Реферат Ідентифікація небезпек

Ідентифікація небезпек передбачає процес виявлення й встановлення їх кількісних, тимчасових, просторових та інших характеристик, необхідні розробки профілактики та оперативних заходів, вкладених у забезпечення безпеки. У процесі ідентифікації виявляється номенклатура небезпек, ймовірність їх прояви, просторова локалізація (координати), можливий збитків і інші параметри, необхідних розв'язання цілком конкретної завдання.

Найбільш складної є кількісну оцінку небезпек (квантификация). У цьому можливо застосування про чисельні і бальних оцінок. Найперспективною мірою небезпеки є оцінка ризику, т. е. процедура перебування індивідуального та високого соціального ризику.

Розробка концепції ризику ведеться від 1960-х років, із встановлення перших статистичних закономірностей розвитку СР (наприклад, із встановлення той факт, що одне загибель авіакатастрофах посідає 1.000.000 посадок пасажирів). У 1969 р. США запроваджено перший стандарт з вимогами обліку ризику СР під час проектування нової техніки.

Термін «ризик» застосовується в оцінці небезпек і СР. Небезпека сприймається як постійно присутній чинник, який за певних умов, через будь-яких конкретних причин. Вивчаючи статистику таких реалізації за достатній проміжок часу, можна визначити їх частоту, т. е. середня кількість реалізації за інтервал часу (зазвичай протягом року). Отримана характеристика є мірою ризику реалізації небезпеки.

Ризик СР крім зазначеної характеристики враховує можливість ураження людей щодо всього числа осіб, які піддаються дію небезпеки. Для певного людини рівень ризику залежить від можливості і час його перебування у дії небезпечного чинника, а сама кількісну оцінку ризику може бути отримана як твір частоти реалізації небезпеки на можливість ураження. Отримана оцінка характеризує індивідуальний ризик, т. е. частоту вражаючих впливів певного виду, які виникають за реалізації певних небезпек у певному місці (де знаходиться індивідуум).

Соціальний ризик характеризує масштаб катастрофічності небезпек .

Запровадження про чисельні показників з оцінки ризику є складну і остаточно решенную проблему.

Для економічної оцінки ризику бракує багато фахівців пропонують запровадити вартісної еквівалент людського життя, т. до. лише цього разі створюється економічна мотивація капітальних капіталовкладень у безпеку — як галузь практичної діяльності.

За дослідженнями, проведених у США, людське життя оцінюється вартістю від 650.000 до 7.000.000 доларів. Часто мірою ризику є ймовірність індивідуального ризику.

Сучасна концепція прийнятного ризику поєднує у собі технічні, економічні, соціальні й політичні аспекти і становить певний компроміс між рівнем безпеки та можливостей її досягнення. Вона враховує, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем небезмежні.

При збільшенні витрат технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум за певного співвідношенні між інвестиціями технічну і соціальну сфери.

У деяких країнах прийнятний ризик встановлено у законодавчому порядку (Голландія). Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі зазвичай вважається 10-6 на рік. Пренебрежимо малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10-8 на рік.

Максимально прийнятним ризиком для екосистем вважається той, коли може постраждати 5% видів біогеоценозу (екосистеми).

Для кількісної оцінки індивідуального ризику найчастіше буває необхідно після виявлення номенклатури небезпек здійснити їхню системний аналіз.

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту http://allbzhd.ru/

Схожі реферати:

Навігація