допланети, алишезгадане ставленнярадіусівепіциклів йдеферентів.

Припобудовісвоєїгеометричноїмоделі світу Птоломейвраховував тієї факт, що впроцесі свого рухупланетидещовідхиляються відекліптики. Тому для марса,Юпітера й Сатурнавін «>нахилив»площинидеферентів доекліптики йплощиниепіциклів доплощиндеферентів. ДляМеркурія йВенеривінввівколивання вгору й вниз задопомогою невеликихвертикальнихкругів. Уцілому дляпояснення всіхпомічених в тієї годинуособливостей врусі планет Птоломейввів 40епіциклів. Система світуПтоломея, вцентріякійзнаходиться Земля,називається >геоцентричною.

>Окрім ставленнярадіусівепіциклів йдеферентів длязіставленнятеорії зспостереженняминеобхідно було бзадатиперіодиобігу поцих колах. ПоПтоломею,повний оборот по паліепіциклів усіверхніпланетискоюють за тієї жпроміжок години, що йСонце поекліптиці,тобто зарік. Томурадіусиепіциклівцих планет,направлені до планет,завждипаралелінапряму з землі наСонці. Унижніх планет –Меркурія йВенери –періодобігу поепіциклурівнийпроміжку години, аперебігуякого планетаповертається допочатковоїкрапки нанебі. Дляперіодівобігу центруепіциклу по палідеферента картиназворотна. УМеркурія йВенери смердотірівні року. Томуцентри їхньогоепіциклівзавжди лежати напрямій, щосполучаєсонце й Землю. Длязовнішніх планет смердотівизначаються годиною, вперебігуякого планета,описавшиповне коло нанебі,повертається до тихий жзір.

>Вслід за Арістотелем Птоломейспробувавспростуватиуявлення проможливий рух землі.Він писавши:

«>Існують люди, котрізатверджують, абиніщо незаважаєдопустити, що небонерухомо, а земляобертаєтьсябілясвоєїосі від заходженню на схід, й що вонаробитьтакий обороткожні доби. Щоправда,кажучи просвітила,ніщо задлябільшоїпростотидопуститице,якщовраховувати лишевидимірухи. Аліці люди й неусвідомлюють, доякогоступенясмішно така думка,якщопридивитися довсього, щоскоюєтьсянавкруги нашійповітрі.Якщо мипогодимося із ними, – чого на самом деле немає, – щонайлегшітілазовсім нерухаються чирухаються то йтілаважкі, тоді як, очевидно,повітрянітіларухаються ізбільшоюшвидкістю, ніжтілаземні;якби мипогодилися із ними, щопредметинайщільніші йнайважчімаютьвласний рух,швидкий й постійна, тоді як на самом деле смердоті насилурухаються відповідомляються смердотіпоштовхів, - все-такиці людиповинні були бпризнатися, що Земляунаслідок свогообертання мала б рухзначношвидше за усі тихий, котрівідбуваютьсянавкругинеї,бо вонаскоювала бтакувелику, коло втакиймалийпроміжок години. Таким чином,тіла, котріпідтримували б Землю,здавалися бтими, щозавждирухаються попротилежному із неюнапряму, йніякахмара,ніщолетить чикинутеніколи нездавалося бпрямуючим на схід,бо Землявипередила б всякий рух в цьому напрямку».

З Сучасної точкизору можнасказати, що Птоломейдужепереоцінив рольвідцентровоїсили.Вінтакождотримувавсяпомилковогозатвердження Аристотеля, що вполітяжкостітілападають ізшвидкостями,пропорційними їхньогомасам...

Уцілому ж, якпомітив А.Паннекук, «>Математичнийтвір»Птоломея «бувкарнавальним ходомгеометрії, святомуякнайглибшогостворіннялюдськогорозуму впредставленніВсесвіту...працяПтоломея поставши маємо як великийпам'ятник наукиантичноїстаровини...».

>Післявисокогорозквітуантичної культури наєвропейськомуконтиненті наступившиперіод застою йрегресу.Цейпохмурийпроміжок годинитривалістю понадтисячіліт був назвсередньовіччям.Йомупередувалоперетворенняхристиянства впануючурелігію, приякій не було бмісця длявисоко розвиненої наукиантичноїстаровини. Уцей годинувідбулося Поверненнянайпримітивнішихуявлень проплоску Землю.

Ілишепочинаючи із XI ст. подвпливомзростанняторговихстосунків, ззусиллям вмістах нового класу –буржуазії.Духовне життя вЄвропіпочалопрокидатися. Усередині XIII в.філософія Аристотеля бувпристосована дохристиянськоїтеології,відміненірішенняцерковнихсоборів, щозаборонялинатурфілософські ідеї великогостарогрецькогофілософа.Погляди Аристотеля напристрій світунезабаром сталиневід'ємнимиелементамихристиянськоївіри.Тепер не можна було бсумніватися до того, що Землямає формукулі, установленої вцентрі світу, й щонавкругиньогозвертаються усінебеснісвітила. СистемаПтоломея стала як бідоповненням до Аристотеля,допомагаючимпроводитиконкретнірозрахункиположень планет.

>Основніпараметрисвоєїмоделі світу Птоломейвизначивнадзвичайномайстерно й ізвисокоюточністю. З годиною,проте,астрономипочалипереконуватися до того, щоміжістиннимположеннямпланети нанебі йрозрахунковиміснуютьрозбіжності. Так, на початку 12століття планета марсвиявилася на дваградуси встороні від тогомісця, деїй належало бути потаблицяхПтоломея.

>Щобпояснити усіособливості руху планет нанебі,доводилосявводити длякожної із них до десяти й болееепіциклів ізрадіусами, що всезменшуються, так,щоб центрменшогоепіциклузвертався із широкого колабільшого. До 16століття рухСонця,Місяця йп'яти планетпояснювався задопомогою более ніж 80кругів! Та усе ж такиспостереження,розділені великимипроміжками години, було бважке «>підігнати» подцю схему.Доводилосявводитиновіепіцикли,дещозмінювати їхньогорадіуси,зміщуватицентридеферентів повідношенню до центру землі.Зрештоюгеоцентрична системаПтоломея,переобтяженаепіциклами йеквантами,звалилася відвласноїтяжкості...

світ Коперника

Книжка Коперника, щовийшла врік його смерти, в 1543році, носиласкромнуназву: «Прообертаннянебесних сфер». Аліце було бповнескинення Аристотеляпогляду на світло.Складна махинапорожнистихпрозорихкришталевих сфервідійшла в минуле. З того годинипочалася новаепоха в нашомурозумінніВсесвіту.Продовжується вона й понині.

>ЗавдякиКопернику мивзнали, щоСонцезаймаєналежнейомуположення вцентріпланетноїсистеми. Земля жніякий не центр світу, тоді як ізрядових планет, щозвертаютьсянавкругиСонця. Так перевернулося на своїмісця.БудоваСонячноїсистеми бувнарештірозгадана.

>Подальшівідкриттяастрономівпоповнилисім'ю великих планет.Їхдев'ять:Меркурій, Венера, Земля, Марс,Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун й Плутон. У такому порядку смердотізаймають своїорбітинавкругиСонця.ВідкритобезлічмалихтілСонячноїсистеми –астероїдів й комет. Аліце не змінилосяновоїКоперниковоїкартини світу.Навпаки, усіцівідкриття лишепідтверджують йуточнюютьїї.

>Тепер мирозуміємо, щоживемо наневеликійпланеті,схожій накулю. ЗемляобертаєтьсянавкругиСонця поорбіті, недужевідмінній від кола.Радіус цого колаблизький до 150мільйонівкілометрів.

>Відстань відСонця до Сатурна –найдальшої ізвідомих зачасів Коперника планет –приблизно вдесятеро понадрадіусуземноїорбіти.Цювідстань абсолютно правильновизначивще Коперник.РозміриСонячноїсистеми –відстань відСонця доорбітидев'ятоїпланети, Плутона,щемайже вчотири рази понад йскладаєприблизно 6мільярдівкілометрів.

>Така картинаВсесвіту в нашомубезпосередньомуоточенні. Це йє світло поКопернику.

АліСонячна системаще не весьВсесвіт.Можнасказати, щоце лише наш маленький світло. А як ждалекізірки? Про них Коперник неризикуваввиказуватиніякоїпевної думи.Він простозалишив їхнього наколишньомумісці, недальній сфері, де були смердоті у Аристотеля, йлише мовивши, й абсолютно правильно, щовідстань дозірок вмножинуразів понадрозмірівпланетнихорбіт. як йантичніучені,вінпредставлявВсесвітзамкнутим простором,обмеженимцієюсферою.

Уяснубезмісячнуніч, колиніщо незаважаєспостереженню, людина ізгостримзоромпобачить нанебозводі не понаддвох–трьохтисячмерехтливихкрапочок. У списку,складеному у двастолітті донашоїеризнаменитимстарогрецьким астрономомГіппархом йдоповненомупізнєПтоломеєм, значитися 1022зірки.Гевелій ж,останній астроном, щоробивтакіпідрахунки бездопомоги телескопа,довів їхнього число до 1533.

Алі уже встаровиніпідозрювали проіснування великого числазірок,невидимих оком. Демокріт, великий навчаньстаровини, мовивши, щобілястасмуга, щопротягнулася крізь ці небо, якої миназиваємоЧумацькимШляхом,є на самом делез'єднаннясвітлабезлічіневидимих поокремостізір.Суперечки пробудовуЧумацькогоШляхупродовжувалисястоліттями.Рішення – накористьздогадки Демокрита –прийшло в 1610році, колиГалілейповідомив про Першівідкриття,зроблені нанебі задопомогою телескопа.Він писавши ззрозумілимхвилюванням йгордістю, щотепервдалося «…зробитидоступними окузірки, котріранішеніколи не

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація