Реферати українською » Банковское дело » Банківська система України, її роль за переходу до ринку (БанкЁвська система України Ё її роль переходЁ до ринку)


Реферат Банківська система України, її роль за переходу до ринку (БанкЁвська система України Ё її роль переходЁ до ринку)

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Вступ                           

І. Банківська система України.

1.1. Види банків та їхні функції.

1.2. Структура банківської системи.

1.3. Національний банк – головний елемент банківської системи України. Його функції.

1.4. Комерційні банки та їхнього діяльність.

ІІ. Особливості функціонування й перспективи розвитку кредитно-грошового розвитку кредитно-грошового механізму.

2.1. Банки, як регулятори грошого обігу.

2.2. Банки та кредити. Їх роль економіці України.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ.

Досить важко зазначити, як й коли виникли Перші банки. Праворуч до того, що сьогодні банки – це універсальні фінансові заклди, котрі виконують до 300 видів різноманітних послуг. Ос-кільки ці операції та послуги виникли за одну годину на одному місці, то стає важко зазначити, коли виникла банківська справа.

Найдавнішими вважаються операції по збереженню грошей. Цим займались чи церковні заклади, чи приватні особини. Слід зазначити, що в деяких випадках уже в давньому світі нараховувались відсотки за внесені гроші чи власність.

Окремо виникла потреба в обігу грошей. Гарним прикладом може бути Європа. У середині століття не існувало єдиної системи монет. Торгівля велася монетами різних країн, міст й навіть приватних осіб. Всі монети малі різну ваги, форму й номінал. Тому потрібні були спеціалісти, котрі малі б вести оіб. Ці спеціалісти розміщувались із своїми столами обігу там, де торгівля мала велику швидкість.

Люди, котрі займались операціями збереження та обігом грошей, розуміли, що зібрані багатства не виристовуються.

Якщо хоча б деяку частину від цих коштів віддавати в тимчасове використання, тоді можна вилучати із цого користь. Таким чином виникли ссудні (кредитні) операції, в основі які лежала видача грошей на рядків із обов’язковим поверненням та сплаті відсотка. Закладом при цьому були будинки, кораблі, дорогоцінні речі й т.і.

Всі ці операції спочатку існували окремо, а лише поступово смердоті об’єднувались в організації, котрі ми звикли називати банками. Слово “банк” в перекладі із італійського “banco” означає стіл. У англії капіталістична банківська система виникла в ХУІ столітті, доречі банкіри вийшли із середовища майстрів золотих справ чи купців.

У нашому суспільстві банки виконують різноманітні види операцій. Вони не лише організовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівлі, продажів цінних паперів, а й у деяких випадках управління власністю та посередницькі послуги.

До розкриття сущості банку можливо підійти із двох сторін: із юридичиної та із економічної.

Економічна сторона:

а). прияняття грошей до вкладів;

б). надання різноманітних видів кредиту;

в). купівля векселів та чеків;

р). комісійні операції із цінними паперами;

буд). операції із коштовностями й т.і.

Банки – це кредитно-фінансові заклади, котрі виконують операції щодо накопичення вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення, посередництва в платежах, а також емісію грошей, цінних паперів, короткострокиве кредитування.

Вчорашнє уявлення про банк:

Банк – це частина апарату управління, головна позначка якого здайснювати контролю над діяльністю господарчих організацій.

Розвиток банків стимувався й стримується тепер бідністю населення та бідністю значної кількості підприємств.

Командна система поступово знищувала поняття населення про банк, як міцний комерційний існтитут, обмежувала його призначення, перетворювала в розрахунково-касові центри, котрі розподіляють кредити за призначеними лімітами “картками”. Алі сучасні комерційні й тепер відчувають велику нестачу коштів для кредитування підприємницької діяльності.

Крім того, банк – це атономне, незалежне, комерційне підприємство. Банк – не завод, не фабрика, але й у нього, як й в кожного підприємства, є свій продукт. Продуктом банку є насамперед формування платіжних коштів (грошової маси), а також різноманітні послуги у виді надання кредитів, гарантій, доручення, консультацій, управління власністю. Діяльністю банку несе виробничий характер. Чим понад банкв, там бальше їхні продукт. Ринок висуває банк до основних, ключових елементів економічного регулювання. Банк стає найважливішою складовою, Яка забезпечує народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Зазначення грошей, кредиторів щоденно зростає, смердоті перетворюються в єдине джерело прискорення виробництва.


І. Банківська система України

1.1. Види банків та їхнього функції.

У залежності від того, кому належати кредитні та кредитно-фінансові заклади, в країнах із ринковою економікою розрізняються:

- державні кредитні та кредитно-фінансові заклади;

- приватні кредитні та кредитно-фінансові заклади.

Перша група – це центральні банки, котрі мають монопольне право випуску банкнот, окремі комерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, котрі виконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузі господарства.

Розвиток державно-монополічтичного капіталізму супроводжується зростом державної власноіт у сфері, до того числі в сфері кредиту. За характером діяльності банки розділяються на:

- емісійні;

- комерційні;

- інвестиційні;

- іпотечні;

- збережні;

- спеціалізовані (наприклад, торгівельні).

Емісійні банки здійснюють випуск банкнот й є центрами кредитної системи. Вони займають в ній особливе положення та є “банками банків”.

Комерційні банки являють собою банки, кі здійснюють кредитування промислових, торгівельних та інших падприємств головним чином за рахунок тихий грошових капіталів, котрі смердоті отримують у вигляді вкладі. За формою власності смердоті розділяються на:

а). приватні акціонерні;

б). кооперативні;

в). державні.

На початкових щаблях розвитку капіталізму переважали індивідуальні банкірські фірми, але й із розвитком капіталізму й особливо в епоху амперіалізму деяка частина віх банківських ресурсів зусередилась в акціонерних банках. Розвиток державно-монополістичного капіталізму знайшло вираження в одержавленні деяких комерційних банків.

Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковим кредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівлі та транспорту. Через інвестиційні банки задовільняється значна сатину потреб промислових та інших підприємств в основному капіталі. Розвиток цієї складової кредичної системи притаманно сучасного ринкового господарства. На відміну від комерційних банків інвестиційні мабілізують частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а також отпримання кредитів від комерційних банків. Разом із тім смердоті відіграють активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.

Іпотечні банки пропонують довгострокові ссуди под заклад нерухомості – землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особливого виду цінних паперів – закладних паперів, забезпеченням які є закладена в російських банках є фермери, населення, а деяких випадках – підприємці. Іпотечний кредит фермери часто використовують для купівлі землі. Частково іпотечні ссуди використовуються для купівлі машин, добрива та інших засобів виробництва. Крім того, купівлі землі дає цим фермерам можливість розширити своє господарство.

Спеціалізовані банківські заклади включають банки, котрі спеціально займаються зазначеним виглядом кредитування. Таким чином, зовнішньоторгівельні банки спеціалізуються на кредитуванні експорта та імпорта товарів.

Розрахункові операції банків.

Підприємства розраховуються між собою безготівково через установи банку, в які вона мають розрахункові рахунки.

Розрахунки проводять за такими правилами:

1. платежі здійснюються, як правило, после відвантаження товароматеріальних цінностей чи виконання робіт;

2. за дорученням платника;

3. за рахунок власних коштів платника чи в окремих випадках за рахунок кредиту банку;

4. сума списується із рахунку платника, а потім зараховується на рахунок постачальника. Виняток становлять розрахунки чеками у межах окремої держави.

Безготівкові розрахунки здійснюються таким формах: платіжні доручення, чеки, акредитиви, вимоги-доручення, векселі.

Доручення за домовленістю між підприємствами можуть батиї строковими (наприклад, авансом, чи после відвантаження товару, чи часткові платежі при великих угодах), дострокові чи відстрочені – без шкоди для фінасового стану сторін.

Розрахунки акредитивами застосовуються, як гарантія оплати товарів чи послуг. Акредитив призначається для розрахунків лише із одним постачальником.

Розрахунки вимогами – дорученнями застосовуються для оплати виконих робіт й наданих послу, поставленої договором продукції.

Розрахунки, що застосовуються між підприємствами, спрямовані на усунення автоматизму у розрахунках та підвищення відповідальності із виконання договорів.

Особливістю Сучасної банківської справ в Україні є швидко зростаючий спектр пропонованих клієнтам послуг.

Нині банки є найбільш важливими фінансовими інститутами в ринковій економіці, котрі виконують численні функції в суспільстві за схемою клієнт-банк-клієнт.

Складові банківської послуги (servicе):

1. діяльність із надання клієнтові допомоги чи сприяння в отриманні прибутку;

2. система Яка задовольняє певні потреби;

3. кваліфікована допомога, чи порада, орієнтовані на практичне використання.

Банківські послуги – це комплексна діяльність банку з задоволення потреб клієнта при проведенні банківських операцій чи з залученням тимчасово вільних ресурсів, спрямована на одержання прибутку.

Особливість банківських послуг полягає до того, що смердоті носять не скільки грошовий відтінок, стільки мають властивість самозростаючої вартості. Визнана сеспільно необхідною послуга банку може бути способом задоволення певних потреб клієнтів банку, тобто матір статус товару. Діяльність банку не пов’язана із виробництвом матеріальних цінностей, але й витрати на банківські продукти (bank product) можна трактувати як суспільно корисні дії, котрі задовольняють специфічні потреби суспільства.

Головним критерієм, який відрізняє продукт роботи від товару, є ті, що другий має суспільно корисні властивості, завдяки яким він здатний задовольнити суспільні потреби, тобто має споживчу вартість.

За станом на вухо января 2000 року в Україні зарєстровано 203 комерційних банків, у тому числі за участю іноземного капіталу 30 (8 банків із 100% іноземним капіталом).

1.2. Структура банківської системи.

Поява дворівневої банківської системи у державах колишнього схудного блоку був першою помітною ознакою переходу до економічної системи, орієнтованої на ринок. Адже банківська система є важловою єднальною ланкою між макроекономічними чинниками та мікроекономічними процесами, а отже, істотно впливає на успішність чи неуспішність перехідного періоду.

як переконує досвід країн з розвинутими ринковими відносинами, створення ефективної ринкової економіки можливе тельки за умови формування відповідної державної типової основи. Для цого паралельно із приватною власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію, ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різних соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючи систему ціноутворення й стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезне значення для соціально спрямованої ринкової економіки.

Зауважимо, що централізована планова економіка розглядала роль грошей лише як інструменту перерахунку й контролю, тоді як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Гроші із їхнього різними функціями, як загальний еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі і збереження вартості – це притулок економіки. Якщо надмірне збільшення грошової маси зумовлює рух спіралі цін й призводить до інфляційних викривлень, то результати зменшення грошової маси є дефляція й безробіття. Визначення грошової маси в такому обсязі, щоб вон із одного боці, стимулювала економічне зростання, а чи не спричиняла інфляційних процесів – найважливіша функція банківської системи й насамперед центрального банку країни.

У сучасній ринковій економіці з розподілом роботи банківська система має величезне значення завдяки зв’язкам цієї системи із усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченню безперебійного копійчаного обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, Державою, приватними особами, а також створення сприятливих умів для вкладання каошті з метою нагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходити великий об’єм грошових розрахунків й платежів підприємств, організацій й населення. Вона мобілізує й перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

Банківська система України започаткована после прийняття Верховною Радою у березні 1991 року Закону України “ Про банки й банківську діяльність”.

Вона є дворівневою й складається із Національного банку України та комерційних банків різних видів й форм власності, у тому числі експортно-імпортного банку України та спеціалізованого комерційного ощадного банку України.

Національний банк України є центральним банком, який проводити єдину державну грошово-кредитну політику із метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Кмерційні банки створюються на акціонерних чи пайових засідках юридичними й фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні разхунки та недепозитні залучення коштів, кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян, вкладанням у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України. законами України “Про Національний банк України”, “Про банки й банківську діяльність” законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України й своїми статутами.

Банківська система організовує й обслуговує рух головного атрибута ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію й перетікання у тих сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система має не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виорбленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків й кожному окремому банку.

Необхідність формування банківської системи як особливої структури визначається двома групами причин, що:

- пов’язані із необхідністю здійснення суспільного нагляду й регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальнодержавними інтересами – забезпеченням сталості грошей й стабільної роботи всіх банків;

- пов’язані із функціонуванням копійчаного ринку, забезпеченням збалансованості попиту й пропозиції на грошовому ринку й в кожному його секторі. Для цого набір банківських інститутів та інструментів, котрі надаються ними, винен бути досить широким й мобільним, щоб можна було б заповнити будь-який сектор ринку.

Відповідно банки повинні керуватися у своїй діяльності не лише комерційними інтересами, а і вимогами системи, до якої смердоті входять.

Отже, банківська система – це специфічна економічна і організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування копійчаного обігу та ринку, а також економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація