Реферати українською » Банковское дело » Проблеми банків у розвитку іпотечного кредитування


Реферат Проблеми банків у розвитку іпотечного кредитування

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Федеральне агентство за освітою РФ

>ГОУВПО «>УГТУ-УПИ»

Факультет економіки та управління

Кафедра банківської справи

>КУРСОВАЯ РОБОТА

з дисципліни

«Організація діяльності комерційного банку»

Тема:

«Проблеми банків розвитку іпотечного кредитування»

Єкатеринбург

2005


Зміст

Запровадження

1. Поняття іпотечного кредиту. Зарубіжний і російський досвід

функціонування ринку іпотечного кредитування

2. Управління системою іпотечних ризиків

2.1 Управління іпотечним кредитним ризиком

2.2 Управління заставним ризиком

2.3 Управління іпотечним відсотковим ризиком

2.4 Управління іпотечним ризиком втрати ліквідності

2.5 Управління ризиком погашення кредиту

2.6 Управління валютним ризиком

2.7 Управлінняоперационно-технологическим ризиком

3. Тенденції і розвитку іпотечного кредитування

Укладання

Список використаних джерел постачання та літератури

Додатка


Запровадження

Нині великий інтерес для Росії представляє іпотечне кредитування, головна мета якого – формування ефективно працюючої системи забезпечення доступним житлом російських громадян із середніми доходами.

В усьому світі іпотечне кредитування давно стало класичної сферою банківську діяльність. У найрозвиненіших країнах цей вид кредитування доводиться до 1/3 сукупних активів кредитних організацій. У нашій країні аналогічний показник становить лише частки відсотка. Що ж до обсягів, то, наприклад, США іпотечний ринок оцінюється трильйонами доларів, а й у нас (враховуючи долари) — на кілька мільярдами доларів..

У доповіді на X з'їзді АРБ екс-голова Банку Росії У. У. Геращенко зазначив, що іпотечне кредитування одна із найперспективніших напрямів діяльності російських банків.

Однією з основних цілей банків ринкової економіки є перетворення заощаджень населення інвестиції до реального сектора економіки.

Роль іпотеки сприяти економічному економічного зростання країни досить великий. Іпотека таки дозволяє мобілізувати значну частину заощаджень населення Криму і коштів інвесторів і направити в найважливіші галузі господарства, передусім пов'язані з житловим будівництвом. Зарубіжний досвід, та й досвід тих російських регіонів, де іпотека вже розвивається, показує, що іпотечне кредитування має принаймні чотириразовиммультипликативним ефектом, т. е. кожен карбованець кредиту на остаточному підсумку втягує до господарського обороту щонайменше чотирьох рублів коштів населення. Тому завдяки іпотеку можна задіяти ті величезні фінансові ресурси, що зберігаються на руках населення у вигляді готівкової іноземної валюти, і обсяги яких порівняти з державним бюджетом країни. Одночасно іпотека сприятиме відновленню довіри населення державних комерційним банкам, оскільки громадяни,кредитующиеся у банку, зазвичай, тримають у ньому й свої депозитні і розрахункові рахунки. Іпотечне кредитування той механізм, що забезпечує взаємозв'язок між грошовими ресурсами населення, банками і підприємствами будіндустрії, спрямовуючи фінансові ресурси до реального сектора економіки.

Отже, розвиток іпотечного бізнесу позитивно впливає реальний сектор економіки, унаслідок чого припиняється спад виробництва, у низці галузей промисловості, виникає можливість модернізації виробництва, що зумовлює підвищення якості та конкурентоспроможності продукції практично в усіх галузях. Це своє чергу: збільшує економічний потенціал країни, сприяє її виходу з інвестиційного, але й інфляційного кризи. Формування ринку іпотечного кредитування сприяє подоланню соціальної нестабільність у суспільстві, яка зазвичай супроводжує економічну кризу.

Вітчизняні банки, вивчаючи багатий історичний досвід Росії у цьому напрямі і практику інших країнах, намагаються розробити власні моделі кредитування і банківські продукти, здатні реально функціонувати у складної економічної обстановці. Проте розвиток іпотечного бізнесу гальмується через проблеми економічного і цивільно-правового характеру.

Мета курсової роботи – проаналізувати наявні проблеми банків розвитку іпотечного кредитування, виявити тенденції і його розвитку на російської банківську систему.

Відповідно до поставленої метою було визначено такі:

1) Розглянути теоретичні аспекти іпотечного кредиту, проаналізувати російський і закордонний досвід розвитку іпотечного кредитування;

2) Проаналізувати управління системою іпотечних ризиків.

3) Виявити тенденції і розвитку іпотечного кредитування.


1. Поняття іпотечного кредиту. Зарубіжний і російський досвід функціонування ринку іпотечного кредитування

Система іпотечного житлового кредитування включає у собі надання довгострокових житловий іпотечних кредитів комерційними банками й іншими кредиторамигражданам-заемщикам, і навіть механізм забезпечення кредиторів необхідними довгостроковими ресурсами на кредитування.

Поняття іпотечного кредиту був із іпотекою, яка як різновид застави нерухомого майна, службовця забезпеченням виконання заставником основного зобов'язання (за договором кредитного характеру) перед заставоутримувачем; заставоутримувач у своїй набуває право, у разі невиконання боржником забезпеченого запорукою основного зобов'язання, вимагати задоволення з допомогою закладеного нерухомого майна, власником якого залишається заставник.

Іпотека зі своєї сутності перестав бути самостійної економічної категорією, а служить забезпеченням кредиту як самостійного економічного взаємини спікера та опосередковує рухссуженной вартістю процесі кредитування. Безпосередньо рух вартості від заставника до заставодержателю має місце при іпотеку у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань з погашення кредиту

Іпотека як реальне, щодо надійне в правовому плані забезпечення кредиту відкриває змогу зниження відсотки за іпотечної позичку проти незабезпеченими кредитами.

З розвитком іпотеки розширюється й сфера кредитних відносин через процес сек'юритизацію: з допомогою розвитку вторинного ринку іпотечних кредитів, де функціонують іпотечні облігації, випущені під заставні нерухомість, прийняті на забезпечення житлових кредитів. Структурно іпотечні житлові кредити поділяються на два виду:

- кредити купівля, реконструкцію і будівництво житла, коли на нього виступає запорукоюиспрашиваемих позичок;

- цільові кредити для закупівлі, реконструкцію і будівництво житла під заставу наявного в власності позичальника чи боку підтримки нерухомості.

Специфіка іпотечного кредиту проявляється у наступному.

- Іпотечний кредит - це кредит під суворо певний заставу (нерухомість);

- Іпотечний кредит - кредит інвестиційного характеру, вкладений у нерухомість і наданий на термін (до 30 років);

- Іпотечний кредит - дешевший вид кредиту

Іпотечний житловий кредит - різновид кредитів населенню, й тому він тісно зтикається зі споживчою. Через об'єкт кредитування - житло він безпосередньо пов'язане з будівельним кредитом, наданих комерційному забудовнику на будівництво житла із наступною його продажем населенню.

У склалося дві моделі фінансування іпотечних кредитів: американська і європейськафранко-скандинавская. Розвиток світового фінансового ринку іпотечного кредитування безпосередньо з механізмом сек'юритизацію. Розрізняють іпотечні облігації європейського зразка –пфандбрифи й паперу американського типу (>MBS).

Американська модель передбачає рефінансування іпотечних кредитів за допомогою випуску іпотечних цінних паперів.

>Франко-скандинавская, чи німецька, модель передбачає залучення фінансових ресурсів черезссудосберегательную систему.Франко-скандинавская система передбачає наявність надійних спеціалізованих іпотечних банків, що їх коштують надто великі комерційних банків. Банківська система Німеччини включає у собі 34 спеціалізованих іпотечних банку. Складаючи менш 1% банківської спільноти, вони дають 25% загального обороту (порядку 1 трлн. євро). Іпотечні облігації широко використовують у Німеччині ролі забезпечення при ломбардних операціяхБундесбанка. [1. З. 43]

Узагальнена схема випуску іпотечних облігацій європейської спільноти і американського типу, і навіть принципові розбіжності з-поміж них представлені у додатку 1.

Аналізуючи структуру цивільно-правової бази іпотечного кредитування у Росії, можна зрозуміти, що успішний розвиток заставного кредитування спрямоване створення вторинного іпотечного ринку, тобто. в основі узята американська модель.

У цьому моделі джерелом фінансових ресурсів, є вторинний ринок цінних паперів, забезпеченням яких виступають заставні нерухомість. Державі у своїй відводиться вирішальна роль формуванні інфраструктури ринку цінних паперів, підтримці його стійкості.

З метою розвитку іпотечного кредитування у Росії Урядом Російської Федерації 1997 року створили операторЕСРИЖК - відкрите товариство «Агентство по іпотечному житловому кредитування» (далі –АИЖК), в основне завдання якого входить рефінансування виданих первинними кредиторами іпотечних житлових кредитів рахунок коштів, залучуваних шляхом розміщення російському фондовий ринок цінних паперів.

У 1998 р. було прийнято ФЗ «Про іпотеку (заставі нерухомості»), запровадивши цивільний і комерційний оборот нового вигляду цінних паперів – заставні.Закладная – іменна цінний папір, союз декларація про отримання виконання по грошовому зобов'язанню, забезпеченому іпотекою, і навіть право застави на майно, обтяжене іпотекою. Однак це вид цінних паперів недоотримав поширення, оскільки заставні є емісійними цінними паперами, та його ліквідність невисока.

Метою Федерального закону від 11.11.2003 №>152-ФЗ «Про іпотечних цінні папери» було розвитку системи іпотечного кредитування, законодавчо встановити інструменти залучення коштів для іпотеки - іпотечні цінних паперів. Закон визначає види іпотечних цінних паперів - іпотечні облігації і іпотечні сертифікати участі, їх емісію, емітентів, їхніх прав й обов'язки. ЕмісіюИЦБ можуть здійснювати лише іпотечні агенції та кредитні організації. У додатку 2 приведено схема рефінансування іпотечних кредитів.


2. Управління системою іпотечних ризиків

У іпотечних кредитів є низку специфічних особливостей, і, займаючись цим бізнесом, банки несуть специфічні ризики.

2.1 Управління іпотечним кредитним ризиком

Як відомо, кредитний ризик — це ймовірність грошових втрат банку через невиконання боржником зобов'язань по за кредитною угодою (чи іншому договору, який містить елемент кредитування). Для ідентифікації кредитного ризику слід визначити її структуру. Вона є неоднорідною — виділяються три його підвиду: ризик кредитування контрагента, чи ризик дефолту, розрахунковий ризик,предрасчетний ризик (табл.1).

Таблиця 1 Характеристика підвидів кредитного ризику

>Подвид кредитного ризику Характеристика
Ризик кредитування контрагента чи ризик виплати Полягає щодо можливості неповернення контрагентом банку основний суми боргу після закінчення терміну кредиту, векселі, поручництва
Розрахунковий ризик Виникає у разі, коли здійснюється передача певних інструментів (наприклад, коштів чи фінансових інструментів) за умови передоплати абопредпоставки з нашого боку. Ризик у тому, що зустрічної поставки із боку контрагента може статися
>Предрасчетний ризик Ризик те, що контрагент не виконає свої зобов'язання в угоді до розрахунків й банку доведеться замінити даний контракт угодою з іншим контрагентом за наявною (і, можливо, несприятливої) ринкової ціні

>Предрасчетний ризик відповідає розміру витрат на заміщення угоди на аналогічну у разі невиконання зобов'язань контрагентом. Слід зазначити, що ризик виплати полягає й у ймовірності невиплати контрагентом як основний суми боргу, а й відсотків та інші передбачених договором платежів.

Управління зазначеними підвидами кредитного ризику з боку банку — іпотечного кредитора може полягати у наступному:

1) попредрасчетному ризику — застосування процедур іпотечного кредитування, знижують (що нівелюють) цей ризик, наприклад, ряд банків стягує комісію за розгляд кредитної заявки, розмір який відповідає недоліків на заміщення невдалої угоди (чи видатках в руки кредитної заявки).

Наприклад, ВАТ «>СКБ-банк» за консультацію клієнта з питань іпотечного кредитування стягує плату у вигляді 354 рублів (зокрема. ПДВ), а й за розгляд заявки і проведення оцінки позичальника і об'єкта нерухомості 2500 рублів (без ПДВ).

2) по розрахунковому ризику — аналогічно: застосування процедур іпотечного кредитування, знижують (що нівелюють) цей ризик, саме — фактичне

перерахування кредитних коштів позичальнику суворо після належного оформлення необхідного пакета документів і майже виконанняотлагательних умов (наприклад, укладення договорів страхування тощо. п.).

3) ризик кредитування (ризик неповернення кредиту, відсотків та інших платежів) практично неможливо нівелювати, проте грамотна оцінка та прогноз, і навіть своєчасний моніторинг даного ризику дозволяють банку тримати його на прийнятному рівні.

Можливість дефолту позичальника великою мірою залежить від частки виплат у його доході. Дослідження кредитів на США показали, що й щомісячні виплати перевищують 36% щомісячних доходів, то ризик дефолту позичальника вдвічі вище ризику дефолту позичальника, виплати якої складають менш 30% доходів [12. З. 44]

Для визначення ймовірності неповернення іпотечного кредиту позичальником — котра фізичною особою застосовують оцінку його кредитоспроможності, т. е. пошук відповіді питання: чи є позичальник фінансову можливість виконувати прийняті він грошові зобов'язання. У цьому наявність в позичальника бажання оплачувати кредит за відповідного фінансових можливостей забезпечується негативними для позичальника наслідками неповернення кредиту — втратою прав на закладену нерухомість та втратою частини, або всього обсягу вкладених власні кошти, причому, чим більше власні кошти вніс позичальник, тим сильніше її зацікавленість у погашенні кредиту.

Для оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи банк зіставляє величину його сукупного прибутку і сукупного витрати з урахуванням наступних даних (із фотографією відповідних підтверджують документів, іноді — із залученням служби економічній безпеці банку):

- поточна вести позичальника;

- зайнята посада і наявність кваліфікації;

- інформацію про поточних витрат позичальника: видатки комунальні платежі, оренду житла, поточні видатки сім'ї (харчування, одяг та інші.), на медобслуговування, поточне освіту, зокрема дітей позичальника, обслуговування автомобіля, дачі та т. п.;

- відомостей про наявних фінансових зобов'язання (кредитах і позиках, аліментів тощо. п.), кредитної історії.

Вочевидь, що у сучасних умовах далеко ще не кожен позичальник здатний офіційно підтвердити свої доходи. Усвідомлюючи це, більшість банків використовує непрямі джерела підтвердження доходів позичальника (зазвичай, для таких позичальників встановлюється трохи велика відсоткову ставку за кредитами):

- бази даних про доходи фахівців у різних галузях економіки;

- відомостей про майновому становищі позичальника, наявність з так званого «статусного майна» — об'єктів нерухомості, дорогих автомобілів, цінних паперів, які скоювалися позичальником великі витрати.

Отже, визначення величини сукупного доходу позичальника з урахуванням представлених документів — це аналітичний спосіб, використання бази даних про доходи фахівців у різних галузях — статистичний спосіб визначення заробітку позичальника, а облік майнового становища позичальника — отримання якісної характеристики методом експертні оцінки. Значне розбіжність у результатах, отриманих зазначеними методами — привид перевірки достовірності представлених даних або зазначення на приховування позичальником якихось значних відомостей.

Після визначення середнього розміру сукупного прибутку і середнього розміру сукупних витрат позичальника за певний період, зазвичай, щомісячних, до середнім сукупним його видатках додаються обслуговування цього кредиту, наведені до аналогічного періоду часу, і обчислюється коефіцієнт співвідношення середньомісячних прибутків і витрат позичальника (До):

,

де  – середньомісячні сукупні витрати позичальника,  – середньомісячні обслуговування кредиту,  – середньомісячні сукупні доходи позичальника.

Слід зазначити, що середньомісячні обслуговування кредиту легко розраховуються від застосування відомої формули ануїтету, коли він позичальник протягом усього терміну кредиту платить банку

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація