Реферати українською » Финансовые науки » Оцінка фінансового стану організації


Реферат Оцінка фінансового стану організації

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Запровадження

У середовищі сучасних економічних умов діяльність кожного господарюючого суб'єкту предмет уваги велике коло учасників ринкових відносин, що у результатах його функціонування. З бухгалтерської (фінансової) звітності зазначені особи прагнуть оцінити фінансове становище підприємства. Основним інструментом при цьому служить фінансовий аналіз, з якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і його зовнішні відносини аналізованого підприємства: охарактеризувати його платоспроможність, ділову активність, фінансову стабільність, ефективність яких і дохідність діяльності, а як і перспективи розвитку. За результатами фінансового аналізу приймаються обгрунтовані рішення з підвищення ефективності діяльності аналізованого підприємства.

Є багато різних методик проведення фінансового аналізу підприємства. У цьому курсової роботі було використано наукова література таких авторів як Єфімова О.В.,Соломатин О.Н., Шеремет А.Д.,Любушин Н.П., КравченкаЛ.И. та інші.

Метою згаданої роботи є підставою оцінка фінансового становищаЧановскогоПосПО, розробка рекомендацій у зміцненні його фінансового становища.

Задля реалізації поставленої мети вирішити завдання як:

1. Вивчення теоретичних аспектів фінансового аналізу;

2. Вивчення системи індикаторів оцінки фінансового становища підприємства;

3. Оцінка майна підприємства міста і джерел її формування.

4. Оцінка платоспроможності і ліквідності;

5. Оцінка фінансової стійкості;

6. Аналіз ділову активність, прибутків і рентабельності;

7. Розробка шляхів поліпшення фінансового становища підприємства.

За підсумками вивчення бухгалтерських (фінансових) документів проведено оцінку фінансового становища і запропоновані шляху її подальшого розвиткуЧановскогоПосПО.

фінансове становище платоспроможність майно


1. Поняття, суть і стала мета аналізу фінансового становища підприємства

У середовищі сучасних економічних умов діяльність кожного господарюючого суб'єкту предмет уваги велике коло учасників ринкових відносин (організацій корисною і осіб), що у результатах його функціонування. З доступною їмотчетно-учетной інформації зазначені особи прагнуть оцінити фінансове становище підприємства. Основним інструментом при цьому служить фінансовий аналіз, з якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і його зовнішні відносини аналізованого об'єкта: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність яких і дохідність діяльності, перспективи розвитку, та був за його результатами прийняти обгрунтованірешения.[6,c.3]

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати своєї діяльності. Воно характеризується забезпеченістю фінансових ресурсів, необхідні нормально функціонувати підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективнішим використанням, фінансовими взаємовідносинами коїться з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і втрати фінансової сталістю.

Фінансове становище підприємства (>ФСП) то, можливо стійким, хистким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно виробляти платежі, фінансувати своєї діяльності на розширеній основі свідчить про його хорошому (усталеному) фінансовий стан.

Щоб повинна розвиватися у умовах ринкової економіки і допустити банкрутства підприємства, треба знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складу і джерелам освіти, яку частку мають займати кошти, а яку — позикові. Треба сказати і поняття ринкової економіки, як фінансова стійкість, платоспроможність, ділова активність, рентабельність та інших.

Головна мета аналізу — своєчасно виявляти і усувати вади на фінансової складової діяльності і визначити резерви поліпшення фінансового становища підприємства його платоспроможності. У цьому потрібно вирішувати такі:

1. За підсумками вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційних і фінансової складової діяльності оцінку виконання плану з надходженню фінансових ресурсів немає і їх використанню з позиції поліпшення фінансового становища підприємства.

2. Прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність з реальних умов господарську діяльність, наявності власних і позикових ресурсів немає і розроблених моделей фінансового становища при різноманітні варіанти використання ресурсів.

3. Розробляти конкретні заходи, створені задля ефективніше використання фінансових ресурсів немає і зміцнення фінансового становища підприємства.

Для оцінки стійкостіФСП використовується система показників, характеризуючих зміни:

· структури капіталу підприємства з його розміщення і джерелам освіти;

· ефективності і інтенсивності використання капіталу;

· платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

· запасу фінансової стійкості підприємства.

АналізФСП грунтується головним чином відносних показниках, оскільки абсолютні показники балансу за умов інфляції важко навести досопоставимому виду. Відносні показники фінансового становища аналізованого підприємства можна порівняти:

· з усталеними «нормами» з метою оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

· з даними інших підприємств, що дає змоги виявити сильні й слабкі боку підприємства його можливості;

· з даними у попередні роки з вивчення тенденції поліпшення чи погіршенняФСП.

Аналізом фінансового становища займаються як керівників Західної й відповідні служби підприємства, але його засновники, інвестори — для вивчення ефективність використання ресурсів; банки — з метою оцінки умов кредитування й універсального визначення ступеня ризику; постачальники — для своєчасного отримання платежів; податкові інспекції — до виконання плану надходження коштів бюджету тощо. Відповідно до цим аналіз ділиться на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, його результати йдуть на планування, контролю та прогнозуванняФСП. Його мета - забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові кошти в такий спосіб, щоб забезпечити максимальну прибуток і виключити їх банкрутство.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками потребує матеріальних та фінансових ресурсів, контролюючих органів з урахуванням опублікованій звітності. Його мета — встановити можливість вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимум прибутків і виключити втрати. Зовнішній аналіз має такі особливості:

1. множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформацією щодо діяльності підприємства;

2. розмаїтість цілей та інтересів суб'єктів аналізу;

3. наявність типових методик, стандартів облік і звітність;

4. орієнтація аналізу лише з зовнішню звітність;

5. обмеженість завдань аналізу під час використання лише зовнішньою звітності;

6. максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Практика фінансового аналізу виробила методику аналізу фінансових звітів. Можна виділити шість основних видів аналізу:

1. горизонтальний (тимчасової) аналіз — порівняння кожній позиції звітності з попереднім періодом;

2. вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансові показники;

3. трендовий аналіз — порівняння кожній позиції звітності із низкою попередніх періодів й визначення тренду, т. е. основний тенденції динаміки показника, очищеного випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів;

4. аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) — розрахунок числових відносин різної форми звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5. з порівняльного аналізу, який ділиться на:

· внутрішньогосподарський — порівняння основних показників підприємства міста і дочірні підприємства, підрозділів,

· міжгосподарський —- порівняння показників підприємства з показниками конкурентів, зісреднеотраслевими;

6. факторний аналіз — аналіз впливу окремих чинників (причин) на результативний показник. [10,c.94-97]

Аналіз фінансового становища включає етапи:

1. Виявлення найважливіших характеристик балансу: оцінку загальної вартості майна, оцінку співвідношення іммобілізованих і мобільних коштів, власних і позикових коштів. Тут є зіставити динаміку валюти балансу і за динаміку обсягу реалізації і чистого прибутку.

2. Аналіз змін - у складі - й структурі активів і пасивів.

3. Оцінка платоспроможності з допомогою показників: коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта проміжного покриття і коефіцієнта поточної ліквідності.

4. Оцінка кредитоспроможності підприємства.

5. Оцінка фінансової стійкості підприємства.

6. Аналіз ліквідності балансу.

За результатами аналізу виробляється регулювання балансу, складається прогнозний баланс та дається оцінка перспективної ліквідності підприємства.

1.1 Система індикаторів оцінки фінансового становища підприємства

Нині склалося дві основні підходи до розуміння фінансового аналізу:

1. Фінансовий аналіз розуміється у широкому аспекті і охоплює все розділи аналітичної роботи, пов'язані з міським управлінням фінансами господарюючого суб'єкту у тих з довкіллям, включаючи ринок капіталу. Представником такого підходу у вітчизняній науці є Ковальов В.В.

2. Другий підхід обмежує сферу фінансового аналізу аналізом бухгалтерської (фінансової) звітності. Представники такого підходу – Єфімова О.В., Шеремет А.Д.,СайфулинР.С. запропонували систему показників комплексної оцінки діяльності суб'єктів господарювання. Усі показники розподілені по 5 групам ознак:

1. оцінка платоспроможності і ліквідності;

2. оцінка фінансової стійкості;

3. оцінка ділову активність;

4. оцінка рентабельності

5. оцінка ефективності управління.

Набір показників перспективами кожного із груп варіюється, уточнюється, іноді змінюється залежно від економічних пріоритетів і організаційно-правових умов підприємств і закупівельних організацій, а також у залежність від цілей і завдань фінансового аналізу.

Основним джерелом інформаційного забезпечення оцінки фінансового становища підприємства є бухгалтерський баланс і мережні додатки у його вигляді фінансової звітності, звіту про рух коштів, про рух капіталу, зокрема власного.

У бухгалтерському балансі підприємства відбивається його майно за складом та розміщення на певну дату — це активи, які мають приносити прибуток підприємству. У балансі також вказані джерела формування активів підприємства з допомогою власного залученого капіталу (пасиви).

Фінансове становище споживчого товариства характеризується розміщенням та використанням коштів (активів) і джерелами формування (власного капіталу та зобов'язання, тобто пасивів).

За даними балансової звіту та агрегованого аналітичного балансу необхідно визначити зміни вартості майна загалом і на його видам наприкінці звітний період проти даними початку.Рассчитать структуру вартості майна (активів) і його зміни у протягом року,

Поруч із аналізом структури активів з оцінки фінансового становища необхідно вивчити і структуру пасивів, тобто джерел коштів, вкладених у майно. У результаті аналізу пасивів слід оцінити наявність, динаміку і структуру джерела фінансування.

Показники структури та динаміки балансу важливі розуміння загальної картини зміни фінансового становища. Зіставляючи структурні зміни у активі і пасиві, можна дійти невтішного висновку у тому, які джерела був приплив нових, засобів і у які активи ці гроші вкладено.

У цьому використовують методику вертикального (по питомій вазі) і горизонтального (у поступовій динаміці) аналізу. Це дозволяє бачити питому вагу кожної статті балансу у його загалом, оцінити з кожної статті абсолютне відхилення, темпи зростання чи зниження.

>Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємно доповнюють одне одного. Якщо виконувати такий аналіз за кілька років чи суміжних періодів, можна оцінити як поточне фінансове становище, але й прогнозувати значення балансових статей у майбутнє.

Необхідність горизонтального і вертикального аналізу викликана тим, що за умови інфляції відносні показники дають реальніше картину фінансового стану, ніж абсолютні суми. З іншого боку, з'являється можливість порівнювати фінансове становище організацій споживчій кооперації, різняться за обсягами діяльності, майна чи фінансових ресурсів.

Аналіз динаміки валюти балансу, структури активів і пасивів дозволяє зробити низку важливих висновків щодо фінансове становище споживчогообщества.[11,c.18-23]

Зменшення розміру валюти балансу за звітний період може можуть свідчити про скороченні господарського обороту, зниженні майнового потенціалу під впливом різних чинників (неплатоспроможність організації, або її партнерів, реалізація частини активів тощо. буд.).

У звичайних, стабільних умовах діяльності збільшення підсумку балансу оцінюють позитивно, а зменшення - негативно.

Збільшення валюти балансу за звітний період може пов'язуватися лише з розвитком та розширенням господарську діяльність, а й випливати з інфляції чи переоцінки основних фондів.

Більше швидке зростання обсягу реалізації (стор. 010) і перерозподілу прибутку від (стор. 050) проти зростанням валюти балансу свідчить про поліпшення використання майна організації.

Потім докладніше аналізують структуру і надасть динаміки активів споживчого товариства, визначають, рахунок яких видів активів змінилася загальна вартість майна. У цьому кращим є збільшення частки оборотних активів як найбільш ліквідної частини майна, і швидший їх зростання противнеоборотними активами.

Більше докладна оцінка складу, структури та динаміки оборотних засобів дозволить зробити обгрунтовані висновки про мобільності оборотних активів, можливо необгрунтованому відволіканні засобів у дебіторської заборгованості чи неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей.

Як позитивної тенденції виступає зменшення дебіторську заборгованість. Зниження частки коштів як високоліквідною частини оборотних засобів слід оцінювати негативно, оскільки це негативно стимулюватиме ліквідність і платоспроможність підприємства. Сума коштів повинна бути такою, щоб у неї достатньої на погашення всіх першочергових платежів. Наявність великої кількості коштів свідчить про неефективне використання обігового капіталу, оскільки вільні гроші необхідно спрямовувати розширення сфери діяльності підприємства чи піде у акції інших підприємств.

Зростання дебіторську заборгованість є виправданим, якщо це сприяє розширення обсягів діяльності підприємства міста і збільшує швидкість звернення капіталу. Наявність прострочений дебіторській заборгованості створює складнощі у придбанні необхідних ресурсів реалізації торгово-технологічного процесу уповільнює оборотність капіталу, тож необхідно скорочувати терміни погашення платежів. Основне завдання ретроспективного аналізу дебіторську заборгованість полягає у оцінці її ліквідності, тобто повернення боргів підприємства. Потрібна її розшифровка із зазначенням даних про кожномудебиторе, сумі заборгованості і очікуваних термінах погашення.

Порівнюючи темпи зміни запасів по аналітичного балансу і обсягу реалізації (стор. 010 форми № 2), можна зробити висновок про прискорення чи уповільнення оборотності оборотних активів. Зниження частки мобільних коштів, уповільнення оборотності оборотних активів свідчить про погіршення фінансового становища споживчого товариства.

Поруч із аналізом структури активів з оцінки фінансового становища необхідно вивчити структуру і надасть динаміки пасивів, тобто джерел коштів, вкладених у майно.

Джерелами коштів формування майна підприємства є:

1. кошти підприємства (III розділ балансу)

2. позикові і залучені кошти (IV і V розділи балансу).

Для оцінки джерел формування коштів підприємства виробляється горизонтальний і вертикальний аналіз. Усі джерела коштів групуються за окремими розділами пасиву балансу. У процесі аналізу розраховується питому вагу кожного джерела формування засобів і темпи зміни суми за кожним видом джерела. Потім робляться висновки, виявляються позитивні й негативні моменти у зміні джерел формування коштів.

Аналіз структури та динаміки пасивів балансу дозволяє визначити можливі причини фінансової стійкості (нестійкості) організації. У цьому дають оцінку змін у джерелах фінансових ресурсів організації за звітний період. Збільшення частки власного капіталу (III розділ балансу) з допомогою будь-якого джерела сприяє підвищенню фінансової стійкості організації, а наявність нерозподіленого прибутку сприймається як джерело поповнення обігових коштів та резерв зниження рівня кредиторську заборгованість, як запас фінансової міцності.

Слід докладно оцінити динаміку і структуру позикових коштів, особливо короткострокових. У цьому звертають уваги на різке зростання найнебезпечніших для фінансового становища видів заборгованості (до бюджету, із соціального страхуванню і забезпечення, простроченої заборгованості всіх видів).

Доцільно зіставити як абсолютні суми, а й темпи зростання дебіторської та кредиторської заборгованості (темпи зростання дебіторської та кредиторської заборгованості повинні врівноважувати

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація