Реферати українською » Биографии » Василь III Іванович


Реферат Василь III Іванович

(1479-1533)

Великий князь Московський й усієї Русі, син Івана III і Софії -Палеолог. Після смерті спадкоємця — Івана Молодого, сина Івана III від першого шлюбу, відбулася боротьба за престолонаследие, з якої переможцем вийшов Василь Іванович. Він призначили спочатку великим князем Новгорода і Пскова, і потім і співправителем Івана III, по смерті якого Василь III безперешкодно обійняв престол 27 жовтня 1505 р.

 Василь III продовжував політику батька стосовно Литві й Польщі. Кінцевою метою був приєднання до Москви всіх западнорусских областей, а черговими завданнями — приєднання окремих міст і областей, підпорядкування прикордонних дрібних князів, обстоювання православ'я на Литовському державі, зокрема — захист сестри великого князя, королеви Олени, від зазіхань їхньому віру і визнання із боку Литви й Польщі титулу Московського великого князя — “Государ всієї Русі”. Після смерті короля Олександра був обраний литовський престол Сигізмунд. Він пред'явив вимога про повернення зайнятих Іваном III міст, але отримав відмову. Невдовзі потім перейшов до бік Москви видатний та багаті литовський вельможа князь Михайло Глинський; загони його й інших служивих князів почали воювати литовські землі. Союзники Литви — Казань, Криму та Ливония — не надали їй допомоги, й у 1508 р. по мирному договору все придбання Івана III залишилися поза Москвою, раптом усе здобуте Глинским повернули Литві. У 1512 р. Василь III Іванович знову виступив у похід, обложив Смоленськ, але безуспішно. Тільки 1514 р. Смоленськ здався, а по тому набік Москви перейшов князь Мстиславский.

 У Орша московські війська зазнали жорстоке поразка від гетьмана князя Костянтина Острозького. У Смоленську частина бояр і владика завели зносини з Литвою, але намісник князь Шуйський перевішав зрадників, крім владики, і відбив напад на місто, після чого війна велася доволі мляво. У 1517 р. виступив із посередництвом між воюючими імператор Максиміліан через свого посла барона Сигізмунда Герберштейна (який залишив, до речі, чудові згадки Русі), але невдало. У 1520 р. укладено перемир'я п'ять років без розміну полоненими, але з залишенням Смоленська за Москвою. У 1526 р. відновилися переговори щодо вічному світі за посередництва імператора, але за Василя III вони не призвели чого: обидві сторони хотів поступитися Смоленськом.

 Тим більше що населення Смоленська та її області поступово змінювалося: для місцевих жителів вели в москов-* ские області, а цих областей переселяли в Смоленськ — звичайна міра московської політики.

 На півдні як і захищали російські кордону від набігів крымцев. Їх задаровували “поминками” хану, царевичам, мурзам тощо., підбурювали Крим набігам на литовські землі. Литва, зі свого боку, спонукала до нападам на Москву. Найбільш значима з цих нападів було виконано кримцями в 1521 р.; вони змогли дістатися Москви й примусити бояр, ведавших Москву чи в відсутність великого князя, відкупитися. Воєводу Хабару Симскому, проте, вдалося розбити татар у Переяславля-Рязанского.

 Взаємини із Казанню були дуже складні. Спочатку (1506) довелося зробити похід проти Казані, отложившейся з Москви. Похід був невдалий, але незабаром Василю III вдалося підпорядкувати Казань і його царя Мухаммеда Аминя. Після смерті останнього (1518) Василь III призначив в Казань царем Шах-Али (Шиг Алея), але у 1521 р. казанцы його вигнали і ми запросили із Криму Саип-Гирея, побившего чимало російських. У 1523 р. Василь III зробив великий похід на Казань і поворотному шляху побудував на Суре місто Васильсурск. У 1524 р. зроблений новий похід на Казань, який призвів до втечі Саип-Гирея та проголошенню казанським царем Сафа-Гирея. Василь III, зі свого боку, призначив царем спочатку знову Шах-Али, але потім проханні казанцев — Джан-Али. При Василя III татарські царевичі продовжували надходити на московську службу, одержуючи великі землі.

 Василь III вів переговори з Пруссією, запрошуючи її спілки проти Литви та Лівонії, з Данією, Швецією, Туреччиною (безрезультатно), з татком (про унію і про війну проти Туреччини). При Василя III почалися зносини і Франції і прибуло посольство одного з індуських государів, султана Бабура (1533).

 Завданням Василя III щодо Пскова й уділів як і було приєднання. Досягнення цього у засобах не соромилися. У 1510 р. Псков приєднався до Москви, і вирушити вслід те псковське населення частково віддалене до московських землі, але в його місце переселені що люди з московських областей. Коли останній великий князь Рязанський, Іване Івановичу, захотів позбутися московської опіки і почав зносини з Литвою, Василь III переманив зважується на власну бік відомого рязанського боярина — Коробьина і, заманивши великого князя з Рязані у Москві, заточив їх у темницю, а велике князівство приєднав до Москви. До рязанському населенню застосували звичайний прийом московської політики.

 До Москві поступово відійшли Новгород-Север-ский і Стародуб, Калуга і Углич.

 Вживали заходів взагалі проти бояр і знатних людей; з нього брали “поручные записи” у цьому, що де вони отъедут. Втім, з боярами Василь III звертався обережно; жодного з них, крім порівняно незнатного Берсеня Беклемишева, не піддався страти, і опал було небагато. Зате уваги великого Василь III боярству не надавав, радився з боярської Думою, очевидно, більш для форми і “зустрічі”, тобто. заперечень не любив, вирішуючи справи переважно з дяками і деякими довіреними людьми, серед яких найзначніше місце обіймав дворецький — Іван Шигона, піддячий з тверских бояр. Проте він м^нее сила традиції була така, що попри всі визначні місця у ввйске і з управління Василю III доводилося призначати представників підозрілого йому боярства.

 Від шлюбу з Соломонією Сабурової у Василя був дітей, й у 1526 р. він розлучився зі нею, постриг Соломонию в черниці і одружився з Олені, дочки князя Василя Глинского. Від цього шлюбу народилися сини Іван (майбутній Грозний) і недоумкуватий Юрій.

 Василь III, судячи з розповідей сучасників, був вдачі суворого і крутого; він був типовим московським князем, але, на думку істориків, без обдарувань батька. Помер Василь III від злоякісного нариву, встигнувши постригтися в агонії під назвою Варлаама.

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту http://ezr.narod.ru/

Схожі реферати:

Навігація