Реферати українською » Банковское дело » Світовий досвід і російська практика функціонування фондових бірж


Реферат Світовий досвід і російська практика функціонування фондових бірж

Страница 1 из 10 | Следующая страница

Зміст

 

Запровадження

Глава I. Теоретичні основи функціонування фондової біржі

1.1 Сутність поняття фондової біржі, основні типи

1.2 Учасники фондових бірж

1.3 Історія становлення та розвитку фондових бірж

Глава 2. Світовий досвід минулого і російська практика функціонування фондових бірж

2.1 Особливості діяльності Нью-Йоркської фондової біржі

2.2 Становлення вітчизняних фондових бірж

2.3 Перспективи розвитку вітчизняних фондових бірж

Укладання

Література

Додатка


Запровадження

Фондові ринки, виступаючи складовою фінансової систем держави, впливають на економіку, будучи основним механізмом перерозподілу капіталів між різними секторами і господарюючими суб'єктами. Інтегруючись з супутньої йому системою фінансових установ, він формує сферу, у якій створюються значні за масштабом джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси.

Основна роль ринку цінних паперів у тому, що з його допомоги забезпечується рух, розподіл і перерозподіл капіталу, і навіть здійснюється акумулювання тимчасово вільних коштів та його перенапрямок як інвестицій розширення обсягів промислового виробництва, торгівлі, і сфери послуг.

Разом про те, ринок цінних паперів то, можливо джерелом масштабної фінансової нестабільності, макроекономічних ризиків і соціальних потрясінь, особливо проблемними є створювані фондові ринки, до яких належить і російський, що має репутацію одного із ризикованих фонових ринків світу.

Ринок інвестиційних ресурсів почав визначати національну економіку й національні інтереси. У нашій країні фондовий ринок лише останнім часом наблизилася виконання своїх макроекономічних функцій.

Проте за минулі десятиліття фондовий ринок не виконав функцію перерозподілу ресурсів у реальний сектор. Натомість – склався відносно невеликий спекулятивний з часткою іноземних короткострокових інвесторів ринок,располагающийся у Москві, що забезпечував звернення обмеженою групи цінних паперів.

У разі глобалізації світової економіки, яка проявляється найбільш помітно у фінансовому сфері, посилилася рухливість і нестійкість фінансової систем, російська економіка є частиною світового господарства, рівень її відкритості висока, і підвищиться надалі. Відповідно стан світової кон'юнктури зростатиме б'є по фінансовому ринку Росії.

Під час фінансової кризи виникає низка запитань теоретичного і практичного властивості про специфіку управління фондовим ринком. У нас попереду зробити спроби винести з кризи і створити стратегію розвитку фінансового сектора ринку цінних паперів.

У цьому особливу наукову і практичну актуальність набуває проблему забезпечення ефективності функціонування ринку, має важливого значення підтримки його стабільності та розвитку в близькостроковій і у середньостроковому періоді.

Дослідженню функціонування ринку цінних паперів присвячені дослідженняБоголеповаМ.И.,БрегеляЭ.Я., Трахтенберга І.А.,Яснопольского Л. Н. Окремі аспекти проблем, пов'язані з функціонуванням ринку та її регулювання порушувалися на роботах С.А.Билиняка, Т.Д. Валовий, В.С. Волинського, А.І. Дінкевича, І.С. Корольова, Л. Н.Красавиной,Б.Е.Ланина,Г.Г. Матюхіна, В.М. Портного, Д.В. Смислова, В.М.Соколинского, Г.П.Солюса,в.И.Суровцевой, В.В.Сущенко, Ю. С. Столярова,Л.И.Усокина,Б.Г. Федорова, М.А. Фрея, В.М.Шенаева,Е.С.Хесина та інших.

Метою дипломної роботи є підставою дослідження функціонування світового ринку й російського ринку.

Досягнення цього передбачає рішення наступних взаємозалежних завдань:

· дати поняття фондової біржі;

· проаналізувати інструменти, і суб'єкти ринку цінних паперів;

· розглянути історію виникнення та розвитку бірж;

· проаналізувати специфіку функціонування Нью-Йоркської фондової біржі;

· уявити історію розвитку російських фондових бірж;

· запропонувати напрями вдосконалення функціонування російських фондових бірж.

Об'єктом дослідження є російський фондовий ринок як сукупність фінансових відносин щодо емісії, обміну та вторинного перерозподілу цінних паперів.

Предметом роботи виступають відносини, що у процесі функціонування ринку.

>Методологической і теоретичної основами дослідження послужили концепції, й гіпотези, представлені у роботах вітчизняних і закордонних вчених. Обгрунтування теоретичних положень цих та аргументація висновків полягає в системний підхід, у якого використовувалися такі методи:структурно-функционального єдності історичного логічного, сходження від абстрактного до конкретного, і навіть елементи компаративного і статистичного аналізу.

Структура дипломної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження та складається з запровадження, трьох глав, укладання, літератури, додатків.

У першій главі розглянуті теоретичні основи функціонування фондової біржі: поняття, суб'єкти і фінансові інструменти, і навіть історію виникнення фондових бірж.

У другій главі представлені специфіка функціонування Нью –Йоркской фондової біржі, історія розвитку російських фондових бірж, і навіть шляхів удосконалення функціонування російських фондових бірж. Наприкінці сформульовані основні висновки з дослідженню.


Глава I.

Теоретичні основи функціонування фондової біржі

 

1.1 Сутність поняття фондової біржі, основні типи

Фондова біржа є належним чином організований ринок, у якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, які у ролі посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.

Коло паперів, із якими проводяться угоди, обмежений. Щоб до компаній, папери яких допущені до біржову торгівлю (інакше кажучи, щоб бути прийнятої до котируванні), компанія має задовольняти вироблених членами біржі вимогам щодо обсягів продажу, розмірів одержуваної прибутку, числа акціонерів, ринкову вартість акцій, періодичності й правничого характеру звітності тощо. Члени біржі чи державний орган, контролюючий їхня діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до котируванні. Разом з порядком проведення угод вони утворюють серцевину біржі як механізму, обслуговуючого рух цінних паперів. Члени біржі платять щорічний членський внесок, але звільняють від усіх загальних зборів, які стягуються із учасників біржовихторгов.[1]

Фондова біржа – це, передусім місце, де знаходять одне одного продавець і покупець цінних паперів, де для цієї папери визначаються попитом й пропозицією ними, а процес купівлі-продажу регламентується правилами та аналогічних норм, тобто. це належним чином організований ринок цінних паперів.

На продаж цьому ринку виступають цінних паперів - акції, облігації тощо., а ролі цін цих товарів - курси цих паперів.

Спільне в біржі з ринком - встановлення цін товарів у залежність від попиту й пропозиції ними. Але, на відміну ринку, біржі можуть не все товари, лише допущені її у, це з одного боку, з другого, способи купівлі-продажу біржі значно різноманітніший, ніж ринку, щоправда, більш регламентовані

Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися щодо одного місці випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових за походженням. Але акціонерні товариства, хоч і виникали як великі для свого часу підприємства, було неможливо на охоплення своєї діяльністю країни. Отже, і акції їм було запропоновано збувати переважно там, де базувалися і було відомі. Тому фондові біржі організуються в центрах значних економічних районів. Це вже загальна закономірність. Надалі шляхів розвитку можуть бути різними.

Найбільш логічно висування на чільне місце біржі, що у головному фінансовому центрі країни. І на цій біржі концентруються акцій компаній, які довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних. Провінційні ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична біржова система. У найбільш закінченому вигляді її представлено в Англії. Власне, серед офіційних біржових назв ми маємо Лондонській біржі, найдавнішій у світі. З недавнього часу його іменують Міжнародної фондовій біржею, оскільки він увібрала у собі як все біржі Великобританії, а й Ірландії.Моноцентрическими є також біржові системи Японії, Франції. [2]

У той самий час у країнах, влаштованих по федеративному зразком, імовірніше формуванняполицентрической біржовий системи, коли він приблизно рівноправні кілька центрів фондовій торгівлі. Так у Канаді, де лідирують біржі Монреаля і Торонто, в Австралії - біржі Сіднея і Мельбурна.

Фондовий ринок США у плані специфічний - настільки великий, що знайшлося місце й у загальновизнаного лідера -Нью-Йорской фондової біржі, й у ще з однією великої біржі, також що у Нью-Йорку, головному фінансовому центрі,- Американської фондової біржі, й у провінційних бірж. Кількість останніх за повоєнні роки скоротилося, але решта досить міцно стоять на ногах. Тому біржову систему США доводиться класифікувати як побудовану по змішаного типу.

Світовий досвід свідчить, що можливі варіанти кількості бірж країни. У цій країні, Франції, Англії лише однієї фондову біржу про країну. У ФРН 80% цінних паперів зосереджені на фондовій біржі Франкфурті-на-Майні, а решта 20%раз6росани з дрібних бірж. На біржі Нью-Йорку котируються акції найсолідніших акціонерних товариств, всі інші - інших дрібніших біржах. [3]

Значення фондової біржі для ринкової економіки за межі організованим ринком цінних паперів. Фондові біржі справили переворот в проблемі ліквідності капіталу. Цей переворот у тому, що з інвестора практично стерлися різницю між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні у часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося становище, коли кожному за окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже той самий ліквідний характер, як готівка, оскільки акції будь-якої миті можуть бути продані біржі.

Біржі може бути засновані державою як громадські закладу. У Франції, Італії та інших країнах фондові біржі вважаються громадськими установами. Це, щоправда, виражається лише тому, що надає приміщення біржових операцій.Биржевики вважаються представниками держави, а діють як приватні підприємці, власним коштом.

Біржі може бути засновані і принципах приватного підприємництва, наприклад, як товариство.

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності, він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок управління біржею, склад її, умови їхнього прийому, порядок освіти і функції біржових органів. Для повсякденного керівництва біржею і його адміністративним апаратом рада призначає Президента та віце-президента. З іншого боку, нагляд над усіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, освічені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, про системи (комп'ютери), біржовим індексам,опционам.

Комітет із прийому членів розглядає заявки бути прийнятим до членства біржі. Комітет із арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, виникаючі між членами біржі, і навіть членами та його клієнтами. Кількість і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але декотрі з них обов'язковий. Це комітет чи комісія злистингу, розглядають заявки вмикання акцій у біржовий список; комітет із процедурам торгового залу, який разом із адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і над виконанням інструкцій стосовно діяльності у торгівельному залі, соціальній та інших випадках.

Фондова біржа має, зазвичай, статусбесприбильного акціонерного товариства, тобто піднімає за мету отримання задля розподілення його у своїх членів. Вони позбавлені сплати корпоративного прибуткового податку. Це може бути здавалося б дивним, але насправді глибоко закономірно: члени біржі отримують дохід,функционируя як біржових посередників. Сенсу у цьому, щоб клієнти біржі сплачували якісь цифру загальну біржову скарбничку, з якому вони розподілятимуться між членами біржі, року проглядається: може початися вже перерозподіл надходжень у користь тих членів, які працюють незадовільно привертають щодо менше клієнтів, та якщо з загальної скарбнички вимагають виплат пропорційно своємупаю.Бесприбильний статус значить, що біржа як товариство взагалі отримує доходів. Для покриття витрат на організацію біржовий торгівлі, на облаштування залу і приміщень, де працюють біржовики, створення сучасних систем зв'язку, ведення дослідницької роботи біржа стягує з учасників цю торгівлю ряд податків і платежів. Це податку угоду, закладену у торгівельному залі; плата компаній включення їх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів тощо. Члени біржі зацікавлених у тому, щоб біржа отримувала стільки ж доходів, скільки їй потрібно за дотримання розумної економії: завищення доходів означатиме скорочення прибутків членів чи подорожчання послуг за купівлі-продажу цінних паперів

Біржа забезпечує концентрацію попиту й пропозиції, але він фізично неспроможна вмістити всіх, які б продати чи купити ці папери. Ті, хто він функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти можуть як у біржі, і за її межами, оскільки далеко ще не усі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринкові формується коло посередників, у яких фактично покладається функція концентрації попиту й пропозиції.Пространственно посередники роз'єднані, але де вони пов'язані між собою - і утворюють єдине ціле, постійно беручи контакт друг здругом.[4]

На на початкових етапах модель дуже простою - один посередник зводить продавця з покупцем. При зростанні масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників вже двоє: покупець звертається одного, продавець - до іншого й можливість збігу мала. При більшою інтенсивності фондових операцій складається третя модель: сьогодні вже самі посередники потребують допомоги, та між ними з'явиться ще один посередник, котрі можуть діяти, по-перше, власним коштом, стаючи тимчасово власником паперів і одержуючи прибуток як відмінність між курсами купівлі й продажу. На американському позабіржовому ринкові таких посередників називають дилерами. По-друге, може працювати за певні проценти від суми угоди, тобто за комісійне винагороду, просто приймаючи від своїм клієнтам доручення купівлю-продаж акцій.

У першій і друге моделях угоди посередник може бути або у одному ролі, або у іншому. У третій моделі дотримується розподіл праці: центровою посередник працює власним коштом, а флангові - на комісійних засадах. Третя модель довгий час, до середини1980-х років, існувала біржі у Лондоні, за нею досі функціонує Нью-Йоркська фондової біржі.Центровой посередник у Лондоні іменувався є джобером, у Нью-Йорку - фахівцем.Фланговие посередники там і там іменуються брокери.

На розвиненому фондовий ринок однаковості в посередницьких операціях немає, - все три моделі співіснують, своя "фондова ніша" перебуває кожної. Поклавши, брокер з великою клієнтурою отримує, крім інших, два доручення, причому курс і величину пропозиції продати збігаються з параметрами замовлення для придбання.Брокеру залишається тільки оформити угоду, із чим благополучно справляється самотужки, не потребуючи послугах інших посередників.

Пари ">самовиполняющихся" замовлень можуть утворюватися в біржовий натовпі, коли той брокер оголошує про наявність в нього пропозиції, а інший відразу відгукується - в нього парний замовлення (посередництво за другою моделі). Але

Страница 1 из 10 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація