Реферати українською » Биографии » Фабрикант брендів


Реферат Фабрикант брендів

Наталя Терешкова

У Олега Тинькова немає млрд., і не входить до Forbes. Але млрд. — його наступна планка. Благо дефіцитом ідей, де можна заробити, він не страждав

Олег Тиньков

39 років. У 1988 році вступив в Ленінградський гірничий інститут, але з закінчив. Пізніше пройшов курс маркетингу в Університеті Берклі (США). Починав я з фарцовки, створив із нуля ряд бізнесів, які потім продав. Нині — єдиний власник, голова Ради директорів банку Tinkoff Credit Systems. Одружений, троє дітей.

Тиньков не скуповував нафтові активи і брав участь у приватизації заводів. У той час, коли у Росії почався переділ власності, який буде необхідний скуповування і приватизації капіталу в нього було. Всі свої компанії він будував з і у потрібний період із вигодою продавав. Так жив його перший відомий проект – петербурзька мережу власних магазинів побутової техніки від «Техношок». Так розвивалися всі наступні – завод із виробництва м'ясних напівфабрикатів «Дарія» і пивний бренд Tinkoff. За такою схемою підприємець будує зараз банк Tinkoff Credit Systems. Нова кредитна організація робить тільки перші кроки. Але Тиньков готовий продати 10-15% фінансовому інвестору. Повністю вийти з проекту думає через чотири-п'ять років.

«Хочете знати, з у мене починав?»

Як і, усе почалося в студентські роки. Вступивши 1988 року в Ленінградський гірничий інститут, Олег Тиньков познайомився з Олегом Жеребцовым, Олегом Леоновим і, найголовніше, з Андрієм Рогачевым, своїм першим учителем у бізнесі. Студенти жили далеко ще не майбутнім гірництва. Фінансовий голод й необлаштованість гуртожитки змушували крутитися: продавали усе, що доведеться — калькулятори, оргтехніку, порошки.

— Хочете знати, з у мене починав? — скаже згодом у одному з інтерв'ю Тиньков. — З волі до життя. Жити самим я хотів, а чи не мерзнути. Хотів переїхати до квартири, хотів ленінградську прописку... Усі грошей варто було. Ця пітерська «тусовка» заснувала пізніше низку знакових російських компаній. Жеребцов — мережу гіпермаркетів «Стрічка», Леонов — мережу продовольчих дискаунтеров «Діксі», Рогачев — мережу «Пятерочка» й інших бізнесів. Але жоден їх не персоніфікував себе створеному бізнесом так яскраво так і безпосередньо, як Тиньков.

Епатаж і виклик

Спостерігати, як характері і життєва філософія підприємця виражаються у створюваних ним брендах, заняття захоплююче.

Тиньков у житті завжди епатував публіку і завжди вкладав це своє риску у бізнес.

Мережа «Техношок» було названо так і не просто задля дотепного слівця: ціни на магазинах були вище на 15-20%, ніж у в середньому у ринку.

Звукозаписна студія «ШокРекордз», заснована підприємцем на початку 1990-х, першої записала відомі у ті часи шок-группы «Ніж для фрау Мюллер» і «Кирпичи», і навіть широковідому нашого часу групу «Ленінград».

Не відмовляв Тиньков епатажу, і створюючи повноцінні споживчі бренди. Пригадаємо хоча б телевізійну рекламу його преміальної пива зі слоганом «Він сам такий» чи білборди з оголеними жіночими сідницями і з написом «Мої улюблені пельмешки».

І цей виклик громадськості виправдовував себе завжди. У 1990-ті покупці звичайних мікрохвильових печей пишалися, що придбали в «Техношоке».

На 2000-ні бельгійська InBrev, купивши пивоварня і ресторани Тинькова, зберегла бренд Tinkoff, віддавши належне його популярності.

Непостійність чи мобільність?

Навіть працюючи з Тиньковым, можна зробити висновок: висловлення і їх учинки який завжди відрізняються сталістю. У 2005 року, розпрощавшись із пивоварним бізнесом, він заявив, що «втомився від споживачів» і мріє побудувати компанію у сегменті b2b. Проте такого бути не побудував. І двох років присвятив, за рахунком, некомерційному проекту — велосипедній збірної, виступала під маркою Tinkoff Restaurants. Недоброзичливці було вже скинули Тинькова з рахунку: мовляв, списався, як Гоголь. Проте, погоняв велосипедом і набравшись сил, він повернувся. Причому, всупереч своїм заявам, знову розпочав розробку продуктів, орієнтованих масовий попит. У 2006 року він купив невеличкий «Химмашбанк». Невдовзі перейменував його й свою велосипедну команду в Tinkoff Credit Systems. І кілька місяців тому відбувся офіційний запуск нового проекту — кредитної карткової системи.

З іншого боку, мінливість можна й мобільністю — якщо трохи інакше. Следуй Тиньков вперто одному заданому курсу, якось висловленої ідеї — його неповторні бренди і рекламні кампанії навряд чи побачили б світло. Це був б торгових марок, народжені у надрах скоріш бюрократичної структури — з тривалими фокусами-групами, допитливим описом цільової аудиторії та ін.

Tinkoff — він тепер який?

— Російський ринок — одне із найбільш сприятливих з погляду розвитку бізнесу, створення брендів.

Російський споживач допитливий, довірливий і по-хорошому наївний, — аргументує сьогодні підприємець вибір свого подальшого ділового шляху. — До того ж, на відміну західного споживача, готовий витрачати безліч часу на вивчення нових продуктів.

Олег Тиньков неодноразово говорив, що хоче заробити млрд. І тому, за його оцінками, потрібен бізнес над ринком, який «стоїть» незгірш від млрд. Такі можливості він побачив у банківський сектор. Заодно він має наміру діяти одному з найконсервативніших ринків дуже активно впливають і як неодноразово в нього виходило, планує перетворити Tinkoff Credit Systems в яскравий бренд. Якими козирями крім колишнього досвіду накупив конвертів підприємець? Про це розмовляли з Тиньковым під час зустрічі на Російському економічному форумі у Лондоні.

Олег, чому ж таки фінанси? Це з найперспективніших сьогодні ринків у Росії. І тут найцікавіша ніша — це, безумовно, кредитні карти. На щастя нашій сфері не побудовано великих брендів. Госбанкам, у Радянському Союзі обслуживавшим підприємства, жодного до споживачів.

А приватні банки, що виникли пізніше, в переважну більшість продовжили цієї традиції. Сьогодні кредитками користуються трохи більше 10% російських домогосподарств. Останнім часом цей ринок ще зростає більш як 10% на рік. Його обсяг — млрд. на рік, і він практично порожній, монополізований банком

«Російський Стандарт», які надають 80% всіх послуг. Природно, хочемо скористатися ситуацією. За нашими оцінками, за найближчі 3 роки ринок кредитних карток у Росії сягне -40 млрд.

За які інструменти вирішили зробити ставку банківській брендинґу? Росія — єдина у світі країна, де можна побудувати успішний бренд за считаные місяці. Не знаю в іншій країні, у якому поруч висіли два билборда з рекламою брендів, одного з яких можна було 200 років, іншому — місяць, і в цих марок було б однакові продажу.

Я згоден, що у останнім часом у просуванні нових марок виникли певні труднощі. Передусім вони пов'язані зі зростанням вартості реклами — останні кілька років вона подорожчала вдвічі-втричі. З іншого боку, забиваються і канали просування, накопичується певною мірою втома споживачів від брендів. Проте існує низка каналів — як-от direct-marketing, direct-mail, — що ще навіть розвивалися нашій країні. На мій московський поштову скриньку приходить максимум одного-двох пропозицій на місяць. Жителі європейських міст такого ультиматуму здійснюють за 20-30. Тому ми бачимо directmarketing величезні перспективи.

З усієї спектра фінансових послуг вам закортіло зосередити- ся лише з кредитних картках.

Чому? Власне, над ринком відсутні нішеві пропозиції — це величезна потенціал у розвиток, якою ми й скористаємося. Наш банк — перший російський справжній монолайнер, тобто банк, який займатиметься лише одною продуктом, в нього нічого очікувати будь-якого іншого бізнесу, ніяких філій, ніяких рахунків для фізичних чи юридичних. Ми ще хочемо стати найбільшим гравцем у своєму секторі, бачимо всі можливості і віримо в успіх. В Україні дуже сильну команду — один із найбільш сильних над ринком. Усіх, хто був у кредитних картках на пострадянському просторі в, ми зібрали у банку. Я пишаюся своєї командою, і ми величезні перспективи.

Неслучившийся успіх

У 1998 року, відкриваючи перший ресторан у Петербурзі, Олег Тиньков звернувся до банк «Фінансовий капітал» по кредит. Там він познайомився з онуком Миколою Козловським, головою спостережної ради банку. Два роки броварник і банкір зайнялися експортом лісу. Однак Тиньков вийшов із цього бізнесу, не досягнувши на лісової ниві хоч скількись значних успіхів.

Топ-менеджер від Visa

Імовірно, банківський проект Олега Тинькова очолить Олівер Хьюс, у квітні нинішнього року залишив посаду керівника російського представництва Visa.

Дерзкая мета

За даними Интерфакс-ЦЭА, наприкінці I кварталу 2007 року капітал Tinkoff Credit Systems становив 78,5 млн. рублів (активи — 240,6 млн. рублів). Щоб продати банк за жаданий млрд., Тиньков повинен довести капітал до 0 млн. (приблизно до 6,5 млрд. рублів). І, безумовно, треба створити не дутий, а як реально ефективний працюючий бізнес.

Найуспішніші проекти Тинькова

«Техношок»

Рік підстави: 1995

Результати на момент продажу: найвища впізнаваність серед петербурзьких мереж побутової техніки від

Рік продажу: 1997

Сума продажу: млн.

Покупець: компанія «Симтекс» (Санкт-Петербург)

«Дарія»

Рік підстави: 1998

Результати на момент продажу: 20% над ринком пельменів у Москві 15% – у Петербурзі

Рік продажу: 2002

Сума продажу: -21 млн.

Покупець: компанія «Планета Менеджмент» (Москва)

Tinkoff

Рік підстави: 1998

Результати на момент продажу: близько 1% російського ринку пива

Рік продажу: 2005

Сума продажу: 1 млн.

Покупець: InBrev (Бельгія)

Список літератури

Свій бізнес липень 2007


Схожі реферати:

Навігація