Реферати українською » Биржевое дело » Ринок цінних паперів


Реферат Ринок цінних паперів

Страница 1 из 3 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

До Про М Т Р Про Л Ь М А Р Про Б Про Т А

по дисципліні« Ринок цінних паперів »


Слухач : ........................………….......................................Осадчий Ю.П.


Спеціальність, група : .............................ЗФ – 02 ( фінанси )


Керівник : ..............................................................Тисмінецька Л.О.


Результат, дата:


Реєстраційний номер, дата:


м. Черкаси 2002 р.


Зміст.

1. Приватизація, законодавча база, стадії приватизації, класифікація об'єктів - 3

2. Торговці цінними паперами. Особливості їхнього діяльності та функції - 6

3. Види акцій, передбачені Законом України "Про цінні папери та фондову

біржу", їхнього характеристика та реквізити - 12

Список літератури.

1. Приватизація, законодавча база, стадії приватизації, класифікація об'єктів.

У останнє десятиліття XX сторіччя в Україні розпочався процес переходу до ринкової економіки, основною ланкою якого стали роздержавлення й приватизація об'єктів державної власності. Процес приватизації здійснюється із метою піднесення всіх видів виробництва, зростання науково-технічного потенціалу, соціального розвитку.

Весь процес приватизації можна умовно поділити на такі етапи:

- передприватизаційний етап (1988-1991 р.р.);

- етап індивідуальних технологій (1992-1994 р.р.);

- етап масової приватизації (1995 p. - травень 1999 p.);

- етап індивідуальної грошової приватизації (від середини 1999 p.)

Перші програми приватизації малі ряд серйозних недоліків, оскільки включали ряд помилкових положень, запозичених з програм приватизації держав — колишніх республік СРСР:

про приватизаційні депозитні рахунки, якими було б складно користуватися й роз'яснювати їхню суть населенню;

ускладнену процедуру передплати на акції, оскільки для її завершення підприємству було б потрібно до 6 міс.;

тривалий процес приватизації, що потребував до 6 міс. для підготовки шкірного підприємства до приватизації.

У результаті протягом 1993 — 1994 pp. своїми приватизаційними депозитними рахунками скористалося не более як 10% населення України, менш як 400 середніх й великих підприємств були приватизовані шляхом відкритого (для населення) продаж їхні акцій.

З обранням улітку 1994 p. Президентом України Л. Д. Кучми й призначенням Головою Фонду державного майна України (ФДМУ) Ю.І. Єханурова приватизація отримала новий імпульс после припинення мораторію на приватизацію, оголошеного Верховною Радою України 1994-го р

У жовтні 1994 р. Л.Д. Кучма визначив цілі приватизації. У 1995 р. зусилля було б зосереджено на підготовці підприємств до роздержавлення: організовано видачу приватизаційних майнових сертифікатів громадянам України, для забезпечення продаж акцій відкритих акціонерних товариств було б створено мережу центрів сертифікатних аукціонів. Цю структуру очолював Український центр сертифікатних аукціонів, якому підпорядковувалися 26 регіональних центрів сертифікатних аукціонів. Тільки через центри сертифікатних аукціонів пропонувалися до продаж акції более як 8 тис. підприємств. За весь період сертифікатної приватизації населенням було б отримано 45 722 181 приватизаційний майновий сертифікат.

У 1999 р. завершилася сертифікатна приватизація, котра, на думку уряду, був єдиним засобом швидкого, широкомасштабного й глибинного реформування економіки. Доти ж масова приватизація за участю працівників підприємств та інших громадян — Єдиний прозорий, ефективний й швидкий спосіб передачі прав державної власності приватнику. Для цого було б випущено приватизаційні майнові сертифікати — цінні папери, що використовувалися як засіб платежу у разі одержання частки державної власності. Завдяки цьому кожний громадянин України здобувши декларація про придбання акцій одного із акціонерних товариств, створених на основі приватизованих підприємств.

Результатом масової сертифікатної приватизації стала поява значної кількості власників акцій, що створило умови для подальшої концентрації власності і формування ефективного власника за допомогою вторинного ринку цінних паперів.

Перетворення державних підприємств у приватні робить їхні более привабливими для інвесторів.

Водночас залишилося багато невирішених проблем. Так, сертифікатна приватизація й нерозвиненість національного фондового ринку не забезпечили появу ефективного власника й залучення інвестицій у розвиток виробництва. Дотепер не створено національної системи реєстрації прав власності.

Органи приватизації вважають головною метою своєї діяльності забезпечення інвестиційної орієнтації под годину продаж державного майна, створення умів для появи приватних власників, котрі мають довгострокові інтереси в розвитку приватизованих підприємств й здійснюють ефективного управління ними, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках, забезпечення надходження коштів від приватизації, до державного бюджету.

У 2000 p. в Україні розпочався новий етап приватизації - за грошові кошти з залученням інвестицій у розвиток виробництва.

Приватизація майна за грошові кошти характеризується індивідуальним підходом до підприємств, що приватизуються, врахуванням їхніх особливостей, проведенням маркетингового аналізу ринку, здійсненням робіт із реструктуризації та передприватизаційної підготовки підприємств, у тому числі проведенням організаційних й фінансово-економічних заходів. Передбачено продажів пакетів акцій на відкритих торгах, міжнародних фондових ринках відповідно в Україну, норм й правил функціонування цих ринків; продажів пакетів акцій підприємств, при ватизація які здійснюється з залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України.

У результаті приватизації громадяни стають акціонерами, тобто співвласниками приватизованих підприємств. Акціонера на відміну від найманого робітника цікавить не лише заробітна плата, але й і результати діяльності підприємства, бо успіх останнього на ринку сприяє підвищенню вартості акцій й збільшенню розмірів дивідентів, що нараховуються на ці акції.

У всьому світі придбання акцій й державних цінних паперів (інвестування) завжди приваблювало людей з середнім й невисоким статком, оскільки це відкриває перспективу отримання додаткових доходів. Інвестори, котрі бажають укласти свої кошти в будь-яке підприємство, мають бути впевнені в його надійності та фінансовому благополуччі. Адже інвестування передбачає непросто Повернення вложенных коштів, а Повернення із прибутком. Ос-кільки інвестування завжди пов'язано із ризиком, то кожний інвестор прагне звести цей ризик до мінімуму.

Законодавча база приватизації:

1) ЗУ "Про приватизацію державного майна"

2) ЗУ "Про державну програму приватизації"

3) ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)" та інші.

Згідно із Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 p. № 1723-ІІІ, "класифікація об'єктів приватизації здійснюється із метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї Програми". Цим законом визначено шість груп об'єктів:

"Група А - цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств з середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно чи понад 100 осіб, але й вартість основних фондів які недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, котрі перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (до того числі таке, яку не увійшло до статутних фондів ВАТ, приміщення, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням арбітражного суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, котрі не були продані як цілісні майнові комплекси.

Група У - цілісні майнові комплекси підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих понад 100 осіб та вартість основних фондів які достатня для формування статутних фондів ВАТ; акції ВАТ, випуск які зареєстрований чи продажів акцій які розпочався до набрання чинності цією Програмою (крім підприємств групи Р); акції ВАТ, створених на базі підприємств агропромислового комплексу, в разі, якщо вартість основних фондів достатня для формування статутного фонду ВАТ.

Група Р - цілісні майнові комплекси підприємств чи пакети акцій ВАТ, що на даний момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів й послуг чи мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Група Д - об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти.

Група Є - акції (частки, паї), що належати державі у статутних фондах господарських товариств (у тому числі підприємств із іноземними інвестиціями), розташованих на територї України чи за кордоном.

Група Ж - незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури й спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справ, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки й табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів й будинків відпочинку, котрі перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їхні невключення у склад майна, що передається в комунальну власність чи приватизується, крім об'єктів, котрі не підлягають приватизації відповідно до з статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна""


2. Торговці цінними паперами. Особливості їхні діяльності та функції.

Торговцями цінними паперами визнаються суб'єкти підприємницької діяльності, створені у формі акціонерних товариств, статутний фонд які сформовано за рахунок виключно іменних акцій, чи інших товариств, для які операції із цінними паперами становлять виключний вид їхнього діяльності.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про цінні папери й фондову біржу", торговці цінними паперами вправі здійснювати таку діяльність по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені й за рахунок емітента обовязків по організації передплати на цінні папери чи їхні реалізації іншим особам.

Комісійною (брокерською) діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за рахунок й за дорученням іншої особини.

Комерційною (дилерською) діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж, цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Торговці цінними паперами одержують декларація про здійснення операцій із цінними паперами на всій територї України із моменту отримання дозволу ДКЦПФР. Такий дозвіл видається Управлінням регулювання ринку цінних паперів ДКЦПФР згідно із "Порядком видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності", затвердженим наказом Державної комісії із цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 1996 p. № 203-а.

Торговці цінними паперами можуть отримати дозвіл на здійснення всіх чи окремих видів діяльності по випуску та обігу цінних паперів.

Для отримання дозволу товариство подає до ДКЦПФР такі документи:

а) заяву про видачу дозволу;

б) копію рішення про державну реєстрацію товариства;

в) нотаріально засвідчену копію статуту;

р) нотаріально засвідчену копію установчого договору;

буд) список всіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на які припадає до 5 відсотків включно статутного фонду;

е) список всіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на які припадає понад 5 до 10 відсотків включно статутного фонду;

є) список всіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на які припадає понад 10 відсотків статутного фонду;

ж) список всіх підприємств, організацій, господарських товариств, фірм, банків та інших юридичних осіб як в Україні, то й за її межами, в які товариство виступає засновником, акціонером, учасником із виділенням таких, що у яких на товариство припадає понад 5 відсотків статутного фонду;

із) список керівного складу товариства (керівник, його заступники, головний бухгалтер);

і) список працівників товариства, котрі будуть безпосередньо займатися операціями по випуску та обігу цінних паперів.

До списку додаються копії дипломів про вищу економічну освіту чи свідоцтв про закінчення курсів підготовки спеціалістів із питань здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів;

й) перелік всіх відділень, філій, представництв товариства, котрі наділяються повноваженнями стосовно здійснення операцій із цінними паперами, з зазначенням їхні повних найменувань, місцезнаходження, а також відомостей відповідно до підпунктів "із)" та "і)";

до) висновок аудитора (аудиторської фірми) про сплату статутного фонду товариства, який винен містити відомості про: номер й дату договору між аудитором (аудиторською фірмою) й товариством на ; виконання аудиторських послуг; серію й номер ліцензії на аудиторську діяльність, дату й номер рішення Аудиторської палати України про видачу ліцензії аудитору (аудиторській фірмі);

документи,, на підставі які зроблено висновок про сплату статутного фонду (назва документа, його номер й дата складання); загальний обсяг статутного фонду відповідно до установчих документів; поділ статутного фонду на долі (паї, акції) по кожному засновнику, акціонеру, учаснику, виражені в абсолютній сумі та у відсотках; форма внесення внеску '(грошові кошти, матеріальні ціності, нематеріальні активи, цінні папери з зазначенням їхнього емітента) та обсяг сплаченої частини статутного фонду по кожному засновнику, акціонеру, учаснику, виражений в абсолютній сумі та у відсотках; для акціонерних товариств також вказується загальна кількість випущених акцій, їхнього номінальна вартість, розподіл по видах й категоріях, дата й номер свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у відповідному органі реєстрації.

До висновку аудиторської фірми (аудитора) про сплату статутного фонду товариства додається копія акта прийому-здачі аудиторського висновку;

л) відомості про санкції за господарські правопорушення, накладеш на товариство органами державної влади, судом, арбітражем чи третейським судом протягом трьох років до моменту подання заяви чи із моменту створення, якщо цей термін менше трьох років, з зазначенням дати накладення санкції, органу, що наклав санкцію, причин накладення санкції, виду та розміру санкції, ступеня виконання санкції до моменту подання заяви;

м) відомості про наявність техніки, необхідної для здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів — засобів зв'язку (телефон, факс, телефакс) й обробки інформації (комп'ютер);

зв) для акціонерних товариств — копію свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

про) копію платіжного доручення про віднесення плати за видачу дозволу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дозвіл на здійснення всіх чи окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути бачено торговцям цінними паперами, котрі мають внесення статутний фонд у розмірі не

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація