Реферати українською » Философия » Амвросій Медиоланский


Реферат Амвросій Медиоланский

А.А. Гусейнов

Визначний місце у історії становлення середньовічних морально-религиозных дисциплін належить єпископу миланскому Амвросию - вчителю та духовному наставнику Августина. У його трактаті "Про обов'язки священнослужителів" ("De officiis ministrorum"), написаного 386 р. н.е. і направленому до миланскому духовенству, Амвросій структурно і лексично виявляє залежність від трактату Цицерона "Про обов'язки", але наповнює свій твір принципово новим змістом. "Вище благо" (sum-mum bonum), якого прагне людина, він має поза світу, а моральні обов'язки є лише засобом ним звершене.

Амвросій задає дуже значиме для всієї середньовічної, особливо католицької, традиції, розрізнення двох пологів обов'язків - заповідей, розпоряджень (praecepta) і міських рад (consilia), позначені у стоїчному дусі відповідно як "середні" і "скоєні" обов'язки. Вони ставляться до змістовно різним класам дій - заповіді носять обов'язкового характеру (вони власне і суть обов'язки як такі), це розпорядження Декалогу Моїсєєва, дозволяють запобігти зло. Виконуючий їх уникає гріха, але з спроможна нагромадити заслуги для порятунку. Ради само як скоєні обов'язки лише рекомендуються до виконання, зате завдяки їм "виправляють всі справи, мають будь-якої недолік". Це правда звані "сверхдолжные" (super-rogatoria) діяння чесноти, складові зміст новозавітної моралі Христової - милосердя, жаль, покірливість. Саме їх виконанні за людиною залишено свободу вибору, але вони ж дають йому право заслужити божественну милість і удостоїтися особливих дарів.

По Амвросию, природний закон, що у світі, неспроможна сам собою бути достатнім для пропащого чоловіки й потребує доповненні писаним релігійним законом. Звідси й дві форми виправдання людини - закон держави й Закон Мойсея, і ще дві відповідні їм сили - громадянська і церковна влада (розрізнення "Богова" і "кесарева"). Єпископ Амвросій прославився як як видатний організатор церкви, а й як найбільший християнський апологет, автор численних аскетичних трактатів, назви які говорять самі за себе, зокрема, "Про втечу у світі", "Про дар смерті". Високий моральний авторитет завоювала йому його практика дієвого християнського милосердя - відомо, що вона віддала золоті церковні чаші, щоб викупити у варварів християнських бранців: "Якщо кров'ю Христової викупили їхніх душ, то хіба чаші, які укладають у собі цю кров, не стоять здобуття права вони викуплені їх тіла?" (Ibid. II, 138).

Схожі реферати:

Навігація