Реферати українською » Банковское дело » Банківську гарантію і утримання як способи забезпечення виконання зобов'язань


Реферат Банківську гарантію і утримання як способи забезпечення виконання зобов'язань

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Запровадження.

Ведучи мову про банківської гарантії, і утриманні як "про засобах забезпечення виконання зобов'язань, спочатку потрібно визначити, яка собою цивільно-правове зобов'язання, які її характерні риси і відмінності, наприклад, від вещно-правовых правовідносин. Гражданско-правовое зобов'язання є певне правоотношение, з якого одну особу (боржник) зобов'язане зробити на користь іншої особи (кредитора) певне дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші й т. п.) або утриматися від цього, а кредитор проти неї вимагати від боржника виконання його обов'язки.

Для характеристики зобов'язання недостатньо просто зазначити обов'язки боржника і право вимоги кредитора. Адже, наприклад, основний обов'язком платника податків є цілковита й своєчасна сплата податків, а держава вправі вимагати від платника податків неухильного виконання його обов'язки, і застосувати заходи відповідальності у вигляді штрафу за невиконання такого зобов'язання. Такі правовідносини є цивільно-правовими не можуть визнати зобов'язанням. Річ у тім, що адміністративні, фінансові, податкові відносини засновані, передусім, на владному підпорядкуванні одного суб'єкта іншому, що ні припустимо у цивільних правовідносинах, де головними ознаками є рівність сторін, автономія волі і потрібна майнова самостійність учасників.

Слід також провести відмінність зобов'язання та інших цивільно-правових відносин, наприклад, від правовідносин власності. Спільним і те, що вони аналогічно зобов'язанню засновані на рівність сторін, автономії волі і потрібна майнової самостійності суб'єктів. Відмінність ж таки полягає у цьому, що зобов'язання відбиває динаміку зазначених цивільних правий і обов'язків. Другий характерною рисою і те, що зобов'язальні правовідносини носять відносний характер, тобто обов'язки одного боку зробити певні дії завжди протистоїть право з іншого боку зажадати їх виконання. Право власності – абсолютне право. Праву власника протистоїть обов'язок всіх, хто має з нею ставлення утриматися від дій, зазіхаючи на право власності або що порушують його. Лише власник може діяти у цілях реалізації своїх повноважень із володінню, користування і розпорядженню своїм майном (ст. 209 ДК). Право власності фіксує статику майнові права, визначаючи майновий статус учасників правовідносин.

Не доводиться це не відзначити, що собі такий розподіл на абсолютні і відносні, речові і зобов'язальні правовідносини носить досить умовний характер. Справді є чимало цивільних правовідносин, мають змішаний вещно-обязательственный характер. Наприклад, зобов'язання в передачі майна мають у своєму ролі об'єкта другого плану річ. Скажімо, предметом договору купли-прдажи визнається возмездная передача майна у власність покупця (п.1 ст.455 ДК).

З іншого боку, низку зобов'язальних прав кредитора захищаються вещно-правовыми способами від будь-якої і кожного, хто них зазіхає. Приміром, права на виндикационный і негаторный позов надаються як власнику, а й кожному особі, яке володіє майном по підставі, передбаченому законом чи договором: орендарю, заставодержателю, довірчого управляючому (ст.305 ДК).

Проте, собі такий розподіл на речові і зобов'язальні правовідносини має велику практичного значення, бо їхній правовий регулювання будується з преймущественно-обязательного чи преймущественно-вещного характеру відповідних правовідносин.

Отже, відповідно до статтею 307 Цивільного кодексу Російської Федерації «з зобов'язання одну особу (боржник) зобов'язане зробити на користь іншої особи (кредитора) певне дію, а саме: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші й т. п., або утриматися від певного дії, а кредитор проти неї вимагати від боржника виконання його обов'язки».

Відомо, що ще дореволюційної цивілістиці звертали увагу на невдалий застосування до цивільно-правовим відносинам сам термін «зобов'язання». Так, Д. І. Мейєр, вказував, «краще називати це юридичне ставлення саме правом вимоги чи вживати такий вислів декларація про чуже дію, бо всі юридичні відносини зводяться прав і всі громадянське право становить вчення про права та відповідних правам зобов'язання; Якщо ж вживати такий вислів зобов'язання, то саме право ставати хіба що другого план».

Зобов'язання існує певна субъектный склад (боку зобов'язання): боржник – обличчя, зобов'язане передати майно, виконати роботу, надати послугу, зробити інші дії, і кредитор – обличчя, яке має право вимагати від боржника виконати його обов'язок (п.1 ст.308 ДК). Але реально претендує на боці як боржника, і кредитора можуть бути кілька осіб, й у цивільному обороті переважають двосторонні зобов'язання, коли обидві сторони в зобов'язанні виступають боржника на одному зобов'язанні і як кредитора й інші. За цим принципом побудовано майже всі зобов'язання у сфері підприємництва. Наприклад, за договором оренди орендар зобов'язаний сплатити орендної плати, але з тим він може вимагати від орендодавця орендованого їм майна.

Як очевидно з наведеного вище прикладу однією з підстав виникнення зобов'язання є договір, але зобов'язання з'являються і з деяких інших вказаних у законі підстав. Вони можуть бути внаслідок заподіяння шкоди (деликтные зобов'язання). Зміст такого зобов'язання становлять обов'язки особи, яка завдала шкоди особистості або майну громадянина (юридичної особи) відшкодувати їх у обсязі і право потерпілої особи зажадати відшкодування заподіяної шкоди (п.1 ст. 1064 ДК). Зараз особливе значення мають норму закону про зобов'язання, що виникли внаслідок неосновательного збагачення (п.1 ст.1102 ДК). Должником у тому зобов'язанні є обличчя, яке без встановлених законом чи угодою підстав набуло чи зберегло майно рахунок іншого особи (кредитора) і тому зобов'язане повернути останньому безпідставно отримане (заощаджене) майно.

Нерідко джерелом виникнення зобов'язань є судове рішення: наприклад, у кризовій ситуації, коли в руки суду сторонами передані розбіжності, виниклі при підписання договору.

Зобов'язання виникатимуть і з угод, з актів державних громадських організацій і органів місцевого самоврядування випадках, передбачені законами.

Чинний Цивільний кодекс Російської Федерації приділяє багато уваги захисту кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань. З метою запобігання або зменшення розміру негативним наслідкам, заподіяних боржником, зобов'язання може бути забезпечено однією з способів, вказаних у Цивільному кодексі.

Забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Підсумовуючи цивільно-правові угоди, підприємства як суб'єкти громадянського обороту часто зіштовхуються з проблемою належного виконання зобов'язань із боку контрагентів. У цьому особливу увагу юридичних до проблеми забезпечення виконання зобов'язань зумовлено, звісно, їх зацікавленістю у цьому, щоб уникнути негативним наслідкам, які можуть виникнути внаслідок порушення партнерами положень договорів. З іншого боку, можливість надати свого партнера той чи інший спосіб забезпечення зобов'язань є необхідною передумовою укладання цивільно-правових угод. Приміром, нині більшість комерційних банків під час оформлення кредитних договорів вимагає підтвердження належного виконання боржником своїх зобов'язань шляхом надання йому тих чи інших способів забезпечення.

Інститут забезпечення виконання зобов'язань – одне із традиційних інституцій у цивільному праві. Чимало понять з способів забезпечення зобов'язань були відомі ще римському праву. Це задаток, неустойка, заставу та поручництво. Були відомі російському радянському цивільному праву. Поява цих способів забезпечення зобов'язань зумовлювалося тим, щоб захистити права кредиторів. Адже кредитор має бути впевненим у цьому, що його майнові інтереси буде дотримано, що боржник виконає взяли він зобов'язання. У разі якщо права кредитора буде порушено, тобто зобов'язання нічого очікувати виконано або вона буде виконано неналежним чином, те ж саме ці засоби забезпечення виконання зобов'язань гарантують кредитору відшкодування збитків, що він понесе у разі невиконання зобов'язання боржником. Нарешті, такі способи забезпечення зобов'язань спонукають боржника до своєчасному виконання покладеного нею зобов'язання, адже натомість прострочення, або неналежного виконання, або невиконання зобов'язання, для боржника настануть несприятливі, невигідні йому наслідки. Також, можна побачити, що кредитор охочіше йде висновок тієї чи іншої договору, коли він забезпечений таким акцессорным (додатковим) зобов'язанням, але це гарантує йому, що зобов'язання буде міг би належно виконано.

Досліджуючи дореволюційний законодавство ще й цивільно-правову доктрину, теж можна виділити перелічені вище способи забезпечення зобов'язань. Зокрема Анненков писав: «Під забезпеченням слід розуміти кошти (або способи, створені задля зміцнення зобов'язання, т. е. на надання їм більшої вірності щодо, зрозуміло, нічого іншого, як отримання із них задоволення верителем, чи, однаково, як стверджує Мейєр, прийоми для доставляння обязательственному праву тієї твердості, якої бракує йому за суті, як праву лише з дію іншої особи». Інакше кажучи йдеться про таких собі гарантії, таких необхідних зобов'язанню у тому, що він працювало, і якщо бути точніше, то кредитору, дозволяють бути впевненим останньому дотримання його майнових інтересів.

Способи забезпечення виконання зобов'язань передбачені як російським цивільне право, а й цивільними законодавствами країн континентальної Європи, і навіть англо-американської правової доктриною. Наприклад, Единообразный торговий кодекс США включає у собі розділ 9 «Забезпечення угод». «Справжній розділ застосовується до обеспечительным інтересам, створеним через укладання договору, включаючи ручний заставу, цессию, іпотеку рухомості, довірчу власність на рухоме майно, договір за печаткою про довірчій власності, право утримання, те що чиннику, довірчу власність обладнання, умовну продаж, оренду й консигнацію, призначені служити...».

Отже, способи забезпечення виконання зобов'язань покликані забезпечити точне і неухильне виконання боржником своїх зобов'язань, плюс до того що вони зменшують розмір негативних наслідків кредитора у разі невиконання таких боржником.

Цивільний кодекс Російської Федерації поруч із традиційними способами забезпечення виконання зобов'язань (заставу, неустойка, поручництво, задаток) вводить дві нові способу (проти ДК 1964 р.). Це банківську гарантію і утримання майна боржника. Принциповою відмінністю положень про забезпечення зобов'язань від раніше чинного законодавства і є те, що законом або договором може бути обумовлено і інші способи забезпечення зобов'язань крім тих, передбачених п1. ст. 329 ДК. Головне, щоб відповідні умови договору не суперечили императивным правових норм громадянського законодавства. Сторони на власний розсуд можуть вибирати кожній із способів забезпечення виконання зобов'язань. Слід зазначити, всі ці способи різняться за рівнем на боржника і з методам досягнення цієї мети. Тому сторони мали б вибрати найприйнятніший засіб щодо конкретній ситуації та сутності основного зобов'язання. Наприклад, банківську гарантію, заставу та поручництво підвищують для кредитора можливість, що зобов'язання буде належним чином виконано. Неустойка ж найчастіше використовується задля забезпечення зобов'язань, що випливають із договорів про надання послуг або виконанні робіт, оскільки інтерес кредитора не отриманні грошової суми, а досягненні певного результату. Важливо враховуватиме й те що, щоб із видів забезпечення виконання зобов'язання є додатковим (акцессорным) стосовно забезпечуваному зобов'язанню. Виявляється ця специфіка у багатьох чинниках:

· недійсність основного зобов'язання тягне у себе недійсність забезпечує його зобов'язання, і навпаки, недійсність акцессорного зобов'язання не тягне у себе недійсність основного зобов'язання (п.2 і трьох ст.329 ДК)

· припинення основного зобов'язання, зазвичай, тягне і припинення забезпечення (ст.352, 367 та інших.)

· обеспечительное зобов'язання слід за основним під час переходу прав кредитора іншій юридичній особі, наприклад, при поступку прав вимогами з основному зобов'язанню.

Але є і винятки з цих правил. Наприклад, Цивільний кодекс допускає наступний заставу, якщо він заборонено попередніми договорами заставу (ст.342 ДК). Цілком особливе становище серед способів забезпечення виконання зобов'язань займає банківську гарантію: зобов'язання гаранта перед бенефициаром залежною відносин між ними від основного зобов'язання (ст.370 ДК).

Принциповою відмінністю чинного законодавства від Цивільного кодексу 1964 р. і те, що зараз законодавець залишив відкритим перелік можливих способів виконання забезпечення зобов'язань. Це означає, що і законом, і договором може бути передбачені інші способи забезпечення зобов'язань. У своїй роботі, передусім мені хотілося б звернути на такі способи забезпечення виконання зобов'язань як банківську гарантію і утримання.


Банківську гарантію.

Хто ж банківську гарантію? Яка її сутність? Що відрізняє його від інших засобів забезпечення виконання зобов'язань? На ці та певні інші питання треба було б на розкриття цього поняття.

            Як уже відзначалося вище банківську гарантію – це одне з новацій Цивільного кодексу. Російське законодавство, а точніше стаття 368 Цивільний кодекс РФ, дає таке визначення банківської гарантії: відповідно до у такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань банк, інше кредитне установа або страхової компанії (гарант) видають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефициару) відповідно до умовами даваемого гарантом зобов'язання гроші по поданні бенефициаром вимоги про її сплаті. Попри новизну банківської гарантії для вітчизняного законодавства, в юридичної літературі різні намагаються виявити банківській гарантії риси, властиві іншим способам забезпечення виконання зобов'язань та які роблять її схожій них. Багато вчених порівнюють існуючу банківську гарантію щодо гарантії, встановленої ДК 1964 року (ст. 210). Однак у ДК 1964 р. гарантія являла собою різновид поручництва, пристосованого до администартивно-командной системи управління економічних відносин. Деякі сучасні автори порівнюють банківську гарантію з договором страхування. Т.А. Фадєєва, наприклад, вважає, що залучення гаранта до сплати бенефициару грошової суми є т.зв. гарантійний випадок. Проте, мій погляд, банківську гарантію є абсолютно самостійним способом забезпечення виконання зобов'язань, у яких свої характерні риси.

Попри те що, що правової режим підписання угоди і виконання зобов'язань по банківської гарантії нормативно досить врегульоване, арбітражна практика показує, що проблеми, пов'язані з висновком і виконанням зобов'язань по банківської гарантії, залишаються дуже актуальними. Аналізуючи конкретний нормативно-правової матеріал – Цивільний кодекс РФ - необхідно виокремити такі суттєві риси банківської гарантії, покликаної забезпечити належний виконання принципалом своїх зобов'язань. Насамперед, слід зазначити особливий субъектный склад учасників даних правовідносин. Принципал – обличчя, котра звернулася до гаранту з жаданням видачі банківської гарантії – боржник по основному зобов'язанню. Бенефициар – обличчя, наділене правом вимоги виконання зобов'язання боржником або гарантом,

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Банківська конкуренція
    САМАРСКАЯ ДЕРЖАВНА ЕКОНОМІЧНА АКАДЕМІЯ Кафедра “Фінанси і кредиту” Контрольна робота з курсу :
  • Реферат на тему: Банківська система
    Зміст. Запровадження …………………………………………………………4 Двухъярусность банківської системы………………………….6
  • Реферат на тему: Банківська система
    Р Л А У А I Про З М Про У И Д Є Я Т Є Л Ь М Про З Т І До Про М М Є Р Ч Є З До І Х Б А М До Про У
  • Реферат на тему: Банківська система
    Зміст Запровадження. Глава 1 Банківська система і його розвиток під час початку ринку. 4 1.1
  • Реферат на тему: Банківська система Англії
    Institutions included within the United Kingdom banking sector (at 31 July 1997) Retail banks Abbey

Навігація