Реферати українською » Банковское дело » Іпотечне кредитування


Реферат Іпотечне кредитування

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Оглавление

Запровадження

Глава 1. Особливості іпотечного кредиту, наданого під різновиди забезпечення

1.1 Іпотечне кредитування

1.2 Особливості оформлення іпотечного кредитування

1.3 Суб'єктами договору заставі є

Глава 2. Розрахунок іпотечного кредиту з прикладу ВАТ «Південно-Уральського Агентства іпотечному житловому кредитування»

2.1 Основні сведенья про підприємство

2.2 Список необхідні документи

2.3 Види сертифікатів

2.4 Таблиця розрахунку іпотечного кредиту

Глава 3. Проблеми та шляхів удосконалення правого механізму іпотечного кредитування

Укладання

Список літератури


Запровадження

Ринок житла нашій країні опинився забезпечений відповідними кредитно-фінансовими механізмами, котрі підтримали б платоспроможний попит населення і побудову зробили б можливим придбання житла населенням політиків. Коли раніше практично єдина можливість поліпшити житлові умови була оренда державного житла, то сьогодні цей проблема переважно вирішується населенням через придбання або будівництво житла рахунок власних заощаджень. Обмеженість бюджетних ресурсів зосередила увагу держави щодо рішенні житлових проблем окремих груп населення. А основна більшість населення виявилося може поліпшити свої житлові умови через брак необхідних заощаджень і можливості їхнього накопичення.

Система іпотечного кредитування займає унікальне становище у національної економіці. По-перше, нині іпотечне кредитування у більшості економічно розвинутих країн є основний формою поліпшення житлових умов, а й істотно впливає економічну ситуації у в цілому. З іншого боку, система іпотечного кредитування представляє сьогодні дуже складний механізм, що з взаємозалежних і взаємозалежних підсистем.

Метою розвитку системи іпотечного кредитування є, з одного боку, поліпшення житлових умов населення, з другого, стимулювання попиту ринку нерухомості і продовження будівництва. Крім цього підтримка державою розвитку іпотечного кредитування є одним із основних передумов досягнення реального економічного зростання країні. Особливе місце іпотечного кредитування у системі ринкової економіки й тим, що є однією з перевірених у світі і надійних засобів залучення позабюджетних інвестицій у житлову сферу. Іпотечне кредитування дуже впливає на мотивацію людини, громадські процеси, які у суспільстві.

У цьому курсової роботі розглянуть необхідність, і способи організації іпотечного кредитування у Російської Федерації як цілісної системи, заснованої розвиток ринкових кредитно-фінансових механізмів й можливості використання світового досвіду. Розглянуто первинний і вторинний ринок іпотечного кредитування, перспективи розвитку, його нормативно-правове забезпечення.

Мета цієї роботи - з урахуванням аналізу розкрити іпотечне кредитування, проаналізувати певні проблеми були іпотечного кредитування у Росії і близько виділити можливі перспективи розвитку.

Досягнення даної мети було поставлено такі:

- розглянути сформовану у Росії ситуацію над ринком ипотечно-жилищного кредитування;

- виділити основних напрямів і розвиватись іпотеці у Росії.


Глава 1. Особливості іпотечного кредиту, наданого під

різновиди забезпечення

1.1 Іпотечне кредитування

Іпотечний кредит, видають під заставу нерухомості, включаючи земельну власність, є одним із форм кредитування, активно які у ринкової економіки. Земельна власність втягує до системи ринкових кредитних відносин організації та населення, що мають у власності приватизовані квартири, земельні наділи, житло.

Іпотечний кредит грає великій ролі в заміщення державних джерела фінансування потреб громадських організацій і житлового будівництва банківським кредитом на надійної основі. Розвиток іпотечного кредиту сприяє нарощуванню інвестиційної активності суб'єктів господарювання за умов дефіцитності ресурсів довгострокового характеру, високих темпів інфляції.

Система іпотечного кредитування включає два напрями:

- безпосередню видачу іпотечних кредитів господарюючих суб'єктів і населенню;

- продаж іпотечних кредитів на вторинному ринку (іпотечних зобов'язань), що забезпечує додаткове залучення ресурсів на кредитування.

Першим напрямом проводять переважно іпотечні банки, другим напрямом — фінансові компанії, фонди, які скуповують активи іпотечних банків, забезпечені запорукою майна, і далі від імені їхній базі випускають цінних паперів (облігації). Цінні папери ліквідні, оскільки забезпечені нерухомістю й дозволяють отримувати довгостроковий і стабільний прибуток на інвестиції.

По зобов'язанням деяких фінансових компаній там гарантом виступає держава, що підвищує їх надійність.

Вторинний ринок іпотечних кредитів є сукупність відносин між учасниками іпотечного ринку, які забезпечують формування сукупного кредитного портфеля іпотечної системи з допомогою трансформації заставних в іпотечні цінні папери розміщення їх серед інвесторів. На вторинному ринку кредитор може діяти за двох напрямах:

1) формує з единообразных заставних пули і випускає з їхньої основі емісійні іпотечні цінних паперів. Розміщаючи цінних паперів на фондовий ринок, кредитор повертає ресурси, спрямовані на іпотечне кредитування;

2) продає заставні операторам вторинного ринку, звільняючи кредитні ресурси.

Оператори вторинного ринку формують з однотипних іпотечних кредитів пули і випускають з їхньої основі іпотечні цінних паперів.

Функціонування вторинного ринку іпотечного кредиту забезпечує ліквідність капіталу іпотечних банків, пов'язує грошову масу в обороті; сприяє перерозподілу капіталу за районам країни й економічним сферам інтеграції ринку і ринку нерухомості і землі, стабілізує відсоткові ставки за кредитами.

Банки, займаються іпотечним кредитуванням, цих умовах негаразд обмежені кредитними ресурсами, оскільки, здійснюючи операції у вторинному ринку, мають можливість додатково мобілізувати потрібні кошти, що знову пускають в господарський оборот, видаючи нових кредитів. Ефективна робота даної системи припускає наявність розвиненого вторинного іпотечного ринку.

Розвиток іпотечного кредитування у Росії довгий час стримувалося відсутністю нормативної бази, регулюючої іпотечні угоди та діяльність структур, котрі займаються операціями з нерухомістю.

Уряд РФ Постановою від 11 лютого 2001 р. № 28 схвалило Концепцію розвитку системи іпотечного житлового кредитування у Російської Федерації, підготовлену у розвиток федеральної цільової програми «Свій будинок».

Ця Концепція визначає порядок організації системи іпотечного житлового кредитування, механізм залучення ресурсів до сфери довгострокового іпотечного житлового кредитування, і навіть основних напрямів вдосконалення законодавчої та нормативної бази іпотеки.

Нині іпотека у Росії регулюється частиною першої Цивільного кодексу Російської Федерації, і навіть:

- Федеральним законом від 16 липня 1998 р. № 102-ФЗ «Про іпотеку (заставі нерухомості)» (у редакції від 5 лютого 2004 р.);

- Федеральним законом від 21 липня 1997 р. № 122-ФЗ «Про державну реєстрацію прав на нерухомого майна і операцій із ним» (у редакції від 9 червня 2003 р.);

- Федеральним законом від 11 листопада 2003 р. № 152-ФЗ «Про іпотечних цінні папери»;

- постановою Уряди РФ від 26 серпня 1996 р. № 1010 «Про Агентстві по іпотечному житловому кредитування»;

- постановою Уряди РФ від 11 січня 2000 р. № 28 «Про заходи для розвитку системи іпотечного житлового кредитування у Російської Федерації»;

- постановою Уряди РФ від 25 серпня 2001 р. № 628 «Про затвердження правил надання державних гарантій Російської Федерації по запозиченням відкритого акціонерного товариства „Агентство по іпотечному житловому кредитування"»;

- поруч положень Уряди р. Москви, положень та інструкцій Банку Росії.

У 2004 р. у Москві був створена Національної асоціації учасників іпотечного ринку (НАУИР). Її засновниками стали Російський союз промисловців і для підприємців, Російська гільдія ріелторів, Асоціація російських банків, Національної асоціації учасників ринку, Міжнародна асоціація фондів житлового будівництва й іпотечного кредитування, Всеросійський союз страховиків, Російське суспільство оцінювачів і Професійна асоціація реєстраторів, трансфер-агентов і депозитаріїв.

Наприкінці 2004 р. Державна Дума прийняла 28 «житлових» законопроектів, вкладених у формування ринку доступного житла країни.

1.2 Особливості оформлення іпотечного кредиту

Іпотечні кредити завжди зумовлюються запорукою нерухомості — іпотекою.

Розвиток іпотеки вимагає існування власника предмета застави, оскільки закладати землі і нерухомість може тільки власник предмета застави, і навіть його права вільного відчуження що у власності нерухомості.

У російському законодавстві іпотекою визнається заставу підприємства, будівлі, будинку, споруди чи іншого об'єкта, безпосередньо пов'язаний із землею, разом із відповідним земельною ділянкою чи правому користування нею.

Іпотека — одне із способів забезпечення зобов'язання нерухомим майном, у якому заставоутримувач проти неї у разі невиконання заставником зобов'язання отримати задоволення з допомогою заставлену нерухомість.

Іпотека можна використовувати у забезпеченні будь-якого грошового зобов'язання, зокрема зобов'язання в кредитному договору, що зумовлює існування іпотечного кредиту.

До категорії нерухомості належить земля або об'єкти, безпосередньо пов'язані з землею: підприємства, житлові та нежитлові вдома, земельні ділянки.

Закон заставу встановлює правило, з якого заставу нерухомості майна можливий тільки разом із земельною ділянкою, де міститься нерухомість, або правом ними.

Юридична оформлення угод має значення для іпотечного кредитування, що у цих угод лежить право власності, чи право господарського володіння на закладываемую нерухомість. Законодавство передбачає певний порядок його оформлення.

1.3 Суб'єктами договору заставі є:

1) боку договору заставі (заставник і заставоутримувач) — юридичні і особи;

2) реєструючий орган;

3) власник єдиного заставного реєстру.

Для отримання іпотечного кредиту позичальник представляє до банку стандартний пакет документів, необхідний вирішення питання щодо видачі йому кредиту. Разом про те, враховуючи, що на посаді предмета застави виступатиме недвижимо майно (іпотека), додатково мають бути представлені такі документи:

- свідчення про державної реєстрації речових прав власності і об'єкти нерухомості, зокрема на земельну ділянку;

- документ про територіальних межі земельної ділянки (план ділянки), виданий Комітетом земельних ресурсів і землевпорядкування;

- висновок незалежної професійної оцінної компанії (фірми) оцінки реальну вартість предмета іпотеки;

- договір зі страхова компанія страхування об'єкта нерухомості проект договору іпотеки;

- інших документів, є невід'ємною частина договору іпотеки.

Під час укладання договору про іпотеку заставник повинен також інформувати банк у вигляді про права інших щодо іпотеки. Зокрема, не закладено майно, не здано у оренду, що ще повинен користування предметом застави, зокрема і як сервітуту.

Банком старанно вивчаються всі подані документи. Крім оцінки фінансового становища позичальника, особливу увагу приділяють із техніко-економічного обгрунтуванню позички, оскільки за іпотечне кредитування, яке, зазвичай, є довгостроковим, він має свої особливості.

Договір про іпотеку може бути нотаріально засвідчено, після що він підлягає державної реєстрації речових. Реєстрація ввозяться відповідність до Федеральним законом «Про державну реєстрацію прав на нерухомого майна і операцій із ним» № 122-ФЗ від 21.06.1997 р. Її проводять установами юстиції з державної реєстрації прав на нерухомого майна і операцій із ним (спеціальними реєстраційними палатами чи бюро) біля реєстраційного округу за місцем розташування нерухомого майна.

Державна реєстрація іпотеки є публічної, т. е. будь-яка особа має права одержати в органі, здійснюючому державної реєстрації прав на нерухомого майна і операцій із ним, дані про те, чи є реєстраційна запис про іпотеку відповідного майна, і завірену витяг з реєстраційної записи про іпотеку (витяг з Єдиного державного реєстру прав).

Державної реєстрацією іпотеки займається заставник. Він представляє в реєструючий орган заяву про державної реєстрації речових у встановленій формі; договір про іпотеку (заставі), посвідчений нотаріусом, його копію, і навіть документ, підтверджує виникнення забезпеченого іпотекою зобов'язання (кредитний договір); всі документи, що є невід'ємною частиною договору застави чи зазначені у ньому, та його копії; докази сплати державного мита за реєстрацію договору застави, угоди обтяження, і навіть документи, що підтверджують правоздатність заставника (позичальника) як юридичної особи.

Проведена державна реєстрація договору іпотеки засвідчується у вигляді скоєння спеціальної реєстраційної написи у цьому договорі. У ньому вказуються повне найменування органу, що зареєстрував іпотеку, дата і важливе місце реєстрації, номер, під яких вона зроблена. Ці дані посвідчуються печаткою та підписом посадової особи організації, здійснює реєстрацію. З часу державної реєстрації речових договір про іпотеку вважається ув'язненим і набирає чинності.

Іпотека підприємства поширюється попри всі його майно, включаючи основні фонди й його оборотні кошти, і навіть інші цінності, відбиті в самостійному балансі підприємства, якщо інше встановлено законом чи договором.

Підприємства, що їх державне майно закріплено з урахуванням господарського ведення чи оперативно керувати, здійснюють заставу з дозволу власника цього майна України та Федерального агенції із управлінню федеральним майном.

Федеральне агентство із управління федеральним майном може дати згоду передати під заставу майна тільки після оцінки господарського стану заставника, змісту договору банківської позички, договору застави за наявності документів, які визначають необхідність здійснювати заставу наразі державного майна.

Згода Федерального агенції із управлінню федеральним майном на заставу має бути отримано до набрання чинності основного договору.

Договір про іпотеку мусить мати:

1) найменування заставника і заставоутримувача і місця їхнього перебування;

2) назва кредитного договору чи іншого зобов'язання, чиє виконання забезпечується даної заставної, із зазначенням дати й місця підписання договору;

3) вказівку суми основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою;

5) опис закладываемого нерухомого майна, і його грошову оцінку, місце його перебування;

6) найменування документів, підтверджують права власника на закладываемое майно;

7) вказівку те що, що закладываемое майно не обтяжене іншими зобов'язаннями;

8) підписи заставника і заставоутримувача;

9) найменування органу, що зареєстрував іпотеку із зазначенням дати, місця реєстрації; номер в Єдиному заставному реєстрі.

За угодою сторін у заставну можуть бути включені інші умови.

Іпотека має забезпечити сплату заставодержателю суми основного боргу та відсотків у ній, відшкодування збитків і витрат, що з використанням ресурсів, а разі потреби — відшкодування витрат за реалізації предмета іпотеки.

Іпотека підлягає обов'язкової реєстрації у органах за місцем розташування підприємства, будівлі, споруди чи іншого об'єкта. При переході права власності щодо іпотеки до іншого особі необхідна реєстрація у тому місці, де зареєстровано іпотека.

Договір заставі вважається зареєстрованим, якщо:

1) йому присвоєно номер (код) Єдиного заставного реєстру;

2) обов'язкова запис в реєстрації застави внесений у Єдиний заставний реєстр;

3) на договору про заставу і на свідчення про реєстрацію

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація