Реферати українською » Банковское дело » Методи регулювання діяльності комерційних банків Національним Банком


Реферат Методи регулювання діяльності комерційних банків Національним Банком

речових банку вправі вимагати у державних підприємств і тих органів додаткові відомостей про засновниках реєстрованого банку, кандидатів при посаді керівників виконавчих органів прокуратури та головного бухгалтера банку, необхідних вирішення питання щодо дотриманні законодавства Республіки Білорусь у при державної реєстрації речових. Спеціальна кваліфікаційна комісія Національного банку України до ухвалення рішення про державної реєстрації речових банку проводить оцінку фахову придатність керівників виконавчих органів прокуратури та головного бухгалтера банку.

Ліцензії за проведення банківських операцій видаються Національного банку гаразд, встановленому в ст.93 Банківського кодексу.

Банк набуває декларація про здійснення банківських операцій із дня отримання ліцензії, виданої Національного банку. У ліцензії, виданої Національного банку, вказуються банківські операції, за проведення яких даний закон надає банку право, і навіть валюта, у якій ці банківські операції можуть здійснюватися.

Національний банк видає такі ліцензії за проведення банківських операцій: загальну, внутрішню, генеральну, разову, ліцензію залучення у вклади коштів фізичних осіб, ліцензію за проведення операцій із дорогоцінними металами і коштовним камінням.

Загальна ліцензія дає банку право здійснювати вказаних у ній банківські операції в білоруські рублі. Загальна ліцензія видається банку під час його державної реєстрації речових.

Внутрішня ліцензія дає банку право здійснювати вказаних у ній банківські операції в іноземній валюті біля Республіки Білорусь у. Внутрішня ліцензія видається за заявою банку в певний час чи саме його державної реєстрації речових.

Генеральна ліцензія дає банку право здійснювати вказаних у ній банківські операції в іноземній валюті як у території Республіки Білорусь у, і її межами. Генеральна ліцензія видається за заявою банку не раніше один рік саме його державної реєстрації речових.

>Разовая ліцензія дає банку право здійснити окрему банківську операцію в іноземній валюті.Разовая ліцензія видається за заявою банку разі потреби одноразового здійснення окремої банківської операції.

Національний банк вправі відкликати ліцензію за проведення банківських операцій на випадках:

встановлення недостовірності відомостей, виходячи з яких її видано;

>неосуществления банківських операцій, вказаних у ліцензії, впродовж року із дня її видачі;

встановлення фактів недостовірності звітних даних, що призвели спричиняє порушення інтересів вкладників та кредиторів банку;

здійснення, зокрема однократного, банківських операцій, не вказаних у ліцензії, виданої Національного банку;

невиконання вимог банківського законодавства;

незадовільного фінансового стану банку, невиконання ним своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами;

реорганізації банку, якщо передбачено законодавством Республіки Білорусь у;

ухвалення рішення про ліквідації банку.

Однією з методів регулювання діяльності комерційних банків єпруденциальний (від анг.prudential - розсудливий) нагляд, тобто. встановлення Національним Банком економічних нормативів, яких зобов'язані дотримуватися банки. Відповідно до ст.32 БК Національний банк у сфері кредитних відносин встановлює:

обсяг кредитів, наданих банкам Національного банку;

систему рефінансування банків;

нормативи обов'язкових резервів,депонируемих у банку (резервні вимоги);

відсоткові ставки за кредитами Національного банку України (ставку рефінансування Національного банку України).

З іншого боку, Національний Банк вправі встановлювати нормативи по достатності власні кошти та його ліквідності, що сприяють диверсифікації ризику, і навіть підтримки стабільності й надійності банківської системи загалом.

Національний банк регулює загальний обсяг видавали їм кредитів на відповідність до напрямами грошово-кредитної політики Республіки Білорусь у. Під рефінансуванням банків розуміється надання їм Національного банку коштів за умов повернення і платності. Форми, лад і умови рефінансування встановлюються Національного банку.

Національний банк задля зміцнення білоруського рубля, регулювання і стабілізації грошового ринку та ринку ресурсів встановлює розміри відсоткові ставки з різного виду своїх операцій та у виняткових випадках граничні (максимальні і (чи) мінімальні) розміри відсоткові ставки за операціями банків з грошима фізичних юридичних осіб.

Отже, сформувалася система пруденціального регулювання, рекомендованаБазельским комітетом по банківському нагляду [5,c.35]. Система поєднує у собі такі вимоги банків:

достатності капіталу покриття ризиків банківську діяльність (нині враховують переважно кредитний ризик банку);

управління ліквідністю, включаючи узгодження вимог, і зобов'язань банку з термінів розміщення акцій і залучення, і навіть вимогу до структурі активів банку з рівню ліквідності;

обмеження великих кредитних ризиків, включаючи обмеження однієї клієнта, групу взаємозалежних клієнтів, однієї що з банком клієнта (інсайдера) і пов'язаних із нею осіб, і навіть обмеження загального обсягу ризиків усім інсайдерів і загального обсягу значних ризиків;

створення резервів щодо можливості покриття збитків за активами, схильним до кредитному ризику, і навіть резервів на знецінення цінних паперів та інших.

Комерційний банк як суб'єкт грошово-кредитного регулювання зобов'язаний депонувати частина залучених коштів у фонді обов'язкових резервів,размещаемом у банку [6,c.18].

З допомогою фонду обов'язкових резервів виробляється регулювання грошового звернення до відповідність до цілями і завданнями грошово-кредитної політики Республіки Білорусь у, і навіть страхуються ліквідність і платоспроможність банку. У той самий час депонування частини залучених банками коштів клієнтів на платній основі відбувається на безпроцентному рахунку, відкритому у банку, і зменшує надепонируемую суму зобов'язання банків, і навіть сплату винагороди із них, зазвичай, як відсотка. Перед клієнтами за цими залученими засобам банки продовжують нести зобов'язання повному обсязі залучених коштів. Одночасно кошти обов'язкових резервів, які у Національного банку, для останнього ресурсами, якими він може скористатися з метою реалізації функцій обов'язкових резервів, таких, наприклад, як монетарний контроль, управління банківської ліквідністю, “емісійний” прибуток і буфер відсоткової ставки. Також слід відрізняти обов'язкові резерви, формовані банками у банку, решти резервів, вкладених у забезпечення фінансової надійності банків:

по-перше, резерви як компенсація фінансових втрат перезимувало і резерви на покриття збитків по проблемним активам формуються з допомогою чистий прибуток чи ставляться на витрати банку. Обов'язкові резерви,депонируемие у банку, формуються з допомогою залучених коштів клієнтів.

по-друге, формування цих резервів має різні мети. Резерви як компенсація фінансових втрат перезимувало і резерви на покриття збитків по проблемним активам ставлять за мету компенсацію фінансових втрат перезимувало і покриття збитків по проблемним активам. Обов'язкові резерви ставлять за мету регулювання грошової маси спілкуванні й забезпечення ліквідності і платоспроможності банківської системи.

по-третє, обов'язкові резерви депонуються у банку, тоді як вищезгадані формуються у самому банку, і зовні не перераховуються.

Усі викладене вище дозволяє зробити висновок у тому, що з ключових інструментів, які застосовувались Національного банку Республіки Білорусь у у сфері грошово-кредитного регулювання, є політика мінімальних обов'язкових резервів. З одного боку, вона успішно виконує функції монетарного контролю, управління банківської ліквідністю і буфера відсоткової ставки, з другого - надає стримуюче впливають на зниження рівня відсоткові ставки по активних операціях, і зокрема, за кредитами, і навіть на ступінь капіталізації комерційних банків.

У фундаменті економічної літературі ліквідністю комерційного банку називають здатність банківської організації у обсязі виконувати усталені себе зобов'язання, укладені у своєчасному поверненні залучених коштів, а й у обов'язки виплачувати винагороду по притягнутим засобам, і навіть надавати кредит відповідно до укладених договорів [7,c.10].

>Формальность і складність процесу управління ліквідністю комерційного банку залежать як від розміру самої банківської організації, і від характеру її активів. Однак у кожному банку, і із кожним набором виконуваних операцій для управління ліквідністю потрібна наявність розвинених інформаційних систем, систем аналізу інструментів, і термінів залучення іноземних і розміщення коштів, аналізу альтернативних сценаріїв розвитку та планування непередбачених обставин. У зв'язку з цим глибока і всебічна оцінка стану ліквідності комерційного банку виконується органом нагляду як з урахуванням інформації про структуру та якість портфелів активів і пасивів банку, а й шляхом вивчення внутрішніх процедур і європейських механізмів управління позицією ліквідності.

З розвитком нових технологій і коштів телекомунікації, соціальній та зв'язки України із мерехтливим процесом глобалізації світової економіки зміну економічної ситуації на фінансові ринки відбувається блискавично й часто охоплює безліч взаємозалежних фінансових установ. Отже, центральному банку чи іншому органу, має повноваження за проведення нагляду над банківською діяльністю, необхідний механізм оперативного контролю над ліквідністю комерційних банків. Зазвичай, як такий механізм застосовується нормативний метод контролю позиції ліквідності. І тут наглядовий орган визначає групу кількісних показників ліквідності, які обчислюються з урахуванням інформацію про активах і пасивах банківської організації з єдиним всім банків алгоритмам. Залежно від економічної змісту показників орган банківського нагляду встановлює нормативи - допустимі максимальне або мінімальне значення. Виконанняпруденциальних нормативів ліквідності обов'язковий для комерційних банків. Контроль над втіленням нормативів наглядовий орган здійснює з урахуванням періодично представленої банками звітності. Застосування нормативного методу контролю позиції ліквідності комерційних банків має переваги та недоліки. Як основних переваг застосування обов'язкових нормативів може бути такі:

1. Об'єктивність. Оцінка стану ліквідності банківської організації у вигляді обчислення значень групи показників з єдиного всім банків алгоритму має об'єктивного характеру і виключає суб'єктивність підходу як з боку наглядового органу, і із боку комерційного банку.

2. Універсальність. Оцінка позиції ліквідності банків, активних в різних сегментах ринку і в різний спосіб формують свої портфелі активів і пасивів, має універсальному характері, виконується за єдиною методикою і вони з урахуванням єдиних принципів.

3. Порівнянність. Застосування єдиного алгоритму обчисленняпруденциальних нормативів і спільних принципів оцінки отриманих результатів дозволяє порівняти позиції ліквідності як “дрібних", і “великих” банків незалежно від складності здійснюваних ними операцій.

У той самий час обов'язкові нормативи повинні задовольняти наступним вимогам: ефективність яких і значимість, адекватністьподразумеваемим цілям: показники ліквідності повинні реально відбивати здатність банку виконувати власні зобов'язання, тому ситуація, коли він банк, з одного боку, виконуєпруденциальние нормативи ліквідності, з другого - неспроможний виконувати власні зобов'язання своєчасно у обсязі, мусить бути виключена;

повнота і всебічність: методика обчислення обов'язкових нормативів повинна охоплювати все різновиду вимог, і зобов'язань, враховувати всі типи ризиків, що у діяльності комерційних банків;

наукова обгрунтованість: методики обчислення і значенняпруденциальних нормативів повинні відповідати практиці ведення банківської справи й те водночас мати наукове обгрунтування;

відповідність міжнародних стандартів: >пруденциальние нормативи ліквідності методологічно повинні відповідати міжнародних стандартів та загальноприйнятим принципам; гнучкість: обов'язкові нормативи ліквідності нічого не винні обмежувати можливості банку самостійному виборі стратегію розвитку, механізмів контролю та управління позицією ліквідності;

зрозумілість і максимально можлива простота: >пруденциальние вимоги, запропоновані органом нагляду до комерційних банкам, та принципи оцінки ліквідності повинні прагнути бути гранично ясними і чіткими, а методика обчислення показників - простий;

відкритість: враховуючи, виконанняпруденциальних нормативів ліквідності обов'язковий всім банківських організацій, доступом до інформації про фактичних значеннях показників ліквідності комерційних банків може бути вільним всіх зацікавлених користувачів.

Слід зазначити, що за умови, коли банківсько системо Білорусі ще досягла свого розвитку рівня розвинутих країн, ефективністьпруденциальних нормативів ліквідності є важливий чинник підтримки стабільності та безпеки банківської системи.

3. Перспективи розвитку системи банківського нагляду

Нині у Білорусі активно обговорюється можливість створення спеціального контролюючого органу, до чиїх функцій входив б нагляд за діяльністю кредитно-фінансових організацій, і за фондовим і страховим ринком. Передбачається, що правоохоронні органи, до компетенції повноваження входять сьогодні (але це Національний Банк, Комітет із цінних паперів при Раді Міністрів і Міністерство фінансів відповідно), у майбутньому їх втратять [1,c.17].

Альтернативою цим проектом виступає ідея про об'єднання наглядових функцій за фінансовим, страховим ринками і ринком цінних паперів у Національному Банку.

Обговорення можливість створення у Білорусі спеціального органу, який би функції нагляду за банківської системою, страховим ринком, і ринком цінних паперів, робить актуальним звернення до проблеми реформування системи банківського нагляду і зокрема, теорії поділу влади верхньому рівні банківської системи. Проблеми банківського нагляду можна розділити на дві групи. Перша група стосується змістовного аспекти нагляду. Друга носить організаційний характер, але його рішення, з погляду, неможливо здійснювати якісні зміни у системі банківського нагляду.

Система банківського нагляду Республіка Білорусь також потребує реформування. Насамперед звернімося основних цілей діяльність Національного банку Республіки Білорусь у. Відповідно до статтею 25 Банківського кодексу Республіки Білорусь у головна мета Національного банку України є захист й забезпечення стійкості білоруського рубля. Нагляд над діяльністю банків та небанківських кредитно-фінансових організацій відповідно до статті 26 Банківського кодексу - це одне з безлічі функцій, виконання які покладено на Національний банк. Тому слід зосередити зусилля Національного банку України на виконанні основної мети - забезпеченні стійкості національної грошової одиниці, що дозволить безперебійно функціонувати банківської і втратити фінансове системам. Інший аспект, вимагає законодавчого перегляду, полягає у поділ влади на верхньому рівні банківської системи. Звернімося до статті 34 Банківського кодексу Республіки Білорусь у, в якій мовиться: "Для регулювання діяльності банків та небанківських кредитно-фінансових громадських організацій і нагляду над нею Національний банк встановлює економічні нормативи та здійснює нагляд право їх виконанням, здійснює перевірки діяльності цих банків та небанківських кредитно-фінансових організацій, спрямовує виспівати розпорядження про усунення виявлених порушень сну і застосовує передбачених законодавством Республіки Білорусь у санкції до порушників" [13].

Вочевидь, що Національний банк Республіки Білорусь у належать такі несумісні функції, як нормотворча, виконавча і судова (у частині застосування санкцій до порушників). Звісно ж доцільним, з погляду, передати функції нагляду над банківської системою окремому органу, створивши свого роду системи стримання та противаг у сфері на банківський сектор. Надалі з розширенням фінансового сектора за нинішні межі, з приходом інших операторів ринку (компаній із фінансовому консалтингу тощо.) можлива передача цьому органу функції нагляду над фінансовим сектором країни, як це зроблено у Великій Британії.

Верхній рівень банківської системи міг би доповнити резервна корпорація гарантування повернення вкладів у

Схожі реферати:

Навігація