Реферат Аудит основних засобів

Страница 1 из 3 | Следующая страница

КУРСОВАЯ РОБОТА

за курсом «Бухгалтерський аналіз стану та аудит»

на тему: «Аудит основних засобів»

 


Зміст

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1. Основні кошти, як об'єкт обліку, і аудиту

2. Основні мети аудиту основних засобів

3. Етапи аудиторської перевірки основних засобів

4. Основні помилки, выявляемые при аудит основних засобів і дії аудитора після закінчення перевірки

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

ЛІТЕРАТУРА

 


Запровадження

 

З погляду особливостей звернення капіталу його різні складові розпадаються на основний рахунок і оборотний капітал.

Ті елементи реального капіталу, які цілком беруть участь у процесі виробництва, але з частинам переносять свою вартість на продукт, називаються основним капіталом. Вартість цієї маленької частини реального капіталу вступає у процес звернення після кожного виробничого циклу в повному обсязі, а частково. Відповідно й повертається вона підприємцю після реалізації товарів частинами. Уся вартість цієї маленької частини капіталу може повернутися лише після низки актів виробництва та звернення.

Материально-вещественными носіями основний капітал є, зазвичай, кошти праці (виробничі будинку, споруди, машини верстати, обладнання та т. п.), вартість яких вступає у звернення частинами і може повернутися підприємця повністю лише з закінченні цілого ряду виробничих процесів.

Особливість основний капітал у тому, у процесі обороту його роздвоюється, існуючи одночасно у двох формах – у вигляді реального капіталу, функціонуючого у процесі виробництва, й у грошової форми.

Основний капітал входить у основні фонди.

Основні кошти становлять значну частину активів компаній, зайнятих у багатьох сферах підприємницької діяльності. Інформації про них має значення для характеристики фінансового стану і результатів діяльності компанії. Тому тема аудиту основних засобів є актуальною.

Мета роботи – аналіз проведення аудиту основних засобів. Завданнями праці є:

· аналіз основних засобів як об'єктів бухгалтерського обліку, і аудиту;

· вивчення цілей аудиту основних засобів;

· виявлення основних етапів аудиторської перевірки основних засобів;

· аналіз типових помилок при аудит основних засобів;

· вивчення дій аудитора після закінчення аудиторської перевірки основних засобів.

 


1. Основні кошти, як об'єкт обліку, і аудиту

 

Розглядаючи облік основних засобів, насамперед, необхідно зрозуміти, чим є дана категорія активів. У тексті Положення по бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6/01 (затверджено наказом Мінфіну РФ від 30.03.01 № 26н) спочатку говориться про дохідних вкладах у матеріальних цінностей, та був критеріїв визнання активу як основних засобів. Тому ми розглядати дані категорії у тому порядке[1].

Відповідно до Плану рахунків рахунок 03 «Доходные вкладення матеріальних цінностей» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух вкладень організації у частина майна, будинку, приміщення, обладнання й інші цінності, мають материально-вещественную форму (далі – матеріальних цінностей), надані організацією за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) для одержання доходу.

Коли проаналізувати склад тих матеріальних цінностей, які можуть опинитися надаватися у тимчасове користування, стане зрозуміло, що вони може лише кошти: «у найм можуть бути земельні ділянки та інші відособлені природні об'єкти, підприємства й інші майнові комплекси, будинку, споруди, устаткування, транспортні засоби та інші речі, які втрачають своїх натуральних властивостей у процесі їх використання (непотребляемые речі)» (ст. 607 ДК РФ). Предмети праці процесі виробництва або змінюються (втрачають свої натуральні властивості), або втрачаються (споживаються). Це відбувається саме оскільки предметом праці є об'єкт, з якого здійснюється виробниче вплив. Інша річ кошти праці – у процесі виробництва їх натуральні властивості не губляться (мова йде про знос не йде), тому лише які й можуть надаватися у користування за договором оренди (прокату). Натомість, у бухгалтерському обліку засобами виробництва зізнаються лише кошти (з огляду на те, що МБП перестають бути облікової категорією). Звідси стає зрозумілою необхідність включення до стандарт з обліку основних засобів фрази у тому, що у дохідні вкладення матеріальних цінностей поширюються всі вимоги. Причому даному разі маємо справа ні з нововведенням, і з вельми чіткою формулюванням раніше котрий діяв порядку. Інакше кажучи, кошти, учитываемые на рахунку 03 «Доходные вкладення матеріальних цінностей», підлягають прийняттю до врахування, оцінці, амортизації, переоцінці та списання з обліку за тими самими правилам, як і об'єкти, враховані за рахунку 01 «Основні кошти», ні з моменту набрання нею чинності ПБУ 6/01, відколи запровадження у дисконтну практику самого рахунки 03 «Доходные вкладення матеріальних цінностей».

Під час ухвалення до врахування об'єкта основних засобів бухгалтеру треба визначити, якою рахунку даний об'єкт має враховуватись. Якщо звичайним виглядом діяльності організації є виробництво продукції (робіт, послуг), то кошти, об'єкти, куплені для експлуатації цьому підприємстві, приймаються до врахування за рахунком 01. Якщо ж звичайним виглядом діяльності є передача активів у тимчасове користування, то об'єкти, придбані для здачі у найм (в лізинг), приймаються до врахування за рахунком 03.

Передусім, ПБУ 6/01 виключає зі складу основних засобів об'єкти, що або ще готові на експлуатацію, або взагалі для експлуатації не призначені – готові вироби на яких складах организаций-изготовителей, товари на яких складах торгових організацій, предмети, здані в монтаж чи підлягають монтажу, перебувають у шляху, капітальні і фінансові вкладення. Далі наводяться умови, у яких активи зізнаються основні засоби:

а) використання у виробництві продукції, і під час робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;

б) використання протягом багато часу, тобто. терміну корисного використання, тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, коли він перевищує 12 місяців;

в) організацією не передбачається наступна перепродаж даних активів;

р) здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому (п.4 ПБУ 6/01).

Основні кошти організації діляться на дві складові – активну (машини та устаткування, транспортні засоби та ін.) і в пасивну (земельні ділянки, будівлі і споруди, автошляхи та т.п.).

Для правдивого розуміння принципів побудови обліку важливо розділити все активні рахунку за рахунки обліку майна України та калькуляційні рахунки. Майнові рахунки – це рахунки, у яких відбиваються активи, здатних приносити організації економічні вигоди, тобто придатних для експлуатації (використанню у виробництві) або до продажу. Правильніше було б назвати майнові рахунки рахунках «завершених» чи «сформованих» активів. До «завершеним активам», наприклад, ставляться:

· рахунки внеоборотных активів (01 «Основні кошти», 03 «Доходные вкладення матеріальних цінностей», 04 «Нематеріальні активи»);

· рахунки матеріально-виробничих запасів (07 «Устаткування щодо встановлення», 10 «Матеріали», 41 «Товари», 43 «Готовая продукція», 45 «Товари відвантажені»).

Принциповою особливістю майнових рахунків і те, що після ухвалення майна до врахування за даними рахунках його оцінка (облікова вартість) не може змінюватися лише у спеціально обумовлених випадках. Така вимога міститься переважають у всіх спеціальних ПБУ – в ПБУ 6/01 (пп.14), в ПБУ 5/01 (п.12), в ПБУ 14/2000 (п. 12). Отже, слід зазначити, що опісля, як об'єкт було прийнято до врахування на майновому рахунку, його змінюється лише у передбачених законодавством випадках (наприклад, для основних засобів це переоцінка, реконструкція, модернізація чи часткова ліквідація).

Потому, як виконано запис по дебету рахунки 01, все додатково выявляемые витрати мають кваліфікуватися як інших і відбиватися по дебету рахунки 91 «Інші доходи і». Інша річ – калькуляційні рахунки – це рахунки, у яких відбиваються активи, ще повністю підготовлені на експлуатацію (використанню у виробництві) або до продажу. Процес підготовки означає необхідність скоєння з цього «незавершеним» активом якихось дій, отже, здійснення якихось витрат (вкладень), тому й вартість такого активу стає більше залежно від обсягу цих витрат (вкладень). Тобто про яку незмінності оцінки вартості активів, що проглядали на калькуляционных рахунках, може бути мови – вони саме з цього й призначені, щоб сформувати (порахувати, скалькулировать) цю вартість. Саме тому Концепція бухгалтерського обліку трапилося в ринковій Росії містить таке умова:

«Майно визнається у бухгалтерському балансі, коли мабуть отримання організацією економічних вигод у майбутньому що від цього майна України та коли вартість його бути виміряти з достатньою мірою надійності» (п.8.3).

Інакше кажучи, кожен «завершений» актив приймається до врахування по майновому рахунку тільки тоді, як він вартість буде сформовано на калькуляционном рахунку, оскільки доти вартість може бути «виміряти з достатньою мірою надійності».

Принциповою особливістю калькуляционных рахунків і те, що оцінка (облікова вартість) майна ними лише формується (калькулируется), тому лише може, а й мусить постійно меняться[2].

За рівнем використання кошти поділяються на які перебувають:

· в експлуатації;

· про запас (резерві);

· на стадії добудови, дооборудования, реконструкції та часткову ліквідацію;

· на консервації (п.17).

Навряд правильно базувати кваліфікацію об'єктів обліку не так на їхньої ролі у процесі виробництва (у процесі кругообігу активів), але в тому факті, оформили посадові особи той чи інший документ, або ще не оформили. Навпаки, «первинний обліковий документ необхідно укласти в останній момент скоєння операції, і якщо це можна – одразу після його закінчення» (Закон «Про бухгалтерський облік», п.4 ст.9). Але саме критерію той факт, відбулася операція або відбулася, ПБУ 6/01 і содержит[3].

Коректне опис моменту складення об'єкта до врахування представленій у Положенні по бухгалтерського обліку довгострокових інвестицій:

«Будівлі, спорудження та інші об'єкти основних засобів, придбані окремо від будівництва об'єктів, і навіть земельні ділянки, об'єкти природокористування зараховуються до розмірі інвентарній вартістю склад основних засобів по вступі їх у підприємство й нам закінченні робіт з їх доведення до, де вони придатні до використання у запланованих цілях, виходячи з акта приемки-передачи основних засобів» (п.5.2.3). Тут ідеться у тому, що первинний документ (акт приемки-передачи) не умовою, саме основою зарахування у складі основних засобів, а сама операція виконується тоді, коли об'єкти доведені до придатного до використання у запланованих цілях.

Виділення інвентарних об'єктів основних засобів є одним із найскладніших і нормативно не врегульованих проблем. Складність їх у тому, і прийняттям об'єкта до врахування бухгалтер має визначити, які складові об'єкта будуть самостійними об'єктами, а які – запасними частинами чи змінним устаткуванням.

Відповідно до Методическим вказівкам, поділу «Амортизація основних засобів» вартість об'єктів основних засобів, що у організації на праві власності, господарського ведення, оперативно керувати (включаючи об'єкти основних засобів, які у оренду, безоплатне користування, довірче управління), погашається у вигляді нарахування амортизації, якщо інше встановлено ПБУ 6/01.

Говорячи про амортизацію основних засобів, перше, потім слід звернути увагу – відмінність «амортизації» і «зносу» як економічних категорій. Сьогодні бухгалтерський облік не містить інформацію про знос основних засобів, а «працює» тільки з їхніх амортизацією. Інформація об'єкт основних засобів, що міститься в сучасному обліку, не залежить від рівня зношеності об'єкта, тому, приходуя об'єкт, який був експлуатації, ми повинні одночасно прибуткувати та нагромаджений стосовно цього об'єкта знос. Сьогодні бухгалтерський облік «не цікавить», як і зношеність об'єкта – завдання обліку відбити виключно процес його амортизації, тобто процес поступового перенесення вартості об'єкта на собівартість изготавливаемой продукції. Другий висновок, що з заміни концепції обліку зносу на концепцію обліку амортизації, – необхідність початку амортизації об'єкта відразу після ухвалення до учету[4].

Амортизація об'єктів основних засобів виробляється однією з наступних способів нарахування амортизаційних нарахувань:

· лінійний спосіб;

· спосіб зменшуваного залишку;

· спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;

· спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).

2. Основні мети аудиту основних засобів

 

Метою аудиту основних засобів є з'ясування відповідності застосовується у організації методики обліку, оподаткування операцій із руху основних засобів нормативних актів, які у Російської Федерації. Інакше кажучи, цей вислів думки про достовірності відображення у бухгалтерському обліку і бухгалтерської (фінансової) звітності об'єктів основних засобів.

Досягнення даної мети аудитор повинен:

· оцінити систему внутрішнього контролю перевіреній організації;

· визначити методи перевірки;

· розробити програму аудиторських процедур сутнісно.

Практика показує, що зовсім який завжди аудиторські перевірки основних засобів супроводжуються оцінкою системи внутрішнього контролю, що вони знижує їх результативність. Зокрема, призводить до збільшення витрат часу, оскільки своєчасно не створені передумови для обгрунтування вибіркового способу перевірки підвищують ймовірність спотворень у оцінці аудиторського ризику. Адекватна оцінка системи внутрішнього контролю дозволяє якісно, і доказовіше сформувати висновки аудитора як і письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта, і у аналітичної частини аудиторського укладання.

Оцінюючи системи внутрішнього контролю аудитор повинен виявити наявність розпорядчих документів, закріплюють способи ведення обліку операцій, що з рухом основних засобів. Докладно вивчити порядок документального оформлення фактів господарську діяльність, що з об'єктами основних засобів, затверджені графіки і схеми документообігу; розглянути застосовувані форми обліку; перевірити наявність аналітичних регістрів бухгалтерського і податкового обліку. Щоб подивитися, надійні чи системи бухгалтерського обліку, і внутрішнього контролю, аудитор проводить тестування.

При аудит основних засобів необхідно:

· враховувати призначення та необхідність конкретних об'єктів основних засобів у складі майнового комплексу організації, і навіть їх роль забезпеченні безперервності та ефективності виробничу краще й управлінської діяльності. У цьому слід аналізувати показники, розраховані як по основних засобів загалом, а й у їх групам і ключових об'єктах (наприклад, коефіцієнт зносу, коефіцієнт відновлення, коефіцієнт інтенсивності відновлення, коефіцієнт вибуття, фондовіддача, фондоемкость, фондовооруженность, фондорентабельность тощо.);

· встановлювати кількісне вплив операцій із основні засоби (передусім великих) на фінансовий стан та фінансові результати організації;

· зважати на деяку обмеженість, умовність інформації, котра міститься у бухгалтерській звітності.

Під час проведення аудиту основних засобів використовуються

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація