Реферати українською » Философия » "Друга стати" і філософсько-соціологічній аналіз нерівності Жінок Сімоні де Бовуар


Реферат "Друга стати" і філософсько-соціологічній аналіз нерівності Жінок Сімоні де Бовуар

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Національнийтехнічнийуніверситет України

«КиївськийПолітехнічнийІнститут»

 

Факультетсоціології й права

Кафедраполітології,соціології тасоціальної роботи

>КУРСОВАРОБОТА

>Освітньо-кваліфікаційногорівня "бакалавр"

із напряміпідготовки (>спеціальності) 8.040202 ">Соціальна робота"

на задану тему: «"Друга стати" йфілософсько-соціологічнийаналізнерівностіжінокСімони де Бовуар»

 

>Київ 2009


>Зміст

>Вступ

1Філософсько-соціологічнийаналізнерівностіжінок

2. „>Бібліяфемінізму”

>Відгук М.Арбатової

>Погляди А.А.Гріцанова

>Висновок

Списоклітератури


>Вступ

 

>Актуальність тими.Цяреволюційна книжкарозпочалася якспробавидатноїжінкиз'ясувати свою суть тасвоєпризначення.Ґрунтуючись набагатьох інтерв'ю ізжінкамирізноговіку ірізногосоціального стану,майстерносинтезуючидослідженняжіночоготіла тапсихіки, атакожекономічної таісторичноїроліжінок, "Друга стати"єенциклопедичним йблискучеаргументованим документом, дезасвідчуєтьсянерівність йнасаджуванасиломіць ">інакшість"жінок. По наш годину книжказберегла своюжиттєву силу йпристрасність,утверджуючипостатьСімони де Бовуар як одного ізнайвидатнішихмислителівдвадцятогосторіччя.

Мета.Розглянутифілософсько-соціологічнийаналізнерівностіжінок

>Завдання

1Започаткування центральнихнапрямівфеміністичної критики

2.Етапзацікавлень проблемамичоловічої тажіночоїстаті

3.Функціонуванняжіночоїстаті

4. «>Бібліяфемінізму»

5.Аналізпізньомодерністськоїконцептуалізаціїстаті

>Об’єкт. КнижкаСімони де Бовуар «Друга стати»

Предмет. >Філософсько-соціологічнийаналізнерівностіжінок

>Одне ізнайвагомішихдослідженьпроблемифемінізму “Друга стати”Сімони де Бовуар.Її авторподіляланауковіінтереси Жан-Поля Сартра, сталапричетною доявища, якузгодомотрималоназву “сексуальна революція”.Зновузустрічаються Чоловік йЖінка,раціональний тонус двохтипів, котріживлятьєвропейську культуру,надаютьїйсуперечливий характер в сфері діїкатолицькихобмежень.БідністьпримусилаСімону не лишестаранновчитись, але й іперетворитинавчання успосіб духовногогартування.Власне, “>сильноюнатурою” вонстає уСорбонні.Раціоналізмєвропейського життяоточує студентку,майбутньоголідерафемінізму. “>Товариш додуші” – вісьхто длянеї Сартр.Вониобговорюютьвласні ідеї та твори,уособлюють, навласну думку,ідеальний союзДвох,хочалишаються навеличезніперіоди життя –усамітненими.Їхній союзненачебтопорушувавтрадиційніуявлення продвіважливі ціності –дітей йсім’ю. Алі, на думкуСімони де Бовуар,саме вїхньомувипадку Чоловік йЖінкауособлюютьпарадоксальний типвзаємовідносин ізвеличезноюсвободою,близькістю йвідкритістю.Удвох смердотісформулювали центрпіслявоєнногоФранцузькоголівого рухуінтелектуалів таекзистенціалістів,започаткували манеруповедінкилітераторів свого години.Сімона де Бовуар –талановитийінтерпретаторекзистенціальноїдилеми таіншихпитаньсучасності,яким вонаприсвятила свої роботи: - “>Вонаприйшла,щобзалишитися ”, “>Всі людисмертні ”, “>Кровінших ”, “>Жінка, Яказруйнована”. Уостанньомутворірозповідається прожінку, котрапідкорилась силамдолі.Письменниця –прихильник ідеїсвободивибору,екзистенції вїїсуб’єктивномунаповненні.СвітовевизнанняСімона де Бовуаротримала зафілософськедослідження “Друга стати”.Її кредопосилюєтьсяраціоналістичнимилініямипіслявоєнного життяЄвропи.Сімона де Бовуар утверждает: “>Людина ненароджується, аскорішестаєжінкою”;цю рольвизначаєцивілізація вцілому, Якастворюєцюістоту”. Уманіфестах,промовах,лекціях,статтяхСімона де Бовуарфактичнорозкриласкладністьвзаємозв’язків, щовизначаютьздатність доіснуваннявеличезноїсистемиєвропейського життя,наближення йвідштовхуванняодне від одного закону йтрадиції,почуття йрозрахунків,потягу доволі йсподіваннялишатися наостровістабільності,якому незагрожуютьнаступнізміни йрозчарування.Цімоментидозволяють намдолучитиміркуваннярізних людей,тобто “годинуфілософії” в йоговласномуваріантіподій,причетних дожінки йпов’язаних із неювласноюпоявою.


1.Започаткування центральнихнапрямівфеміністичної критики

>Феміністичналітературавиключнопропагандистського типу “Друга Стати”Сімони де Бовуарілюструєнауковедослідження запитання.Авторкавикористовуєпсихологічний,соціологічний,структурно-антропологічнийметоди.Вонаспростовуєбіологічнепоясненнявідмінностіміжчоловіком йжінкою, згідно ізякимтакіриси, як воля,рішучість,прагненнятворити,притаманнілишелюдськимістотам,позбавленимрепродуктивноїфункції.Аналізуючиеволюціюлюдства,розподіл ролей усуспільстві врізніперіоди, вонаробитьвисновок, щопідневільне становищеоднієїстаті тапанівнеіншої, обумовленеісторично, а чи небіологічно.Ідеїфранцузькоїдослідниці, на- котрієчималопосилань вукраїнськомулітературознавстві 90-х років ХХ ст. (З.Павличко,В.Агеєва таін.),пізніше сталиосновоюрізнихгалузейнауковихдосліджень,започаткувавшидругийетапжіночого руху.60-70-тіроках ХХ ст.знаменувалисявідмовою від абсолютногоприрівнювання,ототожнення двох статей як “>рівності увідмінностях”-результатурівності прав, переходом до нового гаснула [3, 139].Авторка “>Другоїстаті”проаналізувалатворчістьп’ятивідомихкласиківєвропейськоїлітератури:Монтерлана, Лоуренса, Клодель, Бретона й Стендаля, котрі ->підкреслюють усвоїй творчостичоловічувищістьстосовножінки (одиноспівуючипатріархальну- уфізичномукоханні,третій ->інтелектуальну,іншийсімейнуієрархію, Бретонвважаєжінкулишекрасою,таємницею йспасінняммужчини, а Стендаль подчеркиваетїївразливістьщодопочуттів йпристрастей) [4]. Усвоїй роботиСімона де Бовуар чи невпершепідняла запитаннялітературної “>дискримінаціїжінки”,чим, посуті, йзапочаткувала один із центральнихнапрямівфеміністичної критики,якийзаймаєтьсярозглядомособливостейтворчоговідображеннячоловікомжінки йїї проблем.Пізнішеаналогічнийаналіззробилаамериканськадослідниця КейтМілет утретійчастині роботи “>Сексуальнаполітика”(1970), деідеться пропануваняегоїстично-сексистськогоставлення дожінок улітературі Лоуренса,Мілера,Мейлера та Жана Дружині.Протеслідзауважити, щоці запитання вукраїнськомулітературознавствіпіднімалащеЛ.Українка у з статтею “Нові перспективи якої і старі ,аналізуючитворчість*тени (“Нова жінка” західноєвропейської белетристики)” та подивися такихвидатнихпредставниківзахідноєвропейськоїлітературноїеліти, якМольєр,Ж.Санд, Стендаль,Г.Ібсен,Дж.Ст.Мілль таін.Отож,характерним для цогонапрямуфеміністичної критики, щонагадує собоюревізіоністськічитаннятворівсвітовоїлітератури,євикриття “>жіночоїдефектності” влітературі,представленійписьменниками-чоловіками.Цейфеміністичний дискурспередбачаєпідрив старих засідокпатріархальноїкультурноїсистеми йвироблення новихпозицій ізурахуваннямособливостей, думок та потребжіночоїполовинисуспільства

>Основнимтеоретичнимпідґрунтям длябагатьохдослідженьвиявилися роботифілософаекзистенціальногоскерування – З. де Бовуар. Уцихмежахпочинаютьтворитисянайрізноманітнішіконцепти, котрістворюютьзагальне поліфілософської проблематики.Відтакзакордонні тавітчизнянідослідникиввійшли в колопостмодерністськихдискусій проспецифікурепрезентаційчоловічих тажіночихобразів утекстуальнійспадщиніпізньоїмодерності (>Дж.Б.Елштайн, Р.Брайдотті, Дж. Батлер),проаналізувализміщення уфілософськійепістемології,пов’язаній звідкриттям новогознання проґендер ( Дж.Флекс, У.Гайденко, М. Чухим) тазробилиспробиосмисленняонтологіїчоловічого/жіночого вумовахпостсучасності (М.Хамітов, Про. Забужко, М.Зборовська, М.Богачевська-Хом’як, Т.Гундорова, У.Агєєва).Зазначеніфілософи тапредставникисоціально-гуманітарногознання, роботи які сталиопорними внаписанніцієїрозвідки,звернулись дофілософіїпізньоїмодерності,зокрема дофілософіїекзистенціальногонапряму.Вонизауважують, що З. де Бовуар внеслазначнікорективи уфілософський планпізньоїмодерності,окреслившитогочаснийґендерний образ, тазробиласпробутворення новихфілософськихконцептів, котріпроблематизувалисоціокультурнерозташуваннястаті.Недостатньодослідженимзалишається аспектвпливуконцептуальнихрозробокстатевої проблематикисередини ХХ ст. напостсучаснідослідженнястаті.

>Метоюцієїрозвідкиєісторико-філософськийаналізпізньомодерністськоїконцептуалізаціїстаті З. де Бовуар таїївпливу навиникненнятеорії „>статевихвідмінностей” удругійполовині ХХ ст. Цепередбачаєз’ясування такихпитань: на якіметодологічних засідкахздійснюєтьсядебовуарівський проект?Якимитеоретичними концептамипослуговуєтьсяфранцузькадослідниця уформулюваннісвоїх з висновками просоціокультурнерозташуваннястаті?Якихзмінзазнаютьїїконцептуальні розробки вмежахґендернихдослідженьостанніхдесятиріч ХХ ст.?

Зновою силоювиявляється новапроблематизація,пов’язаназісфероюлюдськоївідмінності (>differаnce), пошукамиспецифікичоловічої тажіночоїприроди.Вже впідсумкових дляпершоїполовини ХХ ст.працях,присвяченихстаті, можнавіднайтикласичну структуру тексту, щорозгортається черезпобудовубінарнихопозиційних зрозуміти,дихотомнихзіставлень („>природне/культурне”, „>раціональне/афективне”, „>душа/тіло”, „>самість-їїінше”, „>суб’єкт-об’єкт” тощо).Відтакспробавирішеннябудь-якоїпроблемизводиться дооголошення тадемонстраціїцієїопозиційності якумовиподальшоговіднайденнянової істини. якзауважив Р. Барт: „>Внутрішня перспективакласичного тексту винна бути такою,щобвдалині маячилаякасьсокровенна ікінцеваістина.Сокровенне –це ті, щовідкривається вкінці”[1, з. 192].

>Які жсокровенні істини про стати,сутніснечоловіче іжіночеміститьпрацяфранцузькогофілософа З. де Бовуар „Друга стати” (1949)?Очевиднимєїїзнаковий характер,притаманний длявсієї добиМодернізму внапрацюванні проектуемансипаціїжінок.Працяєтакожвизначальною дляаналізуісторико-філософського „плануіманентності” (заДельозом), щовідкривається дляконцептуальноїспадкоємності тановотворчості проблематикистаті.Звичайно,аналізпізньомодерністської роботи З. де Бовуарлишепевноюміроюдозволяєзастосовуватипоняттятекстуальності. Усвоємуесеї „>Відтвору до тексту”французькийфілософ Р. Бартвизначаєпостмодерністськепоняттятекстуальності.Вінбачить його, як результатзміщення чиперевертанняпопередніхкатегорійінтерпретації,включаючиавторськийнамір,біографію, жанр талітературнуісторію. Увідповідь наесейЖ.-П. Сартра „Колитакелітература?”, дестверджуєтьсянеобхідність шкірного авторакористуватися вибачимо стилем й мовою, Р. Барт урозвідці „>Нульовий градус листи” (1953)визначивкатегоріютекстуальності (листи) черезкількаголовних характеристик, котрівідрізняютьїї віддавнішихкритичних зрозуміти, щовизначалитвір. якоб’єкт, текстдискурсивний (>самотворчий) засвоєюприродою,він неможе бутикласифікований за жанром, арадшепостає намежікласифікації.Значеннятекстуальностіємножинне іохоплюєчисленніконтексти, в якітвіррозташовується,читається, переноситися із одногоісторичногоперіоду вінший. Устосунку докінцевогоозначуваного чи „>прихованогозначення” текстіснуємайже як мова йєвідкриттям длянескінченностігри, щоїї Р. Бартвизначає, як радикальносимволічну засвоєюприродою.Віннагадує провибір автора,якийвінробить, колипише,вибір, щонеминучезумовлюєтьсяісторієюфілософського дискурсу ( мова, щозавжди заселенаіншими голосами) йпевноюдистанційованістю відісторії, щодаєможливістьавторові статідійовоюособою вційісторії.

>Праця „Другастать”(1949) З. де Бовуар, написана ізопорою наекзистенціальні (Сартр,Мерло-Понті),структуралістські (>Леві-Строс),психоаналітичні (>Горні)підходи таєзразкомновоїтекстуальності. Уній ізлегкістю можнаспостерігати „процес”, яксуб’єктмовленнявписує підійти до системусоціокультурнихзнаківпізньоїмодерності. Зацимстоїтьідентифікаціяавторки „>Другоїстаті” ізрізноманітними структурамизнання тамови,їївходження до дискурсуіншого (>історика, культуролога, антрополога,біолога).

Удебовуарівській роботивиявляєтьсяавторськапозиція, Якафіксуєчоловічий/жіночийсуб’єкт й яктіло, й якісторію.Зовсім невипадково М.Мерло-Понтізауважував, що позаконвенційнимизасобамивираження,загальноприйнятими всуспільстві, вістинномуозначуванні ікомунікації, де знакиневіддільні відсмислу,особлива рольналежитьлюдськомутілу.Тіловиражаєціліснеіснування не бо воно та служитисупроводомлюдськогоіснування, а босамезавдякитілу „>існуванняреалізується”.Французькадослідницязауважує, щоціна, якої Чоловік передплачувати ті,щоби „>втілювати”всесвіт –цевтрататіла, у тій годинужінкарозплачується засвоє становищевтратоюсуб’єктивності іприйняттям тихийобмежень, котрінакладаються наїїтіло [2, з. 44].Чоловіки, згідно ізїївізією,відокремлюють собі від своготіла ізавдяки цьомуотримують декларація протрансценденцію тасуб’єктивність, у тому годину, якжінкиотримують втакійситуаціїгіпер-тіло і тім самимприрікаються наіманентність. Це, на думкумислительки,призводить донесиметричностісоціокультурного станустаті іпоявифілософськоїпроблеми.Отож, уконцептуальнійсхемі З. де Бовуармаскулінне тафеміннезнаходяться в структурнонесиметричномустановищі:чоловіки –емпіричназагальнареференція доабстрактноїмаскулінності.

>Авторка „>Другоїстаті”маєдоволівиразну мітку,переймаючисьситуацієюфункціонуванняжіночоїстаті всоціокультуріпершоїполовини ХХ ст,прагнезмін укультурнихвідносинах таобмежувальнихпоглядахжінок самих собі,тобтозмін унапрямках, котрітрансформували бі світло накраще. Однак З. де Бовуар входити утрадиційний дляемансипованоїмодерністськоїфілософії „планіманентності”. Уньомувіддавнафілософським персонажемє „тотальнажінка”, йсамеїїмислителькапродовжуєпортретувати таутверджувати.Творенняконцептівстаті воназдійснюєабстраговано відприродноїсутіжінки,запозичившисартрівськікатегорії „>іманентності” та „>трансцендентності”. Непроблематизуючикультурнунеобхідністьсаморозумінняжінки-суб’єкта, З. де Бовуар творити концепт „>жінка як сфераІманентності”,якийнагадуєСартрове „>Буття-в-собі”.ВонапротиставляєІманентністьусьомупрогресивному,цивілізованомусвітовіТрансцендентності,тобто, за Сартром,Буттю-для-себе, й уже ждостеменно –Буттю-що-має-бути.Жіночийсуб’єкт усвоємуфілософськомутворі З. де Бовуарзображує уформі локального іокремішнього.Відтакдослідницяпоказує чоловіків йжінок не яксуб’єктівпотенційного саме- тавзаєморозуміння, авдається донесприятливого дляжінокпорівняння їхнього ізчоловіками.Лишеостаннібуцімто „>здійснюють „>вільнізадуми” уцариніТрансцендентного” [3, з. 167].Філософапріорновідписуєжінок дотакоїсоціальноїсфери, якоїпроголошуєзоноюдетермінованості,якій абсолютнобракуєсамостійності. У роботи З. де Бовуарпростежуютьсязастарілітвердження йстереотипи прожінок, котрі неюзамовчувальноприймаються.Вонацитуєокремі,вочевидьсартрівські, думи проціліснудосконалістьчоловічоготіла, йпогоджується до того, що „>злощаснійанатомії”жінки ”>бракуєсамодостатньоїзначущості”.Цейпогляд, щозвучитьремінісценцієюарістотелівськогопогляду безкоментарівподається у роботи „Друга стати”.

Удругійполовині ХХ ст.філософи (Л.Іріґарей, Р.Сіксу тощо)допустяться усвоїйтеорії „>статевихвідмінностей”цієї жметафізичноїпомилкивідмови відтіла, котрабересвійвитік зширокознаної роботи З. де Бовуар.Авторське лист З. де Бовуаррозгортається позабартівськимзакликом пронеобхідністьмісцярозташування автора якдіалектичногопосередникаміжкрайніми точкамивибору. Зіншого боці, в роботи „Друга стати”простежуєтьсядеякаімпліцитнопримусова альтернатива дляжінок якфілософськихперсонажів: смердотіможутьрозмовляти чи мовоюіманентності (>залишаючись поза межамицивілізації), чирозмовляти голосомцивілізації,якийєчоловічим голосом.Виходячи ізцих думок,авторкарекомендуєжінкамвідкинутиобмежувальнуІманентність,вступити у світлоТрансцендентності, і тім самимдорівнятисьсартрівськимчоловікам, котрізаявляють,нібито світлоналежитьїм й у тому,щоб смердотіробили із ним, щозахочуть. З. де Бовуар якфілософекзистенціальногоспрямування незауважуєзовсіміншого,менш пафосноготопосучоловічогобуття тасвітовідчуття.Причиною цого, яквважає Дж.Елштейн,може бути самасутністьфілософіїекзистенціалізму: „>Істиннострахітливоюрисоюекзистенціалізму...єудавання ним,нібито у світі лише іє, що мертваматерія (>речі) із одного боці іцілковитораціональні,освідченідорослічоловіки – й із іншого, від аби і неіснуєніякихіншихвиявів життя” [4, з. 278].Можливо,екзистенціалісти „>домислили”цюпіднесену темучоловічоїраціональності якактивноїперетворювальноїсили,помітивши, щомодерність несланадміртекстуальності (>літературності) приослабленні таупадковіенергії творчости.

>Однією ізлатентнихознакекзистенціалізмуєзамаскованевідчуттязміненоїдискурсивноїреальності, Яка черезінтелектуальнепрагненнянамагаєтьсязадовольнити „>метафізичну потребу” модерногосуб’єкта, „>сучасного,розбитого,зневіреного усвоїх силахчоловіка,виповнити йоготугу за Богом,який бі ставши його силою тагармонією” [5, з. 26]. Через своюекзистенціальнуорієнтованість З. де Бовуарфіксуєтьсялише нагероях-чоловіках й засобахвизначуваноїпо-чоловічому ідентичність. Цезавершується у роботивисновком пронеобхідну длярівності статей „>внутрішню метаморфозу”жіноцтва. Проблемаемансипації яксаморозумінняжіночоїстаті в З. де Бовуарвирішуєтьсядоволі парадоксально:подібно до умів, за які Платондопускавжінок уХранителі,авторка посутівимагаєжіночогосамозаперечення. Цеочевиднимє уїїрозгляді „>Біологічнихособливостей”,якоювідкриваєтьсяпраця „Другастать”[2, з. 44]. Тутжінказмальована нею як „жертва виду”, не скільки черезнесправедливісоціальністосунки, якнаполягалимарксистськіфеміністки, стільки черезбіологічнетіло, якубуцімто „>тягне”її на „>пожертву материнства”.Зрозуміло, щоемансипованінастанови З. де Бовуарєдоволірадикальними.Проблематичноювиглядаєтакожїїспробазвільнитижінку відбіологічного,тобтопроматеринськоготіла,неувага донього як до позитивногорозвивальногочинникажіночоїособистості.Такий „>розвивальний” процесекстрактуванняжінкоюсамої собі ізбіологічноїприроди всоціальну, на форумі нашу думку,єутопічниммисленнєвим ходом.

>Уявлення З. де Бовуар активнопропагувалися в 60-хрокахминулогостоліттядослідницями-марксистками: До.Дельфі, А.Трістан, М. плаза тощо.Вони активнообґрунтовуютьтеорію „>статевихвідмінностей”, вякійактуалізується проблемасоціокультурноїнесиметричностістаті,порушеної З. де Бовуар.Загалом, посленаписання „>Другоїстаті”постмодерністськідослідникипочалинадавати великогозначеннятеміґендерноготіла (античного,християнського,капіталістичного,постколоніального тощо) тамікрополітикамтілесності (Фуко,Дельоз,Сіксу,Іріґарей,Віттінґ, Гарвей тощо). Зпроблемоютілапов’язуютьрізніфілософські заподіяння,шуканняідеалу,бажаннязрозуміти таємницюбуття тощо.Лише ізпоявою концепту „>ґендер” таґендерноїтеорії (>80-і рокта ХХ ст.) уфілософськомудискурсіпочнетьсявідхід відтеорії „>статевихвідмінностей”,породженоїприхильникамидебовуарівськоїфілософії.

>Отож,філософський концепт „>жінка якІманентність” З. де Бовуар незапропонувавможливостіствореннясамоусвідомлюючогожіночогосуб’єкта через процедуруствердження, а чи незаперечення самогосуб’єкта.Аджеважливимє процесперетворювальногознання про собі іінших. Це бвідкрило поліконструктивноїпроблематизації,сприяло буникненнюхибних проблемстаті, котріпороджуютьсянеживодайними концептами (>жінка як „>річ-у-собі”) іпередбачалодіалог,активнеконцептуальнепереосмислення.Цейпошук істини проґендер яксоціальнийпошукперетворювальногознання бувможливий лише черезновуконцептуальнупроблематизацію, котрарозпочаласяпостструктуралістами черезкількадесятиріч послепояви „>Другоїстаті”.Теоретичнеосмислення роботи З. де Бовуар,важливої дляподальшогоаналізутеоретизування проґендер,показує, щовитворені неюконцептижінка/Іманентність,чоловік/Трансцендентністьґрунтуються наприпущеннірозрізненняприрода/культура,розум/тіло.Цейкартезіанськийспадокмислителькивизначатимеформуваннязнання проґендер уфранцузькомуфілософськомудискурсі 60-70-х років ХХ ст. ( Ю.Крістева, Л.Іріґарей, Р.Сіксу).Перспективидослідженьстаті уфранцузькійфілософії будутьокреслюватисядебовуарівськимиконцептуальнимизасновками:акцентуванняфеміністськоїсамодостатньоїсуб’єктивності, дефеміннепостане не більше, ніжметафізичнанісенітниця, й що віднеїслідвідмовитися.Згодоміншедискурсивненапруженнястворятьфеміністки на початку 80-х років,зі своїмнамаганнямпоказатирозбіжність (>відмінність) статей у їхніпозитивних величинах. Цестворитьсуперечність,оскільки, із одного боці,означуваніпоняття „Чоловік”, „>жінка”постанутьуніверсалізуючими тарозрізнюючимипоняттями. Критикауніверсальних збагнути в 80-90-хрокахоб’єднуватимепостмодерністськихфілософів (М. Фуко, Ж.Дельоз, Ж.Дерріда тощо) татеоретиківпостмодерністськихжіночихстудій (Дж.Флекс, Дж. Батлер, Р.Брайдотті).Поняття „>жінка”, „Чоловік”потребуватимуть критичногоаналізу,оскількиуніверсалізуютьлюдськісутності, через щовтрачаєтьсяспецифічнарізноманітністьсуб’єктів (>соціокультурний таматеріальний статус,вік,національність, раса).

2. „>Бібліяфемінізму”

>ФеміністкаЕлісШварцерназиваєцю книжку „>біблієюфемінізму”:

„Бовуар бувпровідноюзіркою для всіхфеміністок. Для всіхжінок, котрічимосьцікавилися й щось читали вон бувчимосьнадзвичайним, вонавипереджаласвій годинусемимильнимикроками”.

„>Крамольне” життя Сартра й Бовуарлишепідлилоолії увогонь скандалу,якийрозгорівся послепублікації книжки „Друга стати”. 1949 де Бовуарвпершедокладноформулюєсвоєбачення „>жіночого запитання” йвідкриторозмірковує проособливостіжіночоїсексуальності.Її кредо: ті, що сус-пільстворозуміє поджінкоюєнічиміншим ніжсоціальним конструктом.Висловивши своюжиттєвупозицію, Симона де Бовуарнаважилася наскладнівипробування.РозповідаєїїпадчеркаСильвія:

„Угромадськихмісцях донеїнерідко звульгарнимижартамизверталисячоловіки,висміювалиїї,немов вонавідкрилавсьомусвітовіякусьнепристойну правду про собі. Алі, ізіншого боці, був й захоплення,навітьсереддеяких чоловіків. Зусього світунадходилилисти віджінок, котрізбагнули всюдалекосяжністьїї книжки”.

>Сьогодні, колижінка всеглибшевідчуваєвласне "я",зовсім незахоплюючись проблемамифемінізму, а й простостосуючисьпитаньістотніших йглобальніших,чимобридлі неюсферипобуту й сексу, вонамимоволістикається із тім, щовідчула й пронесла черезсвоє життя Симона де Бовуар. ">Ідеїприходять в світло разом із людьми", чимало людейхотіли бзробитикрок увічність, але йнайчастіше люди належати лишесвоєму години. Симона де Бовуар якщо дорогаподальшимпоколінням тім, щошукала,хоча й незнайшластійкогоспіввідношенняміжжіночим станом йсвітобаченнямінтелігента.

З. де Бовуар внеслазначнікорективи уфілософський планпізньоїмодерності,окреслившитогочаснийґендерний образ, тазробиласпробутворення новихфілософськихконцептів, котріпроблематизувалисоціокультурнерозташуваннястаті.Недостатньодослідженимзалишається аспектвпливуконцептуальнихрозробокстатевої проблематикисередини ХХ ст. напостсучаснідослідженнястаті.

>Метоюцієїрозвідкиєісторико-філософськийаналізпізньомодерністськоїконцептуалізаціїстаті З. де Бовуар таїївпливу навиникненнятеорії „>статевихвідмінностей” удругійполовині ХХ ст. Цепередбачаєз’ясування такихпитань: на якіметодологічних засідкахздійснюєтьсядебовуарівський проект?Якимитеоретичними концептамипослуговуєтьсяфранцузькадослідниця уформулюваннісвоїх з висновками просоціокультурнерозташуваннястаті?Якихзмінзазнаютьїїконцептуальні розробки вмежахґендернихдослідженьостанніхдесятиріч ХХ ст.?

>Очевиднимєїїзнаковий характер,притаманний длявсієї добиМодернізму внапрацюванні проектуемансипаціїжінок.Працяєтакожвизначальною дляаналізуісторико-філософського „плануіманентності” (заДельозом), щовідкривається дляконцептуальноїспадкоємності тановотворчості проблематикистаті.Звичайно,аналізпізньомодерністської роботи З. де Бовуарлишепевноюміроюдозволяєзастосовуватипоняттятекстуальності. Усвоємуесеї „>Відтвору до тексту”французькийфілософ Р. Бартвизначаєпостмодерністськепоняттятекстуальності.Вінбачить його, як результатзміщення чиперевертанняпопередніхкатегорійінтерпретації,включаючиавторськийнамір,біографію, жанр талітературнуісторію. Увідповідь наесейЖ.-П. Сартра „Колитакелітература?”, дестверджуєтьсянеобхідність шкірного авторакористуватися вибачимо стилем й мовою, Р. Барт урозвідці „>Нульовий градус листи” (1953)визначивкатегоріютекстуальності (листи) черезкількаголовних характеристик, котрівідрізняютьїї віддавнішихкритичних зрозуміти, щовизначалитвір. якоб’єкт, текстдискурсивний (>самотворчий) засвоєюприродою,він неможе бутикласифікований за жанром, арадшепостає намежікласифікації.Значеннятекстуальностіємножинне іохоплюєчисленніконтексти, в якітвіррозташовується,читається, переноситися із одногоісторичногоперіоду вінший. Устосунку докінцевогоозначуваного чи „>прихованогозначення” текстіснуємайже як мова йєвідкриттям длянескінченностігри, щоїї Р. Бартвизначає, як радикальносимволічну засвоєюприродою.Віннагадує провибір автора,якийвінробить, колипише,вибір, щонеминучезумовлюєтьсяісторієюфілософського дискурсу ( мова, щозавжди населенаіншими голосами) йпевноюдистанційованістю відісторії, щодаєможливістьавторові статідійовоюособою вційісторії.

>Праця „Другастать”(1949) З. де Бовуар, написана ізопорою наекзистенціальні (Сартр,Мерло-Понті),структуралістські (>Леві-Строс),психоаналітичні (>Горні)підходи таєзразкомновоїтекстуальності. Уній ізлегкістю можнаспостерігати „процес”, яксуб’єктмовленнявписує підійти до системусоціокультурнихзнаківпізньоїмодерності. Зацимстоїтьідентифікаціяавторки „>Другоїстаті” ізрізноманітними структурамизнання тамови,їївходження до дискурсуіншого (>історика, культуролога, антрополога,біолога).Можнацілкомупевненостверджувати, щосамецейсвоєріднийструктурнийміфологізм роботи уже понадпівсторіччяпривертаєувагу доавторськоїпозиції З. де Бовуар таробитьможливимрозглянутифункціонування цогопізньомодерністського тексту не так нарівнімовнихновацій,символікизначень,концептів, але врівні йогозначущості дляподальшихнауковихрозробок.

Удебовуарівській роботивиявляєтьсяавторськапозиція, котрафіксуєчоловічий/жіночийсуб’єкт й яктіло, й якісторію.Зовсім невипадково М.Мерло-Понтізауважував, що позаконвенційнимизасобамивираження,загальноприйнятими всуспільстві, вістинномуозначуванні ікомунікації, де знакиневіддільні відсмислу,особлива рольналежитьлюдськомутілу.Тіловиражаєціліснеіснування не бо воно та служитисупроводомлюдськогоіснування, а босамезавдякитілу „>існуванняреалізується”.Французькадослідницязауважує, щоціна, якої Чоловік передплачувати ті,щоби „>втілювати”всесвіт –цевтрататіла, у тій годинужінкарозплачується засвоє становищевтратоюсуб’єктивності іприйняттям тихийобмежень, котрінакладаються наїїтіло [2, з. 44].Чоловіки, згідно ізїївізією,відокремлюють собі від своготіла ізавдяки цьомуотримують декларація протрансценденцію тасуб’єктивність, у тому годину, якжінкиотримують втакійситуаціїгіпер-тіло і тім самимприрікаються наіманентність. Це, на думкумислительки,призводить донесиметричностісоціокультурного станустаті іпоявифілософськоїпроблеми.Отож, уконцептуальнійсхемі З. де Бовуармаскулінне тафеміннезнаходяться в структурнонесиметричномустановищі:чоловіки –емпіричназагальнареференція доабстрактноїмаскулінності.

>Авторка „>Другоїстаті”маєдоволівиразну мітку,переймаючисьситуацієюфункціонуванняжіночоїстаті всоціокультуріпершоїполовини ХХ ст,прагнезмін укультурнихвідносинах таобмежувальнихпоглядахжінок самих собі,тобтозмін унапрямках, котрітрансформували бі світло накраще. Однак З. де Бовуар входити утрадиційний дляемансипованоїмодерністськоїфілософії „планіманентності”. Уньомувіддавнафілософським персонажемє „тотальнажінка”, йсамеїїмислителькапродовжуєпортретувати таутверджувати.Творенняконцептівстаті вонздійснюєабстраговано відприродноїсутіжінки,запозичившисартрівськікатегорії „>іманентності” та „>трансцендентності”. Непроблематизуючикультурнунеобхідністьсаморозумінняжінки-суб’єкта, З. де Бовуар творити концепт „>жінка як сфераІманентності”,якийнагадуєСартрове „>Буття-в-собі”.ВонапротиставляєІманентністьусьомупрогресивному,цивілізованомусвітовіТрансцендентності,тобто, за Сартром,Буттю-для-себе, й уже ждостеменно –Буттю-що-має-бути.Жіночийсуб’єкт усвоємуфілософськомутворі З. де Бовуарзображує уформі локального іокремішнього.Відтакдослідницяпоказує чоловіків йжінок не яксуб’єктівпотенційного саме- тавзаєморозуміння, авдається донесприятливого дляжінокпорівняння їхнього ізчоловіками.Лишеостаннібуцімто „>здійснюють „>вільнізадуми” уцариніТрансцендентного” [3, з. 167].Філософапріорновідписуєжінок дотакоїсоціальноїсфери, якоїпроголошуєзоноюдетермінованості,якій абсолютнобракуєсамостійності. У роботи З. де Бовуарпростежуютьсязастарілітвердження йстереотипи прожінок, котрі неюзамовчувальноприймаються.Вонацитуєокремі,вочевидьсартрівські, думи проціліснудосконалістьчоловічоготіла, йпогоджується до того, що „>злощаснійанатомії”жінки ”>бракуєсамодостатньоїзначущості”.Цейпогляд, щозвучитьремінісценцієюарістотелівськогопогляду безкоментарівподається у роботи „Друга стати”.

Удругійполовині ХХ ст.філософи (Л.Іріґарей, Р.Сіксу тощо)допустяться усвоїйтеорії „>статевихвідмінностей”цієї жметафізичноїпомилкивідмови відтіла, котрабересвійвитік зширокознаної роботи З. де Бовуар.Відтаквибірмислителькоюзгаданихописовихтермінів якщо нести всобіморальні,політичніімплікації дляжінки-суб’єкта, Яка в роботихарактеризується як „>застрягла вІманентності, утілі,якому „самомубракуєзначущості” [1, з. 54]. З цого видно, щоавторське лист З. де Бовуаррозгортається позабартівськимзакликом пронеобхідністьмісцярозташування автора якдіалектичногопосередникаміжкрайніми точкамивибору. Зіншого боці, в роботи „Друга стати”простежуєтьсядеякаімпліцитнопримусова альтернатива дляжінок якфілософськихперсонажів: смердотіможутьрозмовляти чи мовоюіманентності (>залишаючись поза межамицивілізації), чирозмовляти голосомцивілізації,якийєчоловічим голосом.Виходячи ізцих думок,авторкарекомендуєжінкамвідкинутиобмежувальнуІманентність,вступити у світлоТрансцендентності, і тім самимдорівнятисьсартрівськимчоловікам, котрізаявляють,нібито світлоналежитьїм й у тому,щоб смердотіробили із ним, щозахочуть. З. де Бовуар якфілософекзистенціальногоспрямування незауважуєзовсіміншого,менш пафосноготопосучоловічогобуття тасвітовідчуття.Причиною цого, яквважає Дж.Елштейн,може бути самасутністьфілософіїекзистенціалізму: „>Істиннострахітливоюрисоюекзистенціалізму...єудавання ним,нібито у світі лише іє, що мертваматерія (>речі) із одного боці іцілковитораціональні,освідченідорослічоловіки – й із іншого, від аби і неіснуєніякихіншихвиявів життя” [4, з. 278].Можливо,екзистенціалісти „>домислили”цюпіднесену темучоловічоїраціональності якактивноїперетворювальноїсили,помітивши, щомодерність несланадміртекстуальності (>літературності) приослабленні таупадковіенергії творчости.

>Однією ізлатентнихознакекзистенціалізмуєзамаскованевідчуттязміненоїдискурсивноїреальності, Яка черезінтелектуальнепрагненнянамагаєтьсязадовольнити „>метафізичну потребу” модерногосуб’єкта, „>сучасного,розбитого,зневіреного усвоїх силахчоловіка,виповнити йоготугу за Богом,який бі ставши його силою тагармонією” [5, з. 26]. Через своюекзистенціальнуорієнтованість З. де Бовуарфіксуєтьсялише нагероях-чоловіках й засобахвизначуваноїпо-чоловічому ідентичність. Цезавершується у роботивисновком пронеобхідну длярівності статей „>внутрішню метаморфозу”жіноцтва. Проблемаемансипації яксаморозумінняжіночоїстаті в З. де Бовуарвирішуєтьсядоволі парадоксально:подібно до умів, за які Платондопускавжінок уХранителі,авторка посутівимагаєжіночогосамозаперечення. Цеочевиднимє уїїрозгляді „>Біологічнихособливостей”,якоювідкриваєтьсяпраця „Другастать”[2, з. 44]. Тутжінказмальована нею як „жертва виду”, не скільки черезнесправедливісоціальністосунки, якнаполягалимарксистськіфеміністки, стільки черезбіологічнетіло, якубуцімто „>тягне”її на „>пожертву материнства”.Зрозуміло, щоемансипованінастанови З. де Бовуарєдоволірадикальними.Проблематичноювиглядаєтакожїїспробазвільнитижінку відбіологічного,тобтопроматеринськоготіла,неувага донього як до позитивногорозвивальногочинникажіночоїособистості.Такий „>розвивальний” процесекстрактуванняжінкоюсамої собі ізбіологічноїприроди всоціальну, на форумі нашу думку,єутопічниммисленнєвим ходом.

 

>Відгук М.Арбатової

>Видатнаросійськаписьменниця,відомагромадськадіячка,феміністказауважила, що ">Електоратом"Сімони де Бовуар заці рокта стали не лишепредставницінеурядовихжіночихоб'єднань (>п'ятсот такихорганізаційзареєстрованіофіційно, йприблизно скільки жвідчуває собісвітським андеґраундом). Не лишеросійськахудожня інтелі-генція,зі всіхшарівсуспільстванайменшсприйнятлива дофеміністськоїчастинидемократичнихідей черезпиху,комплекси йдоношуванумісіонерку.Їм ставшивеличезний контингент, щочитає,з'ясував заостанні рокта задопомогоюЗМІ, щожіночий рухорієнтується не так на пропагандулесбійськихрадощів йвідстрілчоловічогонародонаселення, але вДекларацію правлюдини.

>Восьмисот-сторінкова книгафранцузькоїписьменниці -безумовне дитя свого години.Вона -буквар йенциклопедія,створена ізвиснажливоюподробицеюпершопрохідця, щобоїтьсячогосьнедоговорити ізвідчуттявідповідальності, якурозуміється якнедовіра донаступників.Вонаповнаідеалізаціїсоціалізму йпріблізітельностейприродно-науковогоаналізу. Алі непрочитатиїї

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація