Реферати українською » Банковское дело » Банківська система Республіки Білорусь у: проблеми і перспективи розвитку


Реферат Банківська система Республіки Білорусь у: проблеми і перспективи розвитку

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Зміст

      

Запровадження.. 3

I. Концептуальні основи банківської системи. 5

1.1 Сутність й поняття банківської системи. 5

1.2 Головні складові банківської системи.. 9

1.3 Операції проведені банками. 13

II. Характеристика банківської системи Республіки Білорусь у.. 19

1.1 Банківська система Республіки Білорусь у на етапі. 19

1.2 Проблеми та перспективи розвитку банківської системи Республіки Білорусь у. 22

1.3 Операції проведені банками Республіки Білорусь у. 29

Укладання.. 36

Додатка.. 38

Список літератури.. 40

                                  Запровадження

Тема даної курсової роботи – Банківська система Республіки Білорусь у: проблеми і перспективи розвитку. Цю тему було обрано невипадково, у вигляді її актуальності. Адже банки – це одна з центральних ланок системи ринкових структур. Розвиток своєї діяльності – необхідна умова реального створення ринкового механізму. Банки - це підприємства, властиві будь-який нормально функціонуючої економічної формації. Актуальність вибору теми роботи пов'язані з баченням автором проблем білоруських банків із формування ресурсної бази й ефективному їх розміщення за умов зниження рівня інфляції й пожорсткішання вимог органів регулюючих банківської сфери. Банки становлять невід'ємну риску сучасного грошового господарства, їхня діяльність міцно пов'язана до потреб відтворення. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки опосредуют зв'язок між промисловістю і торгівлею, сільське господарство і населенням. Банки - це атрибут не окремо взятої економічного регіону чи будь-якою однієї країни, сфера своєї діяльності немає не географічних, ні національних кордонів, це планетарне явище, що має колосальної фінансової міццю, значним грошовим капіталом.

Мета написання курсової роботи – вивчити структуру банківської системи лише на рівні теорії та з прикладу білоруської банківської системи. Проаналізувати перспективи її подальшого розвитку системи, її вдосконалення.

Завдання, поставлених курсової роботі:

-розглянути структуру банківської системи лише на рівні теорії;

-ознайомитися з головними складовими банківської системи;

-ознайомитися з операціями, проведеними банками;

-розглянути структуру білоруської банківської системи;

-розповісти про проблеми й перспективи розвитку системи.

У першій главі розглянута банківсько системо лише на рівні теорії, її компоненти, проведені операції.

У другій главі охарактеризована банківсько системо Республіки Білорусь у. Але тут розказано про проблеми, що у системи та дано пропозиції щодо її подальшого розвитку та вдосконалення.

Вітчизняним банкам, як і нашої економіці, не пощастило у багатьох відносинах. На жаль, протягом досить багато часу адміністративне, найчастіше непрофесійне мислення підміняла економічний підхід, внаслідок справжні економічних функцій кредитних установ з головних перетворювалися у другорядні. За все наше історію банки нерідко ігнорували, настільки знизили економічне призначення, що тепер, організовуючи перехід до ринків, ми приділяємо їм такої уваги, яку вони заслуговують. Інакше кажучи, у свідомості тривалий час й настільки наполегливо впроваджувався командний стиль управління народним господарством, а банки настільки опинилися у куток, втратили свій авторитет та призначення, що на даний час необхідність відновлення їх справжньої рої не звучить з належної переконливістю. Можна сміливо сказати, що в суспільстві ще немає завершеного розуміння місця, яку повинні займати банки у економічній системи управління економікою. Все наше теорія банків - це фактичний переказ того, які країни існують банки, які операції вони за цьому виконують. Суспільству потрібні докладні, глибші уявлення про суть банку, необхідна його концепція, з'ясування його громадського призначення. Усе це непрості запитання, вони закладено у розвитку банківської справи.

Під час написання курсової роботи використані матеріали білоруських і російських підручників, навчальних посібників, довідників. До того ж вирізки з статей газет та часописів як-от ''Національна Економічна Газета'', ''Вісник Асоціації білоруських банків''.

 

      I. Концептуальні основи банківської системи.

1.1 Сутність й поняття банківської системи.

Банки, як різні комерційні підприємства, виникли у зв'язку з потребами відтворення, кругообігу промислового й торгового капіталу. Розпад натурального господарства, зростання торгівлі, і товарного обміну різко підвищили значення грошових розрахунків й кредиту. Перехід до найманої праці в широких масштабах призводив би до з того що дедалі більша частину спільних доходів виплачували грошової форми. Виник регулярний грошовий оборот, організацію та технічну обслуговування якого банки взяли він. Банки зосереджують в собі величезних мас позичкового капіталу шляхом залучення вільних коштів фірм й головних урядових установ, заощаджень і доходів населення і ще надають в позичку. Принаймні зміцнення банків та перетворення на самостійну галузь підприємництва вони як сукупний кредитор

Банки - це підприємства, властиві будь-який нормально функціонуючої економічної формації, займаю щиеся кредитуванням і фінансуванням в промисловості й торгівлі з допомогою грошових капіталів, залучених у вигляді внесків і шляхом випуску власних акцій і облігацій. 

Найчастіше слово «система» розуміється склад чогось. Банківська система включає Національний банк, кредитні організації та їх асоціації. Таке тлумачення невипадково («система» від грн. system - ціле, складене з двох частин, з'єднання). На цьому ж припущення змісті системи виходить і німецьке законодавство, і навіть деякі німецькі автори. У одному з кращих німецьких підручників «Банківська справа» під редакцією проф. X. Є. Бюшгена відзначається, що банківсько системо складається з універсальних і спеціалізованих банків, емісійного банку. Національний банк грає провідної ролі - роль банку банків.

Разом про те терміни «система» і «банківсько системо» визначають як склад банків. За змістом поняття «банківсько системо» ширше, вона охоплює:

сукупність елементів,

достатність елементів, їхнім виокремленням певну цілісність,

взаємодія елементів.

Банківська система характеризується такими властивостями:

1. Банківська система, не є випадковим різноманіттям, випадкової сукупністю елементів. У неї не можна механічно включати суб'єкти, також чинні над ринком, але підлеглі іншим цілям.

2. Банківська система специфічна, вона висловлює властивості, характерні нею самої, на відміну інших систем, які у народному господарстві. Специфіка банківської системи визначається її складовими елементами й рівнішими стосунками, складывающимися з-поміж них.

Коли розглядається банківсько системо, то, передусім, мають на увазі, що вона у ролі складеного елемента включає банки, що як грошово-кредитні інститути дають «забарвлення» банківську систему.

Разом про те це слід розуміти отже сутність банківської системи є складання сутностей її елементів. Сутність банківської системи - це арифметичне дію, а насичення нову ширшу сутність, що охоплює сутність як окремих елементів, а й їхні взаємозв'язок. Сутність банківської системи звертається як до сутності приватних, складових елементів, до їх взаємодії.

З цього випливає, що сутність банківської системи впливає склад парламенту й сутність її окремих елементів.

Практика знає кілька типів банківської системи:

розподільна централізована банківсько системо;

ринкова банківсько системо;

система затяжного перехідного періоду.

На противагу розподільчої системи банківсько системо ринкового типу характеризується відсутністю монополії держави щодо банки. Кожен суб'єкт відтворення найрізноманітнішої форми власності (як державної) може утворити банк. У ринковому господарстві функціонує множинність банків з децентралізованою системою управління. Эмиссионные і кредитні функції розділені ними між собою. Емісія зосереджена центральному банку, кредитування підприємств та населення здійснюють різні ділові банки - комерційні, інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні та інших. Ділові банки не відповідають за зобов'язаннями держави, як і держава відповідає за зобов'язаннями ділових банків; ділові банки підпорядковуються своєму Раді, рішенню акціонерів, а чи не адміністративному органу держави.

3. Банківську систему можна видати за ціле, як розмаїття частин, підлеглих єдиного цілого. Це означає, що її частини (різні банки) пов'язані в такий спосіб, що може за необхідності замінити одна іншу. Якщо ж ліквідується один банк, всю систему не стає недієздатною - з'являється іншому банку, котрі можуть виконувати банківські операції, і послуги. У банківську систему у своїй можуть влитися нові частини, восполняющие специфіку цілого.

Теоретично, можна припустити, що у тому випадку, тоді як банківську систему зникає перший ярус - центральний банк, то всю систему не руйнується, що час інші банки здатні межах випущеної маси платіжних коштів здійснювати розрахунки, видавати кредити, проводити інші банківські і небанківські операції. У історії країн були приклади, коли емісійні операції поручилися як центральному банку, а й діловим, комерційних банків.                                                

4. Банківська система має не перебуває у статичному стані, навпаки, вона постійно у поступовій динаміці. Тут виділяються два моменту.

По-перше, банківсько системо як єдине ціле постійно перебуває у русі, вона доповнюється новими компонентами, і навіть вдосконалюється. Наприклад, не так давно не було муніципальних банків, зараз вона створені у ряді значних економічних центрів. Істотне місце займали дрібні банки (капітал до 100 млн. крб.), поступово їх кількість скорочується, досягнувши до 1 вересня 1997 р. 1,4% від кількості кредитних установ. З виходом нового банківського законодавства банківсько системо придбала досконалішу законодавчу базу.

По-друге, всередині банківської системи постійно з'являються нові зв'язку. Взаємодія утвориться як мінімум між центральним банком і комерційними банками, і з-поміж них. Банки беруть участь над ринком міжбанківських кредитів, пропонують на продаж «довгі» і «короткі» гроші, купують грошові ресурси друг в одного. Банки можуть надавати одна одній інші послуги, приміром, брати участь у спільні проекти з фінансуванням підприємств, утворювати об'єднання та спілки.

5. Банківська система є системою «закритого» типу. У її можна назвати закритою, оскільки він взаємодіє зі довкіллям, коїться з іншими системами. З іншого боку, система поповнюється новими елементами, відповідними її властивостями. Проте, вона «закрита», оскільки, попри обміну інформацією між банками й видання центральні банки спеціальних статистичних збірок, інформаційних довідників, бюлетенів, існує банківська «таємниця». За законом банки немає права надавати інформацію про залишках коштів на рахунках, про їхнє русі.

6. Банківська система - «самоорганізуюча», оскільки зміна економічної кон'юнктури, політичну ситуацію неминуче призводить до «автоматичному» зміни політики банку.

У період економічних криз і політичною нестабільності банківсько системо скорочує довгострокові інвестиції у виробництві, зменшує терміни кредитування, збільшує доходи більшою мірою з допомогою основний, а побічної діяльності. Навпаки, за умов економічної і політичною стабільності і, отже, скорочення ризику, банки активізують своєї діяльності, як у обслуговування основній виробничій підприємств, і довгостроковому кредитування господарства, отримують доходи переважно у своїх традиційних відсоткових надходжень. Банки, не вжили заходів, враховують міняються події, неминуче опиняються у важкому економічне становище, втрачають клієнтів, зазнають збитків, зрештою, перестають існувати.

7. Банківська система постає як керована система - Центральний банк, проводячи незалежну грошово-кредитної політики, у різних формах підзвітний лише парламенту або виконавчої. Ділові банки, будучи юридичних осіб, функціонують з урахуванням спільного освітнього і спеціального банківського законодавства, їхня діяльність регулюється економічними нормативами, встановлюваними центральним банком, що здійснює контролю над діяльністю кредитних інститутів (у низці країн функції нагляду над діяльністю комерційних банків покладено інші спеціальні державні органи).

Всі ці ознаки властиві і білоруської банківську систему, що у сучасних умовах, будучи системою затяжного перехідного періоду, тим щонайменше, є що розвивається системою.


                      

1.2 Головні складові банківської системи

Елементи банківської системи утворюють єдність, висловлюють у своїй специфіку цілого і виступають носіями його властивостей.

Элементами банківської системи є банки, деякі спеціальні фінансові інститути, виконують банківські операції, але мають статусу банку, і навіть деякі додаткові установи, що утворюють банківську інфраструктуру, і щоб забезпечити життєдіяльність кредитних інститутів.

За формою власності виділяють - державні, акціонерні, кооперативні, приватні й змішані банки. Державна форма власності найчастіше належить до центральним банкам. Приміром, Капітал Банку Росії належить державі. Така ситуація у центральних банків таких країн, як Німеччина, Франція, Великобританія, Бельгія. Частка держави у капіталі центрального банку Японії становить 50%, решта належить банкам, у Швейцарії державі належить. 47% капіталу центрального банку (решта 53% належать кантонам); Австрія - 50% капіталу Австрійського Національного банку володіє держава, інший половиною - приватні особи. Комерційні банки у ринковому господарстві найчастіше є приватними (з питань міжнародної термінології поняття приватного банку належить тільки й так банків, що належить окремих осіб, як акціонерним і кооперативним банкам). У централізовану систему господарства комерційних банків, зазвичай, бувають державними.

За законодавством більшості країн національними банківських ринках допускається функціонування іноземних банків. У багатьох країн (у Франції й ін.) діяльність іноземних банків не обмежується. У Росії її, Канаді та країнах для іноземних банків вводиться певний коридор, в кількісних якого можуть розгортати свої операції.

По правової формі організації банки можна розділити на суспільства відкритого і закритого типів обмеженою відповідальності.

По функціональному призначенню банки можна підрозділити на емісійні, депозитні і комерційні.

Эмиссионными є всі центральні банки, їх класичної операцією виступає випуск готівки в звернення. Не зайняті обслуговуванням індивідуальних клієнтів. Депозитні банки спеціалізуються на акумуляції заощаджень населення. Депозитна операція (прийом вкладів) служить для даних банків основний операцією. Комерційні банки зайняті усіма операціями, дозволеними банківським законодавством. Комерційні банки становлять основне ядро другого ярусу банківської системи ринкового господарства.

За характером виконуваних операцій банки діляться на універсальні та в спеціалізовані. Універсальні банки можуть виконувати весь набір банківських послуг CSFB, обслуговувати клієнтів незалежно від спрямованості своєї діяльності, як фізичних, і юридичних. Серед спеціалізованих банків перебувають банки, які спеціалізуються на зовнішньоекономічних операціях, іпотечні банки та інших. На відміну від універсальних банків спеціалізовані банки спеціалізуються на певних видах операцій.

Ідея універсальної банківську діяльність розвивалася паралельно з недостатнім розвитком спеціалізації банківського господарства. Така закономірність розвитку світового банківської спільноти. Вважають, що спеціалізація дозволяє банкам підвищувати якість обслуговування клієнтів, знижувати собівартість банківського продукту. Ідея спеціалізації характерніша банків США.

Світовий досвід свідчить у тому, що банки можуть розвиватися як у лінії універсальності, і лінією спеціалізації.

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація