Реферати українською » Финансовые науки » Фінансова система України


Реферат Фінансова система України

Страница 1 из 4 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Курсова робота

На тему: Фінансова система України


2010


ЗМІСТ

Вступ

1. Предмет й задачі

2. Фінансова система України

3. Державні фінанси: сутність, функції та їхнього структура

4. Державний бюджет – центральна ланка системи фінансів України

5. Державні доходи

6. Державні видатки

Висновки

Список літератур


ВСТУП

Необхідність державних фінансів зумовлена тім, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тихий потреб, котрі не можуть бути вирішені через ринковий механізм, тобто через попит й пропозицію, а також особисто кожним громадянином через об’єктивні заподій. До них належати структурна перебудова економіки, боротьба із монополізмом, захист навколишнього середовища, захист громадян (інвалі- дів, дітей, людей похилого віку), проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров’я тощо.

Головні задачі спрямовані:

- на теоретичну й практичну підготовку студентів із основ дер- жавних фінансів;

 -формування умінь використання Сучасної моделі функціону- вання державних фінансів;

 - вивчення чинної законодавчої й нормативної бази із питань державних фінансів;

 - розкриття ролі державних фінансів у складі фінансової сис- тими України;

 -підготовку до роботи фахівців із формування і виконання державних доходів й видатків у ринкових умовах.


1. ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ

1.1 Предмет й метод фінансової науки

Предметом фінансової науки є діяльність держави, підприємниць- ких структур, організацій та окремих громадян, пов’язана зі створен- ням й використанням фондів фінансових ресурсів.

Фінансові явища та процеси можна досліджувати на рівнях національної економіки, тобто на макрорівні, чи підприємницької структури, та мікрорівні, чи окремого громадянина. Об’єктом дослідження є загальна сума валового прибутку та валових витрат, амортизаційних відрахувань, прибутку, грошова сума обі- гових коштів.

Загальною метою фінансової науки є вивчення дії об’єктивних законів й закономірностей у сфері фінансів, а також передача резуль- татів наукових досліджень до практичного використання.

Фінансова наука може успішно виконувати своєї ролі лише за умів використання методів вивчення фінансового життя, основними із які є методи індукції та дедукції. Вона складається із декількох ро- зділів, котрі містять науку про фінанси, державний бюджет, державні доходи й податки, фінанси підприємницьких структур, державний кредит, місцеві фінанси, страхування.

1.2 Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки

як соціальне явище фінансова наука виникла в середині ХV століття, коли товарно-грошові відносини досягли повного розвит- ку, створення фондів грошових коштів збільшилося насамперед для задоволення різних потреб держави, розширилися функції структур управління.

Найголовніші наукові дослідження належати французькому вче- ному Ж. Бодену, публікування роботи якого «Фінансові нерви тримаючи- ві» у 1577 р. вважають початком фінансової науки. У цей ж годину з’являються роботи італійських вчених Ф. Петрарки, Бернандо, Дж. Баторо та ін.

У ХVІІ столітті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мін, Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їхнього роботи присвячені проблемам податкової системи. У другій половині ХVІІ ст. було б надруковано роботу У. Петті «Трактат про податки та збори», зміст якої давши можливість її автору статі першим професій- ним економістом.

У кінці ХVІІІ століття на увагу заслуговують постулати французьких вчених базується на бо лише земля може давати чисті прибутки, тому держава може одержувати чисті прибутки як податок на грішну землю. Ідеї А. Сміта, викладені в його роботі «Дослідження про багатство народу», сприяли бо наука про фінанси набула самостій- ного значення.

Найбільшого розвитку фінансова наука набула у ХІХ столітті, за годину вона, відділяючись від загальної теорії політичної економії, стає самостійною наукою та сферою знань. Не можна також не зазна- чити внесок у розвиток цієї науки теоретиків марксизму: протягом майже століття комуністична ідеологія вважала До. Маркса й Ф. Енгельса творцями марксистської фінансової науки.

1.3 Розвиток фінансової науки в Україні

Фінансова наука в Україні розвивалася в умовах існування Ро-сійської імперії, тому важко виділити окремо внесок українських учених в її розвиток.

До великих українських вчених-фінансистів можна віднести І. Франка, в роботів якого досліджуються запитання податкової систе- ми, банківської справ, фінансово-кредитних відносин; М. Туган-Барановського, який в своїх працях викладає теоретичні запитання збільшення доходів держави, взаємозв’язок прибутків з заробітною платою; М. Добриловського, який написавши курс лекцій «Основи фі- нансової науки»; М. Бунге, що є автором робіт із питань копійчаного обігу, кредиту, державних фінансів. Фінансову науку вивчали також М. Алексієнко, П. Коваленка, І. Патлаєвський, М. Яснопольський та ін.

Теоретично-змістова направленість наукових досліджень українських представників фінансової думи досягала рівня світової фінансової науки, а деяких аспектах навіть випереджала її.


2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

2.1 Сутність, призначення й роль фінансів

Фінанси виражають лише такі грошові відносини, котрі пов’язані із формуванням та використанням фондів грошових коштів суб’єктів господарювання та держави, тобто централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. Держава активно впливає на фінанси залежно від політичного улаштую, основних завдань, чинних умів та інших Сутність фінансів проявляється в їхні функціях. Фінанси виконують дві основні функції: розподільну та контрольну, котрі тісно пов’язані між собою. Розподільна функція фінансів пов’язана із розподілом валового внутрішнього продукту та його основної частини – національного прибутку. Без участі фінансів національний дохід не може бути розподіленим. Серед великого різноманіття фінансових від- носин немає жадних, котрі б не були пов’язані із контролювати формуванням й використанням грошових коштів. Фінанси здійснюють контроль на всіх стадіях створення, розподілу та використання суспільного продукту й національного прибутку. Пов’язування фінансів із формуванням, розподілом й використанням фінансових ресурсів є цілком прийнятним на всіх рівнях. Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначених формах мобілізації доходів й витрат із метою досягнення економічного й соціального прогресу в державі. Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання ВВП держави. Це досягається шляхом створення та використання різних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців й окремого громадянина. Визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки можна звести до трьох вирішальних чинників: економічної стабільно- сті, адаптації до ринкових перетворень, стимулювання інвестиційної активності.


2.2 Структура фінансової системи

Фінанси функціонують через фінансову систему, Яка містить сукупність різних форм організації фінансових відносин між Державою й підприємствами, між підприємствами, організаціями й їхні об’єд- наннями, відносини держави із підприємствами та організацій із населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних й позабюджетних фондів й їхнього використання для задоволення суспільних потреб.

Таким чином, фінансова система – це сукупність відокремлених, але й взаємопов’язаних між собою сфер фінансових відносин, яким властиві централізовані чи децентралізовані фонди грошових коштів, відповідний апарат управління та правове забезпечення. Загальнодержавні фінанси – це система грошових ресурсів, котрі зосереджені до рук держави й призначені для виконання економічних, соціальних й політичних функцій держави. Фінанси суб’єктів господарювання – це грошові ресурси, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного виробництва, а також сукупність форм й методів їхнього витрачання.

Фінанси суб’єктів господарювання поділяються:

на фінанси комерційних підприємств;

фінанси некомерційних підприємств;

фінанси громадських організацій та доброчинні фонди. Комерційні підприємства є основними платниками податків до

бюджету, а також внесків у державні цільові фонди.

До некомерційних підприємств належати установи, котрі надають послуги чи виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату (лікарні, школи, дитсадки, музеї, бібліотеки тощо).

Фінанси домогосподарств – це грошові фонди, що формуються із доходів, отриманих громадянами шляхом трудової та іншої діяльності чи спадщини. Вони відображають рівень життя та фінансове забезпечення населення.

Основними принципами побудови даної трирівневої системи фінансів стали:

а) повна економічна самостійність фінансів суб’єктів господарювання й їхні відокремлення від загальнодержавних фінансів;

б) самостійність й відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі і фонду соціального страхування, пенсійного та інших;

в) самофінансування всіх господарських суб’єктів;

р) формування незалежної бази місцевих й регіональних бюджетів;

ґ) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб’єктів господарювання;

буд) розробка й реалізація бізнес-планів кожним із учасників фінансово-господарської діяльності.

2.3 Правові та організаційні основи фінансової системи

Нормативно-правове забезпечення фінансової системи ґрунту- ється насамперед на Конституції України, Законах України, Постано- вах Верховної Заради, декретах Кабінету міністрів України, указах Президента України, але в нормативних актах міністерств та інших органів, нормативних актах місцевих радий. Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використан- ані фондів фінансових ресурсів, є однією із форм управління економічним й соціальним розвитком із боці держави.

Правові акти виконують такі основні функції:

визначають коло юридичних й фізичних осіб, на котрі у даний годину поширюється дія правової норми;

регламентують права й обов’язки юридичних й фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів;

є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Правові норми, що регулюють фінансові відносини, є системою фінансового права, Яка ґрунтується на конституції держави.

Ринкова модель економіки не може існувати і розвиватися без втручання держави в процеси розподілу і перерозподілу зновствореної вартості в суспільстві. Для цого використовують фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. Спеціальними бюджетними законами є Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Державний бюджет України», який приймається щороку.До інших законів, що регулюють бюджетні відносини, можуть бути віднесені два типи законодавчих актів:

а) суто бюджетні, присвячені регулюванню виключно бюджетних відносин;

б) закони, котрі містять деякі норми, що регулюють бюджетну діяльність.

Організаційну роботу із використання чинного законодавства у сфері фінансів здійснюють фінансові органи, котрі очолює Міністерст- у фінансів.

2.4 Управління фінансовою системою

Управління фінансами – це сукупність форм й методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих й децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні державних органів управління.

Організаційну і методичну роботу із управління фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України», яку затверджується Кабінетом міністрів. Воно несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного управління фінансовою системою держави обирається колегія, склад якої затверджується Кабінетом міністрів.

Ці органи покликані виконувати ряд функцій:

1. Підготовку проекту державного бюджету України.

2. Організацію використання бюджетів, підготовку звітів щодо їхнього використання.

3. Розробку проектів нового законодавства.

4. Обґрунтування основних положень фінансової політики держави.

5. Здійснення контролю над дотриманням фінансового законодавства.

6. Управління оперативною роботою фінансових органів різних рівнів.

7. Контроль, ревізію та перевірку фінансово-господарської діяльності всіх державних організацій.

Також Управлінням фінансово-господарською діяльністю в державі займаються, крім вищезазначених організацій фінансові органи державної адміністрації, виконкоми радий, фінасові підрозділи міністерств й відомств, фінансові відділи на підприємствах, державна податкова адміністрація, пенсійний фонд, рахункова палата, контрольно-ревізійне управління тощо.


3. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ЇХ СТРУКТУРА

Потрібно завжди пам’ятати, що не діяльність держави у нас собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють існу- вання фінансів. Для здійснення своїх функцій держава використовує частину фінансових ресурсів суспільства, котрі приймають форму дер- жавних фінансів. У теорії фінансів вже вироблене чітке визначення ролі та призначення державних фінансів у побудові фінансової сис- тими України транзитивного періоду. Узагальнене визначення може бути таким: головне призначення державних фінансів – за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному і зі- ціальному розвитку держави.

3.1 Сутність державних фінансів

Під державними фінансами розуміють сукупність фінансових відносин, котра забезпечує досягнення цілей внутрішньої та зовнішньої політики держави. Ці відносини пов’язані із формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави, до того числі за рахунок підпри- ємств й приватизації державної власності.

За економічною сутністю, державні фінанси – це система грошових ресурсів, котрі зосереджені до рук держави й призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних й політичних функцій, та сукупність форм й методів, за допомогою які ці фонди формуються.

Під державними фінансами може розумітися також сукупність фінансових інститутів, їхнього зв’язків й взаємовідносин, котрі забезпечують досягнення поставлених цілей. як центральна підсистема фінансових відносин державні фінан- сі мають визначені складові: загальнодержавні фінанси, до які на- лежати Державний бюджет, місцеві фінанси, державний кредит, дер- жавне страхування, централізовані та децентралізовані фонди цільо- вого призначення; фінанси господарюючих суб’єктів, котрі характери- зуються такими ж рисами, як й державні фінанси.

Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тихий заходів, котрі мають загальнодержавний характер. В частности, перед тим належати: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, населенням та ін.

У українському законодавстві чітко розподіляються повноваження щодо фінансової діяльності, що здійснюється Державою через посередництво органів державного управління підприємствами, установами, організаціями. У загальнодержавних фінансах держава, в особі уповноважених фінансових й кредитних установ, сама мобілізує, розподіляє й використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних й фінансових резервів. На створення й ві- користання децентралізованих фондів грошових коштів держава упов- новажує підприємства, об’єднання та міністерства. Ці фонди грошо- вих коштів є фінансами галузей народного господарства. З централі- зованими смердоті тісно пов’язані податковими та іншими обов’язковими платежами, а при необхідності, фінансуванням із них.

3.2 Функції державних фінансів

Головне призначення державних фінансів – через різноманітні фінансові інституції сприяти успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав й свобод людини. Досягають цого через методи й форми

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація