Реферати українською » Философия » Інтелігенція у Росії


Реферат Інтелігенція у Росії

Балабанова Ганна, грн. 133

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ

Останнім часом дедалі частіше чується слово «інтелігенція» з і телебаченню. Суперечки про російської інтелігенції є одній з улюблених тим обговорення у ЗМІ, де працюють розмови про відродження Росії, поверненні до її культури, відтворенні інтелектуальних верств нашого суспільства та т. буд.

То що таке інтелігенція?

По відповідь спочатку звернімося до історії. Як писав П. Б. Струве у збірнику «Віхи», «російська інтелігенція як особлива культурна категорія є породженням взаємодії західного соціалізму з особливими умовами нашої культурної, економічного і політичного розвитку. До рецепції соціалізму у Росії російської інтелігенції немає, був лише «освічений клас» і різноманітні у ньому напрями». Отже, можна дійти невтішного висновку, що інтелігенція – це освічений клас суспільства, прагне для її реформування, поліпшення життя, демократії. Малий Енциклопедичний Словник (видання Брокгауза і Єфрона) додає, що інтелігенція «живе» інтересами як політики, але й «літератури і мистецтва». Передові люди, одне слово, мистецька й інтелектуальна еліта.

Проте після революції 1917 р. сенс поняття «інтелігенція» став спотворюватися. Багато інтелігенти, не змирившись із нова влада, змушені були емігрувати, інші були репресовані і поклала край свого життя провели в таборах. У результаті «вершки суспільства» були власне з акціонерного товариства віддалені, які місце посіла новоспечена «радянська народна інтелігенція», «сільська інтелігенція» та інші соціальні групи з щонайменше абсурдними назвами. Так було в «Словнику іноземних слів» (1979 р.) говориться, що інтелігенції ставляться «люди, професійно займаються розумовою і які мають необхідним такої праці спеціальним освітою (інженери, техніки, лікарі, вчителя, юристи, працівники науку й мистецтва)». Виходить, що роль цього соціального шару як «двигуна прогресу», певної політичної сили було скасовано, оскільки єдино вірної ідеологією була лінія партії.

Російська інтелігенція, як і весь Росія, розвивалася відмінно від європейської. У зв'язку з цим цікаво розглянути різницю між російської інтелігенцією й західними інтелектуалами (зверніть увагу, саме слово «інтелігенція» існує лише у російській мові).

Ведучи мову про російської інтелігенції, слід зазначити таку її характерну риску, як «подпольность», протистояння структурі державної влади, навіть схильність до анархізму. Недаремно ж у середині 19 в. з'явилася Власна Його Імператорського Величия Канцелярія і його небезызвестное III відділення, осуществлявшее політичний нагляд і розшук! Інтелігенція була хіба що відірвана від реальності, їй доводилося ховатися, жити у своєму власному світі надій та мрій, коли буде можливостей реалізувати свої плани.

У Європі ж справу було зовсім інакше: західні інтелектуали завжди бережно ставилися до держави, вбачаючи у ньому ворога, а товариша, засіб досягнення своїх цілей. Їм була властива співробітництво з владою, обстоювання своїх інтересів й суспільства, т. е. вони були реальній політичній силою, яка просувала нових законів, здійснювала реформи тощо. буд. Російська ж інтелігенція такий здібності була практично позбавлена.

Ще одна важлива відмінність у тому, що з західних інтелігентів було національне самосвідомість, гордість упродовж свого націю, тоді як російські інтелігенти частіше вважали себе космополітами і відстоювали зрівняльні принципи – «щоб довести всім усе було порівну».

І останнє, мій погляд, характерна риса російської інтелігенції – це стосується її орієнтованість в західний бік, т. е. «пристосування» під чужі думки. З'явився До. Маркс – заговорили соціалізм, у Європі пройшли ліберальні реформи – ми почали думати, як скинути царя тощо. буд. Та все проблема у тому, що Росія та Європа – суть різні речі! Історично так уже склалося, у Росії завжди була сильна самодержавна влада, й західні проекти перебудови суспільства просто ні підходили нам, були на провал, а цього багато розумів…

У цьому хочеться закінчити історичний екскурс і поміркувати про роль інтелігенції у Росії. Чи є в нашій країні освічених людей? Звісно, є! Займаються вони літературою і мистецтвом? Звісно, займаються! А наукою? Ще б пак! А культурою суспільства, себто духовного його розвитку, а чи не просто виробництвом матеріальних продуктів? Саме це питання відповісти складніше… Засилля групп-однодневок на вітчизняної естраді і детективних романів, схожих між собою, практично відсутність якісних кінопроектів – усе це говорить про недостатньою ролі сучасної інтелігенції та слабкому її вплив уми людей. Сумно. Однак у цьому і полягає одне з її головних функцій!

Чому б не політики? Хіба можна віднести Жириновського чи, скажімо, Зюганова інтелігентами?! Чи можуть люди, турбуються лише свій імідж і який роками «водять виборців носа», бути інтелігентами?

Звісно, ми маємо інтелігенція, піклуючись про Росію, займається благодійністю і є, передусім, своєму народу. Це Мстислав Ростропович, Олександр Солженіцин, правозахисник Сергій Ковальов та інші.

Одне слово, підвищення стану справ російської інтелігенції потрібно навчитися знаходитиме компроміс із владою, навчитися вислуховувати все «за» і «проти», а чи не входити нею конфронтацію. Тільки тоді вона зможе розвитку суспільства і достатньо служити йому, т. е. виконувати свою справжнє призначення.

Схожі реферати:

Навігація