Реферати українською » Философия » Філософія Середньовіччя и Відродження


Реферат Філософія Середньовіччя и Відродження

>РЕФЕРАТ

на задану тему:

>ФІЛОСОФІЯСЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ІВІДРОДЖЕННЯ


>ЗМІСТ

1. ФілософіяСередньовіччя

2. Філософія Відродження

>ЛІТЕРАТУРА


1. ФілософіяСередньовіччя

>Середньовічнафілософіяформувалася за умів феодальногосуспільства йпанівноїролі церкви вжиттісуспільства.Ціобставинивизначалиїїзміст й форму.Основна проблемацієїфілософіїконцентруваласянавколопоняття Бога (>теоцентризм), афілософствуванняпроявлялосяпередусім уформібогословської думи. Томураціоналістичнийелементзнанняпідпорядковувавсявірі, а науковийінтерес —релігії. За словамиФомиАквінського,філософія бувнаймичкоюбогослов'я. Та усе ж такикрізьтеологічну пелену схоластикипробивалисятрадиційніфілософськіпроблеми — запитання пропершоосновибуття,сенсулюдського життя,пізнання. Проблемапоходження світувирішувалося вдусібіблейськогокреаціонізму (від латів. —творити): світлостворено ізнічого Богом. Щоправда, за годину булисформульованідвінеортодоксальнімоделі космосу.Згідно ізпершою (>її автор —ченець ХудобуЕріунена), бог не творити світло засвоєю волею, а спонтаннопроростає внього,виливається (>еманує) внього завнутрішньоюпотребоюсвоєїприроди.Інша неортодоксальнакосмологічна модельвідстоювалаідеювічності світу: світло нестворений Богом,оскількиіснуєодвічно.Цієїконцепціїдотримувався,зокрема і схоластСігерБрабанський.Обидвікосмологічнімоделісуворозасудженіцерквою.

>Прослідкуємохронологію, процесвиникнення ірозвиткуСередньовічноїфілософії.Спочаткузупинимося нааналізі патристики, восновіякоїлежитьсукупністьтеологічних таполітико-соціологічних доктринхристиянськихмислителівII—VIIIстоліть.Першиминосіямиїїідей булиапологети,серед яківиділявся Орігена.Йомуналежитьспробапобудуватиціліснуфілософську систему наосновіположеньхристиянськоїрелігії.Свого апогею патристикадосягла вдіяльностікаппадокійськогогуртка нагрецькомуСході й творчости Августина налатинськомуЗаході.Істотноюрисою патристики бувїївірність ідеїодкровення.Останнябезпосередньопроявилася впротиставленнівірирозуму.Патристикарозглядалафілософствування якпоясненняБіблії, аБіблія — якпідкріпленнявідповіднихположеньплатонізму таарістотелі-зму. Уосновіонтології патристики бувідея бога як абсолютногобуття.Якщо вкатафатичнійтеології богрозглядався якзосередження доброти,справедливості,всемогутності, тоапофатичній — бог як абсолютпозбавлявсябудь-якихатрибутів натійпідставі, щовінперебуває за межамибуття. Космос яквитвір богаоцінювався якнескінченнонижчий від своготворця. світзагаломсприймавсяоптимістично, якблагийвитвір бога,сповненийдоцільності. Длякосмології патристикихарактернітеологізм,визнанняуніверсальноїгармонії йспіввіднесеності промов,естетичневиправдання світу.

>Найбільшвідомимпредставникомзахідної патристики був АвгустинБлаженний (354—430).Пропаганді йзахистухристиянствавінприсвятивчимало років.Онтологію йвчення про бога якабсолютнебуттязапозичив знеоплатонізму. ЗаАвгустином,буття бога можнабезпосередньовивести зсамосвідомостілюдини. Часвінрозглядав яккорелятпам'ятаючої,споглядаючої йчекаючоїдуші. Уавтобіографічномутворі ">Сповідь"уперше вісторіїфілософіїаналізує проблемусуперечливоїдинамікилюдськоїособистості. Проблема жісторичногопроцесу був поставлена йзнайшламістичнетлумачення втрактаті "Про град божий" (>фактичнойшлося про державу).

Августин справившизначнийвплив нарелігійну йфілософську думкуЄвропи.Протестантизмвикористовував його ідеї ізметоюобґрунтуваннярелігійногоіндивідуалізму йсвоєївіри.Представникисучасногоекзистенціалізмувбачають уАвгус-тині одного зсвоїхпопередників.

Іншим типомсередньовічногофілософствування був схоластика (>релігійно-філософськевченнязахідноєвропейсьогоСередньовіччя, яку напротивагумістиціпоєднувалодогматичнірелігійніпосилки ізраціоналістичноюметодикою йособливимінтересом доформально-логічної проблематики).Розрізняютьранню (>XI—XII ст.) йпізню (>XIII—XIV ст.) схоластику.Починаючи із XVI ст.відбуваєтьсяпевневідродження схоластики (так кликана друга схоластика), котра бувідеологієюконтрреформації.Термін "схоластика" вподальшому ставшисинонімомбезплідногорозумування,буквоїдства,начотництва.

>Формування схоластикивідбувалося вумовахпануваннякатолицької церкви.Вона буввикликана до життяновимпіднесенням культури, що проявилося увиникненніміськихнецерковнихшкіл. Уцихумоваххристиянськатеологія, котраіснувала уформі патристики, маланадатихристиянствуформалізованого,раціонального характеру,зробивши предметомсвоєїсистематизаціїтеолого-філософськіположення патристики.Рання схоластикаорієнтувалася в основному нанеоплатонізм талогікуарістотелізму. Уцейперіодсформувавсяноміналізм йреалізм.

>Пізня схоластикаформувалася вумовахподальшогопрогресуміського життя,виникненняуніверситетів тощо.Требавідзначитивплив напізню схоластикупередовоїарабомовноїфілософії,шартрської школи,античноїфілософії,зокремаарістотелізму вхристиянсько-католицькомудусі.Цяобробкаарістотелізмупов'язана ізіменемБольштедта й особливо йогоучняФомиАквінського,засновникапізньої схоластики.Боротьбаарістотеліків йавгустинівців до початку XIV ст.трансформувалася вборотьбутомізму ізприбічникамиД.Скота.

>Паралельнопродовжувалаточитисяборотьбаноміналізму ізреалізмом.

>Реалістивважали, абизагальніпоняття (>універсали)існуютьонтологічно,тобто реально,утворюючисамостійний світлодуховних,безтілеснихсутностей,первиннихщодоодиничних промов.Наприклад,ідеялюдинипередуєбуттю окремихіндивідів йзумовлює їхньогобуття;прекрасне —передуєбуттюодиничнихпрекрасних промов тощо.

>Номіналістинаполягали на бо реальноіснуютьлишеодиничніпредмети,доступні органамчуття.Універсали ж немають реального (>незалежно від промов)існування. Цезвичайніімена промов.Поміркованийноміналізм здобувшиназвуконцептуалізму. Оккам,Бурідан таіншімислителіпоєдналиноміналізм ізтеорієюдвоїстої істини й тім самимвідмовилися відосновноїдогматичної установкиортодоксальної схоластики,визналиавтономне становищефілософії та наукистосовновіри. Але вониз'явилася потреба вреабілітаціїприроди,деміфологізації йхристиянськоїкартини світу.Першимнаголосив на цьому РоджерБекан.Особливу роль усаморуйнуваннісхоластичноїфілософіївідігравноміналізм. П.О. Абеляр,Д.Скот йУ.Оккам напротивагудиктатурібогословських зрозумітивисунули принципіндивідуалізації, щопідготувало основу допросвітництва таметодологічного скептицизму Відродження й Нового години,сприялостановленнюсвітськогораціоналізму йдослідницької науки.Номіналісти сталипершимивченими йприродознавцями вЄвропі.Вони "повернули"природіїїсуверенні права,показавши приматреальності,проторюючи шляхемпіризму йсенсуалізму.

Незайвезауважити, щоортодоксальнімислителіСередньовіччя (>філософи й теологи) були одними ізпершихтеоретиків,висновки-присуди які булилогічноюпідставою дляпереслідуванняінакомислячих йнавітьфізичноїстрати.

 

2. Філософія Відродження

>Відродженням вісторіїназиваютьсукупністьфілософськихучень,створених уперіодрозпаду феодального ізародженнякапіталістичногосуспільства. Цепосередницька ланкаміжсередньовічноюсхоластикою йнауково-філософськиммисленням Нового години,перехіднарозумоваепоха.Вонахарактеризуваласьнезавершеністю,неоднорідністютеоретичноїсвідомості.Незважаючи тих, що вон переборола схоластику, усе ж такиуспадкувала віднеїїїбезліч рис. Це було бзвільнення думи відсхоластичноїмудрості, колисхоластичнийраціоналізмпоступивсявільним формампізнання.

>Ідейнимиджереламицієїфілософії були:античнафілософія (>вчення Платона йнеоплатонізм, очищена відсередньовічнихперекрученьфілософіяАрістотеля,матеріалістичніконцепції,зокремаепікуреїзм);єресі, котрірозхитувалидогматичнуофіційнурелігійнуідеологію;східна (>насамперед,арабська)філософія;передовітенденції середьновічноїфілософії,зокреманоміналізм,раціоналістичні таемпіричнітенденції втеоріїпізнання.

>Здійснювавсядокорінний перелом упоглядах на природу.Всесвіт ставши предметомдослідницькогоінтересу.З'являлисьнатуралістичнівчення пронескінченність йнествореність світу.Цьомусприяли іепохальнівідкриття (особливогеліоцентричнаконцепція М.Коперніка),винаходиXV—XVIстоліть,розвиток новихгалузейпромисловості.Істотноюрисоюфілософії Відродження, як йвсієї культуритієї доби, бувгуманізм, уякомувиразилисярізнобічнізапитилюдськоїособистості.

Будучивідображеннямсвоєїепохи,філософія Відродження не був вибачимовідновленнямантичнихконцепцій.Вона мала ісвійвласний,доситьбагатийзміст. Унійпрослідковуєтьсяборотьбаматеріалістичнихтенденцій ізідеалізмом.Важливоюрисоюцієїфілософії було бпрагненняпояснитиіснуваннянескінченногоматеріального світу,розуміючи його яктакий, вякомупанує Єдиний законпричинно-наслідковихзв'язків.

Донайважливіших проблемфілософії Відродженнятребавіднести:онтологічні (>точніше —натурфілософські)проблеми,зокрема запитання просутністьматерії, руху й йогоджерел;гносеологічні;філософськіаспекти політики,етики,естетики тощо.Дослідникиприродиперебували, із одного боці, подвпливомуспіхівприродознавства йантичнихматеріалістичнихтрадицій, а із іншого, —платонізму,неоплатонізму таарістотелізму.Внаслідок цого самімислителі сталипослідовникамиатомістичноїконцепції (Р.Галілей, М. Монтень, П.Шаррон таін.), аінші —пантеїстичної (МиколаКузанський, Б.Телезіо, Дж. Бруно).Пізнішепершаконцепція, будучизбагаченоюдосягненнямиприродознавства, бувпокладена основоюпоглядіввидатнихматеріалістів XVIІ—XVIII ст. Другатежзробилавідповіднийвплив нафілософію Нового години,зокрема навченняБ.Спінози.

>Аналізуючи проблему руху та йогоджерел,більшістьмислителів Відродженнявбачали причину руху всамійматерії,розглядаючирушійну силу якневід'ємне відматеріїрозумне початок (">світова душа" у Дж. Бруно, Ф.Патріці; ">архей" — активнажиттєва сила у Парацельса;вічнийбожественнийрозум уТ.Кампанелли).Послідовнішихпоглядів на цю проблемудотримувалися Леонардо такВінчі іТелезіо. Так, Леонардоприписував рухсамійматерії,розглядаючи йогоактивність,вічнийкругообіг, приякомужоденелементприроди незникає, а лишеперетворюється вінший.

>Значнізрушення були і утеоріїпізнання.Вона бувспрямованапроти схоластики ірелігійного догматизму. Унійвисокоцінувавсядосвід,чуттєвість якнайважливіший, хоч йпершийкрок упроцесіпізнання. Разом із тімдеякіфілософиепохи Відродженнявизнавали іважливу рольрозуму (Дж. Брунонавітьпіддавкритиціемпіризм). Щоправда, в творчостидеякихфілософівщезберігавсязв'язок зсередньовічними тарелігійнимитрадиціями.Протезагалом,допускаючиіноді яккомпроміспізнання ізіснуваннямвіри,філософи Відродження стоялигрунтіматеріалістичноїгносеології, про щосвідчатьтакіїїположення:

1)визнанняпізнаваностілюдиноюнавколишнього світу таким,якимвінє;

2)визнання діїзовнішнього світу якджерелапізнання наорганичуття, котріпереробляютьрезультатицієї дії;

3)запереченняприродженихідей йякоїсьособливоїнематеріальноїсубстанції, котранібитокеруєпроцесомпізнання лгодини;

>визнаннявеликоїсилирозуму йлогічноїдіяльності, безякої однимилишечуттєвими образами не можнадосягтиістинногознання.

Длягносеологічних йнатурфілософськихученьепохи Відродження характернадіалектичність.Метафізика ймеханіцизмсклалися лише XVII ст.Значний внесок утеоріюпізнання внесли Дж. Бруно, МиколаКазанський,МішельМонтель таіншімислителіепохи Відродження.

>Змінювались подивися налюдину тамісцеїї уВсесвіті.Теоцентризмвитісняєтьсяантропоцентризмом.Людину сталирозуміти яквільну йнеобмежену всвоїхможливостях.Світськемислення, якувиводилолюдину зрелігійноїкомпетенції,перетворювалоїї нанайвищуцінність, ставилоїї у центрсвітоглядноїперспективи.

>Переглядалися і подивися на сус-пільство.Паралельно ізборотьбоюпроти церковного абсолютизмуробилисяспробиобґрунтуватиідеюгромадянськогосуспільства, яку було б бнезалежним відрелігійнихсанкцій (М.Макіавеллі, Ж.Боден).

Уепоху Відродженнявиникли і Першісоціалістичніутопії (Т. Мора, Т.Кампанелли), котрімаютьглибокийсенс якідеалмайбутніхпоколінь, хоч йнеодноразово буливикористані дляавантюристичнихекспериментів.

>Етичніконцепції Відродженняперебували подвпливомепікурейської школи, котранайбільшевідповідалаідеаламгуманізму,тійжадобі життя, земногощастя,всебічногорозвиткуособистості,реабілітаціїземноїкраси, котрі булипритаманними длямолодоїбуржуазії.Зрозуміло, щоатараксіяепікурейців йапатіястоїків булинеприйнятними дляетики Відродження.Необхіднозазначити, що ветиціцієїепохи малімісцеелементиіндивідуалізму,егоїзму та волюнтаризму.

У сферіестетики Відродження незалишилозавершенихтеоретичних систем.Протеталановиті митцітієїепохи в трактатах,присвячених проблемамтеоріїмистецтва, частовиходили у сферуестетичної науки. Цестосуєтьсянасампередпрацьгеніальногомитця йвченого Леонардо такВінчі.

>Відомимимислителями Відродження були Р.Галілей, М. Коперник, Дж. Бруно, Т. Мор, Т.Мюнцер, Т.Кампанелла та багатоінших.

І усе ж такифілософія Відродження неповністю порвалазісхоластикою.Хоч вона ізаперечилатеологію,замінившиїїнауково-раціоналістичними йнатуралістичнимитеоріями, та усе ж такизалишиласьперехідною на шляху допослідовних формнауково-філософськогосвітогляду.

>філософіясередньовіччявідродження


>ЛІТЕРАТУРА

 

1. Августин. Сповідь. — М., 1991.

2. Боецій. «Втіху філософією» та інші трактати. — М., 1990.

3.Баргош Юзеф. Хома Аквінський. — М., 1975.

4.Горфункель А.Х. Філософія епохи Відродження. — М., 1980.

5. Гуревич О.Л. Проблема середньовічної народної культури. -М., 1981.

6. Гуревич А.Я. Середньовічний світ. — М., 1990.

7. ЕстетикаРенесанса: У2-хт. — М., 1981.

8. Історія діалектики XIV-XVIII століть. — М., 1974.

9. Історія філософії в стислому викладі. — М., 1991.

10.ЛосевА.Ф. Естетика Відродження. — М., 1978. МайоровГ.Г. Формування середньовічної філософії. Латинська патристика. — М., 1979.

11. МиколаКузанский.Соч. в2-х т. — М., 1979.Ротердамский Ер. Похвала дурості. — М., 1956. Соколов В.В. Середньовічна філософія. — М., 1979. Соколов В.В. Європейська філософія XV — XVIII століть.

12. - М., 1982.

13.Стяжкин Н.І. Про розвиток ідей філософії природи у середні віки // Філософські науки. — 1983. — № 2.

14. Чернишов О.Н. Курс лекцій з давньої і середньовічної філософії. — М, 1991.


Схожі реферати:

Навігація