Реферати українською » Банковское дело » Оцінка кредитоспроможності позичальника комерційним банком


Реферат Оцінка кредитоспроможності позичальника комерційним банком

Страница 1 из 5 | Следующая страница
Зміст

Запровадження

1. Теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальника комерційним банком

1.1 Поняття, цілі й завдання оцінки кредитоспроможності банком

1.2 Підходи для оцінювання кредитоспроможності позичальників

2. Оцінка кредитоспроможності ВАТ «>Чувашкабель»

2.1 Економічна характеристика ВАТ «>Чувашкабель»

2.2 Аналіз кредитоспроможності ВАТ «>Чувашкабель»

за методикою оцінки кредитоспроможності позичальника Ощадбанку РФ

3. Зарубіжний досвід організації оцінки кредитоспроможності позичальника

3.1 Американська методику оцінки кредитоспроможності позичальника

3.2 Французька методику оцінки кредитоспроможності позичальника

Укладання

Список літератури


Запровадження

Актуальність обраної теми. У разі початку ринкової економіки значною мірою посилюється жорсткість фінансових обмежень господарську діяльність підприємств. Це виявляється, передусім, на ліквідацію безоплатної державної, відмови від фінансування, що неминуче зумовлює необхідність використання комерційного та банківського кредиту. Відповідно кардинально змінилася кредитна система, що тепер функціонує за умов нестабільності й банкрутства величезної кількості підприємств. У цьому, обрана нами тема дослідження представляє як ніколи актуальними.

Об'єктом дослідження є кредитоспроможність ВАТ «>Чувашкабель».

Предмет дослідження становить методику оцінки кредитоспроможності позичальника Ощадбанку РФ.

Метою згаданої курсової роботи є підставою аналіз кредитоспроможності ВАТ «Завод «>Чувашкабель» за методикою оцінки кредитоспроможності позичальника Ощадбанку РФ.

Реалізація поставленої мети здійснюється вирішенням наступних завдань:

- розкрити поняття, цілі й завдання оцінки кредитоспроможності банком;

- вивчити підходи для оцінювання кредитоспроможності позичальників;

- дати економічну характеристику ВАТ «Завод «>Чувашкабель»;

- проаналізувати кредитоспроможність ВАТ «>Чувашкабель» за методикою оцінки кредитоспроможності позичальника Ощадбанку РФ;

- розглянути американську методику оцінки кредитоспроможності позичальника;

- вивчити французьку методику оцінки кредитоспроможності позичальника.

Практична значимість роботи зумовлена тим, основні становища можна застосувати для підготовки спецкурсів на уроках «Гроші. Кредит. Банки», і навіть окремі матеріали, висновки, рекомендації можна використовувати в практичної діяльності.

Структура роботи. Курсова робота складається з запровадження, трьох глав, укладання, списку літератури та додатків.


1. Теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальника комерційним банком

 

1.1 Поняття, цілі й завдання оцінки кредитоспроможності банком

кредитоспроможність позичальник

У сучасному Росії під час становлення та розвитку нових типів економічних відносин, коли господарюють суб'єкти самостійні виборі більшості прийнятих ними рішень, питання про необхідність розробки ефективної програми управління капіталом має першочергового значення.

Власний капітал організації — ще гарантія прибутку. Проте коли така існує, але це означає, що її буде достатньо інвестицій у розвиток виробництва, поповнення оборотних активів тощо. Власні фінансові ресурси є основою стабільну роботу організації, але з то це досить малорухомі ресурси, і розглядати їх у ролі довгострокового джерела фінансування розширеного відтворення основних фондів і нематеріальних активів чи джерела поповнення оборотних активів ризиковано. Через війну альтернативним джерелом фінансування виступає позиковий капітал.

У разі становлення та розвитку ринкових відносин кредиторам необхідно мати б точне уявлення про кредитоспроможності їх партнера. Досягнення цього комерційних банків розробляють власні методики визначення кредитоспроможності. Проте цього необхідно визначити, що включає у собі це поняття, притаманне ринкової економіки. У разі директивною централізованій системі розподілу фінансових ресурсів СРСР, коли спотворювалися самі принципи кредитування і була відсутня економічна основа для розвитку кредитних відносин, поняття «кредитоспроможність» як був, отже, бо й необхідності оцінки кредитоспроможності позичальника під час видачі ресурсів. Процес початку ринкових відносин суттєво змінила взаємовідносини організацій та кредиторів. На першому плані вийшли умови взаємовигідного партнерства і спільний економічний інтерес, безпосередньо пов'язані з кредитоспроможністю позичальника.

У підручнику «Банківська справа» під редакцією професораО.И.Лаврушина кредитоспроможність як спроможність позичальника цілком у термін розрахуватися за своїми борговим зобов'язанням (основному обов'язку і опиратися відсоткам) [7.С.125]. Такої думки дотримується професор А.Д. Шеремет [19.С.35]. А.І.Ачкасов ж під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкту розуміє її здатність своєчасно виготовляти всі термінові платежі забезпечивши нормального ходу виробництва завдяки наявності адекватних власні кошти й у формі, що дозволяє без серйозних фінансових потрясінь мобілізувати в стислі терміни достатній обсяг коштів задоволення всіх термінових зобов'язань перед різними кредиторами [5. З. 138]. Продовженням цього формулювання може бути визначенняВ.Т.Севрука: «Фінансове становище підприємства виражається його платежі- і кредитоспроможністю, тобто. здатністю вчасно задовольняти платіжні вимоги відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, виплачувати робітникам і службовцям зарплатню, вносити платежі і податки до бюджету» [17. З. 43].

Наведені визначення ні коректні, позаяк у них розмежовуються терміни «кредитоспроможність» і «платоспроможність». Воно разів, і передбачає здатність організації розплачуватися з усіх видів зобов'язань, а кредитоспроможність передбачає здатність розплатитися лише з кредитним зобов'язанням.Платежеспособность – можливість задовольнити вимоги кредиторів зараз, а кредитоспроможність — прогноз такий здібності у майбутнє. І ще одне велика різниця. Організація погашає свої звичайні зобов'язання (крім заборгованостями за кредитами), зазвичай, з допомогою виручки від продукції (робіт, послуг). Повернення кредиту можна проводити що з власні кошти позичальника, і рахунок коштів, які поступили реалізації банком забезпечення, переданого під заставу, коштівгаран та чи поручителя, страхових відшкодувань. До того ж кредитоспроможність визначається як тим, наскільки ліквідні активи організації, щоб їх погашення зобов'язань, а й безліччю інших чинників, які залежать безпосередньо від господарюючого суб'єкту (контрагенти, ринки збуту та інших.) і не піддаються кількісному вимірюванню.

Існує й підхід до визначення кредитоспроможності, зв'язуючий її з платоспроможністю, проте, враховуючи викладено не вище, залежно від цілей аналізу їх можна як різні поняття. Так, А.І.Ольшаний звужує поняття кредитоспроможності до можливості позичальника погасити лише позичкову заборгованість та вважає, що характеристика кредитоспроможності має бути іншою, ніж платоспроможність, що у відповідності до принципів кредитування позикові кошти можна погасити за рахунок виручки основної діяльності, і з допомогою вторинних джерел забезпечення (реалізація застави, стягнення з гаранта) [13. З. 51].М.О. Сахарова розуміє під кредитоспроможністю такефинансово-хозяйственное стан організації, що дає упевненість у ефективне використання позикових коштів, здатності та готовності позичальника повернути кредит відповідно до умовами кредитного договору [16. З. 20].

З іншого погляду «під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкту розуміється наявність в нього передумов щоб одержати кредиту та його повернення термін». Але передумови щоб одержати кредиту — це ще можливість його отримати: незрозуміло, де проходить межа між можливістю отримання й передумовами. Дане визначення видається вельми вузьким, позаяк у ньому враховують того факту, що кредит надається банками на платній основі, і кредитоспроможність також має містити можливість погашення відсотків за кредитом, непросто віз воріт кредиту, яке повернення у обсязі. Не враховується те, що кредит й відсотки з нього мають повертатися вчасно, передбачений кредитним договором. З іншого боку, у визначенні немає різниці між поняттями «позичка» і «кредит». Тобто під «>ссудой» в нормативні документи мається на увазі безоплатне користування речами; гроші може бути об'єктом позички, та установчий договір позички передбачає отримання яких би не пішли відсотків. М. Н.Крейнина пише: «>Кредитоспособность — це система умов, визначальних здатність підприємства залучати позиковий капітал та повертати їх у обсязі Нацрада у передбачені терміни» [11. З. 138]. Причому у оцінці кредитоспроможності враховуються кілька основних умов: структура використовуваного капіталу і фінансова стійкість; оцінка готової продукції з погляду попиту неї при сформованих ринкових умов; ліквідність активів підприємства.

Слід підкреслити, що кредитоспроможність господарюючого суб'єкту не лише наведеними умовами, а значно ширшим і включає багато інших умов, наприклад, вимогу до рівню рентабельності діяльності, оборотності різних видів активів, окупності вкладень, якості менеджменту організації, змісту кредитної історії. Серед що у економічної літературі визначень кредитоспроможності позичальника вдалим є визначення, дану у підручнику «Економічний аналіз» під редакцієюЛ.Т.Гиляровской: «>Кредитоспособность — це можливості економічних суб'єктів ринкової економіки своєчасно у обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями у зв'язку з неминучою необхідністю погашення кредиту» [20. З. 246].

При тлумачення терміну «кредитоспроможність позичальника», зазвичай, враховується комплекс окремих факторів, зокрема: дієздатність і правоздатність позичальника з метою кредит іншої угоди; його ділова репутація; наявність забезпечення; здатність позичальника отримувати дохід — генерувати грошові потоки. Моральному виглядом клієнта особливо великого увагу приділялося у літературі дореволюційного періоду. На думку І.Ададурова, «перших вражень і найважливіша умова кредиту необхідно, щоб особистість, шукає ми можливість кредитуватися, за своїми моральним якостям не викликала недовіри». У цьому моральну основу кредитної угоди (чесність і людська порядність) безпосередньо пов'язували чинник управління справами, компетентністю, умінням керівників господарств передбачити зміни економічної кон'юнктури, і користуватися ними, своєчасно перебудовувати виробництво тощо. [6. З. 51-51].

Такий важливого аспекту, як правоздатність, міститься у визначенніГ.М.Кирисюка: «Сутність категорії «кредитоспроможність» є то реально яке склалося правове і господарсько-фінансове становище позичальника, за оцінкою якого банк приймають рішення початок (розвитку) чи припинення кредитних відносин ізссудозаемщиком». Природно, найважливіших аспектів кредитоспроможності і наявність матеріального забезпечення. Окремі фахівці навіть надавали цьому чиннику вирішальне значення. Так, М. Бунге,связивавший вищу кредитоспроможність із найбільшою нерухомістю капіталу, вкладеного в нерухомого майна, писав, що «майно нерухоме сприймається як найкраща гарантія» [10. З. 32].

Проблема оцінки кредитоспроможності позичальника і саме термін «кредитоспроможність» вивчалися і розроблялися різні часи. Питання кредитоспроможності були досить актуальні і висвітлювали економічної літературі дореволюційного періоду й в працях економістів 20-х XX в.; інтерес до них зросла з кінця 80-х, на початку проведення країні економічних реформ. У період НЕПу економісти що під кредитоспроможністю розуміли, з погляду позичальника, спроможність до здійсненню кредитної угоди, можливість своєчасного повернення отриманої позички; з позиції банку — правильне визначення величини припустимого кредиту. У період розвитку ринкових відносин особливу увагу стали приділяти ліквідності активів позичальника. Тому аналіз зміни підходів до визначення поняття «кредитоспроможність» дозволяє говорити, що його підтвердили впливу із боку що розвивається економічної середовища функціонування кредитора і позичальника.

Отже, кредитоспроможність позичальника (господарюючого суб'єкту) — його комплексна правова і фінансова характеристика, представлена фінансовими і нефінансовими показниками, що дозволяє оцінити його можливість у майбутньому цілком у термін, передбачений у кредитному договорі, розрахуватися за своїми борговим зобов'язанням перед кредитором, і навіть визначальна рівень ризику банку при кредитуванні конкретного позичальника.

>Кредитоспособность позичальника залежить від багатьох чинників, кожен із яких має бути оцінено і вивчений. Значимою і дуже складним для аналітика проблемою є визначення зміни всіх згаданих чинників, про причини і обставин, які впливають кредитоспроможність у найближчій перспективі. Тому мета аналізу кредитоспроможності позичальника полягає у комплексному вивченні своєї діяльності для обгрунтованою оцінки можливості повернути надані йому ресурси, і передбачає рішення наступних завдань:

· обгрунтування оптимальної величини наданих кредитором фінансових ресурсів немає і способів їх;

· визначення ефективність використання позичальником ресурсів;

· здійснення поточної оцінки фінансового становища позичальника та прогнозування його зміни після надання ресурсів;

· проведення поточного контролю (моніторингу) із боку кредитора над виконанням позичальником вимог щодо показників його фінансового становища;

· аналіз доцільності та результативності прийнятих менеджментом рішень щодо досягнення і підтримці на прийнятному рівні кредитоспроможностіорганизации-заемщика;

· виявлення чинників кредитного ризику і - оцінка їхнього впливу бути прийнятим рішень про видачу кредиту позичальнику;

· аналіз достатності й надійності наданого позичальником забезпечення [9. З. 36-38].

Світова і вітчизняна банківська практика дозволила виділити критерії кредитоспроможності клієнта: характер клієнта, здатність запозичати кошти, здатність заробити гроші ході течущей діяльності погашення боргу (можливості), капітал, забезпечення кредиту, умови, у яких відбувається кредитна угода, контроль (законодавча основа діяльності позичальника, відповідність характеру позички стандартам банку органів нагляду).

Під характером клієнта розуміється його репутація як юридичної особи та репутація менеджерів, відповідальність клієнта за погашення боргу, чіткість його спектаклі про мету кредиту, відповідність її кредитної політиці банку. Репутація клієнта як юридичної особи складається з тривалості його функціонування цій сфері, відповідності економічних показниківсреднеотраслевим, з його кредитної історії, репутації в діловому світі його (постачальників, покупців, кредиторів).

Здатність запозичати кошти означає наявність в клієнта на подачу заявки на кредит, підписи кредитного договору чирдения переговорів, тобто. наявність певних повноважень представник підприємства чи фірм, досягнення повноліття й інші ознаки дієздатності позичальника - фізичної особи. Підписання договорунеуполномоченним чи недієздатною обличчям означає велику ймовірність втрат для банку.

Однією з основних критеріїв кредитоспроможності клієнта є його спроможність заробити гроші на погашення боргу ході поточної діяльності. Відома й інша позиція, викладена у економічній літературі, коли кредитоспроможність пов'язується зі ступенем вкладення капіталу нерухомість. Останнє і є формою зашиті від ризику знецінення засобів у умовах інфляції, не може бути основною ознакою кредитоспроможності позичальника. Річ у тім, що з вивільнення коштів із нерухомості потрібен час. Вкладення коштів у нерухомість ризикованим знецінення активів. Тому доцільно поступово переорієнтовуватися під ліквідність балансу, ефективність (прибутковість) діяльності позичальника, його потоки.

Капітал клієнта не менш важливим критерієм кредитоспроможності клієнта. У цьому важливі такі два аспекти її оцінювання: 1) його достатність, яка аналізується з урахуванням сформованих вимог до мінімального рівню статутного фонду (акціонерного капіталу) і коефіцієнтів фінансовоголевера; 2) ступінь вкладення власного капіталукредитуемую операцію, що свідчить про розподілі ризику між банком і позичальником. Чим більший вкладення власного капіталу, тим більше й зацікавленість позичальника в ретельному відстежуванні чинників кредитного ризику.

Під забезпеченням кредиту розуміється вартість активів позичальника і конкретний вторинний джерело погашення боргу (заставу, гарантія, поручництво, страхування), передбачений у кредитному договорі. Якщо співвідношення вартості активів і боргових зобов'язань має значення на погашення позички банку разі оголошення позичальника банкрутом, та якість конкретного вторинного джерела гарантує виконання ним своїх зобов'язань вчасно при фінансових утрудненнях. Якість застави, надійність гаранта, поручителя і страхувальника особливо важливими при недостатньому грошовому потоці у клієнта банку, проблеми з

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація