Реферати українською » Безопасность жизнедеятельности » Психологія безпеки та її місце в системі наук


Реферат Психологія безпеки та її місце в системі наук

Котику М. А.

Психологія безпеки як галузь психологічної науки

Будь-яка наука чи його галузь (область науки) має свій предмет і той дослідження. Приміром, об'єктом психологічної науки головне чином людина (ця наука вивчає та інші живі істоти), а предметом — закономірності психічного відображення їм об'єктивну реальність. Об'єктом психології праці є трудова діяльність людини, а предметом — психологічні чинники, що впливають її процес і вивести результати.

Психологічні питання безпеки традиційно по зв'язують з психологією праці, і цю обставину, мабуть, зумовило те що, що вивчення цих питань роками велося головним чином області виробничого і сільськогосподарської праці — основних об'єктів дослідження цієї галузі психології. Цьому сприяв і те, що у названих видах праці найчастіше виникали нещасні випадки і вони носили найбільш важкий характер, що волочило у себе найбільшої шкоди економічного і міністерства соціального порядку.

З розвитком молодших галузей психології — військової, інженерної, авіаційної, і космічної — виявилося, що психологічний аспект безпеки у праці військового чи оператора (зокрема льотчика, космонавта) [19, 79] щонайменше актуальним, ніж у праці робочого. Тож у кожної з цих галузей стали самостійно виділятися й вивчатися питання безпеки аналізованих видів діяльності.

Слід зазначити, що проблеми безпеки притаманні як тих видів діяльності, де використовується техніка. Приміром, працю слідчого, міліціонера, де має контакти з злочинцями, найчастіше виявляється небезпечнішим, ніж працю звичайного робітника. У ньому мають місце і елемент високої небезпеки, і засоби захисту, й необхідність ризику, і ще чинники, що є об'єктом вивчення психології безпеки праці. Праця лікаря виявляється також нерідко пов'язані з високої небезпекою заразитися і тяжко занедужати, при цьому у діяльності лікаря є велика небезпека завдати шкоди хворому. Відомо, що, коли людина ненавмисно завдає ушкодження іншому, він переживає свою помилку важче, чому тоді, коли завдає таку ж ушкодження себе. Тому небезпека помилитися в серйозної хірургічної операції або за застосуванні сильнодіючого ліки переживається лікарем часто значно сильніші за, аніж небезпека отримати травму з виробництва — робочим. Усвідомлення ступеня ризику, його необхідності, ціни помилки, використання засобів і багато інших чинників, пов'язані з небезпекою, нерідко присутні й у діяльності спортсменів.

З усього сказаного слід, що психологічні проблеми безпеки праці притаманні цілої низки дуже різних видів діяльності. Звідси також випливає висновок, що не можна обмежувати коло них питаннями лише виробничого і сільськогосподарської праці. Тому психологію безпеки, мабуть, доцільно розглядати не як розділ психології праці, бо як деяку галузь психологічної науки, вивчаючу психологічний аспект безпеки у різних напрямах.

Зв'язок психології безпеки діяльності, зі іншими галузями психологічної науки графічно представлена на рис. 1.1.

Правомірність такого підходу підтверджено і такими міркуваннями. Нині психологічні питання безпеки, залежно від конкретної діяльності, досліджуються по-різному: є своя підхід до вивчення безпеки праці заводського робочого, свій — до гарантування безпеки шахтарів, своїми специфічними шляхами вивчається безпеку праці льотчиків, безпеку дорожнього руху, безпеку спортивної діяльності тощо., тобто відбувається підпорядкування цих досліджень специфіці окремих видів діяльності, їх роздрібнення з особливостей які у них знарядь. Але фактично існує спільна психологічна проблема — вивчення закономірностей діяльності за умов фізичної небезпеки, і пошуку шляхів забезпечення безпечності, у якої стоїть конкретна людина — суб'єкт діяльності, радше - його гармати. За такого підходу до організації досліджень відкриваються змогу виявлення спільних психологічних закономірностей, властивих різних видів діяльності, що з небезпекою. І саме ця загальні теоретичні становища повинні лягти основою приватних досліджень, які з огляду на специфіку окремих видів діяльності, поєднавши їх у єдиний науковий русло. Саме тоді на загальної наукової базі стануть можливими і більше продуктивні дослідження безпеки окремими напрямах, які сприятимуть розвитку і збагаченню від цього наукового напрями.

Виходячи з прийнятої нами підходу, можна надати таке визначення виділеної нами галузі психології.

Психологія безпеки — це галузь психологічної науки, вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають у процесі роботи та інших видів діяльності*, та шляхи використання психології підвищення безпеки діяльності.

* Оскільки трудова діяльність є найпоширенішим виглядом діяльності, то далі мова вестиметься переважно неї.

Об'єктом дослідження психології безпеки стають різні види предметної діяльності, пов'язані з небезпекою.

Предметом дослідження цій галузі є:

психічні процеси, породжувані банківською діяльністю та що впливають її безпеку;

психічні стану людини,сказивающиеся на безпеки своєї діяльності;

властивості особистості, й це позначається на безпеки діяльності.

Психологія безпеки праці та ергономіка

Вже років працю предмет вивчення цілого ряду дуже різноманітних наук: фізіологи і гігієністи вивчають біологічний аспект праці та впливом геть нього різних умов, психологи за працею і інженерні психологи — психічні процеси у трудовій діяльності, і навіть взаємодія людини з машиною,антропометристи вимірюють рухові можливості людини, фахівці з технічної естетиці вивчають вплив чинника краси на процес й одержують результати праці, психологи, інженери й лікарі — питання безпеки праці та т. буд. У цьому кожен фахівець намагається вдосконалити переважно цікавий для його аспект праці.

Однак ці характеристики у трудовій діяльності виявляються тісно пов'язані і взаємообумовленими, і їх удосконалення праці за будь-якій з цих показників однак веде до змін інших показників, причому нерідко до змін несприятливим. А ще обставина вчені звернув увагу вже близько ста тому. Вони висловили думка про доцільність створення єдиної науки про працю — ергономіки, настановленим різнобічного вивчення праці з позицій окремих наук про працю пошуків комплексних шляхів її оптимізації за критеріями яких.

На необхідність розробки комплексної науки про працю (ергономіки,ергологии, чиергонологии) вказували ще роки радянської влади російські вчені У. М. Бехтерєв і У. М.Мясищев. У 1930 р. М. А. Бернштейн у роботі «Сучасна біомеханіка і питання охорони праці» [21] вперше порушив питання проергономическом підході вирішення проблеми безпеки праці. Відзначаючи обмеженість і консервативність професійного відбору як підходи до узгодженню людини з технікою (навіть тварин складно відбирати іселекционировать), він підкреслює важливістьергономического підходи до узгодженню техніки і психофізіологічних можливостей людини.

«Якщо можна пристосувати працівника до знаряддю і обстановці, — писав М. А. Бернштейн, — слід пристосувати гармати й обстановку до працівника. Якщо можна побудувати з технічного розрахунку всієї системи «знаряддя — працівник», слід по крайнього заходу 1) розрахуватися працівника, «беручи» його оскільки він дано природою, і 2) розрахувати і можуть побудувати знаряддя те щоб узгодити переважають у всіх деталях розрахунок цієї другої частини системи з роботи вже виробленим розрахунком першій його частині, розрахувати знаряддя те щоб всю систему не була цільною і могла бездоганно працювати. Це становище визначає роль та співчуття біомеханіка у сфері охорони праці» [21, 3—4]. Хоча М. А. Бернштейн, як фізіолог, підкреслював важливість обліку біологічних чинників людини, його ідею створення суцільної крові і бездоганно працюючої системи можна розуміти, як прагнення комплексному обліку різних змінних людського. У цьому учений стояв на точки зору необхідність розробки об'єктивних і науково обгрунтованих методів розрахунку обліку людського під час створення системи «знаряддя — працівник». Поки ж, зазначав він, друга цією системою розраховується, іншу береться без особливих розрахунків (або навіть знань).

Такий стан із цього питання, на думку Бернштейна, веде до того що, що людина ламає машину, а машина пошкоджує людини. Інженер будує топку, але звичайно знає допустимі температурніперегреви людини, що має працювати в цій топки. «Тому, — укладає М. А. Бернштейн, — охорона праці часто стає побутовим компромісом майже філантропічного порядку, замість лягти основою розрахунків всієї працюючої системи загалом. Робітник охорони праці має по-справжньому не вносити поправки в готову конструкцію, зроблену без його участі, а брати участь як необхідний співробітник у самому творчому процесі» [21, 4].

Поставивши ще 1930 р. проблему узгодження людини з машиною (набагато раніше появи сучасної інженерної з психології та ергономіки), М. А. Бернштейн символізував складність розрахунків й алгоритмічних описів діяльності в проектованої системі. Якщо навантажений вузол в машині можна зробити міцніше і вже цим забезпечити її надійніший роботу, то виявляється значно складнішим зробити, щоб велика фізична навантаження падала більш великі м'язи, щоб складніша завдання вирішувалася з більшою активацією нервової системи та її енергетичним забезпеченням організмом. Причому, як свідчить автор, чи навіть дуже невеличка помилка в узгодженні чоловіки й машини може викликати нещасний випадок. На підтвердження цього положення він наводить дані лікаряМо-гилянской, яка показала, що штампувальник прибирає руку з небезпечної зони за 0, 02—0, 04 з до падіння преса (час простийсенсомоторной реакціїотдергивания руки становить 0, 1—0, 15 з). Складність розрахунку навіть такого порівняно простого елемента діяльності робочого, як рух руки, зумовлена тим, що саме доводиться враховувати як можливість руху (антропометричні дані), але його зручність, його природність, звичність за умов статики і динаміки. Факт, що силова енергія у системі «знаряддя — працівник» зазвичай подається ззовні й працівникові доводиться спритно маніпулювати нею, породжує часом такі умови, що з успішного праці виявляється необхідним «акробатичний» синтез сили та спритності.

Усе свідчить у тому, що з різнобічного вивчення праці необхідний саме такий, що може синтезувати у собі досягнення низки наук, які вивчають діяльність людини з різних точок зору. Такий підхід є основою сучасної ергономіки, яка, об'єднуючи у собі комплекс наук про працю, до того ж час перестав бути їх простій сумою.

Сучасна ергономіка постає як інтегральна наука про праці, службовець мети підвищення її ефективності шляхом оптимізації умов та процесу праці за усім своїм істотним показниками. Слід зазначити, що у поняття ефективності праці тут включається як висока продуктивність, яка при мінімальних витратах, а й позитивне яке формує вплив праці в особистість робочого, високий рівень її задоволеності своєю працею тощо. буд.

Дані ергономіки, які з аналізу різних сторін праці, використовуються розробки рекомендацій у системі наукову організацію праці (НЗП). Проте НЗП вирішує ширшу завдання, ніж ергономіка, — вона оптимізує працю як з створення сприятливіших умов діяльності, але й урахуванням виробничих міркувань технічного, економічного і організаційного порядку (рис. 1.2). Звідси можна зрозуміти, що охорона праці, у сенсі цього поняття, здійснюється за посередництві наукову організацію праці.Эргономика, вирішуючи завдання оптимізації праці, сприяє й охороні праці, забезпечуючи його гігієну та безпеку. І щоб коли гігієна праці тут організується з урахуванням вимог фізіології та східної медицини, то ергономічний аспект безпеки праці вирішується переважно з допомогою психології. Слід зазначити, що ергономіка займається як удосконаленням умов праці за нинішньої техніці, а й розробкою рекомендацій з проектування нової техніки і від нової організації роботи з позицій вимог цієї науки. З психологічних, гігієнічних та інші умов праці, вона виробляє відповідні вимоги до техніки, зокрема і до технічних засобів безпеки праці. Отже, психологія безпеки праці, з одного боку, безпосередньо вирішує завдання забезпечення праці з погляду підвищення безпечності і, з іншого — використовується, як галузь ергономіки, і розробити безпечніших техніки і умов праці, досконаліших засобів захисту, також сприяючи охорони праці [181].

Із усього вищесказаного слід, що психологія безпеки праці є і галуззю психологічних наук, і областю ергономіки (а ще через нього і наукову організацію праці).

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайтуbezopasnost.edu66


Схожі реферати:

Навігація