Реферати українською » Философия » Загальна характеристика запитань. Структура запитань


Реферат Загальна характеристика запитань. Структура запитань

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти України

Кафедрафілософії

>РЕФЕРАТ

Злогіки

на задану тему:

«>Загальна характеристиказапитань. Структуразапитань.»

>Київ, 2010


>Загальна характеристиказапитань. Структуразапитань

>Мисленнялюдинипідкоряєтьсялогічним законам йпротікає влогічних формахнезалежно від наукилогіки.Вонаєлишенаслідкоміснуванняпевногозакономірного стану промов йє йогосистематизоване йупорядкованевідображення. Так як дляфізики причиноюїївиникненняєзакониВсесвіту, таклогіціпередуютьзаконимислення. якфізика, воназнаходиться впостійномустановленні йрозвитку, боможливості й предметїїдослідження йвідображеннябезмежно широкий, й непізнаний.Багато людеймислятьлогічно, не знаючи правиллогіки, так саме як дляпадіння (>комусь чичомусь)необов’язково знатізаконитяжіння чи длярозмовляння –закониграматики.

>Логіка – наука промислення.Назваїї скидатися відгрецького словаlogos – “думка”, “слово”, “закон” й т.д.Термін “>логіка”вживаєтьсятакож дляпозначеннязакономірностейоб’єктивного світу (>наприклад “>логікафактів”, “>логіка промов” й т.д.); дляпозначеннястрогості,послідовності,закономірностіпроцесумислення (“>логікамислення”, “>логікаміркування”).Закономірний характермисленняєсвоєріднимвідображеннямоб’єктивнихзакономірностей.Логікимисленняєвідображеннялогіки промов (>змістовно). Алі навідміну відінших наук,вивчаючихмисленнялюдини,наприклад,фізіологіївищоїнервовоїдіяльності чипсихології,логікавивчаємислення якзасібпізнання.Логіка, котравивчаєпізнаючемислення йзастосовується якзасібпізнання,виникла йрозвивалась якфілософська наука й втеперішній годинуявляє собоюскладну систему знань, щовключаєдвівідносносамостійні науки:логікуформальну йлогікудіалектичну (>уснепояснення).

Людимислятьлогічно,навіть не знаючи, що їхньогомисленняпідпорядковуєтьсялогічнимзакономірностям. Алізвідси невипливає, щовивчатилогіку юристам чиіншим людям непотрібно. Знання законів й форммислення, їхнісвідомевикористання впроцесіпізнанняпідвищуєпрофесійну культурумислення юриста,виробляєнавикмислити более грамотно,розвиваєкритичне ставлення досвоїх й чужих думок. Томупогляд, абививченнялогіки немає практичногозначення,єхибним.

>Мислитилогічно –це означатимислити точно йпослідовно, недопускаючипротиріч всвоїхміркуваннях,вмітивикриватилогічніпомилки.Ціякостімисленнямаютьвеликезначення вбудь-якійобластінаукової йпрактичноїдіяльності, до тогочислі й вроботі юриста, Якапотребуєточностімислення,обґрунтованості з висновками.

>Міркування, в яківідсутні суворалогіка,непослідовність йпротиріччя,ускладнюютьсправу, йможуть статі причиноюсудовоїпомилки.

>Логічнаграмотність –необхідна рисуосвіченості.

Юрист усвоїйдіяльності ширококористується такимилогічнимикатегоріями, якпоняття,судження,умовивід,дедукція,індукція,аналогія,версія,доказ йзаперечення,знання якізначнопідвищують культурумислення,професіональнийрівеньдослідженняправовихявищ.

Культурамислення –необхіднаумова культуридослідження,пізнання, культуриобгрунтуванняздобутихвиводів,висунутихположень.

>Логіка,підвищуючи культурумислення,безпосередньовпливає на процеспізнаннясудової істини, нарозслідування йрозглядсудовихсправ.

Знаннялогікидопомагає юриступідготуватилогічновибудовану, доброаргументованупромову,викритипротиріччя в показахпотерпілого,свідків,звинуваченого,спростуватинеобґрунтованідоведеннясвоїхопонентів,побудуватисудовуверсію,намітитилогічновитриманий планоглядумісцяподії; безсуперечностей,послідовно йобґрунтованоскластиофіційний документ й т.д. Усіцемаєважливезначення вроботі юриста, котраспрямована назакріпленнязаконності й порядку.

>Крім тогознаннялогікипідвищує культурумислення,виробляєнавикимислити более “грамотно”,розвиваєкритичнемислення досвоїх й чужих думок й тім понад вонпотрібна,чимпрофесійнішим юристомпотрібно бути.Складання законів,правовихактів,іншого родудокументів, котрімаютьособливезначеннянеможливе беззастосуваннялогіки.

>Досвідченим юристамнетяжкознайти “>логічнідірки” законів, щодопомагаєїмопираючись наслабкімісця взаконіуспішно вести своюсправу. Це йнедолік, йпрофесійна удача.Недолікзісторонинедосконалогологічногоскладання законів всуджень йвисловлювань,якими йможескористатися,наприклад,юрист-адвокат.Логікадопомагає широкомузнанню законіввиведення зпевного ряду законів новогопогляду наречі, котрірозглядаються й котрікеруються законом.

>Мисленнялюдинивідбувається не хаотично, апідлягаєпевнимлогічним законам.

>Під закономлогікирозуміютьвнутрішній,необхідний,суттєвийзвязокміж думками.

>Логіка не лишевивчаєпевнітвердження, предметомїїаналізуєтакожзапитання.Запитаннясуттєвовідрізняються відіншихвидіввисловлювань.Вониявляють собоюзавуальованівимогипевноїінформації й томузастосовуються дляз'ясуванняобставин,уточненняінформації,розв'язанняпроблемноїситуації. У зв'язку ізцимзапитання можнавизначити таким чином.

>Запитання —цевисловлювання, уякомуміститьсявимогапевноїінформації відлюдини, доякоїзвертаються.

>Логічна природазапитання така, що навідміну відтверджень, котріможуть бутиохарактеризовані якістинні чихибні,запитання такоцінитинеможливо.Скоріше на смердотіможуть бутикоректними чинекоректними,правильними чинеправильними,доцільними чинедоцільними.

>Необхідноюланкоюпізнавальногопроцесуєзапитально-відповідна формарозвитку знань. Постановказапитань йпошукінформаціїзавждивиступаєнаправляючимпочатком врозвиткупізнання. Урезультатізакріплюються йрозвиваютьсязнання пронавколишній світло, атакожздійснюєтьсяцілеспрямована їхнього передача відоднієїлюдини доіншого.Важлива рольналежитьзапитально-відповідному комплексу вправовій сфері, особливо всудочинстві.Пошуквідповідей назапитання,слідство, щоцікавлять, й суд,складаєосновнийвмістдопитів,слідчихекспериментів,оглядів,очних ставок йіншихслідчихдій.Запитання йвідповідь -двіпротилежностієдиногоцілого:запитанняєзвернення, щовимагаєвідповіді;відповідьєвислів,викликанийзапитанням.Розділ Сучасноїлогіки, щодосліджуєлогіко-семантичнівластивостізапитально-відповіднихкомплексів,називаєтьсяеротематичною (від грецьк.erotematikos - уформі запитання) чиінтеррогативною (відлатів.interrogativus -питальний)логікою.

>Запитання -целогічна форма, щовключаєвихіднуінформацію ізодночасноювказівкою наїїнедостатність ізметоюздобуттяновоїінформації увиглядівідповіді. Уприродніймовізапитаннявиступаєнайчастіше увиглядізапитальнапропозиції,хоча невсяказапитальнапропозиціяєзапитанням. Так, неєзапитаннямириторичнізапитальніпропозиції.Володіючидеякимиознакамизапитань, смердоті немістять при цьомуспонуки довідповіді й засвоєюсуттює думками.Наприклад, вриторичномузапитальнапропозиції «>Якийвін юрист?»міститьсяствердження, щовін не юрист чипоганий юрист, азовсім незапитання.Окрімриторичних,є йіншізапитальніпропозиції, котрітакож, невимагаючивідповіді, у тій годину немістять йвідкритогоповідомлення.Вониможутьвиражати,наприклад,прохання чипропозицію - чи «Нехочете чаю?»,різкеспонукання - «>Можливо,поступитесямісцемлітнійлюдині?»,загрозливазаборона - «Коли за шум?»,напучення якрізновидзаклику - «>Хлопці, не Москва чи нас?» йін. На тому годинузапитанняможевиражатися нелишезапитальною, але й йоповідноюпропозицією.Наприклад, такформулюютьсязапитанняучбових зайняти, атакожзапитання, щовиносяться наіспити йзаліки. Усоціологічнихдослідженнях,крім того, широковикористовуютьсянезавершеніоповідніпропозиції,таблиці ізнезаповненимимісцями,безлічваріантіввідповідей й так далі.Термін «>запитання» взмістовномупланіпов'язане ізтермінами «проблема» й «проблемнаситуація». Проблема (від грецьк.problema -перешкода,трудність, заподіяння) -запитання чицілісний комплексзапитань, щовиник входіпізнання. Некожна проблема,проте,відразу жнабуваєвигляду явногозапитання, так і невсякедослідженняпочинається ізвисуненняпроблеми йзакінчуєтьсяїїрішенням.Термін «проблема»означаєтакезапитання, длявідповіді наякийнедостатньоінформації, щоє доданого моменту (>знання). Вісьчому проблему можнавизначити й якзнання пронезнання,усвідомлененезнання.Запитання в цьомувипадкувиступаєформоювираженняпроблеми, йогозадають в тихийвипадках, колимаємісцепізнавальнаневизначеність.Відпроблемиприйнятовідрізнятипсевдопроблеми -запитання, щоволодіютьзначущістю, щолишездається, й недопускаючискільки-небудьобгрунтованоївідповіді.Міжпроблемою йпсевдопроблемою немає,однак,чіткого кордону.Проблемнаситуація -цевсякаситуація,теоретична чи практична, вякій немаєвідповідногообставинамрішення й Яказаставляє томузупинитися йзадуматися.

>Логічна структуразапитання така:

1)шуканезнання;

2)вихіднезнання (базис чипередумова запитання);

3)вимога переходу віднезнання (>нерозуміння) дознання (>розумінню), відпочаткового дошуканогознання.

>Наприклад,слідчий,ставлячизапитання «>Хтодзвонивпідозрюваному после 19 часів, й одну годину бувпризначеназустрічпідозрюваного й такого, щопотерпів?», ставити заподіяннявстановитиневідомейомуім'ялюдини котрадзвонила, й годинузустрічіпідозрюваного й такого, щопотерпів.Проте не можнасказати, щошуканеє абсолютноневідомим.Вонофіксується взапитанні увиглядінеповного,незавершеного,невизначеногознання, щомаєнезрідкаузагальнений характер.Вимагаючидодатковуінформацію про тієї,хто конкретнодзвонивпідозрюваному,слідчийнаправляєпошук так, щовінмає бутиобмеженийіменами людей. Нацевказуєзапитальнийзайменник «>хто».Займенник «>який»уживається дляпозначеннявластивостей чистанів;говір «коли», «де», «стільки», «>навіщо», «>чому»позначаютьвідповідно годину,місце,кількість, мітку, причину. У добросформульованомузапитанні точнавказівка накатегорію чибезліч, доякоївідноситьсяшукане,єєнеобхідною йогочастиною.Далі, впитанніміститься вельмипевнезнання.Наприклад, задопомогоюзапитання «>Хтодзвонивпідозрюваному после 19 часів, й одну годину бувпризначеназустрічпідозрюваного й такого, щопотерпів?» нелише щосьпитається, але й йповідомляється, щоіснує людина, щодзвонилапідозрюваному после 19 часів, атакожпризначений годинузустрічіпідозрюваного й такого, щопотерпів.Неявно затверджуєтьсятакож, що невсякулюдину можнавважати такою, щодзвонилапідозрюваному в вказівок годину, й не всякий годину можнавважатипризначеним годиноюзустрічіпідозрюваного й такого, щопотерпів.Попереднєзнання, щоміститься взапитанні,складає йогологічніпередумови. Але вони явно чиприхованопоміщенавихіднаінформація,необхідна йдостатня щоб поставитизапитання йнеобхідна, але йнедостатня длядозволу його.

>Передумовинаправляютьпошуквідповіді йвизначають йогосмисловийвміст.Важливотакожвідзначити, щозапитанняєвимогоюзнайти,повідомити чиуточнитидеяківідомості,невідоме. У цьомупланівінвиступає як продуктусвідомленнярізниціміж справжнім йналежним йпотреби вусуненніцієїрізниці. Постановказапитанняпов'язана ізпереконанням, щоіснуєпринаймні однадійснавідповідь нанього. Цепереконанняназиваєтьсяпозитивноюпередумовоюзапитання.Вонаможе бути представлена якдиз'юнкція всіхстверднихвідповідей напоставлене запитання чи думку проіснування предмета ізвластивостями,зафіксованимиосновоюзапитання.Наприклад,позитивноюпередумовоюзапитання «>Злочинскоїв Джон чиСміт?»є думка «>Злочинскоїв Джон чиСміт».Позитивнапередумовазапитання «>Якіакціїкотируються наринкукоштовнихпаперів?»може бути представленадумкою «>Існуютьакції, щомаютьпідвищенийпопит наринкукоштовнихпаперів».Крім того,висуваючизапитання,виходять, як правило, іздопущення, що невсякавідповідь назапитанняєдостеменною.Переконання віснуванні хоч біоднієїпомилковоївідповіді напоставленезапитанняназиваєтьсянегативноюпередумовою цогозапитання.Вонавиражаєтьсядиз'юнкцієюнегативнихвідповідей назапитання чидумкою проіснування предмета,якому не належативластивості,зафіксованіосновоюзапитання. Усудовійпрактиціповажно матір наувазі, щозапитанняможутьволодітисильноювселяючоюдією.Вонообумовлене тім, щозапитання,поряд ззажаданнямінформації, всвоїхпередумовахукладаєпевнівідомості, щосприймаються тім, комувінадресований.Якщоцівідомостіпомилкові, але йхитромудроприхованівиразнимизасобами, тозапитанняможе бутинебезпечним у тому, щовідповідає до тогосенсі, щоспонукає його до неявноговизнаннябрехні заістину. У цьомупланідослідженняпсихологів XIXстоліття ужепридбалиюридичнозначимуінтерпретацію. Так було вкнизі А.Біне «>Навіюваність»розглядавсявпливнавіювання напоказаннясвідків.Експериментально автордоводив, щоформулюванняпитаньможуть матіррізнумірунавіювання, аж довведеннясвідка воману. У зв'язку ізцимвінвказував нанеобхідність в протоколахсудовихзасіданьвикладати яквідповідісвідків, то йзапитання, котріїмзадавалися,оскількизапитанняутворює разом ізвідповіддюодненерозривнеціле.

>Дослідженнябудь-якогозапитанняобов'язковопередбачаєнеобхідністьврахування:

передумови (>пресупозиції)запитання;

контексту йогопромовляння.

>Передумовазапитання (чи йогопресупозиція) —цевихіднезнання, якуміститься узапитанні.

>ЇЇ можнавиразити задопомогою простого чи складного дескриптивного чимодальноговисловлювання.Саме вонзумовлюємножинувідповідей напевнезапитання.Наприклад,запитання «>Якуоцінкутиотримав наіспиті ізлогіки?»передбачає, що людина, доякоїзвертаються, колисяскла далаіспит ізлогіки.

>Якщопередумовазапитанняєнезрозумілою длялюдини, доякоїзвертаються, тодіалогвзагалі невідбудеться.Наприклад,якщо Візапитуєтеспіврозмовника: «як віголосували наостанніх виборах Президента України?» ізметоювстановлення, за якої особуголосувавспіврозмовник, а й увідповідьчуєтеописпроцедуриголосування: «>Пішов довиборчоїдільниці,отримавбюлетень,заповнив його й кинувши доурни», то навряд чи можнастверджувати проуспішність такогоспілкування.

Контекстзапитання —цемісце, годину таіншіумови, за яківідбуваєтьсядіалог.

>Саме контекстзапитаннязумовлює йогопресупозицію.Наприклад,запитання: «Чимаєте вігодинник?», якуставлятьперехожому навулиці,можеозначатибажаннядізнатися про годину. Ті жсамезапитання, але й вподарунковомумагазині, якщоозначатизовсімінше.Інший приклад:запитання «як справ?» взалежності відрізнихситуаційможе бутидовідковим (коли дійснохочутьдізнатися про життяіншоїлюдини) чи простолюб'язністю (>відповідно до правилетикету).

>Встановленняпередумови (>пресупозиції)запитання й контексту йогопромовлянняєважливимчинникомуспішногоспілкування людей.

>Питання можнакласифікувати порізнихпідставах.Розглянемоосновнівидизапитань, до якінайчастішезвертаються вправовій сфері.

1. Помірівираженості утекстізапитанняможуть бутиявними йприхованими. Явнезапитаннявиражається вмовіповністю разомзісвоїмипередумовами йвимогоювстановитиневідоме.Прихованезапитаннявиражаєтьсялишесвоїмипередумовами, авимогаусунутиневідомевідновлюється послеосмисленняпередумовзапитання.Наприклад, прочитавши текст: «Усі понадпересічнихгромадянстаютьвласникамиакцій, й рано чипізно приходити день, колиз'являєтьсябажання їхніпродати», ми невиявимо тут явносформульованихзапитань.Проте приосмисленніпрочитаногоможевиникнутибажаннязапитати: «Колитакеакція?», «>Чому їхнітребапродавати?», «як правильнопродатиакції?» й так далі Текст, таким чином,міститьприхованізапитання.

2. Посвоїйструктурізапитанняпідрозділяються напрості йскладні.Простезапитання структурнопередбачаєлишеодне думку.Воно неможе бутирозчленовано наелементарнізапитання.Складнезапитанняутворюється ізпростих задопомогоюлогічнихсоюзів «й», «чи», «>якщо, то» йін.Наприклад, «>Хто ізприсутніхпізнавзлочинця, й яквін нацевідреагував?».Відповідаючи наскладнезапитання,переважно розбити його напростізапитання.Запитання типу: «>Якщо якщогарна погода, то мипоїдемо наекскурсію?» - невідноситься доскладнихзапитань,оскільки його не можна розбити на двасамостійніпростізапитання. Це приклад простогозапитання.Сенссоюзів,створюючискладнізапитання, таким чином, нетотожнийсенсувідповіднихлогічнихсоюзів, задопомогою якіутворюютьсяскладні дійсна чипомилкові думи ізпростихдійсних чипомилкових думок.Питання небуваютьдостеменними чипомилковими.Вониможуть бутиправильними чинеправильними. Задопомогоюскладнихзапитань, щоуточнюють,з'ясовуєтьсяістинність чихибністькількохсудженьодночасно. Уполеміцібажанокористуватися длячіткостіпростимизапитаннями, котріз'ясовуютьістинність шкірногосудженняокремо.

3. За способомзапитуневідомогорозрізняютьуточнюючі йзаповнюючізапитання.Уточнюючізапитання (чи «чи» -запитання)направлені навиявленняістинностівиражених у яких думок. У всіхцихзапитанняхприсутня «чи»частка, включено дословосполуки «чивірно», «чи дійсно», «читреба» й так далі.Наприклад, «Чивірно, що Семеновуспішнозахистивдипломну роботу?», «Чи дійсно вМоскві понаджителів,чим вПарижі?», «Чивірно, щоякщовін складі усііспити на «>відмінно», тоотримаєпідвищенустипендію?» йін.Заповнюючізапитання (чи «до» -запитання)призначені длявиявлення новихвластивостей вдосліджуваногооб'єкту, дляздобуттяновоїінформації.Граматичнаознака -питальне слово типу «>Хто?», «Коли?», «>Чому?», «Колі?», «Де?» й томуподібнеНаприклад, «якукластидоговір нанаданняброкерськихпослуг?», «Колі було бздійсненоцейдорожньо-транспортнийвипадок?», «Колиозначає слово «спонсор»?» йін.Слід матір наувазі, щопитальнізайменники йговір незавждивірнопередаютьвихіднийсенсзапитання, точно й однозначновстановлюючикордониобласті йогоневідомої. Аце, як правило, негативнопозначається на йогорозумінні.Візьмемо,наприклад,запитання «>Якімістарозташовані наВолзі?».Така постановкаможепередбачати абсолютнорізніобластіневідомого:крупніміста;красивіміста;міста центрального й обласногопідпорядкування;Нижній Новгород, Казань,Ульяновськ, Самара йіншіміста й так далі Тому тієї,хто ставитизаповнюючезапитання,завждимає бутиготовий -відповідно довимог адресата - до йогокорекції.

4. Покількостіможливих нимивідповідейзапитаннябуваютьвідкриті йзакриті.Відкритезапитання -цезапитання, на якуіснуєневизначенабезлічвідповідей.Закритимназиваєтьсязапитання, на якуєкінцева,частішевсьогодосить обмеженакількістьвідповідей.Цізапитання широковикористовуються всудовій йслідчійпрактиці, всоціологічнихдослідженнях.Всізапитаннящодо їхнілогічноїструктури йролі можнапіднести до двохвидів. перший вид —цезапитання, щоуточнюють, чизакритізапитання, котріспрямовані наз'ясуванняістинності чихибностівисловленого у якихсудження.Граматичноюознакоюзакритихзапитаньєнаявність уреченнічастки «чи»: «Чи правильно, що...?»

Ос-кільки взапитанні цого виду ужеміститьсясудження, якуцікавить, топошуквідповідізавждиобмеженийдвома альтернативами: «так» чи «ані».

>Вониведуть доствореннянапруженоїатмосфери вбесіді,оскількирізкозвужують «>простір для маневру» успівбесідника.Такізапитання можназастосувати увідповідальності ізчітковизначеноюметою.Цізапитанняспрямовують думиспівбесідника в одному,встановленому нами напрямі, йнаділенібезпосередньо наприйняттярішення.

>Закритізапитаннямаютьзначнийвплив й доброзаміняють усіконстатації йствердження. У цьомупланінайбільшвражаючими з такзванідвійнізакритізапитання,наприклад: «Числідпризначити нашузустріч уже нацейтиждень чиперенесемоїї нанаступний?»Така формазапитанняпропонуєспівбесіднику йтретюможливість —довгувідстрочку.

Упостановціподібнихзапитанькриєтьсянебезпека, що успівбесідникаскладаєтьсявраження,мовби йогодопитують, центрнавантаженнябесідизміщується у наше бік, аспівбесідник не масможливостівисловлюватирозширену думку.

>Закритізапитаннярекомендуєтьсязадавати не тоді, коли нампотрібноотриматиінформацію, а лише в тихийвипадках, колихочемоприскоритиотриманнязгоди чипідтвердженняранішедосягнутоїдомовленості (>наприклад: «Чизгодні Ві, що ...?».

>Відкритізапитанняспрямовані наз'ясування новихвластивостей йякостейпредметів таявищ, котріцікавлятьслухачів.Граматичнаознака такихзапитаньміститься внаявності вонизапитальнихслів:хто, що, де, коли, якіт.ін.

Націзапитаннянеможливовідповісти «так» чи «ані», смердотіпотребуютьпояснення.Вонимістять слова «що», «>хто», «як», «стільки», «>чому».Приклади такихзапитань:

«Яка Ваша думкаподаномупитанню?»;

«>Яким чином Віприйшли до такоговисновку?»;

>Чому Вівважаєте, що ...?».

Задопомогою такоготинузапитань мивступаємо врізновиддіалога — монологу й, таким чином, позначкапередачіінформаціїреалізується болеевільно, надзакритихпитаннях,оскільки ми дали нашомуспівбесідникуможливістьманеврування йпідготували дорозширеноговиступу.

Уційситуації мивтрачаємоініціативу, атакожпослідовністьрозвитку тими,бобесідаможеповернути в конструктивне руслоінтересів й проблемспівбесідника.Небезпекаполягаєтакож у бо можнавзагалівтратити контроль над ходомбесіди.

5. Повідношенню допізнавальної метизапитанняможуть бутипідрозділені навузлові інавідні.Запитанняєвузловим,якщовірнавідповідь нанього служитибезпосередньодосягненню мети.Запитанняєнавідним,якщовірнавідповідьякимсь чиномготує чинаближаєлюдину дорозуміннявузловогозапитання, яку, як правило,виявляєтьсязалежним відосвітленнянавіднихпитань. Вочевидь, щочіткого кордонуміжвузловими йнавіднимизапитаннями неіснує.

6. Поправильності постановкизапитанняділяться накоректні інекоректні.Коректне (відлатів.correctus -ввічливий,тактовний,чемний)запитання -цезапитання,передумовоюякогоєдійсне йнесуперечливезнання.Некоректнезапитаннязасноване напередумовіпомилкової читакої, щосуперечитьдумці чидумкам,сенсякої невизначений.Розрізняють двавидилогічнонекоректнихзапитань:тривіальнонекоректні йнетривіальнонекоректні (відлатів.trivialis -побитий,вульгарний,позбавленийсвіжості йоригінальності).Запитанняєтривіальнонекоректним, чибезглуздим,якщо воно тавиражаєтьсяпропозиціями, щомістятьнеясні (>невизначені) слова числовосполуки.Прикладомможеслужитинаступнезапитання: «Чиприводятькритичнеметафізированняабстракціями йдискредитаціятенденції церебральногосуб'єктивізму доігноруваннясистемипарадоксальнихілюзій?». Упроцесіспілкуванняможутьвиникатиситуації, колизадаютьсязапитання, щовзагалі-тоєкоректними, але йсприймаються яктривіальнонекоректними через ті, у їхньогоформулюванняхмістятьсявиразиневідоміданим особам чиданійаудиторії чи що неправильнорозуміються. Такихвипадкахпотрібно чипояснитиневідомі читакі, що неправильнорозуміютьсявирази, чизамінитивідомими.Запитанняназиваєтьсянетривіальнонекоректним,якщо йогопередумовоюєпомилковетвердження. Натакезапитання не можнадатидійсноївідповіді.Наприклад,розповідають, щоанглійський король Карл II (XVIIстоліття) поставивши вКоролівськомусуспільствітакезапитання: «>Чому мертвариба незбільшує, а живазбільшує вагисудини із водою?». Це було бпровокаційнезапитання.Вінсвідомоґрунтувався напомилковійпередумові йпередбачавзгоду із тім, що мертвариба незбільшує, а живазбільшує вагисудини із водою.Якщо восновіпоставленогозапитаннялежитьпростенезнання базису, щозапитує пропомилковість, тозапитання простонекоректне.Якщо ж тієї, щозапитуєзнає пропомилковість базисузапитання й ставитизапитання ізметоюпровокації,заплутуючи свогоопонента, тотакезапитанняназиваютьпровокаційним, а його постановкаєсофістичнийприйом. Задопомогоюпровокаційнихзапитаньінколиставлять вскрутнеположеннялогічно непідготовлених людей. Так було входідискусії прогуманізаціюкримінальнихпокарань противникамвідмінистратизадавалисязапитання: «Ві заневідворотністьпокарань чи за їхньогопосилювання?», «Віособисто тепер, тутготові привести увиконаннясмертнийвирок?». Націзапитання не було ботримановідповідей. Натакізапитання?Відповідаючи на першезапитання,потрібновідзначити, щозапитанняєнекоректним,провокаційним,оскільки йогопередумова «Чоловік виненвиступати чи заневідворотністьпокарання, чи запосилюванняпокарання»єпомилковимтвердженням.Потімдоцільнозапропонуватипоправитизапитання - «розбити» його на двазапитання: «Ві заневідворотністьпокарання чипротиневідворотності?», «Ві запом'якшенняпокарання чи запосилювання, чи свої,щоб облишити заходьпокарання, щодіють?». Привідповіді на одномузапитанняпотрібносказати, що воно татакожєпровокаційним, йвказатипередумову: «>Якщо людина невиключаєстрати яквищоїмірипокарання, товінмає бутиготовий привеститакийвирок увиконання убудь-який година забудь-якомумісці».Цяпередумоваєпомилковою.

Ос-кількибудь-якезапитанняспирається назнання, що уженабуті, тозалежно від правильного чи неправильноговикористання цогопочаткового базисуслідвідрізнятикоректнізапитання віднекоректних.

>Дзеркальнезапитання.Щоброзширити рамки й забезпечитибезперервністьвідкритогодіалогу, можнавикористовуватидзеркальнезапитання.Вонополягає вповторенні іззапитальноюінтонацієючастиниствердження, що лише що було бвиголошеноспівбесідником,щобпримусити йогопобачитисвоєствердження ізіншого боці йпродовжити своюрозповідь.

>Дзеркальнезапитаннядозволяєстворювати вбесідіновіелементи, щонадаютьдіалогудостеменнийсенс, невступаючи впротиріччязіспівбесідником. Цедаєкращірезультати, ніж круговоротпитань «>чому?», котрізазвичайвикликаютьзахисніреакції,пошукинадуманоїпричинності,чередуванняобвинувачень йсамовиправдовувань й врезультатіпризводять доконфлікту.

>Риторичнізапитання. Цезапитання,відповідь на котрі очевидна для всіхприсутніх.Їх позначка —активізуватиаудиторію,вказати наневирішеніпроблеми чи забезпечитипідтримкунашоїпозиції із боціучасниківбесіди шляхоммовчазноїзгоди.

>Важливоформулюватизапитання таким чином,щоб смердоті звучалистисло й булизрозуміліприсутнім. Апритаманневеликійаудиторіїмовчання й якщоозначатисхваленнянашої точкизору. Алі при цьомуслід бутидужеобережним,бо можнавдатися дозвичайноїдемагогії, аінодіпотрапити всмішнеположення, якцесталося на одномузібранні селян.Ораторпропонував повторно зверни одного членаправління,підкреслюючи йогопрацелюбністьзапитанням: «>Хтовзагаліможе тепер, вційскладнійситуації,порівнятися із ним?». Зостаннього рядухтосьвипалин: «>Кінь!»

>Переломнізапитання.Вонипідтримуютьбесіду вчітковстановленому напрямі чи жпіднімаютьцілий комплекс нових проблем.Якщоспівбесідниккоректно йзмістовновідповідає натакізапитання, товідповідізазвичайдозволяютьвиявитислабкімісця йогопозиції.Наведемоприклади: «як Віуявляєтесобі ...? , «як Вівважаєте, чипотрібно радикальноміняти... ?, «як на самом деле у Вас справа із ...?».Подібнізапитаннязадаються в тихийвипадках, коли ми ужеотрималидоситьінформації ізоднієїпроблеми йхочемопереключитися наіншу чи ж коли мивідчулиопірспівбесідника йнамагаємосяобійтиважкімісця.Небезпека вцихситуаціяхполягає впорушеннірівновагиміж ними й нашимиспівбесідниками. Принаполегливомувикористанні такихзапитаньспівбесідникможепідвести їхнього дозакритихвідповідей «так» чи «ані». Цесуттєвознизитьнашішанси наотриманняінформації.

>Запитання дляобмірковування.Вониспонукаютьспівбесідникарозмірковувати,ретельноаналізувати йкоментувати ті, що було б складно.Прикладамиєтакізапитання: «Чи правильно язрозумів Вашаповідомлення про ті, що ...?», «Чивважаєте Ві, що...?».

Метацихзапитань —створити атмосферувзаєморозуміння,це частодозволяєдосягнутипроміжнихрезультатів.

>Послідовністьвикористаннязапитань.

Для Першогоетапу, наякомупіднімаютьсяновіпроблеми,характернівідповіді «так — ані». Нанаступномустані, колирозширюютьсякордони сферпередачіінформації й проводитисязбірфактів йобмін думками,слідзадаватипереважновідкриті йдзеркальнізапитання.

>Післяетапупередачіінформаціїнаступаєетапзакріплення йперевіркиотриманоїінформації, наякомупереважаютьриторичнізапитання йзапитання наобмірковування. Інаприкінці,відмітившиновуспрямованістьінформації, микористуємосяпереломнимизапитаннями.

>Чого мидомагаємося такимипитаннями? Убудь-якомувипадку мисуттєвознижуємонебезпеку «>бесіди-сварки». Бобудь-якествердження чиконстатація, особливо непідкріпленеочевидними фактами,викликають успівбесідника протест, духпротиріччя йконтраргументи увідкритій чизакритій (>внутрішній)формі.Якщо ж мимодифікуємоїм формузапитання, тім самим взначномуступені їхніпом'якшуючи, тоспівбесідник йсприйме їхньоголегше,інодінавіть як свою особисту думку (>завдякириторичнимпитанням йзапитанням наобмірковування).

Передачаінформації йпідготовка доаргументуванняпроходятьвільніше,легше,оскількиспівбесідникстає болеевідкритим йпоказує своїслабкімісця доти, як мипідготувалиаргументи, щовраховують йогоцілі йпобажання.

Зрозумілозрозуміло, щозастосуваннятехнікиопитуванняможливо тоді, коли нампотрібноотримати відспівбесідникапрофесійнуінформацію й коли наша позначкаполягає до того,щобкращепізнати йзрозуміти його.

>Окрім того, задопомогоюзапитань ми максимальноактивізуємоспівбесідника,надаємойомуможливістьсамоутвердитися,чимполегшуємовирішеннясвоєїзадачі.

Для чогонеобхідноаналізуватизапитанняопонента?Насамперед,цепотрібно у тому,щобвиявитикоректні йнекоректнізапитання. Іякщотрапляютьсянекоректнізапитання,слідпоказати їхнібезпідставність йпопроситиопонентауточнити чизняти їхнього.Якщо оратормає усвоємурозпорядженнідостатньопідстав, котрідозволяютьвважати, щоопонентнавмисновдається донекоректногозапитання, тоданомувипадку й лише зацих умів його можнакваліфікувати якпровокаційне.

«>Задайдурнезапитання, йтиотримаєшдурнувідповідь».Такийвизначальнийвпливзапитання на характервідповідівідомий іздавніхпір.Під годину одногозісвоїхпоходів ОлександрМакедонськийузяв в сповнений десятьіндійськихфілософів.Вони буливідомі своїмуміннямдотепно йлаконічновідповідати напоставленізапитання. Олександрвирішиввипробуватиполонених,поставившиїмважкізапитання.П'ятого порахункувінзапитав: «Колираніше -ніч чи день?».Філософвідповів: «Деньранішепринаймні на день», - але йпобачивши, що Олександр недужезадоволений такоювідповіддю,додав, що не проти того, щомудрованізапитаннямаютьнастільки жмудрованівідповіді.Пізнішецю ж думку повторившинімецькийфілософ І. Кант. «>Умінняставитирозумнізапитання, -дотепновідмітиввін, -є ужеважлива йнеобхіднаознакарозуму йпрозорливості.Якщозапитаннясаме пособі немаєсенсу йвимагаєдаремнихвідповідей, то,окрімсорому у тому, щозапитує,вінмаєінколи тієїнедолік, щоспонукаєнеобережного слухача добезглуздихвідповідей йстворюєсмішневидовище: один (повираженню стародавніх) цападоїть, аіншийтримає под ним решето».

Вісьчому припостановцізапитаньсліддотримуватинаступні правила:

1.Запитанняставитинеобхіднокоректно.Вонимають бути правильносформульовані заформою йзмістом.Провокаційні йневизначенізапитаннянедопустимі.

2.Відповідно дозапитанняслідпередбачитиальтернативністьвідповіді («та чи ані») науточнюючізапитання.Наприклад, назапитання: «Чивизнає Петров собівинним впред'явленомуйомузвинуваченні?» можнадатидвіальтернативнихвідповіді: «Так,визнає» чи «Ні, невизнає».

3.Запитанняформулюється коротко й ясно.Довгі,заплутанізапитанняутрудняють їхнірозуміння йвідповідь ними.

4.Запитаннямає бути вибачимо.Якщозапитанняскладне, то йогокраще розбити надекількапростих.Наприклад, чи «>БулибратиІван йКостянтинАксаковивидавцями газети «День»?». Цескладнезапитанняслід розбити на двапростих,оскількивідповіді будутьрізними - «так», «ані». Цепов'язано із тім, щоІван Аксаков буввидавцем газета «День», аКостянтин - ані,він бувлише авторомбагаточисельних статей вній.

5. Ускладнихрозділовихзапитанняхнеобхіднеперерахування всіх альтернатив.Наприклад, «Доякоговигляду суду постадіїрозглядусправвідноситься даний суд:першій чикасаційнійінстанції?». Невказанатретя альтернатива - суднаглядовоїінстанції.

6. Приформулюваннізапитаньслідвідрізняти їхньогозвичайну постановку відриторичної.Риторичнізапитання, яквідомо,є думками,оскільки у якихміститьсятвердження чизаперечення;звичайні жзапитання думками неє.Поважнопам'ятати, щолише правильнопоставленезапитанняздатневиконати своїфункції як внауковомупізнанні, то й вдискусії, й увченні.Наприклад, одним ізнайбільшпоширенихметодівдослідженнярізних проблемсуспільного життяєопит. Метаопитуполягає вздобуттіінформації прооб'єктивні йсуб'єктивні (думи,настрої,інтереси й т. п.)факти зслівопитуваних.Багатоправовіпроблемивзагалі не можнавивчати, неудаючись доопиту:громадська думка пронормикримінального права, престижправоохороннихорганів, правовасвідомість,ефективністьправовоїпропаганди й томуподібне.Головне в цьомуметоді -формулюваннязапитань.

Уосновізагальнихвимог, щопред'являються доформулюваннязапитань, лежатирозглянутіформально-логічні правила їхнього постановки.По-перше,запитаннямає бутиконкретним, коротким,зрозумілим, вибачимо поконструкції.По-друге,запитанняповинневказувати годину,місце й контекст, котрінеобхідновраховувати привідповіді.По-третє, взапитанні неслідвживати слова ізподвійним й более зазначення.По-четверте,контрольнізапитання неповинніслідувативідразу заосновними.По-п'яте,запитанняповинневказувати на усіможливіальтернатививідповідей (>позитивні,негативнівибори).По-шосте, принеобхідностіконкретизаціївідповіді взапитанні можна запровадитикороткупередмову.По-сьоме,формулюваннязапитання й йогосенсповиннівраховуватиособистийперсональнийдосвідопитуваних втійобласті, на якої спрямованезапитання. Повосьме, не можнаспочаткуставитиважкі читурбуючиопитуваногозапитання.

>Відповідь -це думка,викликаназапитанням.Основнимифункціямивідповідіє:

а)зменшенняневизначеності,закладеної взапитанні, чи

б)вказівка нанеправильну постановкузапитання.

При цьомуодне й ті жзапитанняможе матір багаторізнихвідповідей, нерівнозначних посвоїхлогіко-інформаційних характеристиках.Звідсирозрізняютьнаступнівидивідповідей.

1. Пообластіпошукувідповідіділяться напрямі йнепрямі.Прямоюназиваєтьсявідповідь, Якаберетьсябезпосередньо ізобластіпошукувідповідей, бездодатковихвідомостей чиміркувань.Непрямавідповідьбереться ізширшоїобласті, ніж областьпошукувідповідей, вонапов'язана ізпрямоювідповіддюдеякимлогічнимвідношенням поістинності.Наприклад, назапитання «Чискоював громадянинКузин данийзлочин?» можнавідповісти: «У тому годину, коли було бздійсненозлочин, громадянинКузин разомзісвоєюсім'єю

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація