Реферати українською » Философия » Соціальна філософія


Реферат Соціальна філософія

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

>Національнийавіаційнийуніверситет

>Інститут заочного тадистанційногонавчання

>Контрольна робота

іздисципліни „Філософія”

На тему: „>Соціальнафілософія”

                                                                                 Виконав студент -го курсу

>Спеціальність

>Група №

№залікової

>Київ – 2007


План

1.Специфіка предметасоціальноїфілософії

2.Основні засадифілософськогорозуміннясуспільства.Суспільство як формаспівбуття людей

3. Списоквикористаноїлітератури


1.Специфіка предметасоціальноїфілософії

>Соціальнафілософіярозглядаєсоціальніінститути якпевнусукупністьзакладів таустанов, щовідповідаєсоціальнійструктурісуспільства;сукупністьсоціальних умів такультурнихзразків, котрівизначаютьстійкіформисоціальноїповедінки тадіяльності; системуповедінки згідно ізцими нормами. Уекономічній сферісуспільноїдіяльностієтакіінститути, якрозподіл роботи,власність,заробітна плата таін.; вполітичній — держава,армія,партія й т.ін.; вдуховній — мораль, право,мистецтво, наука,релігія тощо.Соціальнафілософіярозглядає ітакіінститути, яксім'я,виховання, культура.Функціїцихінститутівдоситьсвоєрідні: смердотізаохочують діяльністьосіб, щовходять перед тим, йприймають як свої '>їхнідомінантнінорми.Інститутирегулюютьповедінку та діяльність, щосуперечатьцим нормам,контролюють таупорядковують їхні згідно зсвоїми принципами. 

>Розгалужена системаінституціональностіпритаманналишелюдству.Тваринний світло немаєподібноїсистеми.Інституціональністьдіяльності — характерна рисусоціальностілюдського життя.Вивчення його із цого боці —надзвичайноскладне іактуальне заподіяння.Розгляддіяльності із боціінституціональностілюдськогоспілкуваннядаєзмогу говорити про сус-пільство як системурізноманітних тарозгалуженихстосунківміж людьми — системусуспільнихвідносин.Вонивиникаютьміж людьми впроцесіїхньоїдіяльності таспілкування,становлятьсуспільну формудіяльногоспілкування,закріплюються (іохороняються)певнимисоціальнимиінститутами,постають яксвоєріднімагістралі (>нормативнісистеми), увідповідності ізякимиздійснюються діяльність йстосунки людейміж собою.Суспільство —це системасуспільнихвідносин урізноманітнихпідрозділахжиттєдіяльності.

>Соціально-філософськийаналізвиходить ізширшого принципу:розглядаєсукупністьсуспільнихвідносинбезвідносно доподілу їхнього напервинні івторинні, яктакі, що впевнихісторичнихумовахможутьвідігравати якпровідну, то йдругорядну роль. Зсвоїмирольовимифункціямисуспільнівідносиниможутьмінятисьмісцями.Наприклад, політикаможепередуватиекономіці;морально-культурнезубожіннянаціїможезвестинанівецьграндіозніекономіко-соціальнізадуми. Мистецтвоуправліннясуспільствомвимагаєтеоретичногохисту увизначеннісуспільнихпріоритетів, а чи не догматичногопосилання тих, щоекономічніпідвалинимаютьобумовитиіншісоціальніпроцеси.Усісуспільнівідносиниорганічнопов'язаніміж собою йпроникаютьодне водне.

>Більш-меншоднозначневизначення їхньогоможливелише вабстракції, нарівнітеоретичногоаналізу.Реальне життясуспільствахарактеризуєтьсяхимернимплетивомсуспільнихвзаємозв'язків йстосунків.Розібратись у цьомуплетивізавждинадзвичйноважко.Суспільство —цеєдина,цілісна система.Саме томусоціальнафілософіяобережно переносити доінтерпретаціїїї вконтекстідилемипервинності —вторинностісуспільнихвідносин, подчеркивает '>їхнійорганічнийвзаємозв'язок,цілісністьпізнання якірозцінює як болееевристичний принцип, ніждилеми.Зазначенацілісністьсистемисуспільнихвідносинпозначаєтьсякатегорією ">спосіб життя", щозамикаєтеоретичну модельсуспільства,синтезуєрізноманітніжиттєвіпроцеси,підводить їхнього до єдиної інезаперечноїоснови —людини яксамоцілісуспільно-історичногорозвитку.Спосіб життя —цесинтетична характеристикасукупностітиповихвидівжиттєдіяльності людей (>індивідів тасоціальнихспільнот) уєдності ізумовами життясуспільства.Спосіб життяохоплює усісферисуспільства:працю йпобут,суспільне життя і культуру,поведінку (стиль життя) людей таїхнідуховні ціності.Вінреалізується через діяльність,виробництво, вякомувиділяютьсятакіпровідніелементи:безпосереднєвиробництво,розподіл,обмін,споживання.Звичайно,матеріальні тадуховні благастворюються в сферібезпосередньоговиробництва.Щоб було б щоспоживати (>обмінювати,розподіляти),треба щосьвиробляти.Внаслідок цогоробитьсявисновок пропріоритетністьбезпосердньоговиробництва всистемі способу життя людей. Невикликаєсумнівів.Вониз'являютьсязгодом, послеаналізу реальногожиттєвогопроцесу наосновіабсолютизаціївизначальноїролівиробництва всуспільномужитті іфактичномунехтуванні такимиелементами, якрозподіл,обмін,споживання,соціальна сфера, культура тощо. 

>Пріоритетністьвиробництва зарахунокіншихскладовихчастинсуспільноїцілісності незабезпечитьякісного способу життя.Вінвизначається нелишебезпосереднімвиробництвом, а іусієюсистемоюсуспільнихвідносин.Спосіб життявідбиваєтакожрівеньрозвиткудуховної культурисуспільства,наявнітиписвітогляду,моральнінорми,ціннісніорієнтації, щореалізуються люди, уїхньомуставленні людям,різнихсоціальних груп йсуспільства вцілому. 

>Соціальнафілософіянаголошує напріоритетності шкірногоелемента способу життя, націлісностісуспільства яксоціальноїсистеми, щофункціонуєзавдякивиробництву іпостає якживийорганізм ізусімаособливостямиекономічних,соціально-політичних,ідеологічних,культурних,побутових,сімейних таіншихсоціальнихвідносин, котрібезпосередньохарактеризуютьжиттєдіяльність людей. Уцентрісуспільства — людина. Безнеї воно та неіснує.Які бматеріальні ціності ненагромадили люди — приміщення,знаряддя роботи тощо — всецевмирає после того, як йогозалишили люди.Людина —суб'єкт йголовнадійова особасуспільства.Цейвисновоклишаєтьсянезаперечнимнезалежно відтеоретичнихпобудов таідеологічнихдомінантсуспільногорозвитку.  


2.Основні засадифілософськогорозуміннясуспільства.Суспільство як формаспівбуття людей

>Суспільство —надзвичайноскладний йсуперечливий предметпізнання.Вонопостійнозмінюється,набуваючи все нових й нових форм. Назоріісторіївиниклопервісне сус-пільствомисливців йзбирачів.Пізніше його змінилосярабовласницьке,згодом —феодальне,капіталістичне,соціалістичне сус-пільство.Є ііншікласифікаціїтипів й формсуспільства (>доіндустріальне,індустріальне,постіндустріальне таін.).

Умежаходнієї ітієї ж країни врізніперіодиіснувалирізнітиписуспільства.

>Термін "сус-пільство" уфілософській,економічній таісторичнійлітературімаєщонайменшечотирирізнихзначення.

1.Окремеконкретне сус-пільство, щоєсамостійноюодиницеюісторичногорозвитку.Прикладомможуть бутисуспільствастародавніхАфін, середьновічноїВенеції, СучасноїБолгарії тощо.

>Кожнетаке сус-пільствоє непростосукупністю людей, аєдиноюсистемоюсоціальнихвідносин,ціліснимсоціальниморганізмом, щорозвиваєтьсяпевноюміроюнезалежно відіншихсоціальнихорганізмів. Цедаєпідставивживати дляозначення такиходиничнихконкретнихсуспільствтермін ">соціальнийорганізм".

2. Та чиінша конкретнасукупністьсоціальнихорганізмів.

3.Сукупність всіхсоціальнихорганізмів, щоіснували ііснують наземнійкулі,тобто всі уцілому.

4.Суспільствопевного типувзагалі,наприклад,феодальне,індустріальне.

>Надзвичайнаскладність йвисокийдинамізмсуспільного життястворюють длясуспільствознавцівчималотруднощів. Невипадково велика групавченихвважає занеможливепізнання його законів,пропонуєвідмовитись відзаконопошуковості і перейти доописуфактів,зіставлення їхніміж собою,поясненнясуспільства чисистеми,факторів, щовзаємодіють. І хочтеоріяфакторів (Р.Арон,М.Вебер,М.Ко-валевський,У.Ростоу таін.)кваліфікується в нашійлітературі якантинаукова, усе ж таки мисхильнівбачати внійдоситьпомітну часткунауковості,зокрема ваналізі такихфакторівсуспільного життя, яктехніка, культура,соціальнігрупи, політика,масовасвідомість тощо. разом із тім сус-пільство неможе бутизведене допростоїсумифакторів,навіть доїхньоївзаємодії.Одні із нихєвизначальними,інші —похідними, самікваліфікуються якматеріальні,другі — якідеальні; самівважаютьсяоб'єктивними,інші —суб'єктивними.Соціальнафілософіямаєупорядкуватисуперечливу системуфакторів,визначитипервинні івториннірівнісуспільного життя,їхніфункції, недопускаючи при цьомубудь-якоїабсолютизації.

>Різніуявлення просоціум як системусуспільногоспівжиття людейформувались ізнайдавнішихчасіврозвиткуінтелектуальної культурилюдства. Одними ізпершихвагоме слово вційгалузі сказаликитайськийфілософКонфуцій,античнімислителі Платон таАрістотель,їхніталановитіспіввітчизники.Соціум утеоретично-філософськійуявістародавніхмислителів у буквальномурозумінні цого словаототожнювався із Державою.Суспільне життя немислилосьінакше, якдержавне.Людинатрактувалась якполітична (>державна)істота (>Арістотель).Закономірностірозвиткусуспільства й державиототожнювалися.Можнасказати, що теоретики ">донульового години" (години донародження Христа)виявили і описалимайже усіосновніелементисуспільногоспівжиття людей як державного. І хочїхнєвченнямаєісторичнообумовлений характер,слідпідкреслити тівеликезначення, яку воно та мало длярозвиткупізнішихтеоретичнихконструкцій.

>Мислителісередньовіччязапримітилирізницюміжсоціумом й Державою, але йприховувалице врелігійнихмістифікаціях. І лише утворахН.Макіавеллі державапостає увиглядіоднієї зскладовихсоціуму як более широкого й фундаментальногоутворення.

>Державобудівники — так можнаозначити всіхсоціальнихфілософівдомакіавеллівськогоперіоду —виявилимайже усіелементисоціуму,однак незмоглискласти проньогобільшменіїї адекватноготеоретичногоуявлення.Мислителіепохи Нового годинизапочаткувалисправу, усе ж таки не завершилиїї. як йраніше, понадувагиприділялосьдержавницькимпідрозділам й структурам. Просоціум якспецифічнеутворення й формулюдськогоспівжиттяговорилося вприглушеномутоні,пошепки, ізострахом.Внаслідок цогосклалася парадоксальнаситуація: проголовнийоб'єкт —соціум якцілісну систему —соціальнафілософія могласказатинадзвичайно мало. як подчеркиваетіспанськийфілософХ.Ортега-І-Гасет, у книгах зсоціологіїнічогопевного не говоритися про ті, що жтакесоціум, сус-пільство.Більше того,зазначиввчений, ві не лише незнайдете точноговизначеннясоціального,суспільного, а івиявите, щоїхніавторинавіть неспробувалибільш-меншсерйозним чиномпрояснитисобі природуелементарнихявищсоціального, некажучи уже про йоговнутрішню природу йсутність.

>Пошуктеоретичних моделей, котрі б адекватновідтворювали природу йсутністьсоціального,історію йогорозвитку ймеханізмифункціонування,триває йдосі.

>Поняттясоціального вфілософії.Соціум якісторичний процес

>Людствоще незнайшлобільш-меншприйнятної йобгрунтованоївідповіді на запитання, що жтакесоціальне. Томунині, як йдвітисячі років тому, надвизначеннямякості феноменасоціальноготребаміркувати,розпочинаючи звстановленняелементарнонезаперечнихфактів йпіднімаючись до вершиносягненняглибиннихякостей йогоприроди ісуті.

>Первиннаякістьсоціальногоосягається черезусвідомленнядокорінноївідмінностіданого феномена відприродно-тваринного світу.Такувідмінністьвідзначалимайже усіфілософи: відКонфуція до відома нашихсучасників.Вонапостійнопідкреслюється вхудожнійлітературі,публіцистиці,історичних,етносоціальних таіншихнауковихдослідженнях. Характерно, що вбіологічномурозрізіпринциповоїрізниціміжлюдиною йтвариннимсвітом немає.Тварина й людина ">зроблені" із одного і того ж ">матеріалу", заоднаковою ">технологією" тааналогічнимизразками: голова,кінцівки,внутрішніоргани тощо.Протерізницяміж нимипринципова.Людина йтварина —цезовсімрізніістоти, як небо й земля.Міжбудовоюкінцівок чивнутрішніхорганівлюдини йтварини,конституцієютіла чи йогоспіввідноснимирозмірами ізнауковоюточністю можназнайтибезлічпринциповихвідмінностей. Однакголовнавідмінністьполягає віншому: вспособі життя.Тваринне життяздійснюєтьсяприродним чином,тобто якіснування.Людське —суспільним,соціальним якжиттєдіяльність.

>Суспільне життя —цереальнийжиттєвий процеслюдини (особини,соціальноїгрупи, класу,суспільства), щовідбувається вконкренто-історичнихумовах йхарактеризуєтьсяпевноюсистемоювидів й формдіяльності як способу свідомішогоперетвореннядійсності.

Усяфілософськатрадиція пронизанадумкою про ті, щонайістотнішоюознакоюлюдськоїжиттєдіяльностієїї свідомий характер.Свідомий надпланіосмисленняжиттєвоїситуації іпізнаннядовколишньоїдійсності —такийрівеньсвідомостіпритаманнийнавітьтваринному світу, — а й уздатностірозмірковувати надзовнішнімиобставинами, надсвоїмизв'язками із ними та ізіншими людьми, із себе й своїм духом,заглиблюватись у собі (>Х.вртега-І-Гасет) ізметоюусвідомленнясутіприродно-суспільного ісенсувласногобуття в світі.Саме ">здатністьрозмірковувати,здатністьзаглиблюватись у собі,щобдосягнутизлагоди із собою ізрозуміти, у що ж вон дійсновірить, що вонасправдіцінує й щоненавидить", — на думкуХ.Ортеги-і-Гасета,постають уякості тихийфундаментальнихдомінант, котрівідрізняютьлюдину якособливуістоту відіншого живого світу.

>Людськавластивістьсамозаглиблення —саморефлексії, якусвідомлення своговідмінного,особливогоіснування,маєдіяльнийсуспільний характер йджереловиникнення. Пролюдський характержиттєдіяльності можна говорити із того моменту, колилюдиноподібнаістотавиготовила першезнаряддя роботи.Самеце,власне, йпостаєпередумовоювиділеннялюдиноподібноїістоти ізприродно-тваринного світу івихідним пунктом розбудові неювласного світу —соціального.Зміст й характерлюдського життявизначається,зрештою, способомлюдськоїдіяльності, одним ізголовнихчинниківякогоєзасобивиробництва —знаряддядіяльності. Це перше іголовнечуттєво-практичне йдуховно-абстрактнеусвідомленеузагальненнявідмінностілюдини відіншого природного світу.Іншим, неменшважливимчинником, сталоспілкування людейзасобамимови таіншихсимволічних форм культури.

Таким чином,соціумєособливийспосіб життяособливихістот — людей,головнимичинникамиякогоєсвідомість, діяльність йспілкування,генетично-функціональнийзв'язокміжякимиспричиняє доствореннявідмінного від природногопредметно-духовного світу культури.Якщотваринаживе вприроді, то людина — всоціумі. У цьому зв'язкусоціумпостає якнадприродний світло, щонадбудовується надприродою.Головною йогоознакоюєпредметність.Соціум —цепредметнебуттялюдини,їїіснування в предметногосередовищі,культурі.Звичайно,предметністьвибудовуєтьсялюдськоюдіяльністю із природногоматеріалу. У цьомувиміріпредметністьєпродовженнямприроди. У предметах, щооточуютьлюдину яккультурнесередовище, немаєнічогонадприродного. І, разом із тім,предметидокорінновідрізняються відприродисаме тім, що у якихзасобамидіяльностіопредметнюєтьсявнутрішнє,притаманнелишелюдиніусвідомленнядовколишнього світу йзаглиблення у собі.

Упроцесіжиттєдіяльності людивступають упевністосункиміж собою.Спілкування (>взаємодія,суспільнівідносини), як й діяльність,єнеобхідною йвсезагальноюумовоюформування йрозвиткусоціальності. Назапитання, щотакесоціум, можнавідповісти:цедіяльнеспілкування людей.Воноорганічновплетене влюдську діяльність,відповідаєрізноманітним видамдіяльності йпостає якїїпередумова,босаме черезспілкуванняналагоджуються йосмислюютьсянеобхідні длядіяльностізв'язки,обмінінформацією,фіксаціянабутогодосвіду, передача його відпокоління допокоління.

Упроцесіспілкування люди якфізично, то й духовнотворятьодне одного,тобтоформують йвідтворюютьякіснусвоєрідність свого життя яксуспільного. Успілкуванні й черезньоговідбуваєтьсявзаємовплив йвзаємодіяіндивідів,виявляється йформуєтьсяспільністьпоглядів, думок,настроїв,досягаєтьсявзаєморозуміння,здійснюється передача йзасвоєння манер,звичок, стилюповедінки,створюютьсязгуртованість йсолідарність,відтворюєтьсяспосіб життя.

>Діяльність йспілкуваннявзаємообумовлюють,детермінуютьякіснусвоєрідністьодне одного.Спілкування людейзавждимаєдіяльний характер, йнавпаки, —людська діяльністьможливалише на засідкахспілкування. У які біумовах й формах невідбувалася діяльністьлюдини,якої бструктури вон ненабувала,їїслідрозглядати вєдності ізсуспільнимивідносинами, зжиттямсуспільства. Привсійсвоєрідності діяльністьлюдини —це система, що входити досистемисуспільнихвідносин. Позацимивідносинамилюдськоїдіяльностівзагалі неіснує.

>Діяльність йспілкування —всезагальнінеобхідніумовисоціального. І хоч йогоосягненняпотребуєпроникнення втаємницю низькісвоєріднихлюдськихфеноменів — культури,соціальнихінститутів,вибору,чуттєвості тощо — його вушкокорінитьсясаме вдіяльності йспілкуванні;саме смердотіпостаютьтиминаріжнимикаменями, на якізводитьсябудівлясоціального,базується сус-пільство якособливий феномендійсності, якпідсистемаоб'єктивноїреальності.

>Підкреслюючиспецифікулюдського способу життя якпринципововідмінного відтваринногоіснування,сліднаголосити на йогосоціально-спадкоємному й томуісторичномухарактері.Тварина ненабуваєдосвідуспадково, аздобуває йогосамостійно.Вонауспадковуєлишеінстинкт.Людина жбагатадосвідомпоколінь.Кожненовепоколіннястоїть обов'язокпопереднього,спадкоємнепереймаючи вньогоісторичнийдосвід;соціальністьмаєісторичний характер.Тваринне ж життя — позаісторичне. Історія життятваринизникає разом ізїїфізичноюсмертю.Людське життяпродовжується внаступнихпоколіннях.

Таким чином,соціум якісторіяпостає люди в всіхгалузяхсуспільного життя —створенняматеріальних йдуховнихцінностей,перетворенняприроди,формування новихякостей улюдині. Історіяхарактеризуєтьсяпросторово-часовимивимірами,підлягаєвизначеності всистемікатегорійпрогресу,постає яксуспільно-природний процесвзаємодіїлюдини ізприродою,предметнимсвітом культури, ізіншими людьми.

Унауковомуосягненнісоціумрозглядавсянасамперед якісторіялюдськоїжиттєдіяльності.Першіісторичнівчення (Геродот,Фукідід,Полібій)одночасно ізописомподій,фіксацієюфактівнамагалисявиявити йпроаналізувати їхнічинники.Протепереважнабільшість стародавніхісторичнихвчень маліописовий характер.Таке жсамеспостерігається і далі, практично аж досередини XIX ст.Незважаючи наокреміспробиосягнутиісторичний процес якцілісність (АвгустинБлаженний, Кондорсе, Гердер, Руссо, Гегель таін.),вчення просоціум умежахісторичнихдосліджень маліаморфний характер.Першаспробавиходу завузькі рамкиісторичногоаналізу (>зізбереженням йогопереваг йнадбань),осмисленнясоціуму надконтекстіісторії, а й у более широкихмежахдіяльності таспілкування бувзроблена К.Марксом, увченніякого сус-пільствопостало увиглядісуспільно-економічноїформації.

>Матеріальне всуспільстві —це,звичайно, люди,природніумовиїхнього життя,способивиробництваматеріальних благ,продуктивнісили івиробничівідносини. Доматеріальнихутвореньвідносятьвеликугрупусоціальних (>суспільних)відносин, державу,деякісоціальніінститути. І хочматеріальнеєзавждиоб'єктивним,зв'язокміж нимисуспільстві болеескладний, ніжздається напершийпогляд.

>Наприклад,кудивіднестилюдину?Звичайно ж, доматеріального. Алі як бути ізїїсвідомістю,почуттями,пристрастями,прагненнями?Хіба смердотізавждиєоб'єктивними. Ті жстосується феноменасвідомості. Увідбиттідійсності вона —ідеальний продукт,цезагальновідомо. Іоскількисвідомістьпритаманналюдині, тоє усіпідставивважатиїїсуб'єктивнимутворенням.Ідеязавждисуб'єктивна,боїїтворцем йносіємвиступає людина,суб'єктсуспільногорозвитку.Якщоє людина, тоє іідея, йнавпаки. Алі ж ідеїіснують йнезалежно від людей,наприклад, колиідеяопредметнена. Предметвиступаєносієм ідеї, Яка —стосовно мене йсуспільства —існує якнезалежна,самостійна,тобто якоб'єктивна.

>Ціроздуми, а їхнього,звичайно, можна було б бпродовжити,наводять на думку продоситьвузькі рамкиевристичності головного запитанняфілософіїщодо проблемсуспільногорозвитку. Усуспільстві неодноразово йназавжди ">відфільтрувати"матеріальне відідеального, аоб'єктивне відсуб'єктивного.Вони частоміняютьсямісцями, щовимагаєширшогопідходу досоціальної проблематики.

>Проаналізувавшиосновнітеоретичнімоделісоціуму, ізповним правом можназробитивисновок, що сус-пільство —ценадзвичайноскладний,багатоманітний йсуперечливий предметпізнання.Визначити сус-пільство так самеважко, якматерію, природу,буття тощо.Суспільствоохоплюєрізноманітніпроцеси,стосункиміж людьми йскладається ізпевнихсоціальнихінститутів. Усуспільствіреалізуютьсярізноманітнівидиматеріальної тадуховноїдіяльності людей. Іголовне, сус-пільство —цереальні люди, котріоб'єднуються всоціальнігрупи,нації,взаємодіють йконфліктуютьміж собою,створюють йспоживаютьматеріальні тадуховні блага,виховуютьдітей,винаходятьновіформиоб'єднання тазлагоди.

Таким чином, сус-пільство —цереальний процесжиттєдіяльності людей, щомаєісторичний характер,існуєоб'єктивно,тобтонезалежно відсвідомості таволі людей, хоч смердоті якносіїсвідомості іволієголовнимидійовими особамисуспільно-історичногопроцесу.

>Література.

1. Андрущенко В.П., МихальченкоМ.І.Сучаснасоціальнафілософія. - До.Генеза,1996,-368с.

2. Введення у філософію: Підручник для вузів. Фролов І.Т.,Арефьева Г.С.,Араб-ОглиЗ.А. і ін. М.Политиздат, 1990. -639с.

3.Сучасназарубіжнасоціальнафілософія.Хрестоматія:Навч.посібник / УжгородВіталій Лях -Київ. Ли-бідь, 1996. -384с.

4. Філософія:Навчальнийпосібник /І.Ф.Надольний, В.П. Андрущенко,І.В.Бойченко, В.П.Розумний таін. За ред.І.Ф.надольного - До.:Вікар. 1997 -584с.

5. Філософія:Підручник / Г.А. Зайченко, В.М.Саратовський,І.І.Кальний таін. За ред. Г.А.Зайченка таін. - До.:Вища школа, 1995. -455с.


Схожі реферати:

Навігація