Реферати українською » Бухгалтерский учет и аудит » Бухгалтерський облік і аналіз витрат за виробництво і калькулювання собівартості продукції


Реферат Бухгалтерський облік і аналіз витрат за виробництво і калькулювання собівартості продукції

Страница 1 из 9 | Следующая страница
Зміст

 

Введение…………………………………………………………………………...4

Глава 1. Теоретичні і методологічні аспекти урахування витрат на производство……………………………………………………………………....9

1.1 Основні поняття і нормативне регулювання собівартості, принципи її формирования………………………………………….…………..9

1.2 Склад і класифікація витрат за виробництво і продукции……………………………………………………………...…………17

1.3 Методи урахування витрат виробництво та калькулювання собівартості продукции………………………………………………….…...25

Глава 2. Облік витрат за виробництво і калькулювання собівартості продукції ВАТ «ПРАК».……………………………………………………....39

2.1 Коротка техніко-економічна характеристика і системи бухгалтерського обліку на досліджуваному предприятии……………………….…39

2.2 Основні методологічні принципи, закладені у облікову політику предприятия…………………………………………………………..43

2.3 Етапи урахування витрат виробництво та система калькуляционных счетов……………………………………………....…..………………………....46

2.4 Методологія урахування витрат виробництво та калькулирования собівартості своєї продукції досліджуваному объекте…………………………..63

2.4.1 Дослідне производство…………………...………………………...65

2.4.2 Послуги з сертифікації оборудования………...………………...72

2.5 Система автоматизації бухгалтерського учета……………….………...74

Глава 3. Аналіз витрат за виробництво та формування собівартості продукції ВАТ «ПРАК»…………………………………...……….………..77

3.1 Аналіз структури затрат…………………………………….…………..77

3.2 Аналіз формування собівартості продукции…….....…………….89

Заключение……………………………………………………………………….94
Список використовуваної литературы………...……………………………………98

Приложения…………………………………………………………………….102


Уведення

Однією з найактуальніших проблем методологією й практики вітчизняного бухгалтерського обліку в час проблема складу поточних витрат виробництва та звернення, обліку, і калькулирования собівартості продукції (робіт, послуг) і близько формування фінансових результатів діяльності організацій.

Кілька років тому вітчизняна система бухгалтерського урахування витрат виробництва забезпечувала отримання інформації про фактично понесених в виробничому процесі витратах; калькулювання повної фактичної собівартості продукції, робіт чи послуг у основному задля цілей державного централізованого ціноутворення. Багато років діяли Основні положення з планування, обліку і калькулюванню собівартості своєї продукції промислових підприємствах (з їхньої основі було видано близько 140 галузевих інструкцій) і інших галузей економіки. Система отримання про собівартості було налагоджено на підприємствах добре. Інша річ, що більшість її востребовалась, бо було глобального стимулу зниження витрат за виробництво, отже, та управління процесом формування собівартості для підприємства. У цьому вся, наприклад, однією причиною те, що практично не знайшов широко він добре й у деталях розроблений теоретично нормативний метод врахування витрат і калькулирования, аналог західної системи "стандарт-кост". Зусилля підприємств переважно направлялися виконання державного плану і виявлення винуватців виникнення шлюбу, що було прерогативою технічних і адміністративних відділів, а чи не бухгалтерських служб.

Попри либеризацию на багатьох ділянках економіки зв'язки Польщі з переходом на ринкові відносини (встановлення вільних продажних цін, скасування планових завдань тощо. буд.), прийняття нового стандарту по бухгалтерського обліку про витрати комерційної організації, держава продовжувало регламентувати склад тих витрат, які можна включати у собівартість продукції, і тих, що включенню в собівартість продукції (робіт, послуг) не підлягають. Якщо останні все-таки зроблено, маємо належати в зменшення власних джерел організації (наприклад, прибутку, що залишилася у її розпорядженні) або мають приймати при оподаткування прибутку.

Тому, з одного боку, достовірно обчислений показник собівартості забезпечує правильність формування фінансового результату діяльності організації - прибутку (збитку) від продукції. У умовах ринкової економіки - головна мета діяльності комерційних організацій. З розвитком економіки країни конкуренції, демонополізації, вільної системи ціноутворення зростатиме роль собівартості як найважливішого чинника, впливає до зростання маси прибутку.

З іншого боку, фактична прибуток організації, обрахована як відмінність між фактичної виручкою від і фактичною собівартістю, служить базою на формування об'єкта оподаткування прибуток.

З огляду на об'єктивних економічних причин, облік і аналіз нашій країні довгий час розвивалися паралельно, незалежно одне одного. Дані обліку служили переважно упорядкування зовнішньої звітності, калькуляцій і ведення відомостей у яких і побудований аналіз. І облік, і аналіз незначно впливали на процес прийняття управлінські рішення лише на рівні підприємства.

З переходом до ринків ситуація змінюється. У разі господарської самостійності відособленості підприємств, складності їх орієнтації в ринкових умов істотно зростає роль обліку, і аналізу як єдиного інструмент прийняття різних управлінські рішення.

Нині загальна бухгалтерія у країнах підрозділяється, зазвичай, на дві підсистеми: зовнішню (фінансову) і внутрішню (управлінську). Таке підрозділ зумовлено відмінностями з метою та військово-політичні завдання зовнішньою і внутрішньою бухгалтерії. У фінансової бухгалтерії створюється інформацію про поточних витрат в поэлементном розрізі і доходах підприємства, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, про розмірах фінансових інвестицій і доходів від нього, стані джерел фінансування та т.п. Одне з основних завдань такий бухгалтерії - достовірність обліку фінансових результатів діяльності підприємства, його майнового і фінансового становища. Споживачами інформації у своїй переважно зовнішні стосовно підприємству користувачі: державні податкові органи, біржі, банки, постачальники та покупці, потенційні інвестори. Фінансова звітність технічно нескладне собою комерційної таємниці підприємства, вона відкрита до друку і, зазвичай, завіряється незалежної аудиторської організацією. Ведення фінансової бухгалтерії підприємствам обов'язковий. Міжнародні стандарти фінансової звітності, основні засади обліку причетні саме до систем фінансового обліку.

Основне напрям розвитку виробничого обліку полягає у підвищення його оперативності, аналітичності, орієнтації бути прийнятим управлінські рішення у цьому і майбутньому. Невипадково термін «виробничий облік» часто замінюється терміном «управлінський облік», що у більшою мірою відбиває його суть і стала завдання. Характерною рисою західного управлінського (виробничого) обліку, яка обумовлена його цілями і завданнями, є власне врахування витрат і результатів їх аналізу та, як наслідок, прийняття управлінські рішення. Отже, у системі внутрішнього обліку створюється, передусім, інформація про недоліки.

Недоліки (витрати) виробництва групуються і враховуються за видами, місцях їх виникнення та носіям витрат. Місця виникнення витрат - це структурні одиниці, і підрозділи, у яких відбувається початкове споживання виробничих ресурсів (робочі місця, бригади, цехи і т.п.). Під носіями витрат розуміють види продукції цього підприємства, призначені для реалізації над ринком.

Адміністрація організації вирішує сама, у яких розрізах класифікувати витрати, наскільки деталізувати місця виникнення витрат.

Необхідною умовою одержання прибутку є певна ступінь розвитку, забезпечує перевищення виручки від продукції над витратами (витратами) із виробництва і збуту. Головна факторная ланцюжок, що формує прибуток, то, можливо представлена схемою:

«Затраты-объем производства-прибыль»

Складові цієї схеми має перебувати під увагою і контролі.

Відповідно до вищезазначеного, можна дійти невтішного висновку у тому, що урахування витрат виробництво та калькулювання собівартості одна із центральних ділянок роботи бухгалтерії. Причому у вітчизняної практиці сусідять два виду обліку - направлений замінити калькулювання собівартості відповідно до нормативним регулюванням з метою оподаткування, і друге, вибудовуваний у взаємозв'язку з управлінським урахуванням психології та дає інформацію склад витрат та його аналізі до ухвалення обгрунтованих управлінські рішення.

Метою згаданої роботи є підставою виявлення переваг і повним вад нормативних положень, регулюючих склад витрат, які підлягають включенню в собівартість, розгляд методів включення витрат у собівартість продукції способом порівняльного аналізу, у результаті якого можна виявити намічені тенденції означити коло невирішених проблем. Для описи застосування даних бухгалтерського обліку під управлінням розглядатимуть метод обліку витрата і калькулирования собівартості продукції (робіт, послуг) у системі «директ-костинг».  

Діяльність ВАТ «ПРАК» розглядається у період 2002 р. - I квартал 2003 р. Під час написання даної дипломної роботи було використані законодавчі акти, нормативні документи яка висвітлює цю тематику спеціальна література, звітність і первинні документи підприємства.

Глава 1. Теоретичні і методологічні аспекти урахування витрат виробництва

1.1 Основні поняття і нормативне регулювання собівартості, принципи її формування

Розглянемо засадничі поняття собівартості:

Перевитратами виробництва (звернення) прийнято називати витрати живої і упредметненого праці в виготовлення продукції, товару (виконання робіт, надання послуг) та його продаж. Насправді для характеристики всіх витрат виробництва за певного періоду вживають термін «видатки виробництво». Недоліки, які стосуються випущеної продукції, виконаним роботам, що послуг, виражаються у собівартості продукції (робіт, послуг).

Зазначимо поки що не одна обставина. У цих офіційних документах і авторських публікаціях терміни «витрати», «витрати», «витрати виробництва», «видатки виробництво» нерідко вживають у різних значеннях.

В одній думці, витрати й витрати - різні поняття: витрати - нічим іншим, як витрати, що припадають за часом на звітний період, а витрати - використання матеріальних, трудових і поза зв'язки Польщі з певним звітним періодом (зменшення економічних вигод). Перші пов'язані з підприємницькою банківською діяльністю та тому утворюють собівартість продукції (робіт, послуг).

Інакше думці, витрати й витрати - це синоніми. Нерідко можна зустріти словосполучення «витрати виробництва» і «видатки виробництво» або у однаковому, або у різних значеннях. Не внесло ясності у цей запитання поставив і ПБУ 10/99 «Витрати організації».

Недоліки виробництва є сукупні витрати підприємства виробництво та реалізацію продукції за певного періоду безвідносно до того що, припадають видатки кінцевий продукт (що він відповідає собівартості продукції) чи незавершене виробництво. У цьому плані «витрати виробництва» і «видатки виробництво» близькі зі свого економічному змісту. Але якщо перше поняття зазвичай уживають стосовно затратам за призначенням (т. е. затратам за статтями калькуляції, що рівносильне поняттю собівартості випущеної продукції і на собівартості незавершеного виробництва, у розрізі калькуляционных статей), то друге (видатки виробництво) зазвичай якої із витратами з економічних елементам.

У штатівській спеціальній літературі собівартість продукції авторами окреслюється «виражені в грошової форми поточні витрати живої і упредметненого праці в виготовлення (виробництво) і продукції (робіт, послуг)».

«Класичне» визначення собівартості був ще у п. 1 Положення складу витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, врахованих при оподаткування прибутку: «Собівартість продукції (робіт, послуг) є вартісну оцінку які у процесі виробництва (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, і навіть інших витрат за його виробництво і реализацию»[8].

Інакше кажучи, собівартість продукції (робіт, послуг) показує, у що обходиться кожної організації виробництво і реалізація продукції (робіт, послуг), наскільки різноманітні вироблені у своїй витрати.

Проте літочислення собівартості може варіюватися під впливом наступних чинників:

а залежність від ступеня готовності продукції та її реалізації розрізняють собівартість валовий, товарної, відвантаженої і реалізованої продукції;

б) залежно кількості продукції - собівартість одиниці виробленої продукції, всього обсягу випущеної продукції;

в) залежно від повноти включення поточних витрат у собівартість об'єкта калькулирования - повну фактичну собівартість і скорочену (усічену) собівартість;

р) залежно від оперативності формування собівартості - фактичну (історичну, “посмертну”) чи нормативну, планову.

Отже видно, що у теорії та практиці обліку існує одне поняття собівартості, і потрібно щоразу уточнювати, про яке саме з показників йдеться.

Угруповання витрат з економічних елементам показує, що став саме витрачено виробництва продукції (робіт, послуг), яке співвідношення окремих елементів витрат у загальній сумі витрат. Витрати з економічних елементам включають різновиди витрат, згруповані на відповідних балансових рахунках. Зокрема, витрата матеріалів визначається за кредитами рахунки 10 «Матеріали», Витрати оплату праці - за кредитами рахунки 70 «Розрахунки з персоналом з праці» тощо.

Для планування і врахування витрати, пов'язані з виробництвом і які реалізацією продукції (робіт, послуг) групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробнича й повну собівартість готової продукції. Витрати за статтями калькуляції за складом ширше элементных, оскільки враховують характері і структуру виробництва, створюючи базу визначення ціни створюваної продукції і на економічного аналізу.

Отже, оскільки з чинного законодавства під витратами розуміються, сутнісно, витрати, пов'язані з виробництвом і які реалізацією продукції, як і раніше, що у своєму призначенню це стосується як до витрат, що включені до собівартість готової продукції, до незавершеного виробництву, будемо частіше застосовувати словосполучення «витрати виробництва та звернення» чи більше короткий термін – «витрати».

Поняття собівартості фігурує у багатьох нормативні акти Російської Федерації. У цьому слід розрізняти, по меншою мірою, два аспекти даного терміна — економічний і податкова.

Зблизька економічного аспекти собівартості слід керуватися змістом актів, входять до системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку. З огляду на комплексний характер цього поняття, воно явно чи опосередковано присутній майже переважають у всіх документах. Тому економічний сенс собівартості продукту слід шукати в нормативні документи усім чотирьох рівнях яка склалася Росії системи законодавства бухгалтерського обліку.

У першому рівні це:

· Цивільний кодекс РФ, частини перша і вторая[6];

· Податковий кодекс РФ, частини перша й інша, включаючи 25 Главу другій частині НК [7];

· Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» [5];

· Федеральний закон «Про спрощену систему оподаткування, облік і звітність для суб'єктів малого підприємництва» (з цим і доповненнями) [4];

· Положення про бухгалтерський облік і звітності Російській Федерації [11];

З другого краю рівні перебуває Система національних бухгалтерських стандартів — Положений по бухгалтерського обліку (ПБУ). На цей час прийнято 15 положень, які регулюють принципи обліку окремих об'єктів (основних засобів, матеріально-виробничих запасів, майна України та зобов'язань, виражених у іноземній валюті, на капітальне будівництво та інших.), і навіть загальні принципи облік і звітність (складання облікової політики організації, нормування витрат і доходів, умовних фактів господарської діяльності й т. буд.).

Третій рівень — різноманітних методичні вказівки, рекомендації переважно Міністерства фінансів РФ, враховують, зокрема, і галузеву специфіку різних організацій.

Четвертий рівень — внутрішні робочі документи організації, основною з якого є Положення про облікову політику организации[1].

Основний нормативний акт у справі складу витрат (собівартості), який діє у час — це положення по бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99 [10].

З іншого боку, у деяких галузях економіки діють «Методичні рекомендації із планування, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг)». Частина методичних рекомендацій була розроблена 60-80 роки у умовах централізованої економіки, і діють у частині, яка суперечить російського

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація