Реферати українською » Биология и химия » Удосконалення ремонтно механічної служби коксохімічного заводу


Реферат Удосконалення ремонтно механічної служби коксохімічного заводу

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Олейников Т.Е. керівник - Парфенюк О.С.

1. Аналітичний огляд напрямів у "вдосконаленні ремонтно-механической служби преприятия

1.1. Завдання і структура РМС. Управління взаємодією підрозділів РМС

Завдання ремонтно-механической служби підприємства - забезпечення постійної працездатності обладнання та його модернізація, виготовлення запасними частинами, необхідні ремонту, підвищення культури експлуатації чинного устаткування, підвищення якості ремонту й зниження витрат за його виконання.

Ремонтную службу підприємства очолює відділ головного механіка підприємства (ОГМ). Структура ремонтної служби представлена на рис. 1.1.

Функції ремонтної служби підприємства:

- розробка нормативів після виходу, нагляду, обслуговування та ремонту устаткування;

- планування ППР (планово-запобіжних ремонтів);

- планування потреби у запасних частинах;

- організація ППР і ВПО (планово-попереджувального обслуговування),

- виготовлення чи закупівлю та зберігання запчастин;

- оперативне планування і диспетчирование складних ремонтних робіт;

- організація робіт з монтажу, демонтажу і утилізації устаткування;

- розробка проектно-технологічної документації для проведення ремонтних робіт і шляхом модернізації устаткування;

- контроль якості ремонтів;

- нагляд за правилами експлуатації устаткування й грузоподъемных механізмів.

Рис. 1.1 Структура ремонтної служби підприємства

1.2 Надійність, її показники. Облік і аналіз відмов.

Надежностью називається властивість об'єкта (машини, вузла, деталі) виконувати задані функції за певних умов експлуатацію у протягом необхідного проміжку часу. Відомо, що надійність є комплексним властивістю, що у залежність від призначення об'єкту і його експлуатації може охоплювати безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і сохраняемость як і окремішності, і у різних поєднаннях. Отличительным ознакою надійності і те, що вона характеризується ймовірнісними процесами, що перебігають у часі, тобто змінами стану об'єктів під впливом зовнішніх й міністром внутрішніх умов.

Одне з найважливіших термінів теоретично надійності є відмова, тобто. подія, що полягає порушення працездатного стану об'єкта.

Відмови діляться на незалежні, залежні, раптові, поступові, що перемежовувалися, конструкційні, виробничі і експлуатаційні.

Незалежний відмова – це відмова елемента, не обумовлений відмовою іншого елемента, а залежний відмова – це відмова, обумовлений відмовою іншого елемента.

Раптові відмови творяться у результаті стрибкоподібного зміни параметрів елемента (системи). Причинами таких відмов є, наприклад, теплові тріщини, поломки через неправильної експлуатації (перевантаження) та інших. Основним ознакою раптового відмови є незалежність ймовірності її виникнення протягом певного періоду часу від тривалості попередньої роботи елемента.

Відмови, пов'язані з процесами зносу, корозії, втоми і повзучості матеріалів, тобто. що у процесі старіння, дедалі гіршого початкові параметри елемента, називаються поступовими. Для таких відмов характеризуєтся тим, що ймовірність їх виникненню протягом певного періоду часу залежить від тривалості попередньої роботи вироби [1].

Конструктивні несправності, викликають відмови, можуть бути внаслідок невдалої конструкції вузла, не так вибраних посадок, недостатньою жорсткості, невідповідності розрахункових даних із міцності фактично їх величинам. У разі підвищених температур переважають відмови внаслідок повзучості і плинності матеріалів.

Виробничі відмови виникають внаслідок порушень технології під час виготовлення машини чи то з застосування неякісних матеріалів. Оскільки виробничі несправності – це результат недотримання технологічних умов виготовлення, ремонту й складання вузлів машини, етап виготовлення є дуже важливою з погляду забезпечення надійності машини.

Експлуатаційні відмови – слідство природного зношування пов'язаних деталей внаслідок тертя, зміни властивостей і забезпечення якості мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, порушення режимів праці та правил експлуатації машин [2].

Властивості, які обумовлюють надійність об'єкта, кількісно характеризуються показниками надійності. Показника надійності металургійного устаткування пред'являються такі вимоги [3; 4; 5]: 1. Показник надійності може бути що вимірюється, мати кількісну оцінку. Саме ця дозволяє апріорно оцінювати цей показник, використовуючи аналітичні методи чи методи статистичного моделювання, і навіть виробляти основні рекомендації по раціональному підвищенню показників надійності шляхом зміни структури системи, принципів її функціонування та технічного обслуговування. 2. Показник надійності повинен допускати можливість експериментальної перевірки під час випробування чи під час експлуатації. 3. Показник надійності має бути простим у фізичному сенсі програми та вимірюватися прямими методами. 4. Загальна кількість показників надійності, характеризуючих технічну систему, має бути невеликим.

Рекомендуемые поодинокі показники надійності характеризують лише одна властивість надійності об'єкта, наприклад, напрацювання відмовитися, характеризує його безвідмовність; середнє часів відновленої працездатного стану, характеризує її ремонтопридатність. Числовое значення показників надійності може змінюватися залежно та умовами експлуатації об'єкта.

Комплексний показник надійності кількісно характеризує щонайменше двох її основних складових. Наприклад, коефіцієнт готовності характеризує одночасно два різних властивості об'єкта - безвідмовність і ремонтопридатність.

Оскільки поточний та капітальний ремонти дозволяють частково чи цілком відновлювати ресурс, відлік напрацювання, котра утворює ресурс, відновлюють після закінчення ремонту, розрізняючи у зв'язку з цим, доремонтный, міжремонтний, послеремонтный на повний (до списання) ресурс. Доремонтный ресурс обчислюється до першого капітального ремонту. Кількість можливих видів межремонтного ресурсу залежить від чергування капітальних і поточних ремонтів. Послеремонтный ресурс відраховується від нього капітального ремонту, повний ресурс – з початку експлуатації об'єкта до його переходу в граничне стан. Отже, для технічно обгрунтованого планування матеріальних й трудових ресурсів ремонтних служб необхідно лиш мати інформацію історію об'єкта. І тому необхідно організовувати систематичний збирання та аналіз відмов деталей та вузлів машин з причин і видам відмов.

1.3. Система планово-запобіжних ремонтів (ППР)

Система ППР - це комплекс планованих організаційно-технічних заходів із догляду, нагляду, обслуговування та ремонту устаткування. Заходи носять попереджувальний характер, тобто. після відпрацювання кожної одиницею устаткування певної кількості часу виробляються його профілактичні огляди і планові ремонти: малі, середні, капітальні.

Чергування і періодичність ремонтів визначається призначенням устаткування, його конструктивними і ремонтними особливостями, і навіть умовами експлуатації. ППР устаткування передбачає виконання таких робіт:

- межремонтное обслуговування;

- періодичні огляди;

- періодичні планові ремонти: малі, середні, капітальні.

Межремонтное обслуговування - це повсякденний те що і нагляд по устаткування, проведення регулювань і ремонтних робіт у період його експлуатації без порушення процесу виробництва. Воно виконується під час перерв у роботі устаткування (в неробочі зміни, з кінця змін тощо.) черговим персоналом ремонтної служби цеху.

Періодичні огляди - огляди, промивання, випробування на точність й інші профілактичні операції, проведені за планом через певну кількість відпрацьованих устаткуванням годин.

Періодичні планові ремонти ділять сучасний та капітальний ремонти.

Поточний ремонт - детальний огляд, зміна і заміна зношених частин, виявлення деталей, потребують заміни при найближчому плановому ремонті (середньому, капітальному) і впорядкування дефектної відомості йому (ремонту), перевірка на точність, випробування устаткування.

Капітального ремонту - повна розбирання устаткування й вузлів, детальний огляд, промивання, протирання, заміна та відновлення деталей, перевірка на технологічну точність обробки, відновлення потужності, продуктивності за стандартами і ТУ.

ППР здійснюється за плану-графику, розробленого з урахуванням нормативів ППР:

- тривалості ремонтного циклу;

- тривалості міжремонтних і межосмотровых циклів;

- тривалості ремонтів;

- категорій ремонтної складності (ВРХ);

- трудомісткості і матеріаломісткості ремонтних робіт.

Ремонтный цикл - це роботи устаткування з початку введення їх у експлуатацію до першого капітального ремонту, чи період роботи між двома капітальними ремонтами. Структура ремонтного циклу - це порядок чергування ремонтів і оглядів, залежать від типу устаткування, ступеня його завантаження, віку, конструктивних особливостей і умов експлуатації.

1.4. Технадзор і діагностика

Результатом науково-технічного прогресу у хімічній промисловості, у 60 – 80-ті роки стало створення агрегатів великий одиничної потужності. Сучасні агрегати з випуску хімічної продукції - це десятки судин, котлів, резервуарів, сотні кілометрів трубопроводів технологічних рідин, газів, пара й одержання гарячої води, десятки тисяч зварних сполук, працюючих під тиском за температур до 1000°С, за умов коррозионно-эрозионного впливу середовища.

Перелічені обставини, і навіть фізично застаріло устаткування принаймні досягнення великих напрацювань вимагають таку організацію експлуатації і технічного обслуговування, коли він, попри фізичне старіння устаткування, забезпечуватимуться його високі показники надійності, готовності до несення навантаження і встановленої потужності.

Нині значної частини хімічного устаткування відпрацювала свій розрахунковий ресурс. У процесі експлуатації відбувалося розвиток які були початкових дефектів (допустимі геометричні недосконалості, неоднорідність структури та механічних властивостей, дефекти зварних сполук) і нових дефектів.

Завдання корінного підвищення надійності хімічного устаткування, його безпечної експлуатація годі розв'язати без створення ефективну систему технічної діагностики. Однією з основних цілей технічної діагностики є з'ясування реального ресурсу конкретного апарату, трубопроводу чи окремій деталі з урахуванням їхньої нагруженности, структури металу, механічних властивостей, накопичення та розвитку структурних і фазових змін пошкоджуваності за умов експлуатації.

Основним процесом, визначальним величину довговічності устаткування й окремих деталей під навантаженням, є процес накопичення ушкоджень. У разі експлуатації зародки тріщин в металі з'являються набагато раніше наступу критичної стадії, та його поява перестав бути ознакою вироблення ресурсу. Надійність конструкції визначається її здатністю сприймати значні експлуатаційні навантаження навіть за наявності тріщин, тобто. надійна конструкція допускає певний рівень пошкоджуваності. Задля більшої надійності необхідно, щоб що зародилися ушкодження можна було виявити колись, ніж, вони досягнуть небезпечного розміру. Тому інший важливої завданням технічної діагностики є виявлення занароджених у процесі експлуатації дефектів, але з досягли своїх розмірів, і - оцінка залишкового ресурсу такого матеріалу.

Аби вирішити завдання визначення залишкового ресурсу устаткування важливо вміти виявити на стадії зародження наявність і важливе місце розташування ушкоджень, визначити рівень їх розвитку, оцінити рівень небезпеки.

Устаткування хімічних підприємств працює у складних умовах впливу статичних і змінних навантажень, високих температур і коррозионно-активных середовищ. Для цих умов важливо знати прочностные і структурні критерії матеріалу, якими можна розцінювати припустимий ресурс експлуатації. Необхідно визначення критичної ступеня ушкодження металу, понад якої експлуатація стає ненадійною. З вище переліченого, вибирають методи і засоби технічної діагностики.

1.5. Техногенна безпеку

Однією з найважливіших завдань ремонтно-монтажных служб є забезпечення необхідного рівня техногенної безпеки для підприємства.

Нині створення нові й модернізація існуючих виробництв мають грунтуватися на жорстке дотримання високого рівня екологічну безпеку, надійності функціонування, енерго- і сировинної економічності. У цьому характер праці людини має змінитися у бік повного винятку монотонних, рутинних операцій, ліквідації важких шкідливих професій. Проте найважливішим із названого є умова безпеки чоловіки й відсутності шкоди навколишньому середовищі, тобто забезпечення техногенної безпеки об'єкта.

Поняття техногенної безпеки не зводиться лише охорони праці персоналові та техніки безпеки з виробництва. Воно включає сув'язь впливів для здоров'я і психічний стан людини у поєднанні з екологічної безпекою. Така всеосяжна трактування проблеми техногенної безпеки є ідеалізацією не може бути реалізована нині повною мірою.

Практична реалізація всіх своїх вимог до технічним об'єктах можливе тільки з урахуванням високого рівня законодавчого забезпечення, наявності повноти інформації з допомогою світового досвіду і консультації безумовно, високого наукового і технічного рівня розробки. Мета створення таких скоєних об'єктів не лише економічна вигода і задоволення потреб людей, а й збереження екологічної цілісності довкілля як задля її подальшого прогресу.

Нині ситуація в Україні така, що особливо небезпечні представляє низький рівень існуючих технічних об'єктів і недостатні можливості вирішення проблеми інженерної екології. Якщо сфері оцінки шкідливих впливів на воду, грунт, повітря у цілому у сфері екологічної експертизи виробництв, статистичному обліку кількості промислових і побутових відходів, соціальній та створенні полігонів і смітників відходів є певні здобутки там, то напрямі розробки нової екологічно чистою та екологічно безпечній техніки вочевидь не досить. Сучасні потреби у створення нових технологічних об'єктів повинні враховувати також у відновленні вже порушеною екологічної цілісності довкілля та розв'язувати проблеми ліквідації накопичених запасів різних відходів. У цьому необхідно, щоб науково-технічний рівень об'єктів на відновлення довкілля був значно високий у зв'язку з особливостями перероблюваної сировини: його високої токсичністю, неоднорідністю технічного складу, розкидом фізико-механічних, теплофизических та інші властивостей.

Вирішення перелічених складних науково-технічних завдань із створенню безпечних екологічно чистих об'єктів то, можливо знайдено за одночасного формуванні технічної, енергетичної, інформаційної структур об'єкта, створенні багатопланової системи забезпечення техногенної безпеки усім ділянках і стадіях даного конкретного виробництва.

Рішення проблеми створення техногенної безпеки має вирішити конкретні запитання: визначення зон, де рівень техногенної небезпеки перевищує поставлене; видачі рекомендації зниження рівня техногенної небезпеки до безпечних величин; оперативне оповіщення персоналу, що у зоні техногенної безпеки про рівень небезпеки, час перебування тощо.

До складу системи забезпечення техногенної безпеки входять такі підсистеми:

- підсистема класифікації устаткування;

- карти розташування устаткування;

- бази даних характеристик устаткування;

- бази даних із обслуговуючому персоналу;

- підсистема динамічного контролю та аналізу технічного і санітарного устаткування;

- підсистема оцінки энергохимического потенціалу устаткування;

- підсистема виявлення небезпечних ділянок та поєднання несприятливих чинників;

- підсистема імітаційного моделювання можливих ситуацій;

- підсистема прийняття прийняття рішень та генерування технічних і організаційних пропозицій з запобіганню небезпек в людини і викидів в довкілля.

Ключовими поняттями такого підходу є техногенна зона (ТЗ), небезпечне чи шкідливий вплив (ВВ) і той захисту (ОЗ).

Особливу важливість під час проектування системи має розробка основних принципів її побудови, правильний вибір яких дасть змогу адаптувати систему до місцевих умов різних виробництв, нарощувати і модернізувати її. У основу систему техногенної безпеки покладено такі принципи:

- існують техногенна зона (ТЗ), всередині якої знаходиться персонал захисту (ОЗ), безпеку якого треба забезпечити;

- в ТЗ перебувають технічні об'єкти, які можуть опинитися надавати ВВ на персонал чи довкілля;

- все ОЗ мають координати у просторі і часу;

- ВВ характеризується: сферою (радіусом) дії просторі і тривалості дії в часу, мають матеріальний джерело (носій) і тривалістю дії, можуть бути виражені количественны, причому кількісну характеристику можна навести лише до розмірності, класифікуються

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація