Реферати українською » Философия » Філософські методи та функції філософської науки.


Реферат Філософські методи та функції філософської науки.

>Реферат на задану тему

>Філософські >методи тафункціїфілософської науки.

 


ПЛАН

1.Вступ.

2.Методифілософськихдосліджень.

3.Функціїфілософії.

4.Використаналітература.


>Вступ.

Ос-кількифілософіязорієнтована напізнання йпошук істини,їїслідтрактувати як процесфілософування (>міркування,роздумування нафілософські тими), якумінняфілософувати. Дляфілософа процеспошуку істиниважить не менше, ніж самаістина.Навчанняфілософіїполягає надзасвоєнні десяткафілософських думок,висловлювань, хоч йцеважливо, а й увиробленнівміньпідніматись дофілософськихузагальнень.Такевміннянабу-вається впроцесічитанняфілософськихтворів. Однак його можнаформувати йсвідомо,засвоюючифілософськіметодимислення.

Метод (>грец.теіпосіоз —спосібпізнання) —сукупність правил дії (>наприклад,набір йпослідовністьпевнихоперацій),спосіб,знаряддя, котрісприяютьрозв'язаннютеоретичних чипрактичних проблем.

Методґрунтується назнанні,він,зрештою, йєзнанням,трансформованим упевні правила дії. Ос-кількифілософіяєнайбільшзагальнимзнанням, тосвоїми методами воннамагаєтьсяз'ясуватиспосіб,якимнабуваєтьсяцезнання,розкритимеханізм йогоформування.Йдетьсясаме прометоди, а чи не про один методфілософування,оскількирізнаінтерпретація (>тлумачення)вихіднихпринципів,найзагальніших зрозумітипередбачаєрізніметоди. І в цьомутежвиявляєтьсясхожістьфілософії тамистецтва.Філософи, як й митці,маютьрізнебаченнязагального йформуютьрізніметоди йогоосягнення.

Філософія, яквідомо,оперуєнайзагальнішимипоняттями (>матерія, закон,прогрес,живе,техніка тощо),сутність які неє предметомдослідженняконкретних наук.Якщо вонавикористовуєготовіпоняття науки чиінших сфержиттєдіяльностілюдини, тоді вона не привноситинічого нового, йзакономірнопостає запитаннядоцільностітакоїфілософії.

Направдуфілософвиробляє своїметодипізнання, своїспособибаченнязагального, котрівідкриваютьновісмисловігоризонтизагальних зрозуміти,даютьїмособливуінтерпретацію. Усівідбувається,звичайно, ізурахуваннямнаукових таіншихданих.


2.Методифілософськихдосліджень.

 

>Філософище ізчасівФренсісаБекона (1561—1626) йРе-не Декарта (1596—1650)намагалисядосліджуватипробле муметодівнауковогопізнання —індукцію,дедукцію,аналіз, синтез таін. Частоціметоди смердотівважали й методамисамоїфілософії. Однак багато із нихрозроблялиособливіфілософськіметоди,відмінні відметодівконкретних наук:діалектика (Гегель, Маркс), метод трансцендентальногоаналізу (>Іммануїл Кант,неокантіанці),феноменологія (Гуссерль таін.), герменевтика (>ВільгельмДільтей (1833—1911),Мартін Гайдеґґер (1889—1976).

>Діалектика. Це один ізметодівфілософії, згідно ізякимбудь-якеявищеперебуває упроцесізміни,розвитку, восновіякого —взаємодія (>боротьба)протилежностей.Віннайпоширенішийсередфілософськихметодів.Термін скидатися віддавньогрецькогосііаіектіке —мистецтво вестибесіду,полеміку,діалог.Щедавні грекирозглядалидіалог (>зіткненнярізних,навітьпротилежних думок) якпліднийспосібдосягнення істини. А самтермінзмінювавсвійзміст, але й ізчасів Гегеля йогоміцнозакріпилосязначенняфілософського методу,якийвизнаєєдністьпротилежностей,розглядаєпоняття йпредмети врозвитку.Спосібмисленняпопередніхфілософів,якийбудувався нанезмінності зрозуміти йвиключеннісуперечностей, Гегель назвавшиметафізикою.Зрештою,особливогометафізичного методумислення неіснує, бо неіснуєособливихметафізичнихприйомів,підходів.Метафізика —ценедіалектичний, аточніше, за Гегелем, нефілософськийспосібмислення. У цьомурозмежуваннісутофілософського методу вфілософії й методу,який непіднявся дофілософськогорівня, йполягає сутьпротиставленнядіалектики йметафізики у Гегеля.

>Недолікмарксистськоїінтерпретаціїдіалектики йметафізики, котра, посуті, малочимвідрізняється відгегелівської,полягає до того, що вон,по-перше, ставиламетафізику як метод однієюплощину іздіалектикою, апо-друге, невизнавала права наіснуваннябудь-якихіншихфілософськихметодів,крімдіалектики.

Філософія, яквідомо,намагаєтьсясформулюватизмістнайбільшзагальних зрозуміти («>необхідність», «>живе», «>прогрес», «добро» тощо),якийнеможливо суворопослідовновивести іздосвіду чиіншим способом.Використовуючи принципєдностіпротилежностей,діалектикастверджуватиме, що «>необхідність —це невипадковість», «>живе — немертве», «>прогрес неєрегрес», «доброєзапереченням зла».Завдяки такомупротиставленнюціпоняттянабулипевноїзмістовності. А взявши доувагитвердження, щокожне ізцих зрозумітимістить усобі своюпротилежність, що внеобхідномуєвипадкове, в живому —мертве, упрогресі —регрес, удобрі — зло,розкрившиособливостіперетворень одного наінше, можнапобачитидіалектичний метод вусій йогонезвичайності для будьонногомислення йплідності дляфілософського.

>Діалектикаплідна прианалізі такихнайзагальніших зрозумітимислення, котрівідтворюютьуніверсальнівластивості промов,тобтокатегорій. До них належатикатегорії «>необхідність —випадковість», «>простір — годину», «>кількість —якість», «>явище —сутність», «>одиничне —загальне», «>частина —ціле» таін.Вонифункціонують якпротилежні парі, в якізмістоднієїпротилежностірозкривається черезіншу.

Однак цьому методувластиві ідеяківади.Діалектиканамагаєтьсяз'ясуватизмістнайзагальніших зрозуміти,залишаючись самих зрозуміти (>визначаючипоняття через йогопротилежність), реальнадійсність небереться нею доуваги. Тому Гегеля й Марксадіалектика часто наводила до з висновками,неадекватнихдійсності.Діалектичний методплідний назавершальномуетапіпізнання, колизміст зрозуміти вжебільш-меншсформований йпотрібнолишепоказати їхнівзаємозалежність,взаємоперехід, рух. Щодоформуванняпервісногозмісту зрозумітидіалектиці невистачає необходимихзасобів.

>Феноменологічний метод.Головним своїмзавданнямвбачаєформування зрозуміти,якимиоперуєфілософія. На думку йогоприхильників,цевідбувається шляхомінтуїтивноговбачання (>схоплення)сутностей (>загального) водиничному.Наприклад,феноменологвизначатимесутність живого,споглядаючиконкретну живуістоту;вінзмінюватиме вній всеможливе; ті, що непіддаватиметьсяваріації (чого не можна якщозмінити чивідкинути) йскладатимесутність живого.Рослини,тварини,бактерії,грибиможутьнабуватинайрізноманітнішихзовнішніх форм,однакусьому живомупритаманніінстинктсамозбереження (>обмінречовин зсередовищем,доцільнаповедінка,розмноження),певніфазирозвитку йсмертність.Якщо незнайдетьсяживоїістоти, Яка б у нормальномустанівідхилялась відцихознак, тосутність живогосхоплено.

>Феноменологічний методнайбільшплідноспрацьовує вестетиці,філософії культури,філософськійантропології,психології — там, дезагальніпоняття,типи,види невиводятьсялогічноодне із одного й немаютьчіткої, як унауці,залежності відфактів.Вадою цого методуєдовільністьінтуїції. Часто йогоприхильники наосновіінтуїціївбачаютьвідміннісутності.

>Трансцендентальний метод.Запроваджений уфілософіюнімецькиммислителем І. Кантом. Суть йогополягає до того, щовизначеннясущогодається черезрозкриттясуб'єктивних умів (засідок) йогоконституювання (>формоутворення).Наприклад, коло вгеометріївизначають якнеперервнусукупністьточок,рівновіддалених від центру, але й його суть можнарозкрити й черезспосіб йогопобудовилюдиною (>суб'єктом).Художнійтвір можнатрактувати як щосьоб'єктивне, якпевнугармоніючастин тощо, але й його можнааналізувати й яквитвірхудожньогосмаку (>суб'єктивнапередумова)творця йглядача. Ос-кільки людина (>суб'єкт)певноюміроюпричетна доіснуваннябудь-якогосущого,єсвоєріднимспівтворцем його,цей методтакожможе матіруніверсальнезначення. Алівінпередбачаєпевний ракурсбачення —суб'єктвиступає «>творцем»сущого, що частомежує зсуб'єктивізмом.

>Якщозвернутись,наприклад, довизначеннясуті «живого» ізпозиції цого методу, можназазначити, що «>живе»данелюдині (>сприймається нею як щосьвідмінне від неживого)завдякитакійсуб'єктивнійздатності, яксимпатія (>співчуття). Присприйманні вона абивідчуваєбіль йрадість живогосаме бо вона сама жива.Механічний робот нездатнийвідчутиживе. Отже, «>живе» як щосьвідмінне від неживогоконституюється бсприйманні заучастюсимпатії.

Цеоригінальний,незвичний ракурс, подяким людинааналізуєсуще. А сам методпліднозастосовується вдослідженнідіяльностісвідомості.Йоговадиполягають у бо,повернувшисуще досуб'єкта,вінзалишає позаувагоюоб'єктивнийзв'язок,якийіснуєміж справжнім й справжнім, небачитьлогікирозвиткусущого.

Герменевтика.Цей методнабувзначногопоширенняостаннім годиною.Вінпередбачаєпроникнення всмислдеякихфеноменів наосновіз'ясування їхньогомісця тафункції вкультурі,тобто вконтексті культури.Скажімо,смислпоняття «>живе»з'ясовується наосновіфункціонування його впевнійкультурі (вГреції,наприклад, весь космосмислився як щосьживе,механістичнийсвітоглядзводив його домеханізму тощо). Дух культури (>ціле)єосновоюрозумінняокремого (>частини).

>Аналіз всіхфілософськихметодівспростовуєзастаріліуявлення про ті, щоіснують лише дваметоди —діалектика йметафізика,утверджує думку промножинністьфілософськихметодів.Існуваннярізноманітнихшкіл й напрямів уфілософіїпояснюєтьсясамерізноманітністюфілософськихметодів.


3.Функції >філософії.

>Значущістьпевних знаньзалежить від їхніролі ймісця всуспільному таіндивідуальномулюдськомубутті,тобто від їхньогофункцій. Філософіявиконуєнайрізноманітнішісуспільніфункції, що йзабезпечуєїїбуттєвість вісь вже понаддві із половиноютисячі років.Серед них:

—>світогляднафункція,пов'язанапередусім зсистемнимабстрактно-теоретичним,понятійнимпоясненням світу;

—>загальнометодологічнафункція, щополягає уформуваннізагальнихпринципів й нормодержання знань,їїкоординації таінтеграції;

—>пізнавальна (>гносеологічна)функція, щополягає впоясненнінайбільшзагальнихпринципівбуття тавихідних основнашогомислення;

—>прогностичнафункція, Якарозкриваєзагальнітенденції (>передбачення)розвиткулюдини й світу;

—критичнафункція ізїї принципом «>піддавай усєсумніву»,виконуючиантидогматичну роль урозвитку знань;

—>аксіологічнафункція ізїївимогоюдослідженняоб'єкта із точкизорунайрізноманітнішихцінностей;

—>соціальнафункція,завдякиякійсоціальнебуття нелишеодержуєнеобхіднуінтерпретацію, а іможезазнатизмін;

—>гуманістичнафункція, котра шляхомутвердження позитивногосенсу й мети життя,формуваннягуманістичнихцінностей таідеаліввиконує рольінтелектуальноїтерапії.

—>освітняфункція,пов'язана ізвпливомфілософії насвідомість людей.Існуючи впевномусуспільномусередовищі,філософія прямо чиопосередковановпливає наумонастрої цогосуспільства.Водночасосвітнюфункцію неслідуявлятиспрощено,вузько.Йдеться не проформуванняоднотипнихпоглядів йпереконань,єдиногосвітобачення,спрямованого науніфікацію особини,своєрідну «>підгонку» всіх под Єдиний стандарт. Метавивченняфілософії всистемівищоїосвітиполягає надзасвоєнніпевногообсягуфілософських знань йформуваннівміння їхнізастосовувати (щоєдужеважливим йбажаним), а й у тому,щобактуалізуватиінтелектуально-творчу діяльністьлюдини,аджесправжняфілософія —цезавждитеоретизування,завждипраця думи.Опануваннязмістомфілософіїєважливоюпередумовоюнашого духовногозбагачення,інтелектуальногорозвитку,світоглядно-методологічної культури,здатності як до адекватногорозуміннянайскладніших йнайрізноманітніших проблемсучасноголюдськогобуття, то йучасті в їхнірозв'язанні.

Отже, якстверджував Гегель,філософія не «галерея людськихпомилок», а пантеон,сповненийвеличнихідей —ідей провсесвіт,по-різномуоформлених іпо-різномузіставлених, в які людинадістає, колиздобуде ключ до цого пантеону,зразки йматеріалисвоєїсвітоглядноїтворчості.

>Філософи частопорушуютьтакі запитання:кудипрямуєлюдство, чи невідбуваєтьсядеградація культури, чиістинні ціності воно тасповідує тощо.Оця самокритикацінностей (культуризагалом)єоднією ізнайважливішихфункційфілософії.Філософи не лишекритикуютьпевні ціності, а іпропонують свою системуцінностей. Алі в цьомупитанні, як практично в всіхінших, уфілософії,існуютьрозбіжності.Одніфілософивважають, щорозумфілософа нездатнийукоренити ціності,вінспроможнийлишеусвідомити системуцінностей, щосклаласястихійно.Іншівважаютьтворення новихцінностейосновнимзавданнямфілософії. Упоглядах напрактичну рольфілософії вжиттісуспільстваіснує двапротилежнихпідходи. перший,сформульований Гегелем увідомомуафоризмі «СоваМінервивилітає всутінки»:Мі-нерва (>Афіна)єбогинеюмудрості, аїїпосланець (сова) — символмудрості — приходити тоді, коли день вже минув,подіїздійснились, —націлюєфілософію напасивнупозицію.Вона винна лишепояснювати ті, ужитті ужездійснилось. Такихпоглядівдотримуються йфілософи, котрівважають, щоосновою життяє воля,інстинкт (>непідвладнерозуму),відводячирозуму,філософіїпасивну рольжитті.

>Іншийпогляд на ставленняфілософії до життясформульований узнаменитій 11тезі Маркса проФейєрбаха:філософи лишепояснювали світло, айдеться про ті,щоб йогозмінити. Марксзвинувативпопереднюфілософію впасивно-споглядальномуставленні до життя, а своюфілософіюзамислив яктеоріюреволюційногоперетворення світу.Наслідки такогозведенняфілософії дореволюційноїтеоріївідомі.Цятеорія, котраоголосила собіспроможноюрозсудитиісторію йздатноюдатитеоретичну схемуминулого ймайбутнього,виявилася,врешті-решт,посоромленоюцією жісторією.Можливостірозумущодоперетворення йвдосконаленнядійсностівиявилися далеко ще небезмежними, аісторичнатворчість не такоюбезпроблемною,якоюздавалася вонатворцямцихфілософськихідей. Томуфілософія, Якапретендувала в ролітеоріїрадикальнихглобальнихсоціальнихзмін,дискредитувала собі. Однак неможезадовольнити йпозиція, згідно ізякоюісторіюпояснюютьзаднім числом.Теорія, котра ненацілена намайбутнє,втрачаєсенс.

>Ситуація глухогокутазумовлена тім, щофілософіяпретендувала наневластивіїйфункціїтворцяісторії.Звідсипесимістичні (Гегель) йоптимістичні (Маркс)варіантивідповіді. Направду ж рольфілософіїзначноскромніша.Вона не виннаперетворюватись наідеологію.Суб'єктомфілософіїє немаси, неполітичні партії, аокрема особа.Духовневдосконалення особини (>суспільства через особу)єосновнимзавданнямфілософії.Саме через особуфілософіявиходить на сус-пільство йсоціальніпроблеми.

Філософія засвоєюсуттюспрямована наутвердження демократичногосуспільства,побудованого на засідкахсвободи особини йпошануваннязагальнихпринципівспівжиттявільних людей. Уутвердженні тафункціонуваннігромадянськогосуспільстваїйналежитьособлива роль.Вонапокликанарозроблятипринципи, наоснові яківідбуваєтьсялегітимізація державної влади й права,утверджуєтьсясоціальнасправедливість,досягаєтьсягромадянськазлагода,формуютьсязагальнолюдські ціності.

>Світовийфілософський процесхарактеризуєтьсякількомаосновнимиетапами свогорозвитку:

>Давняфілософія (VII ст. до зв.є. — V ст.).їїрепрезентуютьдавньоіндійськафілософія (>веданта,міманса,вайшешика,санкх'я, йога тощо),давньокитайська (>Лао-цзи,Кун-цзи,Мен-цзи таін.),давньогрецька (>Піфагор, Сократ, Платон,Арістотель таін.).

>Середньовічнафілософія (VI ст. — XV ст.). Наїї теренахпрацювалитаківидатнімислителі, як А.Аврелій (>Блаженний), Ф.Аквінський, АбуАліІбн-Сіна таін.

Філософія Нового години (XVI ст. —перша половина XIX ст.). Унійвиокремлюють:

—добу Відродження (М.Кузанський, М. Коперник, Дж.Пікко деллаМірандола, Дж. Бруно);

—>Просвітництво йбароко (Ф.Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Р. Декарт, Б.Спіноза,Г.-В.Лейбніц таін.);

—>німецькукласичнуфілософію (І. Кант,Й.Фіхте,Ф.-В.-Й.Шеллінг,Г.-В.-Ф. Гегель);

>Сучаснафілософія (друга половина XIX — XX ст.).їїрепрезентуютьтакіфілософськітечії:

—>позитивізм (>неопозитивізм,постпозитивізм — 0.Конт, Р. Спенсер, Є.Мах, Р.Авенаріус, До. Поппер, М.Шлік, Р.Карнап тощо);

—>екзистенціалізм (М. Гайдеґґер, До. Ясперс,Ж.-П. Сартр, Р. Марсель, А. Камю таін.);

—>філософія життя (3. Фрейд, Ф.Ніцше, А. Бергсон таін.);

—>філософія науки (Т. Кун, І.Лакатос, П.Фейєрабенд таін.);

—>філософськаантропологія (М.Шелер, Р.Плесснер, А. Гелен);

—>неотомізм (Ж.Марітен, Є.Жільсон, Ю.Бохенський таін.);

—>феноменологія (Є. Гуссерль, Ф.Брентано, П.Рікер таін.);

—герменевтика (Ф. Шлегель, Ф.Шлейєрмахер, У.Діль-тей таін.);

—>структуралізм (До.Леві-Строс,М.-П. Фуко);

—прагматизм (Ч.Пірс, У.Джеме, Дж.Дьюї).

Отже,філософіявідіграєважливу рольдуховнійкультурілюдства.Вонавиникаєводночас зпоявою особини, котрапокладається нарозум успілкуваннізісвітом. Арозум засвоєюприродоюнацілений напізнанняпершооснов у світі, пкультурі, в самомупізнанні. Філософія —закономірний продуктлюдськогорозуму, вищий форма йоговияву.


>Література

1.Библер У. З. Щоєсть філософія? //Вопросьі філософії. —1995. — № 1.

2. Зотов А. Ф.Существуетли світова філософія?//Вопросьі філософії. — 1997. — № 4.

3. М. З. Як я зрозумів розумію філософію. — М., 1990.

4. Ортега-і-Гассет X. Що таке філософія? — М., 1991.

5.Франкл У. Людина перетворюється на пошукахсмьісла. — М., 1990.

6.Чернишов А. М. Початок філософії. — М., 1982.


Схожі реферати:

Навігація