Реферати українською » Безопасность жизнедеятельности » Інертність молодіжної політики, як загроза безпеки і майбутньому Росії


Реферат Інертність молодіжної політики, як загроза безпеки і майбутньому Росії

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Е.А. Дунаева

Стратегія забезпечення безпеки сталого розвитку Росії у ХХІ столітті неминуче ставить нас перед необхідністю змінити ставлення до молодіжну політику, по-новому переглянувши співвідношення «молодіжна політика та безпеку суспільства».

Фахівці, і соціологи, визначають молодіжну політику, як «систему заходів для «завоёвыванию», утримування та підтриманню певного соціального (економічного, правового, політичного, етнічного, культурного тощо.) статусу групи молоді, яка через тих чи інших причин виявилася чи може у перспективі важкого (ущемленном) становищі проти іншими групами (верствами) населення і ще у своїй лише самотужки неспроможна поліпшити своє положение»1. Цю систему заходів, сприяючи соціального розвитку молоді, реалізується через діяльність держави, політичних партій, громадських об'єднань є, безпосередньо визначає характер майбутнього стану російського суспільства.

Здійснення державної молодіжної політики проголошується федеральними органами пріоритетним напрями соціально-економічної політики, бо її реалізація покликана створити умови задля забезпечення економічної стабільності суспільства, впевненого входження нових поколінь в усі громадські структури.

Після деякого лихоліття, що запанував у країні з початком початку ринкової економіки та формування якісно іншого типу економічних та соціальних відносин, у середині 90-х років з'являються перші організації, взяли він «відповідальність» за розробку й реалізацію молодіжної політики у регіонах. Цьому певною мірою сприяло прийняття «Основних напрямів державної молодіжної політики у Російської Федерації» (1995 р.): з'явилися молодіжні соціальні служби – молодіжні біржі праці, соціально-психологічні служби, підліткові клуби, телефони довіри, юридичні консультації та т.д. Свою діяльність дані структури розпочалися або орієнтуючись з перспективи, або за принципу «залатування дірок», які у спадщину від відомств, які у першу чергу, повинні було б ними (дірами) займатися.

Соціологи не безпідставно попереджають, що, хто працює із молоддю, маю виявляти реалізм у сенсі своїх фізичних можливостей, оскільки специфіка затяжного перехідного періоду така, що з розроблюваних сьогодні молодіжних програм неможливо знайти успішно реалізовані практично. Насамперед, це пов'язано з установкою, нацеливающей влади на рішення сьогохвилинних проблем, що дозволяє у разі благополучного «результату» говорити ефективність роботи, Якщо ж «успіх» замовчується, відбувається рокіровка убік «об'єктивних» про причини і труднощів.

У результаті однієї з исследований1 вивчали життєві проблеми, які викликають занепокоєння серед молоді. Опитувані нами молоді люди силу свій вік безпосередньо з вадами «періоду блужданий»2 (1989-1995 рр.) не зіштовхнулися.

Як показав дослідження, ці проблеми не за рамки особистого світу тобольских студентів, але кожен із новачків розуміє, що живе над ізольованому маленькому світику та її проблеми породжені проблемами суспільства загалом. Звісно, життя місті накладає свій відбиток для сприйняття студентами громадських проблем, сучасного стану Росії, але ці сприйняття відповідає прояву загальну тенденцію неспокою та стурбованості щодо будущего.3

Найгостріше турбує студентів можливість втрати близької людини (67,0%), хвороби – своєї зрілості й близьких (61,7%), самотності (46,8%), погіршення матеріального становища – свого і своєю сім'ї (45,7%). Особливо напружено стала відчуватися проблема наркоманії (27,7% проти 4,2% 1999 р.). Кожна четверта респондент стурбований у зв'язку з можливої безробіттям (24,5%). Гостріше переживають молодики небезпека можливих терористичних актів (10,6% проти 1,0% 1999 р.). 4,3% опитаних стурбовані щодо можливого нападу грабіжників, бандитів.

Однією з показників добробуту, стійкості становища людини виступає соціальне настрій. за таким пов'язані певні очікування, можливі претензії з оцінкою того що відбувається, які можуть стати вирішальний чинник тієї чи іншої поведінки людини.

Яке ж соціальне настрій молоді, з якою настроєм вона прозирає прийдешнє? Як свідчить аналіз відповідей – 53,7% респондентів дивляться у майбутнє з надією і оптимізмом, третина сприймає майбутнє спокійно, хоч і без особливих надій та ілюзій, а 13,2%, думаючи про майбутнє, відчувають тривогу і непевність. У 1% – майбутнє викликає власний страх і розпач. Як бачимо, за всіх недоліків «шокову терапію» молодь доки вичерпала ресурс оптимізму, властивий віку. Заромантиками йдуть прагматики-реалисты, ті, хто більше потрібно було лише не будує ілюзій стосовно «всесильности» держави. Чимало, з погляду, «песимістів» – тих, хто відчуває розчарування і переляк. Для дискомфортного соціального самопочуття вони дуже багато: це, передусім, питання матеріального добробуту, устрою працювати, надання кваліфікованої юридичної й медичної допомоги.

На цьому сумному тлі сприймає молодь роботу комітету у справах молоді, з які проблеми і труднощами у своїх проблем зіштовхується, як сподівається роботу соціальних служб? Для отримання відповіді й інші питання нами провів опитування як серед молоді г.Тобольска. З-поміж опитаних 74,7% – студенти, 14,7% – учні шкіл, 6,3% – учні училищ, коледжів, 4,3% – робітники і службовці; віком – 74,7% молодики 18-24 років, 25,3% – 14-17 лет.1

Результати засвідчили, що молодики знають про існування таких соціальних служб як наркологічна (73,7%), телефон довіри (71,6%), молодіжна біржа праці (66,3%), соціальні притулки (63,1%), юридична консультація (61,0%) (див. таблицю 1).

Як бачимо, найменш поінформовані молодики на роботу служби допомоги молодій сім'ї. Якщо ж дивитися за зверненнями відповідні служби, йдуть переважно це молодіжна біржа і телефон довіри: зверталися до послуг молодіжної біржі частіше 18-24 літні (31,0% проти 20,8% 14-17 літніх), а послугами телефону довіри скористався кожна п'ята респондент віком від 14 до 17 років (20,8% проти 12,7% у віці 18-24 років). Не виключено, що це служби найбільш «відвідувані» молоддю.

Попри все «перипетії», майже половина респондентів очікує розв'язання власних проблем від місцевих органів влади, кожна третя сподівається на мера міста Київ і трохи менше на федеральні організації (див. таблицю 2, відповіді перебувають у порядку спаду). Звісно, хотілося б, щоб владу це довіру й очікування молодих виправдала.

Ми, що кожний третій робітник у віці 18-24 років пов'язує розв'язання своїх проблеми з діяльністю молодіжних організацій. Однак те, що КРМ (комітет у справах молоді) сприймається молоддю як із структур міської адміністрації, «відірвана» від, чиї проблеми має вирішувати, породжує певне недовіру до тих, хто там (в КРМ) працює. 13,7% віддають перевагу вирішенню свої проблеми самостійно. Нам здається, що це (не стільки) показник самостійності, а й прояв того самого невіри щодо можливості (є бажання) влади щось. На жаль, доводиться констатувати, більшість молоді (70,2%), усвідомлюючи, нібито їхнє життя залежить від власної ініціативи, наполегливості, поки вибирають тактику «критики», пасивного сприйняття події за принципом «хтось, десь, что-то»1.

У процесі дослідження виявилося цікаве співвідношення між знанням молоді про існування будь-яких молодіжних організацій, течій, рухів і особистим через участь у роботі. Так, 56,8% опитаних нами молоді, знають про існування м. Тобольську молодіжних організацій, течій, рухів, груп (див. таблицю 3).

З таблиці видно, що юні громадяни більш поінформовані у питанні, у тому числі менше таких хто міг з відповіддю. «Поінформованість» має власну специфіку, пов'язані з віком: про молодіжних громадських об'єднаннях, наприклад, знає кожна друга робітник у віці 18-24 років. Тільки цієї віковій групі було висловлено думка про існування релігійних об'єднань (56,8%) і профспілок (32,4%), що піти може побічно підтверджувати наявність інших інтересів й питання (див. таблицю 4). З іншого боку, у віці більшою мірою проявляється соціальна диференціація, яка закріплюється через навчальний заклад (у процесі навчання) чи місце роботи молоді.

Про клуби за інтересами й неформальних «тусовках» більше добре знають 14-17 літні, ще, вони відзначали наявність інші організації, рухів, хоча у своїх відповідях не уточнили, що за групи.

Але час загальної апатії та чиновницької байдужості не минуло безслідно – 83,1% молодих людей віці 18-24 років заявили, що вони є учасниками ніяких організацій, цей показник майже вдвічі вищий, ніж в 14-17 літніх. Ця тенденція й у російської у цілому, за даними опитувань 98,7% не входить до жодної молодіжними організаціями, не менше (98,3%) зазначає, що де вони входять нізащо неформальну групу чи движение.1

Попри досить великий відсоток тих, хто бере участь жодних об'єднаннях і рухах (73,7%), загалом 14-17 літні «виглядають» більш «ініціативними». За багатьма параметрами участі вони «обходять» середню вікову групу (18-24 року): 29,2% веде у спортивних клубах, кожен четвертий бере участь у роботі клубів за інтересами, трохи менше – у театральній студії (16,7%). Заслуговує, з погляду, уваги і на такому факті. Понад половину 18-24 літніх має відомостей про існуванні молодіжних об'єднань у місті, але 1,4% був частиною їхнього учасниками: співвідношення виглядає 50:1, тобто з кожних п'ятдесяти «знають» молоді один є учасником молодіжного громадського об'єднання. Серед опитаної 14-17 літніх це співвідношення становило 3:1, тобто з кожних трьох «знають» один бере участь у якомусь молодіжному об'єднанні (див. таблицю 5).

Ведучи мову про пасивність молоді, чиновники, покликані розглядати і вирішувати її, називають «свої» причини. Це насамперед, недостатня ефективність заходів регіональних молодіжних програм, низький рівень поінформованості про заходи молодіжної політики, відсутність лідерів, здатних організувати молодь влади на рішення її ж таки труднощів і проблем всього суспільства, і навіть не кращі традиції політичної культури російського суспільства, зорієнтовані пасивність і патерналізм із боку молодежи.1

На жаль, цю крапку зору небезперечна. Пасивність і патерналізм молоді, з погляду, були вигідні влади! Явно знаючи, що відповідних ресурсів, вона (молодь) неспроможна скласти їй (влади) конкуренції, владні структури воліли тримати її «з відривом» (на короткій мотузці – «комсомол – резерв партії»). Це стосується традицій. Традиції встановлюють старші, молодші їм йдуть або влаштовують бунт. Прикладом такої поведінки може бути прояв нігілізму серед молоді – заперечення колишніх цінностей і норми. Однак не забувати, саме з подачі «старших», точніше М.С. Горбачова, молодь підхопила гасло «усе, що не заборонено можна», у своїй не дуже вдаючись у з'ясування того, що ж ми заборонено.

Хоча задля справедливості слід визнати, що «в молоді» був створений свій організація. Опустимо історичні подробиці, хто створював, хто направляв діяльність, думати проводити непотрібні паралелі. Це тема на окрему розмову. Але сьогодні у ролі «старших» виступаємо ми. І хтось із нас, однобоко витлумачивши слова нині непопулярного класика щодо організації більшовиків, здатної перевернути світ, зруйнував колишню систему «підготовки» лідерів через комсомольські організації, не замислюючись про нагальність створення нової. Тепер ремствуємо, що немає лідерів. Однак вже й владу у них зацікавлена? І, передусім, у необхідності поділитися цією владою з тими, хто й повинен організувати молодь влади на рішення своїх проблем, тобто із молоддю? Можна говорити про колосі на глиняних ногах, рухнувшем відразу. Хоча то радше справа технологій: зруйнувати можна й монолітне спорудження. Небезпека полягала й інші, але це чомусь думати й говорити лише тепер. Природа, як відомо, порожнечі боїться, і це порожнеча, до створення якої чимало людей долучилися, стала заповнюватися зовсім на благодійними організаціями.

Що ж до ефективності заходів, які у рамках регіональних молодіжних програм, то тут також постає запитання (хто лише його адресувати): і з ким обговорюються ці програми, ці заходи? Якщо з принципу «ти так я, так ми з тобою», то дивуватися годі. Разові заходи типу рок – концертів може бути відкрита і що стоїть, але молодики висловлюють заодно й вкрай негативні думки у тому, що це спосіб «скинути» гроші. Куди вигідніше, на думку молоді, профінансувати діяльність спортивних клубів, клубів за інтересами чи (висловлювалися і ті пропозиції) «Інтернет-клуби» (одну годину роботи у них стоїть у денний час 30-40 рублів, тому підлітки «змушені» відвідувати в... нічний час, оскільки плата «за ніч» – з 22.00 до 8.00 становитиме 60 рублів).

Ми поцікавилися, відчувають молоді люди підтримку влади у рішенні своїх проблем. Результати опитування показали, що половині молоді відчуває підтримку російських влад у вирішенні питань освіти. У рішенні ж як-от забезпечення житлом, підтримку здоров'я, сприяння сім'ї, працевлаштування, відпочинок молоді -підтримка лише «присутній». Так оцінюється і діяльність місцевої влади, хоча здебільшого цих значень не «дотягують» до третини: респонденти відзначають деяку «активність» з боку у вирішенні питань відпочинку і зайнятості молоді, увагу до проблем професійної підготовки і створення умов для творчу самореалізацію (див. таблицю 6).

У той самий час молодша вікова група (14-17 років) високо оцінює роль і російських, і місцевої влади у вирішенні питань молоді. На думку, це то, можливо результатом й не так поінформованості на роботу відповідних структур влади, скільки наслідком відсутності соціального досвіду, насамперед у сприйнятті таких сфер, як зайнятість, житлова, охорону здоров'я чи підприємництво. Ця група (14-17 років) дає понад високі оцінки діяльності влади у рішенні проблем відпочинку, освіти, здоров'я, творчу самореалізацію, може бути результатом її старого й справжнього досвіду – зазвичай, це школярі. Питання відпочинку, здоров'я, творчу самореалізацію в таких межах влада ще якось намагається тримати під контролем. За відсутності стратегічних програм (і поінформованості про існування таких) молодики акцентують увагу основному для рішенні сьогохвилинних питань. «Винний» у тому, як здається, як вік, що визначає орієнтири і кредо більшості, а й бажання влади почутим (див. таблиці 7, 8).

Якщо існують проблеми, то хтось має займатися їх розв'язанням. Хтось у процесі опитування дізнався, що є у місті Комітет у справах молоді. Власне цього факту, з погляду, породив

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація