Реферати українською » Философия » Радянська модель секуляризації


Реферат Радянська модель секуляризації

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Узланер Дмитро Олександрович - викладач кафедри філософії і культурології Російського державного медичного університету

Останніми роками більшість соціологічних теорій секуляризації виявилося чи спростованим, чи що був самої докладною критиці. Проте, всю критику, очевидно одне - секуляризація, тобто втрата релігією свого соціального значимості, є реальний процес, який пройшли (а десь ці процеси йдуть досі) багато суспільства світу. Отже, феномен секуляризації потребує теоретичному поясненні. У цьому передбачається розумним зробити "ревізію" існували моделей секуляризації. Завдяки цьому можна зрозуміти тим фундаментом, у якому вибудовується нова (чи оновлена) модель (чи моделі) секуляризації. У попередніх публікаціях нами була спроба проаналізувати західний досвід осмислення секуляризації з прикладу те, що назвали нами "неокласичної моделлю" [1; 2]. У цій статті реконструюється радянськийопит1. Теоретичні напрацювання радянських учених ми пропонуємо умовно назвати "радянської моделлю секуляризації" (звісно, були й розбіжності серед дослідників, але ми всі ж ризикнемо казати про єдиної моделі). Нижче спробуємо викласти основні тези даної моделі, порівняти її з моделлю західної (тобтонеоклассиСтановление радянської моделі секуляризації багато в чому повторює західний досвід: все починається у 60 - 70-х рр. XX в., коли низка авторів започаткує діяльність у своїх публікаціях активно обговорювати цю тему. У роки радянської соціології можна назвати Ю. А. Леваду [4], І. М. Яблокова [5; 6], А. Р.Твалтвадзе [7], авторів збірника "До суспільству вільному від релігії (Процес секуляризації за умов соціалістичного суспільства)" [8] та інших. Подібно західним колегам радянські автори, вибудовуючи свою модель, в основних моментах спираються на спадщина: До. Маркса, Ф. Енгельса і У. І. Леніна. Чи не останню з ідеологічним підставах ідеї основоположників марксизму-ленінізму переймаються некритично, правомірність положень даних мислителів не сумнівається.

Швидше, йдеться про відтворенні їх ідей, і навіть про їхнє підтвердженні емпіричними дослідженнями. У цьому всянекритичном використанні ідей - одне з головних відмінностей радянської моделі від моделі західної, яка дозволяла собі критично поглянути навіть піддати ревізії деякі положення соціології Вебера, Дюркгейма, а про Марксі. З іншого боку, у країнах соціологічні теорії секуляризації відразу опинилися під вогнем нехай і завжди справедливою, та все ж змістовної критики із боку релігійних мислителів та інших скептично налаштованих авторів.

Саме такою критики бракувало радянської моделі.

Проте в некритичного прийняття були й свої переваги: радянські соціологи відкрито викладали всі ті філософські передумови, де вони вибудовували своє бачення секуляризації. Що стосується західних соціологів такачеткость була відсутня: іноді взагалі заперечували (або згадували), що й модель будується на філософських засадах, які ще треба обгрунтувати, І що модель секуляризації може впасти, коли ці передумови виявляться хибними. Вони вважали, що займаються виключно соціологічними проблемами, якою потрібно ніяка філософія. Філософська наївність західних теорій секуляризації постійно відзначалася їх критиками [9; 10]. Радянські ж автори були послідовні, вони починали все з викладу основних загальфілософських положень, потім переходили до що випливають із них загальсоціологічним поняттям і далі, нарешті, бралися до спеціального науковому аналізу. Завдяки цьому радянська модель вийшла значно більше чіткої, прозорою і зрозумілою послідовної.

Логіка вимагає розпочати опис радянської моделі з викладу ідей класиків марксизму-ленінізму, проте цих ідей настільки добре відомі, що дозволимо собі утриматися від своїх чергового повторення. Зазначимо лише те, що із Маркса, Енгельса і Леніна [11] можна вичленувати вже цілком закінчену модельсекуляризации2. Релігія - це ілюзорна надбудова, породжувана недосконалим економічне підґрунтя. Цей базис вдосконалюється відповідно до об'єктивними законами, що зумовлює вдосконаленню надбудови. Зрештою, повинен виникнути досконалий базис і досконала надбудова. Для релігії як ілюзії не залишиться місця, оскільки знищать ті вади в базисі, які призводили до її появі. Проте усунення релігії відбувається саме собою - у цьому людина грає найактивнішу роль. Власне, радянським соціологам залишалося тільки перетворитиимплицитную (невиражену) модель секуляризації вексплицитную (виражену), і навіть здійснити деталізацію деяких положень.

Для осмислення радянської моделі треба було б ми такі питання. Що прагнуть осмислити дослідники у межах даної моделі? Який їхньої основної постулат? Як вони трактують поняття секуляризації? Як і основі якого матеріалу вибудовується модель? Як виглядає її загальна схема?

Нарешті, яких висновків робляться ними про перспективи аналізованого явища?

2 Хоча одне із класиків не користувався поняттям "секуляризація" у його сучасному соціологічному сенсі.

Що прагнуть осмислити дослідники у межах даної моделі? У центрі уваги радянських дослідників те, що приміром із релігією за умов соціалістичного, і навіть почасти капіталістичного суспільства. Їх завдання простежити і емпірично обгрунтувати конкретні зміни у економічному базисі і те, щоб ці зміни впливають на релігію. Проте на відміну від колег, прагнули виключно нейтральному аналізові досягнень і що відкинули якусь своєї зацікавленості у процесі, радянські автори ставили собі ще й практичні завдання. Релігія - це шкідлива ілюзія, перешкоджає вдосконаленню чоловіки й суспільства, отже, процес секуляризації - це частину загального прогресу, що розвитку людини, його духовної свободі, розвитку її інтересів і здібностей. Як укладає Р. А. Лопаткін, секуляризація життєдіяльності нашого суспільства та особистості є необхідною передумовою здобутки всіх перелічених вище цілей [13, із 23-ї]. Отже, дослідження феномена секуляризації є як суто теоретичний інтерес, але ще й інтерес практичний: зрозуміти причини секуляризації, виявити те, що цьому заважає, і дати рекомендації, які б усунення шкідливою ілюзії. Звідси багато радянські роботи про секуляризації носили приблизно однаковий назва

"Причини існування й шляху подолання релігійних пережитків" [14 - 17].

Який їхньої основної постулат? Відповідь це питання очевидний: паралельно з удосконаленням об'єктивних умов людини релігія слабшає і наприкінці кінців, відмирає. Секуляризація є закономірний наслідок поступального вдосконалення економічного базису, це вдосконалення робить релігію зайвої. Радянські дослідники визнають справедливість базового тези західної моделі у тому, що модернізація призводить до секуляризації, проте дане твердження визнається ними недостатнім. Тут слід сказати кілька слів у тому, як трактувалася "секуляризація" у радянській соціології й у що ж було відмінність цієї трактування до західного.

Перше завдання, яка стояла перед радянськими вченими, новою силоюзаинтересовавшимися проблематикою секуляризації в 60-х рр. XX в., полягала у розробці поняття "секуляризація". У 1965 р., розпочинаючи розгляду проблематики секуляризації, Ю. А. Левада цілком у дусі західних дослідників на той час констатує, термін "секуляризація" - це термін, "який має стала вельми поширеною, але з має скільки-небудь суворих визначень" [4, з. 171]. Краще визначення запропонували Р. А.Лопаткиним: секуляризація - це "процес вивільнення з-під впливу релігії усіх сторін і рівнів життєдіяльності нашого суспільства та особи і затвердження у громадському і індивідуальному свідомості матеріалістичного світогляду і заснованих на виключно ньому систем і цінностей як необхідна умова функціонування та розвитку нашого суспільства та особистості" [12, з. 19].

Головна відмінність прийнятого у радянської соціології розуміння секуляризації до західного трактування в виділенні обох сторін: негативної і позитивної. Секуляризація - це буде непросто "вивільнення з-під впливу релігії..." (негативний бік), але ще й "твердження матеріалістичного розуміння..." (позитивний бік) [13, з. 419]3. Повноцінна секуляризація має поєднувати занепад релігії з

"засвоєнням людьми принципів наукового атеїзму" [20, з. 134]. Саме у передчутті ігнорування другий позитивної боку секуляризації радянські автори критикували західні концепції. Проте критиці піддавалися як західні концепції, а й усе західне суспільство. Буржуазні теоретики бачить позитивного виміру секуляризації з недосконалості їх суспільства: "Позитивна сторона секуляризації входить у повному масштабі лише за соціалізмі, коли створюються всі умови для засвоєннялюдь-3 Звісно, зовсім на всі совєцькі соціологи були згодні з такий постановкою питання. Наприклад, І. М.Яблоков заперечує теза у тому, щоатеизация є позитивний бік секуляризації, стверджуючи, що за умови соціалізму багато атеїсти не були віруючі люди [19, з. 160]. стор. 64 ми наукового світогляду, поширення якого прийняло масового характеру" [20, з. 134]. Відповідно, за капіталізму "процес секуляризації... не отримує свого повного закінчення широких масштабах". Звідси й вади західної моделі секуляризації: "Певне, значною мірою цим правилом і можна пояснити те що, що секуляризація досі розглядається буржуазними соціологами релігії лише як негативний процес" [20, з. 134]. У цьому, природно, низку справедливих положень західної моделі визнає, наприклад, положення про те, що модернізація сприяє секуляризації. Але тут проявляється ще одна розбіжність радянського розуміння секуляризації: тоді як західної моделі секуляризація пов'язують із поруч "поверхневих" змін (модернізація), то радянської - з кардинальним перебудовою базису двох суспільно-економічних формацій. Як А. Р.Твалтвадзе, "марксистська філософія не заперечує залежності секуляризації через зміну соціальних структур, розширення комунікативних зв'язків, підвищення ролі науки, масової трансформації культури, більшої мобільності покупців, безліч інших явищ у суспільстві, супутніх процесу його "індустріалізації"..." [7, з. 192]. На його думку ні про яку повноцінної секуляризації може бути мови до того часу, доки відбудеться зміна всієї буржуазної формації, й взагалі ніяка повноцінна модель секуляризації не виникне до того часу, доки визнають "в класову боротьбу одне із вирішальних чинників секуляризації" [7, з. 192].

Як і основі якого матеріалу вибудовується модель? У межах радянської моделі соціалістичне суспільство проголошується досконалим людським суспільством [21, із чотирьох], у якому у світі створюються всі необхідні об'єктивні умови для відмирання релігії. Відповідно, завдання дослідників емпірично продемонструвати хід цього відмирання і затвердження атеїстичного (правильного) світогляду, єдино здатного дати людині таке необхідне йому щастя. Якщо ж відмирання немає чи відбувається, але дуже повільними темпами, то силу те, що про будь-яке перегляді філософських підстав моделі і бути неспроможна, з'являється завдання: виявити причини, заважають виникненню правильної надбудови для правильного базису. Ці завдання вирішуються на матеріалі емпіричних досліджень, серед які слід відзначити дослідження, уПензенской області, основі яких було створено, напевно, найкраща радянська робота про секуляризації "До суспільству вільному від релігії" [8, з. 19].

Не обійшли радянські дослідники увагою і капіталістичні суспільства, однак тут їх стояла трохи інакша завдання: проаналізувати живучість релігій у країнах Заходу і обіцяв показати її зв'язку з недосконалістю базису буржуазного суспільства [22, з 6-ї - 27].

Як виглядає загальна схема? Радянська модель секуляризації вибудовується на фундаментімарксистсколенинской філософії. Як писав Р. А. Лопаткін, "для теоретичного аналізу проблеми секуляризації в соціологічному плані першорядне методологічне значення мають роботи До. Маркса, Ф. Енгельса, У. І. Леніна, котрі розкривають причини сутність релігійного відчуження, соціальні корені і історично минущий характер релігії, принципи політики Комуністичної партії стосовно релігії, і церкви" [13, із сьомої]. Відповідно, модель секуляризації вбудовується у загальну схему історичного поступу людства. Це розвиток сприймається як прогрес від менш досконалої до більш довершеної конструкції і, нарешті, до найдосконалішою стадії відповідно до законами, відкритими Марксом. Релігія - це з показників недосконалості, тому з об'єктивних причин вона у процесі історії слабшати, поки, нарешті, не зникне. Відповідно, секуляризація, хай і у самому зародковому вигляді, розпочинається задовго до капіталізму і вже тим паче соціалізму. Хвилі прийдешньої повноцінної секуляризації вбачаються вже уиконоборческом русі VIII в., в проповіді і боротьбі ЯнаГуса і вже тим більше Реформації XVI в. Однак те час вона й прихована "і тому часто набуває форми виступів з релігійних ж позицій проти пануючій стор. 65 церкви" [13, з. 13]. Причини, якими радянські соціологи трактували релігійні конфлікти суперечки як секуляризацію, тобто як кроки шляху до відмиранню релігії, зрозумілі: суспільство вдосконалюється, відповідно, релігія слабшає, нехай і виглядає як її трансформація. Потім, як у підтвердження такий інтерпретації, вказується, що з часом секуляризація починає приймати дедалі більше яскраво виражений осмислений характер, нарешті, "на певному етапі, переважно, починаючи з французької Просвітництва, секуляризація за межі боротьби прогресивних суспільних груп ви з церквою й починає містити боротьбу подолання будь-якої релігії" [13, з 14-ма]. Але це все поки що лише передісторія секуляризації. Справжня секуляризація починається у умовах капіталістичного і соціалістичного суспільства. Перш ніж докладніше казати про секуляризації за умов сучасного суспільства, необхідно провести дві важливі для радянської моделі секуляризації поняття: об'єктивні умови і суб'єктивний чинник. Під об'єктивними умовами розуміються "усі сторони життя, які об'єктивно не викликаютьиллюзорно-фантастического відображення дійсності, не потребують релігійному заповненні і сприяють відмиранню та релігійних пережитків". Сюди відносяться "спосіб вироблених матеріальних благ, характер громадських відносин, політичний устрій, рівень соціального і охорони культурної розвитку, і навіть історичні і природо-географічні умови" [23, з. 66].

Однак окрім об'єктивних умов перебігу секуляризації у радянській моделі виділяється також суб'єктивний чинник. Це "свідома, цілеспрямована й підтримана діяльність людей, партії, держави, громадських організацій по вивільненню всі сфери життя, суспільного телебачення і індивідуального свідомості від релігійного впливу" [24, з. 108]. Суб'єктивний чинник виступає як доповнення об'єктивних умов, які "що неспроможні власними силами, автоматично призвести до відмирання релігії..." [24, з. 111].

Саме сучасних суспільствах (капіталістичному і соціалістичному) як у яких інших (логічно) було створено об'єктивні умови для успішного перебігу секуляризації. Розвиток продуктивних сил, викликане науково-технічної революцією, призвело до кардинального перебудову житті суспільств і до закономірного ослаблення релігії. Проте якість цих об'єктивних умов у

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація