Реферати українською » Биографии » Філатов Леонід Олексійович


Реферат Філатов Леонід Олексійович

Народний артист Росії

Народився 24 грудня 1946 у місті Казані. Батько - Філатов Олексій Еремеевич (1910г.рожд.). Мать-Филатова Клавдія Миколаївна (1924г.рожд.). Дружина - Філатова (Шацкая) Ніна Сергіївна (1940г.рожд.), акторка театру й кіно, закінчила ГІТІС імені А.В.Луначарского. Має сина.

Ще у 10-го класу середньої школи р. Ашгабаді, Льоня Філатов повідомив всім знайомим, що надходить на режисерський факультет ВДІКу. Сумнівів у цьому, що він надійде, у юного Філатова був. Відразу після випускного балу він приїхав до Москви з групою однокласників. "Усе було від провінційної нахабства, а чи не від впевненості у власних силах, -згадував він. - Я зрозумів, як величезна Москва як у ній багато "гавриків", який у мене. З'ясувалося, що з ВГИКЕ мене хто б чекає". Зазнавши невдачі у спробі стати режисером, він за порадою свого однокласника почав складати іспити на акторський факультет Щукінського училища і він туди прийнято.

Закінчив театральне училище імені Б.Щукіна (1965-1969), курс В.К.Львовой і Л.Н.Шихматова. Коли 1969 року 22-річний випускник цього знаменитого вузу при Вахтанговском театрі був запрошений у любимовскую "Таганку", багато його відмовляли: "Тобі тиша потрібна, в якому було все гримить, гримить, все репетують". Але він і що доклав усіх і не каявся зі своїм вибором.

Він був актором з так званого "другого призову". Поповнення "Таганки" межі 60-70 років ні за кількістю, ні за якістю імен не поступалося любимовській команді "першої п'ятирічки". Леонід Філатов, Віталій Шаповалов, Іван Диховичний, Наталія Сайко, Борис Галкін, Олександр Пороховщиков - такого талановитого набору, як і той, який влився тоді трупу, тут не було.

У "Таганці" Філатов ухвалено й визнаний беззастережно із першої ж роботи - ролі Ведучого у виставі за романом М. Чернишевського "Що робити?". А "винні" у тому були його чарівність, якого віднімеш, і природжений артистизм, якому навчиш. Але про своє перші кроки по "таганковской" сцені сам Філатов згадував згодом з теплотою й зі щирою самоіронією: "Я мріяв стати світової знаменитістю, ощасливити всі людство й назавжди залишитися у пам'яті вдячних сучасників. Цього вдається. І все-таки щасливий... "Таганка" була мене найбільш щасливим місцем у всьому нашому нещасної країні. Я бачив та знав людей, навіть про скороминущому знайомство з якими можна були лише мріяти. Юрій Любимов, Володимир Висоцький, Юрій Трифонов, Белла Ахмадуліна, Федір Абрамов, Сергій Параджанов, Альфред Шнітке, Булат Окуджава... "Таганка" - це університет. Тут поблизу бачив чудові зразки людської відваги, хоча менш близько зіштовхувався і з боягузливістю. Саме у цьому домі я навчився жаліти і прощати... Інша річ, що у пору юності я наївно думав, що увесь навколишній мене світ як і нормальний і прекрасний, як "Таганка".

Талант Филатова-актера, за зізнанням багатьох його колег, - це талант вулканічного походження, хоча з цього рахунку "природний вексель" не оплачений і наполовину. Хоча Ю.Любимов швидко пройнявся шанобою до новобранцю, і не можна сказати, що кривдив його ролями, недогледів чи був нечутливий до для молодого дарування, та все ж зіграв Л.Філатов на "таганської" сцені непогані і багато. Ведучий в "Що робити?, Гораціо в "Гамлеті", Кульчицького у "Полеглих і живих", Федерціоні в "Житті Галілея", епізодичні роль "Десяти днях", "Часі пік", центральні - у Будинку на набережній", "Пристебніть ремені", "Пугачеве", "Антимирах", "Майстрі і Маргариті", "Товариш, вір" - все добротно й успішно для нормального актора. Але "полігону" для вулканічної породи все-таки замало.

Був би Філатов лише актором - може, взроптал б, знайшло б собі інший театр, де міг вгамувати свої "прем'єрські" амбіції, цілком законні для такого майстра. Та на заваді їй у цьому (й вони допомогли "Таганці") нетривіальні риси характеру: вміння дорожити честю братства, спроможність до самоіронії, любов до таганскому "дому" і до кожного з "домочадців". Звідси й гаряче жаль Ю.Любимову над його митарства, за болісну ціну, яку платили театр та її творець временщикам-чиновникам. Тут яскраво проявилася здатність Л.Філатова до самообмеження в ім'я важливого вкладу всього репертуару театру долю Батьківщини. Складові його портрета може бути коротко і -інтелігентність, добропорядність, патріотизм. З кожним роком оттачивался творчий почерк актора, чіткіше ставав внутрішній і зовнішній малюнок його ролей.

Л.Філатов стає повноправним членом "таганського співавторства". Часом не тільки актив творчих пропозицій з ходу репетицій, як позаробочий творчість, однак і характер володіння матеріалом п'єси, поетичне мислення співучасника спектаклю загалом відразу поставили їх у ряду зустрічей за провідною групою актеров-авторов, де кожен по-своєму допомагав Любимову: В.Висоцький, В.Золотухин, А.Демидова, Б.Хмельницький, И.Дыховичный. Не дивно, що у переліку імен творців однієї з спектаклів "Таганки" - "Під шкірою статуї Свободи" була й прізвище Л.Філатова.

Саме тоді, коли "Таганку" очолив А.Эфрос, Леонід Філатов протягом два роки працював у театрі "Сучасник" (1985-1987). У 1987 року його знову повернулося на "Таганку".

Ще 1970 року Філатов почав зніматися у кіно, а до 1973 року свідомо чи інтуїтивно знайшов другу акторську професію. Киноактер Філатов почав тіснити театрального близнюка. Нерастраченное на сцені повинно бути затребуване на екрані. У праці в кінематографі він зіграв головні роль фільмах: "Обрані" (Б.К., реж.С.Соловьев, 1983), "Граки" (реж.С.Ершов), "Забута мелодія для флейти" (реж. Э.Рязанов), "Екіпаж" (Скворцов, реж. А.Митта, 1980), "Місто Зеро" (реж. К.Шахназаров), "Чічерін" (Чічерін, реж. О.Зархі), "Успіх" (Режисер, реж.К.Худяков, 1985), і навіть роль картинах "Капітанська дочка" (Швабрин, 1976), "Іванцов, Петров, Сидоров" (Петров, 1979), "Ярослава Мудрого" (воєвода Твердислав, 1982), "З життя начальника карного розшуку" (реж.С.Пугинян), "Крок" (реж. А.Митта), "Претендент" (СССР-Словакия, реж. К.Худяков), "Загон" (реж. И.Гостев), "Європейська історія" (реж. И.Гостев), "Сповідь його дружини" (реж. Грикявичюс), "Жінки жартують всерйоз" (реж. К.Ершов), "Співучасники".

На початку 1990-х років вся енергія й турботи Філатова присвячуються новому захопленню - режисурі. "Я люблю різний кіно - Бунюеля, Бергмана, Брессона, Тарковського, Малля, Фассбіндера, Херцога, Германа, Михалкова, Соловйова, Формана, Паркера, так мало кого ще! Але найбільше люблю Фелліні", зізнався він якось. У 1991 року зняв за своїм сценарієм й відіграв жодну з ролей у фільмі "Сукині діти", який одержав першої премії спектаклів фестивалю "Кінотавр".

Наприкінці 1989 року Л.Філатов вже здобув усесоюзну славу акторського лідера останнього п'ятиріччя, стійкий авторитет серед кіномитців, почесне звання, титул секретаря Спілки кінематографістів кінотеатрів, міжнародні премії, фестивальні призи... І водночас - засмиканість, підірване здоров'я, нездатність кинути палити щодня впродовж кількох пачок сигарет, розчарованість і образи.

Серйозні проблеми з здоров'ям змусили їх у середині 1990-х років від активної акторської гри та режисерської роботи. Але багатогранність яскравого таланту проявилася в інший ниві - літературної. Його завжди, ще юності, вирізняла рідкісна начитаність. Поетичні досліди молодості, ще Ашгабаді, дозволили його землякам-почитателям скласти цілі томи филатовских творів віршів та переказів. Тим самим він займався постійно, але плідно працює на літературі все останнє десятиліття. Л.Філатов пише вірші, пісні, п'єси, пародії. У передмові до збірки його віршів "Поважайте удачу" А.Володин пише: "Перед нами великий, і кого ніхто не схожий Поет. Читаєш його вірші... і здається, що вона вже все сказав він і себе, і нас, читачів... Але виявляється - немає: ось ще себе і ще нас. Це Поет, якого знали тисячі й тис. чоловік, люблячих кіно України й театр. Артист Леонід Філатов. Якими різнорідними талантами він обдарований! Яскравий кінорежисер. Блискучий пародист. Сказочник. І всі, що він ставить - і сумна і мудре, - на радість нам. І все-таки - не різний у даруваннях. Він - єдине явище. Його поезія створює образи душевному житті людей, схожих друг на друга, навіть протиборчих одна одній. Це властивість істинного мистецтва. "Світ - це театр", - за чутками, говорив Шекспір. Читаючи вірші Леоніда Філатова, кожний сказати: світ - те й поезія".

Один із останніх книжок Л.Філатова - "Театр Леоніда Філатова", що вийшла 1999 року, у якому включені п'єси "Про Федота-стрільця хвацького молодці", "Велика любов Робіна Гуда", "Годинник із зозулею", "Любов до трьох апельсинів", "Лізистрата", "Збурювач спокою", "Небезпечний, небезпечний і дуже небезпечний", пісні до спектаклям "Театр Клари Газуль", "Мартін Іден", "Колись, у Каліфорнії", "Геркулес і Авгиевы стайні", і навіть пародії "Таганка-75".

У наш невдячна час пам'ять про людей стрімко улетучевается. Ті, кого який ще вчора країна носила на руках, старіють і тихо вмирають невідомим, самотині і у забутті. Чимало понять з улюбленців публіки минулих років вже померли десять років тому вони, а глядач найчастіше це навіть не підозрює. Здебільшого талановитих людей, ще й не що з офіційним часом, живуть мало. Пішли із цивілізованого життя О.Даль, В.Дворжецкий, И.Извицкая і з, багато... Отож Європа про неї згадає, а то й свій брат актор! Тому з 1994 року Л.Філатов став вестися телеканалі ГРТ передачу "Щоб пам'ятали", присвячену відомих актрис і улюбленим артистам, яких немає, яких стали забувати. Це не перебільшуючи може бути як його новим творчим досягненням, але воістину цивільним подвигом.

У 1989 року Л.Філатов був обраний секретарем Спілки кінематографістів кінотеатрів СРСР. Він - Народний артист Росії (1996), лауреат премії "Тріумф", лауреат премії МКФ у Карлових Варах за фільм "Чічерін", де грає головну роль. Нині зайнятий літературним творчістю.

Не недавно Філатов переніс дуже тяжке захворювання, але енергійний, сповнений творчих зусиль і планів. Любить вірші вітчизняних і іноземних авторів, особливо Є.Євтушенко, А.Вознесенского, Б.Ахмадулиной, О.Чухонцева, Ю.Мориц. З музики воліє твори В.-А.Моцарта і Е.Гріга, і навіть радянських композиторів М.Богословського і Б.Мокроусова. Улюблені актори і режисери - Н.Михалков, А.Баталов, Е.Евстигнеев, Е.Леонов, В.Этуш, З.Гердт, О.Борисов, Т.Догилева, Е.Майорова, Е.Цыплакова, Л.Ахеджакова, М.Неелова, Н.Гундарева, Т.Васильева та інших. Улюблена кішка - Анфіса.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту http://www.biograph.ru/

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Дружиніна Світлана Сергіївна
    Величезний глядацький успіх випав частку историко-приключенческого фільму Світлани Дружиніної
  • Реферат на тему: Пресс Ірина Натанівна
    Заслужений майстер спорту СРСР, Заслужений працівник фізичної культури Росії, дворазова Олімпійська
  • Реферат на тему: Легендарний легіонер
    Герой цього нарису – старшого брата Я.М. Свердлова (першого голови ВЦВК і РНК соратника Леніна) –
  • Реферат на тему: П'єр Булез (Boulez)
    П'єр Булез (Boulez) (р. 1925) - французький й диригент. Навчався у Паризької консерваторії
  • Реферат на тему: Карл Черні (Czerny)
    Австрійський композитор, педагог і піаніст. Народився 20 лютого 1791 у Відні. Почав учитися музиці

Навігація