Реферати українською » Банковское дело » Страховий фонд, методи його формування і використання


Реферат Страховий фонд, методи його формування і використання

фірмами, акціонерними товариствами задля забезпечення своєї діяльності при несприятливо що складається економічної кон'юнктурі. Він створюється у разі затримки замовниками належних платежів за продукцію, нестачі обігових коштів і т.д. У разі ринку підприємства функціонують в нестійкою й постійно мінливих економічному середовищі: змінюються ціни на всі вироблену продукцію, об'єкти, куплені матеріальні ресурси, умови отримання банківських позичок, співвідношення попиту й пропозиції, інші чинники господарську діяльність. У водночас через фондсамострахования господарючих суб'єктів прагнуть забезпечити сталий розвиток, можливість без фінансових наукових і виробничих зривів.

Страховий фонд страховика створюється з допомогою великим колом учасників – підприємств, установ, організацій корисною і окремих особистостей. Учасники цього фонду (пайовики і користувачі) виступають страхувальників. Формування фонду відбувається в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески кожним учасником (>страхователем) сплачуються осторонь. За сучасних умов страхової фонд страховика має сенс тільки грошову форму. Витрати коштів фонду виготовляють конкретну мету – відшкодування збитків і виплату страхових сум відповідно до встановленими страховиками правилами та умовами страхування. Обсяг грошових ресурсів фонду, необхідні виплати страхове відшкодування і страхових сум, визначається з урахуванням статистики, емпіричних прогнозів і теорії ймовірностей. Чим більший число учасників фонду, тим паче достовірними будуть показники, що визначають обсяг його фінансових ресурсів. У межах страхового фонду страховика досягається дуже високою ефективністю використання наявних. Збитки у разі хіба що розкладаються усім учасників страхового фонду, відбувається значне перерозподіл коштів, що в результаті призводить до більшої маневреності і оборотності. Соціальна природа страхового фонду відбиває її реальний матеріальне наповнення. У страховому фонді страховика реалізуються колективні й інтереси його, відбиваються взаємозв'язку між соціальними позиціями учасників економічної роботи і їх господарським поведінкою, мотиваціями і стереотипами. Громадський характер страхового фонду страховика вимагає відповідного громадського характеру, їх управління. Інакше кажучи, необхідно організувати страхові відносини між учасниками страхового фонду на безпосередньо громадської основі через страхові установи (страхові суспільства, чи страхові компанії). Кожне страхове установа, у оперативний управління якому переданий страхової фонд, з одного боку, покликане виконувати завдання наявних у суспільстві страхових інтересів, з другого – має розташовувати необхідними матеріальними, фінансовими і людські ресурси виконання цихзадач.[15]


2.2 Форми освіти і видів використання страхового фонду

Страховий фонд використовується для відшкодування майнової шкоди в разі настання несприятливих надзвичайних подій і надання допомоги громадянам в разі настання певних подій у їхнього життя: тимчасової чи постійної втрати працездатності, досягнення, одруження та інших. З іншого боку, кошти страхового фонду йдуть на цілей запобігання або зменшення шкоди. Є дві категорії вжитих заходів: попереджувальні (превентивні), мають мета попередити можливість виникнення лиха (будівництво дамб,огнестойкое іантисейсмическое будівництво тощо.) і які (репресивні) – обмеження руйнівною сили вже початку лиха (гасіння пожеж, проведення рятувальних робіт). Частина коштів страхового фонду як тимчасово вільних страхових ресурсів може інвестуватися у різні галузі виробництва чи цінних паперів для одержання прибутку страхові компанії.

У разі ринкової економіки страхової фонд визначається економічної необхідністю, а страхування є елементом ринкової інфраструктури, економічним важелем стабілізації економіки.

Страховий фонд нерозривно пов'язані з громадським відтворенням, є її обов'язковою елементом й виступає як економічного методу відновлення виробничих сил,разрушаемих стихійними силами природи чи нещасними випадками.

У практиці можна назвати три основних форми створення страхових фондів: фондсамострахования (або його модифікації – фонди ризику),централизированние загальнодержавні резерви і фонди страховика.

Підсамострахованием розуміється створення децентралізованому порядку відособленого фонду кожним підприємством чи господарством окремо. Особливого значення мають страхові фонди для сільськогосподарського виробництва, оскільки він був із кліматичними природними умовами і ставляться більш ступеня, ніж промисловість піддається впливу стихійних сил. (створюється фонд у натуральній й найкомплекснішою грошовою формі).

Централізований страхової (резервний) фонд утворюється з допомогою загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду полягає у забезпеченні відшкодування збитків у разі глобальних катастроф, аварій та стихійних лих. Формується в грошової і натуральному вигляді.Прерогатива розпоряджатися ними належить уряду.

Третя форма створення страхового фонду – страхування – істотно відрізняється від розглянутих вище форм. У цьому методі фонд створюється з допомогою страхових внесків учасників страхування (підприємств, установ, організацій, окремих особистостей тощо.) і витрачається суворо визначені мети: отримати відшкодування збитків від стихійних лиха й виплату страхових сум лише учасникам страхового фонду. Формування фонду ввозяться грошової форми в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески сплачуються кожнимстрахователем, а виплата страхове відшкодування і страхових сум постраждалим страхувальників складає основі певних правил, застережених у договорістрахования.[7]

2.3 Класифікація страхування

Класифікація страхування є наукову систему розподілу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі і різноманітні види, ланки яких розміщені отже кожне наступне ланка є частиною попереднього. У основу класифікації страхування покладено два критерію: розбіжності у об'єктах страхування й гендерні відмінності обсягом страхової відповідальності. Відповідно до цим розподілом застосовуються дві класифікації: з об'єктів страхування і з роду небезпеки.

Об'єкт страхування є матеріальним носієм всіх ознак, зокрема й страхування. Об'єкти страхування поділяються на два класу: мають вартість будівництва і які мають вартості. По ознакою вартістю страхуванні виділяються галузі страхування. У разі ринкової економіки стадії її формування, з характеристики об'єктів страхування, доцільно виділяти чотири основних галузі страхування: страхування майнове, особисте, страхування відповідальності, страхування економічних ризиків.

Особисте страхування – це галузь страхування, де серед об'єктів страхування виступають життя, здоров'я та працездатність людини. Особисте страхування підрозділяється страхування життя, медичне страхування страхування від нещасних випадку, поєднуєрисковую і ощадну функції.

Майнове страхування – об'єктом страхування виступає майно у різних видах; його економічне призначення – відшкодування збитків, виниклого внаслідок страхової випадку.Застрахованним то, можливо майно, що є як власністю страхувальника, і що у його володінні, користуванні, розпорядженні.Страхователями виступають як власники майна, а й інші юридичні і особи, які мають відповідальність над його схоронність.

Страхування відповідальності – об'єктом виступає перед третіми (фізичними і юридичними) особами, котрим може бути заподіяно збитків (шкода) внаслідок будь-якого дії чи бездіяльності страхувальника. Через страхування відповідальності реалізується страхова захист економічних інтересів можливихпричинителей шкоди, які у даному страховому нагоді знаходять своє конкретне грошовевиражение.[13]

У страхуванні економічних (підприємницьких) ризиків виділяються дві підгалузі: страхування ризиків прямих і непрямих втрат. До прямим втрат можна віднести втрати від недоотримання прибутку, збитків від простоїв устаткування внаслідок недопоставок сировини, матеріалів та українських комплектуючих виробів, страйків та інших причин. Непрямі – страхування упущеної вигоди, банкрутство підприємства тощо.

Галузева характеристика страхування вирішує спільні завдання оцінки страхової діяльності, але з виявляє конкретні страхові інтереси підприємств, організацій, громадян, які дозволяють проводити страхування. Для деталізації конкретних інтересів влади з метою обгрунтування методів страхової захисту виділяються підгалузі й ті види страхування.

Майнове страхування підрозділяється на дві підгалузі:

– страхування майна юридичних;

– страхування майна фізичних осіб.

>Подотрасли страхування діляться на види.

По страхуванню відповідальностіподотраслями виступають: страхування заборгованості страхування у разі відшкодування шкоди (яка також називають страхуванням цивільну відповідальність).

По страхуванню відповідальності здійснюються такі види страхування:

– страхування непогашення кредит або концесію інший заборгованості;

– страхування цивільну відповідальність власників джерела підвищеної небезпеки (наприклад, транспортних засобів);

– страхування цивільну відповідальність у разі заподіяння шкоди у процесі господарської діяльності й інші.

По формам проведення страхування поділяються на добровільне і обов'язкове. Обов'язкова форма страхування поширюється на пріоритетні об'єкти страхової захисту, коли необхідність відшкодування матеріальних збитків надання грошової допомоги торкається інтересів як конкретного постраждалого особи, а й інтереси суспільства.

Обов'язкове страхування виходить з основі ухвалення закон про обов'язкове медичне страхування, що визначає перелік об'єктів, які підлягають страхуванню, види й порядок проведення страхування, обсяг страхової відповідальності страховика і право страхувальника, тарифи і Порядок сплати страхових внесків. Обов'язкове страхування виходить з таких принципах, як законодавча основа регламентації страхових відносин, автоматичність, безстроковість, суцільний охоплення об'єктів страхування, передбачені законами, нормування страхового забезпечення.

Добровільне страхування виходить з договірній основі. У договорі страхування визначаються суттєві умови: об'єкт страхування, терміни страхування, страхова сума і страхове забезпечення, розміри страхових внесків та інших.

Організація страхової справи

Організація страхової справи полягає в виділенні суб'єктів страхування і форм страхових відносин.

Основними суб'єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

>Страховщик – юридична особа – страхової компанії, діюча виходячи з відповідної ліцензії, що бере він зобов'язання щодо створенню колективного страхового фонду, й виплаті потім із нього страхове відшкодування чи шкоди в разі настання страхового випадку (події). За методом фінансової складової діяльності страховик є звичною підприємницької структурою, діючої з урахуванням комерційного розрахунку. По предмета діяльності (фінансових ресурсів) страховик є фінансовим інститутом.

Страхувальник – юридичне чи фізична особа, яке сплачує страхові внески, і проти неї згідно із законом чи основі договори з страховиком отримати гроші в разі настання страхового випадку.

Застрахований – юридичне чи фізична особа, якому належить страхового відшкодування в разі настання страхового випадку. З іншого боку, може виділятися такий суб'єкт як одержувач страхове відшкодування у випадках, коли його може мати простий застрахований.

Відносини страхування, зазвичай, є двох – чи тристороннім.Двусторонним стосунки між страховиком істрахователем, який одночасно й застрахованим. Тристоронні відносини складаються між страховиком,страхователем і застрахованим.

У окремих випадках в страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це полягає в двох формах страхових відносин:сострахование і перестрахування.Сострахование – це що у страхуванні одночасно кількох страховиків. Це метод і розподілу і вирівнювання ризиків.

>Перестрахование є систему фінансових і договірних відносин, у яких страховик частку провини за усталеними він зобов'язанням передстрахователем передає на узгоджені умови іншому страховику.

У цих питаннях виділяються два суб'єкта: перестраховик і перестрахувальник.

>Перестрахователь – це страховик, який передає іншому страховику договір страхування.Перестраховщик – це страховик, котра приймає такий договір страхування і реструктуризувати зобов'язання у ній.

Страхові відносини характеризуються рухом грошових потоків, які включають:

– страхові платежі;

– виплату страхове відшкодування;

– перестрахування;

– розміщеннявременно-свободних коштів у фінансовому ринку;

– отримання доходів розміщення коштів у фінансовому ринку.

Правове забезпечення страхування шляхом прийняття законодавчих і нормативних актів із регулювання страхової діяльності.

Наприклад, України страхова діяльність регулюється:

– Конституцією України;

– Закон України «Про страхування»;

– Цивільним кодексом України тощо.

Державний нагляд за страхової діяльністю України здійснюється Комітетом з нагляду за страхової діяльністю з дотримання законодавства страхуванню, запобігання неплатоспроможності страховиків та цивільного захисту інтересів страхувальників.

Основними функціями цього комітету є:

– ведення Єдиного державного реєстру страховиків (перестрахувальників);

– видача ліцензій для проведення страхової діяльності;

– контролю над платоспроможністю страховиків;

– розробка нормативних і методичних документів з питань страхової роботи і інші.

 

2.4 Доходи й витрати страхового фонду

>Доходами страхового фонду страховикаявляются:·сумми надходжень страхових внесків за договорами страхування,сострахования іперестрахования;·сумми відшкодувань частки збитків по ризикам, переданим вперестрахование;·сумми отриманих комісійних і брокерськихвознаграждений;·сумми доходів від інвестиційноїдеятельности;·сумми інших доходів від страхової танестраховой діяльності. У зв'язку з статусом страхової організації, якинституцианального інвестора у складі її доходів значну частину становлять суми, одержані від дольової участі за іншими підприємствах, дивіденди з і паях й доходи за облігаціями та інших цінних паперів, які у розпорядженні страхової організації. Доход по борговим зобов'язанням (векселях) може бути закладений у вигляді дисконту між акцій становить та фактичній ціною реалізації цінних паперів. Страхова організація, що придбала дебентура з дисконтом, позитивну відмінність між ціною купівлі й ціною продажу (погашення) належить з цього приводу 91 «Інші доходи». Її оподатковують податком з прибутку по основний ставці. Страхові організації може бути доходи (чи збитки) внаслідок купівлі-продажу цінних паперів. Позитивна відмінність між ціною продаж і балансовою вартістю цінних паперів входить у суму оподатковуваного прибутку і оподатковується у звичайному порядку за загальної ставці. Негативна різниця вважається збитком зменшує оподатковуваний прибуток. Останній вид доходів страхової організації з встановленої класифікації – інші прибутки від страхової танестраховой діяльності. До нихотносятся:·сумми отриманих відсотків, нарахованих на депо по ризикам, що у перестрахування; суми отримані гаразд реалізації права вимоги страховика зі страхування майна за заподіянийущерб;·прибиль від основних фондів, тих матеріальних цінностей та іншіактивов;·доходи здаватися майна варенду;·иние прибутки віднезапрещенной законом діяльності. До видатках страхового фонду страховикаотносятся:·страховиевиплати;·страховие внески по ризикам, переданим вперестрахование;·отчисления в страховірезерви;·отчисления в резерв на фінансування заходів із попередження нещасних випадків, втрати чи пошкодження застрахованоїимущества;·возмещение частки виплат по ризикам, що уперестрахование;·комиссионние винагороди ітантьеми, сплачені за операціями перестрахування; Витрати ведення справи, зокрема:

>1.затрати,включаемие в собівартість страхових послуг виходячи з Положення складу витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів;

>2.комиссионние винагороди надання послуг страхового агента і брокера;

>3.возмещения страховим агентам витрат за проїзду на ділянку роботи;

>4.оплата послуг, пов'язаних із страхової діяльністю;

>5.расходи реклами, підготовку та перепідготовку кадрів, представницькі витрати на межах діючих і нормативів,исчисленних з урахуванням галузевих особливостей;

>6.расходи на виготовлення страхових свідчень, бланків суворої звітності, квитанцій тощо.

>7.оплата консультаційних та інформаційних послуг, і навіть послуг, наданих із підтвердження річного бухгалтерського звіту та відповідно до іншими вимогами законодавства;

>8.расходи на публікацію річного балансу і за звіту прибутків і збитків;

>9.расходи на оренду основних фондів, включаючи їх чи частини, використовувані реалізації страхової діяльності, зокрема автомобільного транспорту для перевезення документів і майже тих матеріальних цінностей.


Укладання

Страхування є систему економічних відносин, які включають сукупність форм і

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація