Реферати українською » Философия » Суспільна свідомість. Особливості філософії Ніцше. Філософія в культурі Київської Русі


Реферат Суспільна свідомість. Особливості філософії Ніцше. Філософія в культурі Київської Русі

>Міністерствоосвіти й науки України

>ЧеркаськийДержавнийТехнологічнийУніверситет

Кафедрафілософії

>Контрольна робота

іздисципліни:

"Філософія"

>Перевірила:Кулєшов О.В.

>Виконала:студ.2-курсу,Гр.ЗФ-801

>зкн № 07197

>БенційВалеріяМиколаївна

>Черкаси, 2009


План

>Вступ

1. Структурасуспільноїсвідомості

2. Філософія життя Ф.Ніцше

3.Філософські ідеї вкультуріКиївськоїРусі

>Висновки

Списоклітератури


>Вступ

>Суспільнасвідомість -часткасуспільногобуття, а самебуттяєсуспільним,оскільки вньомуфункціонуєсуспільнасвідомість.Суспільнасвідомість незводиться допростоїсумисвідомостейіндивідуальних, авключає лишесуспільнозначущі,типові,усталенідуховніутворення.Суспільнасвідомістьмаєскладну,розгалужену структуру.Будь-яканаціональна культура, як йісторіялюдства,має йнегативнийдосвід,негативністереотипижиттєдіяльності, щосліддолати, а чи незберігати.

>Духовне життянесумісне ізбудь-якимнасильством.

УосновіфілософіїНіцшезнаходяться не воля до життя, а воля до влади.Вінприбічниксильнихособистостей, таких, як герой його книжки " Такказав Заратустра".ПрийняторахуватиНіцшенігілістом,тобтолюдиною, Яказаперечує усі ціності, щовстоялись, й непропонує новихпрогресивнихцінностей.Ніцшевоюєпротиідеалівхристиянства,моралі, науки. Аліпідтримує мораль йрелігіюінстинкту.

>Народна культура,християнство таантичністьвпливали наформуванняфілософської думиКиївськоїРусі. ">Державність Києва, - як писавши Українськийвчений,професорАльбертськогоуніверситету (США)ІванЛисяк-Рудницький (1919 - 1984), - носила насобівиразну печатку духусвободи.Цьомусприялитакічинники:суспільний лад, що йогохарактеризувалидоговірнівідносини;пошанування прав йгідностііндивідуума;обмеженнямонархічної влади князябоярською радою інароднимвічем;самоуправне життяміських громад;територіальнадецентралізація наквазі-федеративнийкшталт".Усеце давалопростір дляпевноїполіфонії думок,виявуінтелектуальних сил,здатностейрозуму, без чогонеможливийрозвитокфілософії.


1. Структурасуспільноїсвідомості

>Суспільнасвідомість -це неемпіричноіснуючепоняття, асамостійнедуховнеутворення,філософськакатегорія, щопозначаєфундаментальнуособливістьсоціальнихсуб'єктіввідображатисоціальну таприроднудійсність привизначальномувпливісуспільногобуття, асуспільнебуття -цереальний процес життя людей.Суспільнасвідомість тасуспільнебуття -найбільшзагальнікатегорії, котрівикористовують у тому, щоєпереважновизначальним, а що таким, якувизначається всуспільномужитті, зацими межами їхньогопротиставлення немаєзмісту.Ідеальні,духовнікомпонентиневідривновплетеш,пронизуютьсуспільне життя.Суспільнасвідомість -часткасуспільногобуття, а самебуттяєсуспільним,оскільки вньомуфункціонуєсуспільнасвідомість.Суспільнасвідомість - не порожняабстракція.Суспільнасвідомість -сукупністьідеальнихобразів - зрозуміти,ідей,поглядів,уявлень,почуття,переживань,настроїв, щовиникають упроцесівідображеннясоціальнимсуб'єктомдовколишнього світу,зокрема йсамоїсуспільноїсвідомості.Суспільнасвідомість незводиться допростоїсумисвідомостейіндивідуальних, авключає лишесуспільнозначущі,типові,усталенідуховніутворення.Суб'єктомсуспільноїсвідомостівиступають сус-пільство,соціальнаспільність (>соціальна група,клас,нація) чиокрема людина, але й не якіндивідуальність, а якпредставникпевноїсоціальноїспільності.Суспільнебуттяврешті-рештвизначаєсуспільнусвідомість.Які бкритичнізауваження невисловлювались ізсуспільноїсвідомості, не можназаперечувати, щосуспільнасвідомість -часткатієїреальності, якої вонавідображує й ужецимобумовлена нею.Крім того,джереломпоходженняідей,поглядів,емоцій,настроїввиступаєсуспільна практика.Погляди,теорії, ідеї, щозаперечуютьсяпрактикою,витискуються зсферисуспільноїсвідомості.Рівеньрозвитку практикивизначає йглибинупроникнення удійсність.Людина, колизалучається досуспільногобуття,засвоюєпевнірозумовіформи,поняття, систему знань,певнийспосіб та 5 -засібмислення йвідчування. Алісуспільнасвідомістьмає йпевнусамостійністьстосовно досуспільногобуття,суспільнасвідомістьможевипереджувати чивідставати відбуття впроцесівласногорозвитку. Цевідбувається босуспільнійсвідомостівластивабезперервність таспадкоємність урозвитку. Черезтрадиції,звичаї,звички,настрої,суспільну думку, через науку таідеологіюсуспільнасвідомістьздійснюєзворотнийвплив насуспільнебуття,спрямовує його за одним ізможливихшляхіврозвитку,прискорює чигальмує його. Рольсуспільноїсвідомості особливозростає вепохипереломні,перехідні, коли умежахсуспільногобуття лишепочинаютьформуватисядальшітенденціїрозвитку.Суспільнасвідомістьмаєскладну,розгалужену структуру.Поділяютьсяїїбагатограннірівні,форми.По-перше, із точкизоруносія,суб'єктаподіляютьіндивідуальне,групове (>класове,національне таін.),суспільне,загальнолюдське.По-друге, із точкизоруконкретно-історичногопідходу -міфологічна,релігійна,філософська; заепохами -антична,середньовічна тощо.По-третє,виходячи ізрізних формдіяльності, упроцесі яківиробляється, чи сфердіяльності, умежах якіскладається -екологічна,економічна, правова,політична, моральна,естетична,релігійна,філософська,наукова.По-четверте, зарівнем таглибиноюпроникнення удійсність -буденна. татеоретична.Буденнасвідомістьмаєформи:емпіричнусвідомість (>складається упроцесіпізнання) йсуспільнупсихологію (>формується уходіоціночноговідображеннядійсності).Теоретичнасвідомістьмаєвідповідноформи: наука тасуспільнаідеологія.Суспільнапсихологіятакожмаєскладну структуру -психічний склад, доякогоналежитьсоціальний характер,соціальнізвички.Звичаї тапсихічністани:соціальнінастрої,відчуття,розумонастрої.Усіформи тавидисуспільноїсвідомостімаютьвеличезнезначення у духовному тасуспільномужитті.Інша частка уідеології.Якщоще внедавньомуминуломуїї рольгіпертрофувалась, тосучаснихумовах явнонедооцінюється.Ідеологія -це

>6-системапоглядів,ідей,теорій,принципів, щовідображаютьсуспільнебуттякрізь призмуінтересів,ідеалів, метисоціальних груп,класів,нації,суспільства.Безумовнозгубне для духовного життялюдини тасуспільстваустремлінняпідмінитиідеологієюусііншіформисуспільноїсвідомості чибезумовнопідкорити їхніїй. Алі неменшзгубноустремліннявзагалівідмовитись відідеології всуспільномужитті.Ідеологіяслугуєсвоєрідниммеханізмомприведенняідей вдію,активізації людей.Відмова від такогомеханізмуперешкоджає нормальномусуспільномурозвитку,консолідаціїзусиль людей.Недостатньовиробитиефективнупрограмувиходусуспільства ізкризи,потрібно,щоб вонвідбивалареальніінтересисоціальнихсуб'єктів,оволоділарозумом людей.

>Духовне життялюдинийде наіндивідуальному,суспільному тазагальнолюдськомурівнях.Індивідуальнедуховне життяпов'язане ізглибиннимусвідомленням свогобуття, йогозмісту, мети,вищого блага,виробленням тареалізацією свідомішого татворчогоставлення до світу (>внутрішнього тазовнішнього).Духовне життясуспільства -цетворчетворення,збереження тазасвоєннядуховнихцінностей тазмісту.Духовністьєосновоположним принципомсамобудови таіснування особини,суспільства.Фундаментальність духуозначає не ті, щооб'єктивні,матеріальні,зокрема,економічні,факторимаютьдругоряднезначення, інші ж, щоусі проявисоціального -суспільного таіндивідуального життямаютьвизначенідуховнівиміри, що інадаютьїм,власне,людський характер.Безумовно,значеннядуховнихфакторів урізних сферахсуспільного життя нарізнихетапахсуспільно-історичногорозвиткувідрізняється. Алі вперехідніепохи, колийдепошук новихдуховнихпідвалин таджерелбуття,необхідністьвиявлення,усвідомлення тарозвиткудуховнихвимірівлюдського життямаєпершоряднезначення.Виникнення тазагостренняглобальних проблем,суперечностіміжрозвиткомдуховної культури тасучасноюцивілізацієювказують нанеспроможністьдуховнихорієнтирівлюдини -ціннісних,пізнавальних,діяльнісних, щосклались тапанували протягомбагатьохстоліть.Стаєочевидним, що людинановоєвропейського типу, ізїїраціоналізово-експансіоністським татехнократично-речовиннимсвітоглядом тасвітовідносинами,взагалі нездатнавирішити завісься тієї комплексглобальних проблем, котрі і сама й породила.Звідси інеобхідністьдокоріннихзмін уцивілізаційних засадахсуспільногобуття,пошук новихпідвалинсуспільногорозвитку,оновленнядуховності. Звтратоюуніверсальноїсистемицінностей,їїтрадиційнихзагальнозначимихпідвалинвідбуваєтьсяпоступовевитісненняофіційновизнаних,усвідомленихцінностейзісфери реальногосуспільного таіндивідуальногобуття.Постає проблемавідродженнядуховності,тобтовідновленняактуальноїрекомендованоїуніверсальноїсистемицінностей усвідомості тажиттєдіяльностілюдини,соціуму. Проблемавідродження таоновленнядуховностінерозривнопов'язана ізвідновленням не лишеактуальностіуніверсальних,загальнолюдськихцінностей, але й інаціональних. Бо світлоцінностейє й вкультурі.Саме внаціональнійкультуріуніверсальні ціностінабуваютьконкретніформиіснування.Звідси інерозривнийвзаємозв'язокпроцесівнаціонального та духовноговідродження, їхньоговзаємодоповнення тавзаємозбагачення.Процеснаціональноговідродженнядаєдодатковіджерела длярозквітудуховної культури, про щосвідчатьусіетапиукраїнського культурноговідродження.

2. Філософія життя Ф.Ніцше

>ФрідріхНіцше понад відіншихфілософівконцентрувався напсихологіїлюдини. БофілософіяНіцше буввикористана йрозвинутапізнішебагатьма психологами,наприклад, З.Фройдом.Якщо жрозглянутифілософіюНіцше через призмурозуміннялюдськогощастя, то можнавідкритиновий йцікавий аспектрозуміннялюдськогощастя. Коли ми тепер йзробимо.

>Всімвідомо, щоНіцшекритикувавхристиянство йпрославлявлюдськийідеал,якийвінбачив уформі “>надлюдини” (>ubermensch).Можевидатисяпротиріччям ті, щоНіцше,ненавидячихристиянство у тій годинузахоплювався й любитипостать самогоІсуса Христа. У йогокнижці “Такказав Заратустра” подЗаратустроюНіцшезмалювавскладнузбірнупостатьлюдини, котра мала характеристики йознакиІсуса Христа, Сократа,Заратустри й самогоНіцше. Христос й Сократ не написали самані слова, їхнівчення йдуть сьогодні зписаньінших -вчення Христа передали йогоапостоли, авчення Сократа передавши Платонсвоїмидіалогами.Читаємо - “Меніпотрібніживісупутники, щопідуть за мноюсвоєюохотою -підутьтуди,куди ясхочу" -хібаце не шлях Христа із апостолами? Заратустрапочинає своюдуховну діяльність за 30 я років, котрі Христос.Обидва маліперіодпідготовки досвоєїдуховноїмісії - Заратустрамав медітації впечері,подібно тому, як Христос впустині.Багато із того, щовчить Заратустра вкнизінагадує за стилем йзміступритчі Христа,деяківисловиємайжедослівними. ЗнаписаногоНіцшестаєочевидним, щопостать Христа бувйомублизька йприємна.

>Глибиннаскладність й “>протиріччя"світобаченняНіцшевиходить із йогобачення життя інакшим, якупроповідуєцерква, а таким, деживуть йвиживаютьКРАЩІ.Цейпогляд ідетакожпротидарвінізму, згідно ізякимвиживаютьагресивніші, болеепристосовані. Ні,кажеНіцше, влюдськомусередовищіце негаразд, влюдськомусередовищіВИЖИВАЮТЬКРАЩІ - тих, когоНіцшеназиваєнадлюдьми. На тому годину тамє йГІРШІ, котрізникнуть,підуть унебуття. ЇхНіцшетакожмає слово - “>остання-людина" чи “>під-людина”, Яка ізплином годинипіде “вниз" (>untergehen),тобтовимре. Цевченняперекликається,знову-таки, ізХристовимвченням про світлоВищий йНижчий, депершийєвищимрівнемсвідомості - царствомБожим,якогодосягне тієї,хто стані, як Христос. Анижчий світло - для тихий,хтоще неготовийвирости духовно дорівня Христа йпотребує понад години.Церква із цоговчення Христазробилазовсіміншерозуміння,впровадивши страх пекла для тихий,хто неслідує правиламцерковноїповедінки. Таким чином,церкваспотворилавчення Христа, вякомуйшлося про шляхлюдськоїдосконалості йрістсвідомості.

>Ніцшевважав, що людинамає жититрадицією йзайматисяземнимисправами. У “>Заратустрі"вінказав: “>надлюдина -це сутьземлі”, “>найжахливішийзлочин -хулити землю”.Вінрозповідає про триетапиперетвореннясуті духулюдини від “верблюда" до “леви" й до “>дитини”.Людинапочинаєсвій шлях, як верблюд -цеетапзасвоєннятрадиції, вушко духовногорозвитку,накопичення “>тягаря життя”.Підтиском життя людинаперетворюється в леви,якиймовить: “Я дуже хочу”. Духпочинає бажати,розуміти йвідрізняти правду відбрехні, добро від зла. Лев переходити вдитину,бо “>ценевинність й забуття,новий вухо,гра, колесо, що крутитися саме собою”.Людинастаєздатноюнаправитибезпосередньо, як торобитьдитина, все своєенергію у собі, наексперимент життя.

ФілософіяНіцше нерозвиваєтьсякласичним шляхом черезпоступовілогічнівикладки, аєскорішеемоційнимлітературнимтвором, деб’єтьсягеніальна думка йсерце автора.ЗрозумітифілософіюНіцше можна лише черезрозуміння самого автора яклюдини, ізусієюскладністюперсональнихпоглядів, котріпоступововиростають вчітку системупринципіввеличіЛюдини якЛюдини.ТакийрозглядНіцшепотребує детальноговивчення йаналізу йогоробіт.ЧомуНіцшекритикувавхристиянство? Бовінвбачав в цьомувченні, якувінвважав неХристовим, аПавловим,антилюдські,рабськіелементи.Ніцшевідкидавконцепціюгріха й страху, котрієосновоюхристиянськоївіри, якдужешкідливі длялюдини й длялюдства вцілому.Візьмемо, для приклада,християнські “>сімсмертнихгріхів” йзадумаємося,чомуці “>гріхи”єшкідливимилюдині.Перерахуємо їхнього -гординя,жадність,заздрість,злість,похотливість,ненажерливість,лінь.

>Ніцшезапитує: “Коли вцихлюдських характеристикахє такого поганого, що їхньогопотрібноповністювідкинути”?Ніцшевважає, що усіці характеристикиєнормальнимилюдськимиемоціями, котрі вдеякихобставинах можназасуджувати, але й вбагатьохвипадках, можна лишевітати.Наприклад, Яка тоє людина, Яка немаєзлості годину від години? А що поганого вдівчині, Якамаєгординю?Заздрість Веде досамовдосконалення.Жадність Веде дозаощаджень.Похотливість йненажерливість частоє качанамиздоровихпристрастей. А що такого страшного вліні,якщо вон неєпостійною -цеєвідпочиноктіла й думи? Усіцеєлюдськіздоровіемоці,ї без якіжодна людина неможе пройти через життя.Ціемоціїпотрібнілюдині длясамовдосконалення й задлянеїшкідливими.Хіба можна їхніпорівняти ізвбивством,насильством,педофілією таіншимидіямилюдини, котріцерквачомусь не внесла до списку “>смертнихгріхів”?Церквахоче ізлюдинизробитиякогосьбовдура беземоцій йжиттєвих сил,який винен жити ізпостійнимвідчуттям страху йгріха. Це неєЖиття, якуНіцшехоче матір для собі не є тіЖиття,якиммає жити людина. У цьомурозумінні йє суть критицизму церкви йхристиянства, котріробитьНіцше. На тому годинуНіцшезахоплюєтьсяпостаттю Христа якзасновникановоївіри, яклюдининадприроднихздібностей,чистоти йвеличі характеру,силипочуттів, Яка малатворчість якосновнуціль свого життя, і котра непоступиласясвоїми принципами докінця життя.Ніцшевідкинув багатоконцепцій ізіншихфілософій якнепотрібних чиневірних.Наприклад,євідомийвислів - “Щоправдазробить тобівільним! ”, наякийНіцшекаже -нічогоподібного! У світі немаєПравди, ає лишетлумачення! У світі немаєПравди, ає лишеймовірності!Щоб статіВільнимпотрібно нешукати Правду, а статі САМИМСОБОЮ.Розглядаючи Свободу яктаку,Ніцшекаже, щобільшістьрозуміє “свободу” якзовнішнюумовуіснування.Така “свобода”, на думкуНіцше,єобмеженою й ненесецінноголюдині. Свободаєістинною лише тоді, колицеє свободатворити!Іншими словами,цемає бутивнутрішня свободасамоїлюдини, якої, щоправда,можутьобмежуватизовнішніобставини життя чи структурасоціальноїсистеми.Така (>внутрішня) свобода >можлива лише тоді, коли людина донеїздатна, колимаєвідповіднийвнутрішній станпсихіки.Людина неможе статівільною,якщо вона,скажемо,маєпсихологію раба.Людина самавибираєсвій шлях вжитті -вибираючиТВОРЧІСТЬ чи РАБСТВО. Алі людинаможевибрати “>творчість” лише тоді, коли вонєЗДАТНОЮ до творчости.Людинавибирає сама бутитієюлюдиною,якою вонахоче бути.Цейвибірєвнутрішнімпереконанням, якунесеіндивідуальналюдськасутність.Наприклад, людина самавибирає бутихристиянином йвідчувати собігрішною.Наприклад, людина самавибирає бутиУкраїнцем. Не можназаставитилюдину бутиУкраїнцем,якщо людина цого нехоче.Людинаєвідповідальною нанавкруги собі, але йнайбільше - заті,ХТОВОНАЄ. ДляНіцшежиттєвийвибірє невибір, а частка! >Ціль життя - статі тім,хтотиє.Вирощувати всобі того,хтотиє -цестратегіявсього життя,це шляхвищоїлюдини.Самореалізація вжитті -це статі тім,хтотиє.Ці абизагальні йвідомі думинабувають уНіцшеглибинногозмісту,якийпостійнодивує йзаворожуєглибиноюсвоєю думи.Направляючи свою думку навнутрішнюлюдяність йлюдськувелич,Ніцшепідноситьдужевисокосутолюдськіякості йвідкидає ізогидоюнадуманість,неприродність,рабськуідеологію,церковнемракобісся.Розглядаючи шляхсамореалізації черезтворчість,Ніцшенавітькритикує >розум,який, на його думку, недопомагаєлюдині статі тім, кім вонє.Вінкаже - “Думка приходити тоді, коли “вона" тогохоче, а чи не тоді, коли я “>її" хочу”. У цьомує сутьпервинностілюдськихемоцій надлогікоюрозуму, Яка частоєзгубною. Церозуміннявиходить зрозуміннярізниці >моралі" й “>Моралі.Перша, ізмаленькоїбукви,євнутрішньоюсуттюлюдини, кодомперсональнихцінностей,якими людинакерується всвоємужитті.Інша “Мораль”, ізвеликоїбукви,є кодомнасадженихлюдиніцінностейцерквою йіншимизовнішнімиінститутами. Тому Мораль ізвеликоїбуквиНіцшевідкидає яктаку, Якайдепротилюдськоїсуті, шкодітиїїтворчому початку.

>Перша мораль, ізмалоїбукви,єчастиноюлюдськоїсуті,єприродним кодомповедінки,який людиназасвоює черезрізнірівніцінностей й далісприймає світло черезсутностіцихжиттєвихцінностей.Ці ціності,кажеНіцше,єспецифічними длярізних культур.Відмінні культуримаютьвідмінні ціності. Таким чином,моральністьєприродноюсуттюлюдини, Яказакладаєтьсякультурнимпоходженням.Зовнішня Мораль (ізвеликоїбукви)єнасадженимицінностями, котрі неєприродними дляцієїлюдини,бо смердоті невиходять зїїкультурної спадщини, й тому Моральмає бутивідкинута. У цьомувідношенніцікавобачитипоглядНіцше надемократію.Вінвважав, щодемократіяєурівнялівкоюміж людьми й неможестворити найкращіумови для творчости.Одні вдемократіїотримують ті, щоїмтреба, але йінші - ані.Неможливостворити систему, де усі будуть матіркористь.Хтось там якщо матір шкоду, бо усі людирізні йкожномупотрібнесвоє, у шкірногосвій шляхсамореалізації.Неможливо матіруніверсальну мораль, бонашіморальні дії -підсвідомі, ми неможемо про них знаті наперед йнавітьпоручитися них. Не чудово, що людиінодіпоступають таким чином, щопотім самдивуються своїм вчинкам.Ніцшевважав, щоВеличцівілізації вїїТворчійМожливості.ТакожцікавимєставленняНіцше до години життя як доКОЛА, а чи не як допрямоїлінії без Повернення тому,чомузнову ж такивчитьхристиянськацерква. Усправжньомутворчомулюдськомужиттінеможливо жити без “>повернень” допопередніхчасів, довитоків культури,бо тоє шляхпідйому до новихвисотмайбутнього.Власне,саме життя, поНіцше,маєпостійніцикли - кола зростанню.

Назавершення можназробитивисновок із цогодуже коротенькогоекскурсу вфілософіюНіцше, що йогорозумінняЩастя -цеСАМОРЕАЛІЗАЦІЯ черезТВОРЧІСТЬ.

3.Філософські ідеї вкультуріКиївськоїРусі

>Філософські початкупраукраїнської добирозвинулися вкультуріКиївськоїРусі, держави, в кордонахякоїнаприкінці IX ст.об'єдналисьспоріднені племена,сформувавшивисокорозвинутуспільноту -українців-русичів. Умежахкиєво-руської культурифілософіявиокремлюється якспецифічний типсвітопізнання йсвіторозумінняз-поміжміфологічного йрелігійногосвітогляду,переплітаючись йспівіснуючи із ними.Їїпіднесеннюсприялитаківзаємопов'язанічинники:

1.Рівеньтогочасногосуспільногобуттяоб'єктивнопотребував для свогозростання новихсвітогляднихорієнтацій ізпріоритетомрозуму, авторитетомзагального, що могла забезпечитилишефілософія.

2. Атмосфератогочасногосуспільного життя із йогодемократичнимитрадиціямирозширювалапростір дляподальшогофілософськоговиокремлення.

3. Культуракиєво-руськогосуспільства ізширокоюмережеюмонастирів,храмів,іншихосередківосвіти. "Ми неможемосказати,який відсотокжителівкористувався тодіцимизасобами просвіти, але йбачимо, що вКиєві були люди прийшли на тієї годинуосвічені, що таміснувалолітературне тарозумове життя, ачитаннякористувалосьвисокоюповагою.

>Духовні початкупраукраїнської культури,зокремарелігіяукраїнців-русичів,запліднившисьхристиянськимицінностями, здобулиімпульс,енергію доіснування в новихісторичнихумовах.Відомо, що нарівнівсезагальних,теоретичних,абстрактних зрозуміти йуявленьязичницьківіруванняпоступалисяхристиянськимідеям, котрі, позасумнівом, булидосконалішими ізогляду потреб дня - потребвищогорівняпізнавальногопроцесу,якийпередбачавабстрагування,опосередкованість, а чи неприземлення йбезпосередність. Нарівні будьонного життяязичницькіуявленняіснували всвідомості йзвичаяхукраїнців,поєднуючись зхристиянськоювірою. Та усе ж такихристиянство,запропонувавшискладну системупошукузагального,універсального,загальнолюдського, всеблагого,надалокультурірусичів нового духовногоспрямування, а йогоабстрактно-теоретичнікатегорії,уявлення та ціностісформувалиновідуховніідеали,новесвітовідчуття йсвіторозуміння,детермінуючирозвитокінтелектуальної тафілософської думи.Ця думка,ввібравши у собітрадиціївітчизняної,світової культури,зокремаантичної тавізантійської,значнорозвинувшись,виробилавласний стиль,сформувала засади, котрівизначаютьспецифіку українськоїфілософської думивпродовжстоліть.

>суспільнасвідомістьніцше русь

>Новийрівеньтогочасноїфілософської думиукраїнського народузасвідчуютьзбереженіписемніпам'ятки культуриКиївськоїРусі, котрірозкриваютьзміст,основніглибинні ідеї,концепції, стильфілософствування: "Слово про Закон й Благодать"ІларіонаКиївського, ">Повістьминулихліт", "Слово проІгорівпохід", "Слово"КирилаТуровського, ">ПовчанняВолодимира Мономаха", ">Моління" ДанилоЗаточника, ">Послання Клима Смолятича", ">Послання митрополита Никифора", ">ХодінняІгуменаДаниїла", ">Житіє Бориса йГліба", ">Вчення"КирикаНовгородця, ">Києво-ПечерськийПатерик" таін.

>Попри ті, щоокремі із них заформоюнагадуютьвізантійськізразки, ажніяк немаєпідставототожнювати їхні із ними. Алі ">Повістьминулихліт", "Слово проІгорівпохід" й особливо "Слово про Закон й Благодать"єнаскрізьоригінальними. Ухристиянськійлітературі їхньогоавториформувалиновусвітоглядну парадигму. перший митрополит зрусичівІларіон усвоєму ">Слові" позбавити їївласнуінтерпретацію "істини", ">благодаті", ">волі", ">світла", ">тіні" (вмежахісторичнихпоглядівсередньовіччя), а і,відійшовши відусталенихстереотипів,протиставивїмсвоєвчення прорівністьнародів,власнутеоріювсесвітньоїісторії якпоступового йрівного їхнізалучення дохристиянської культури.Істинауніверсальна,всеохопна йзавдяки цьомутотожнаБлагодаті, Яказмінюєоднобічність Закону йподібна доСонця,рівносвітить всім людям, всім ">язикам". Закон бувдосягненняміудеїв, й "Благодать дарованавсьому світу", - доводити митрополитІларіон.Виходячи замежіхристиянськогопротиставлення духу йтіла,він утверждаетпоєднанняБожогопозачасового плану зсучасністю,розкриваєповноцінністьземнихжиттєвихчинників, їхнігармонізацію ізморально-цінніснимиорієнтирами людей.Усуперечтогочаснійцерковнійтрадиції славитидохристиянське минуле,проголошуєязичницькінародисправжнімиспадкоємцямивчення Христа.Піднімаючись дофілософськихузагальнень урозв'язаннітогочаснихполітичних проблем, митрополит зпатріотичнихпозиційнаголошує, щоУкраїна-Русь своїмхрещеннямзобов'язана невпливуіншихкраїн, алише ">БожійБлагодаті". ">Усі країниблагий Бог нашпомилував й нас потребу незрікся.Зажадав йпорятував нашійрозуміння істинипривів" (>с.96). Проблематика "Слова"окреслюєосновнімотиви,навколо якіконцентруютьсядуховніінтереси,інтелектуальне життяКиївськоїРусі.

Філософіяще не малавизнаннясамостійноїформизнання, не бувсфероютеоретичногоосвоєння світу. Це далоїйзмогу, навідміну відсхоластичноїфілософіїЗахідноїЄвропи, набутизначногопоширення, статізасобомнавчання широкихкілсуспільства, що,безумовно, малопозитивнийсенс.Водночаспроявлялися йзворотніаспекти цого стану.Більшістькиєво-руськихмислителів усвоїхпринциповихпоглядах булинадміродностайними,виразнодемонструвалисередньовічнудогматичність,своєріднууніфікованістьсвіторозуміння, щоє ненайкращимтлом длярозвиткуфілософії, котразапочаткувалася зподиву (>Арістотель),міцніла усумнівах йдуховнихшуканнях,ставлячи подсумнівнавітьсамоочевидності (>Ортега-і-Гасет, Гайдеґґер).Відомо, що лишегостраполеміка середьновічноїхристиянськоїфілософії ізантичною,теоретичнізмаганнянавколопроблемиспівіснуваннявіри йрозуму далисвітові Августина Блаженного й ФомуАквінського.Щоправда,раціоналістичні ідеї,характерні длязахідногохристиянства,знаходилиприбічників й вКиївськійРусі - митрополитІларіон Київський (>поч. XII ст.),ФеодосійПечерський (>прибл.1008 - 1074),Володимир Мономах (1053-1125),КлиментійСмолятич (>невід. - после 1154), котрінамагалисьпевноюміроюпротистоятимістико-аскетичній,ірраціональнійтечії управослав'ї,реабілітуючирозумлюдини,пізнання усправіосягнення світу й йогоТворця,відстоюючигармоніювіри йрозуму. Та усе ж таки їхньогополеміка не було замежіосновоположниххристиянськихдогматів, бувобережною, не мала широкогорозголосу, несупроводжуваласьпоявою якприбічників, то йопонентів.Порушеніфілософськіпроблеми частозалишалисянерозроблєними, не маліпослідовників,тобто не проти того, щосприяєформуваннюфілософськихшкіл,течій - формбуттяфілософії.

>Синтезуючизахідну йсхіднуфілософську думку наґрунтівітчизняної культури,києво-руськімислителі надавалифілософськомупроцесуоригінальності,самобутності,створювали вмежаххристиянськихстереотипіввласнефілософськебачення світу.Звичайно,основніонтологічніпроблеми смердотірозв'язували вконтекстітогочаснихпоглядів на світло,зокрема йогоподілу наземний (>недосконалий,другорядний) йпотойбічний,небесний.Стереотипномуподілусвітів,негативнимоцінкам земногобуттякиєво-руськімислителіпротиставляли,наслідуючинеоплатоністські ідеї ">кеносису" (>сходженняпотойбічного упоцейбічне),захопленнягармонією,розмаїттям земного світу якнаслідківдіянняТворця.Природний, ">тварний" світло смердотівважалинеодмінноюумовою зв'язкулюдини й Бога, шляхом, що Веде до трансцендентного.ОсновоюбуттяВсесвітувважаличотириосновніелементи - воду,повітря, землю,вогонь (>першаматерія заАрістотелем), котріможутьіснувати як урізноманітнихкомбінаціях, то й в автономномустані (">Ізборник Святослава" 1073).ЇхтлумаченняВсесвіту якодвічноїборотьби Бога йДиявола, Добра й Злавідповідалоосновнимзасадамхристиянськогосвіторозуміння, але йнадмірнанатуралізаціяцієїборотьби надавалаїйміфологічногозабарвлення,язичницькоговідтінку.Категорії Добра й Зла маліонтологічніриси,уявлялись якреальнікосмотворчічинники, котрівизначаютьбуттяВсесвіту (">Повістьминулихліт").

>ФілософськійдумціКиївськоїРусівластивий був йдуалізмсприйняття ітлумачення години. З одного боці,домінував так званьлінійний годину - від ">створення світу" до ">кінця світу", щозамінивміфологічнуідеювічногоколообігу,поділивши годину начастини - до Христа і посленього (минуле,сучасне ймайбутнє). А ізіншого -існувало іциклічнесприйняття години,оскількидні тижня,християнські свята,закономірноповторюючись,перебували уколообігу.

>Особлива роль упізнаннівідводилася ">серцю" -своєрідному центру,місцезнаходженню думи,віри,волі талюбові,зусилля які йзабезпечували яксамопізнання ісамооцінку, то йосягненняБожої істини ("Слово про Закон й Благодать"Іларіона, ">Повчання"Володимира Мономаха). Концепціюсерця як центрупочуттів,цілісного духовного світулюдини,їїприлучення до трансцендентногонабулоподальшогорозвитку вукраїнськійфілософськійдумці, сталаїївизначальноюособливістю як ">філософіясерця" (>КирилоСтавровецький (>невід. - 1646),Григорій Сковорода (1722-1794),Памфіл Юркевич (1826-1874)).

>Людину якносіясерцякиєво-руськаправославнатрадиціярозглядалаширше відзагальноприйнятихканонівсхідногохристиянства із йогоаскетично-чернецькимспрямуванням,однобічнимвизнаннямцілковитоїгріховностілюдини,її фатальноготяжіння до зла. УсистеміфілософськихпоглядівмислителівКиївськоїРусі людина -багатомірнацілісність, щопоєднуєтіло, душу і дух, роль якірізна.Тілогріховне ідругорядне, воно талишетимчасоваоболонка й пристановищедуші;сутнісна рольналежитьДуші і духу,завдякиякимздійснюєтьсяєднаннялюдини із Богом.Людина їм "храм", вякомуприсутній Бог,посередникміж Богом й нимстворенимсвітом. Напротивагувизнаннютотальноїлюдськоїгріховностівважалось, що усі людимають самі і тих ждоброчинні задатки, котрірозвиваються,примножуються упроцесіжиттєдіяльності.Дуалізмдуші ітіла,поєднання природного й духовного влюдинірозглядалось через призмупритаманноїїйіндивідуальноїсвободи.Сутністьсвободиполягала увиборіміж шляхомспасіння (життя) черезслужіння Богу й шляхомгріха та смерти якрозплати залюдськугординю йнепокору.Орієнтиромвибору,моральнимідеалом було б життяІсуса Христа, йоговсепрощення йлюбов якзапорука світу йзлагоди таобразисвятих (>здебільшогокиєво-печерських) -посередниківміж людьми й Богом,земнимсвітом йпотойбічним (">Києво-ПечерськийПатерик").

Активнопопуляризуваласьхристиянськаідеямилосердя, котра вкиєво-руськійморалі стала принципом, щовимагав нелише милостивогоставлення доближніх, а ірозглядавмилостиню якзагальнувзаємнулюбов йповагу, якуніверсальнийзасіб,умовугармонізаціїлюдськихстосунків (">Ізборник Святослава 1076", ">Повчання"Володимира Мономаха).Заохочувались якзагальновідоміхристиянськічесноти, то йзагальнолюдськінормиспілкування,передусімшанобливеставлення добатьків, побратимство,визнанняособливоїроліжінки.Зверталасьпильнаувага наусвідомленнялюдиноюсвоєїгідності,неповторноїіндивідуальноїсутності. Тому вособливійпошані булитакічесноти, якхоробрість,відвага,сміливість,патріотизм. Танайвищимицінностямивизнавались "честь" й "слава" - засади вієрархіїскладовихтогочасноїморалі ("Слово проІгорівпохід", ">Моління" ДанилоЗаточника, ">Повчання"Володимира Мономаха). УфілософськихшуканняхчасівКиївськоїРусіважливемісцепосідали іісторіософськіпроблеми:аналізвзаємовідносинструктурнихелементівсистеми людина -церква - влада - Бог;інтерпретаціяісторіїлюдства як руху, щоздійснюється за волею Бога; минуле,сучасне ймайбутнєКиївськоїРусі уконтекстітогочаснихсуспільних проблем ("Слово про Закон й Благодать"Іларіона, "Слово проІгорівпохід", ">Повістьминулихліт", ">Києво-ПечерськийПатерик" таін.).

>Філософська думкачасівКиївськоїРусієскладнимсинкретичнимдуховнимявищем,спрямованим наглибиннеосягненняактуальних проблемлюдськогобуття,осмислення Святого Листи й світу яктворінь Бога. Це бувфілософіярелігійна (>християнська) успецифічновізантійськомуваріанті накиєво-руськомуґрунті іздомінуючоютенденцією доекзистенційно-антропологічногоспрямуванняфілософськогознання вконтексті йогодуховно-практичноговиміру.


>Висновки

>Суспільнасвідомість -часткатієїреальності, якої вонвідображує й ужецимобумовлена нею.Крім того,джереломпоходженняідей,поглядів,емоцій,настроїввиступаєсуспільна практика.Суспільнійсвідомостівластивабезперервність таспадкоємність урозвитку. Черезтрадиції,звичаї,звички,настрої,суспільну думку, через науку таідеологіюсуспільнасвідомістьздійснюєзворотнийвплив насуспільнебуття,спрямовує його за одним ізможливихшляхіврозвитку,прискорює чигальмує його. Упроцесіпереосмисленнянаціональних тазагальнолюдськихнадбаньможутьзновувідкриватись чиінакшерозкриватисьпевніграні духовногодосвіду, щовисвітлюютьтаємницібуття. Зіншого боці, в усіх із духовногодосвіду татрадиційнихцінніснихрегуляторівслід некритичновідтворити всучасному духовномужитті.Будь-яканаціональна культура, як йісторіялюдства,має йнегативнийдосвід,негативністереотипижиттєдіяльності,щосліддолати, а чи незберігати.

>Людина самавибираєсвій шлях вжитті -вибираючиТВОРЧІСТЬ чи РАБСТВО. Алі людинаможевибрати “>творчість” лише тоді, коли вонєЗДАТНОЮ до творчости.Людинавибирає сама бутитієюлюдиною,якою вонхоче бути.Цейвибірєвнутрішнімпереконанням, якунесеіндивідуальналюдськасутність.Наприклад, людина самавибирає бутихристиянином йвідчувати собігрішною.Наприклад, людина самавибирає бутиУкраїнцем. Не можназаставитилюдину бутиУкраїнцем,якщо людина цого нехоче.Людинаєвідповідальною нанавкруги собі, але йнайбільше - свої,ХТОВОНАЄ. ДляНіцшежиттєвийвибірє невибір, а частка!


Списоклітератури

1. Філософія:Підручник (Г.А.Заїченка таін.) - До., 1995

2. Філософія:Навч.посібник (>НадольнийІ.Ф. таін.) - До - , 1997

3.Канке В.А. Філософія. - М., 1996

4.Горський В.С. Історія українськоїфілософії. - До., 1996

5. Історіяфілософії України:Підручник (Тарасенко М. Ф. таін.). - До., 1994


Схожі реферати:

Навігація