Реферати українською » Финансовые науки » Корпоративне управління інвестиційним проектом


Реферат Корпоративне управління інвестиційним проектом

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Запровадження

 

Інвестиції – це вкладення цінностей (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових) в придбання (створення, модернізацію, реконструкцію) об'єктів основних фондів громадянського обов'язку і промислового призначення (будівлі і устаткування) з одержання прибуток від їх експлуатації.

У цьому курсової роботі розглядається корпоративне управління інвестиційним проектом.

Управління інвестиційним проектом – цей вплив на діяльність із вкладенню цінностей (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових) в придбання (створення, модернізацію, реконструкцію) об'єктів основних фондів громадянського чи промислового призначення (будинок чи устаткування) шляхом застосування виходячи з аналізу та оцінки ситуації методів і технологій самонаведення виконання затверджених за складом й обсягом робіт у умовах заданих часу, вартості і забезпечення якості за відносної невизначеності можливого розвитку подій для одержання прибутку.

Завданнями управління проектами є виконання робіт, необхідні досягнення мети і результатів проекту. Тобто котра управляє вплив спрямоване й має на меті саме виконання робіт й одержання результатів, змістом якого є перетворення навколишньої дійсності.

Оцінка інвестиційного проекту передбачає на багато запитань, ефективні ці інвестиції (коли окупляться початкові вкладення і який прибуток обіцяють), які джерела фінансування й що не обсязі необхідні реалізації проекту.

Для проведення оцінки реального інвестиційного проекту необхідно підготувати чотири блоку вихідних даних: доходи (прибуток від реалізації), видатки виробництво продукції, інвестиційні витрати (видатки підготовку виробництва на роботу) і джерела фінансування (кредити, кошти). Трапляється, що «наповненню» перелічених блоків вихідних даних підходять формально, не вдаючись у суть аналізованого проекту. Щоб мінімізувати ризик банкрутства проекту, необхідно закладати у розрахунок реальні дані. Ідеться, передусім, доходів проекту.

Сьогодні оцінка ефективності інвестиційних проектів, саме, вкладень засобів у підприємство, є одним із актуальних завдань управління фінансами.

Достовірність результатів, які є результатом оцінки проекту, однаково залежить від повноти і достовірності вихідних даних, і від коректності методів, використаних за її аналізі. Значну роль забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків відіграє й досвід минулого і кваліфікація експертів, чи консультантів. Очевидною представляється необхідність застосування стандартизованих методів оцінки інвестицій. Це забезпечить порівнянність показників фінансову спроможність та ефективності щодо різноманітних проектів.

Отже, процес інвестування відіграє економіки кожної країни. Інвестування значною мірою визначає економічного зростання держави, зайнятість населення і ще становить суттєвий елемент бази, де грунтується економічного розвитку суспільства. Тому проблема, що з ефективним здійсненням інвестування, заслуговує серйозного уваги.


 

1. Методи управління інвестиційними проектами

 

1.1 Сутність і характеристика основних методів управління інвестиційними проектами

 

Інвестиції висловлюють вкладення коштів у різні проекти чи купівлю власності для вилучення доходів населення і інших вигод. Основу інвестування становить вкладення засобів у реальний сектор економіки, тобто. в основний рахунок і оборотний капітал суб'єктів господарювання.

Головними етапами інвестування є:

- перетворення ресурсів у капітальні витрати, тобто. процес трансформації інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

- перетворення коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве споживання інвестицій й одержання новоїпотребительной вартості (будинків, споруд, об'єктів інфраструктури);

- приріст капітальної вартістю формі прибутку, тобто. реалізація кінцевої мети інвестування.

Процес накопичення фінансових ресурсів (чистого прибутку амортизаційних відрахувань) є необхідною передумовою інвестиційної діяльності. Остання характеризує вкладення інвестицій і здійснення практичних дій щоб одержати прибутку чи досягнення іншого корисного ефекту.

Найбільш загальними чинниками досягнення мети інвестування є:

- збір необхідної інформації для техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО) і бізнес-плану інвестиційного проекту;

- вивчення та прогнозування перспектив ринкової кон'юнктури з цікавих для інвестора об'єктах;

- вибір стратегії поведінки над ринком інвестиційних товарів;

- гнучка поточна коригування інвестиційної тактики.

Вибір найефективнішого способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюють друг з одним і вибирають найприйнятніший з погляду дохідності та безпеки для інвестора.

У першому етапі доцільно визначити, набагато вигідніше вкладати капітал: у виробництві, фінансові інструменти (цінних паперів), придбання товарів для перепродажу, нерухомість тощо. Тому, за інвестуванні рекомендують дотримуватися такі правила.

Торішній чистий прибуток (ПП) від цього вкладення повинна перевищувати її величину від приміщення коштів у банківський депозит.

Рентабельність інвестицій повинна перевищувати темп інфляції.

Рентабельність цього проекту з урахуванням чинника часу (тимчасової вартості грошей) повинна перевищувати дохідності альтернативних (взаємовиключних) проектів. Класифікація проектів на незалежні і альтернативні має принципове значення для формування портфеля реальних інвестицій підприємства у умовах дефіциту джерела фінансування капіталовкладень. Розмір верхньої межі обсягу виділених коштів у довгострокові інвестиції можливо, у момент прогнозу невизначеною, яка від різних зовнішніх і управління внутрішніх чинників, наприклад суми чистий прибуток звітного майбутнього періодів.

Рентабельність активів інвестора (>ЧП/А · 100) після реалізації проекту зростає й у разі повинна перевищувати середню ставку банківського відсотка (СП) по запозиченим засобам. Інакше реалізований проект виявиться неефективним.

Правило фінансового співвідношення термінів («золоте банківське правило») у тому, що утруднює отримання використання коштів для інвестування має відбуватися в встановлених термінів. Це стосується як до власним, і до запозиченим засобам. Тому капітальні вкладення з тривалим терміном окупності витрат доцільно фінансувати з допомогою довгострокових кредитів і позик, ніж відволікати з поточного обороту кошти на тривалий час.

Правило збалансованості ризиків: особливо ризиковані інвестиції в коротко- і середньострокові проекти бажано фінансувати рахунок власних коштів (чистого прибутку амортизаційних відрахувань).

Правило дохідності капітальних вкладень: для капітальних видатків доцільно вибирати найдешевші способи фінансування (самоінвестування), фінансовий лізинг та інших.Заемний капітал вигідно залучати в тому разі, коли після реалізації проекту підвищиться рентабельність власного капіталу.

>Рассматриваемий проект відповідає головну стратегію поведінки підприємства над ринком товарів та послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності капітальних вкладень, наявності фінансових джерел покриття витрат виробництва та звернення, і навіть забезпечення стабільності надходження доходів від його запровадження.

Інвестування — тривалий процес. Тому, за оцінці інвестиційних проектів, необхідне враховувати:

- ризикованість проектів (ніж триваліша термін окупності капітальних вкладень, тим ризикованіше проект);

- тимчасову вартість грошей, оскільки з часом кошти втрачають свою цінність внаслідок впливу чинника інфляції;

- привабливість проекту з порівнянню з альтернативними варіантами вкладення коштів із погляду максимізації доходів населення і зростання курсової вартості емісійних цінних паперів акціонерної компанії при мінімальний ступінь ризику, оскільки ця мета для інвестора визначальна;

- масштаби проекту: найбільша інвестиція, яку робить компанія, — це купівля інший фірми (поглинання); трішки менше масштабний варіант — це будівництво нового заводу, що потребує порівняння всіх виникаючих витрат з економічної вигодою (доходом, прибутком); нарешті, найпростіший варіант — придбання нової виробничої лінії (тут чинять ж, як і за будівництві нового заводу).

Використовуючи зазначені правила практично, інвестор може взяти обгрунтоване інвестиційне рішення, відповідальна його стратегічним цілям.

Методи управління інвестиційними проектами організації.

У основі процесу прийняття управлінські рішення інвестиційного характеру лежить зіставлення нинішніх і майбутніх касових потоків. Оскільки порівнянні параметри ставляться до різним моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їх порівнянності. На реальну цінність касового потоку впливають темп інфляції, рівень достатньої дохідності, ступінь невизначеності та інші чинники.

У аналізі інвестиційної діяльності застосовуються методи, які можна розділити на дві групи:

а) засновані надисконтированних оцінках;

б) засновані на дисконтних оцінках.

Метод періоду окупності (>РР) — одне із найбільш і набув значного поширення у світовому обліково-аналітичної практиці, передбачає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (>РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо дохід розподілено за літами рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат за величину річного прибутку, обумовленого ними. Якщо прибуток розподілено нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція погасять кумулятивним доходом.

Окремі фахівці при розрахунку показникаРР все-таки рекомендують враховувати тимчасової аспект. І тут до розрахунку беруть грошові потоки,дисконтированние за показником «ціна»авансированного капіталу. Вочевидь, що термін окупності збільшується.

Показник терміну окупності інвестиції дуже проста під час розрахунків, водночас має низку недоліків, які треба враховувати в аналізі.

По-перше, не враховує вплив доходів після окупності. Як приклад розглянемо два проекту з капітальними витратами (10 млн. крб.), але різними прогнозованими річними доходами: у проекті А — 4,2 млн. крб. протягом трьох років; у проекті Б — 3,8 млн. крб. протягом десятиріччя. Обидва ці проекту на протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Проте очевидно, що проект Б значно більше вигідний.

По-друге, оскільки це метод грунтується не так надисконтированних оцінках, тому робить різниці між проектами з сумою кумулятивних доходів, але з різними розподілом за роками та різними ставками дисконтування. Тож з позиції цього критерію проект А річними доходами 4000, 6000, 2000 тис. крб. і проекту не Б з річними доходами 2000, 4000, 6000 тис. крб. рівноправні, хоча очевидно, перший проект є кращим, оскільки забезпечує більшу суму доходів у роки.

По-третє, даний метод не має здатністьаддитивности.

Є низка ситуацій, у яких застосування методу, заснованого на розрахунку терміну окупності витрат, то, можливо доцільним. Зокрема ця ситуація, коли керівники підприємства у більшою мірою стурбоване рішенням проблеми ліквідності, а чи не прибутковості проекту — головне, щоб інвестиції окупилися і якомога скоріш. Метод також хороший у кризовій ситуації, коли інвестиції пов'язані з високим рівнем ризику, тому, ніж коротше термін окупності, проте ризикованим є проект. Така ситуація й у галузей чи видів діяльності, котрим притаманна велика можливість досить швидких технологічних змін.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності (>ARR) інвестиції має дві характерні риси: по-перше, не передбачає дисконтування показників доходу; по-друге, дохід характеризується показником чистий прибутокPN (балансовий прибуток за мінусом відшкодувань до бюджету).

Алгоритм розрахунку виключно простий, що визначає широке використання цей показник практично: коефіцієнт ефективності інвестиції (>ARR) розраховується розподілом середньорічний прибуткуPN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках).

Середній розмір інвестиції перебуває розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту все капітальні витрати спишуть; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (>RV), що його оцінка мусить бути виключена.

Цей показник порівнюється зі коефіцієнтом рентабельностіавансированного капіталу,рассчитиваемого розподілом загальної чистий прибуток підприємства загальну суму, авансованих у його діяльність.

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має низку суттєвих недоліків, обумовлених переважно тим, що не враховує тимчасової складової грошових потоків.

Зокрема, метод робить різницю між проектами з сумою середньорічний прибутку, алеварьирующей сумою прибутку за літами, і навіть між проектами, мають однакову середньорічну прибуток, алегенерируемую протягом різного кількості років.

Метод чистої поточної вартості (>NPV) залежить від зіставленні величини вихідних інвестицій (>IC) із загальною сумоюдисконтированних чистих грошових надходжень,генерируемих ними на протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілено у часі, віндисконтируется з допомогою коефіцієнтаr, установлюваного аналітиком (інвестором) самостійно, з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати наинвестируемий їм капітал.

Вочевидь, що й:

>NPV > 0, то проект варто прийняти;

>NPV < 0, то проект слід відкинути;

>NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Слід зазначити, що з різних проектів можливо застосування різних величин ставок дисконтування внаслідок відмінних характеристик проектів (дохідні очікування й рівні ризику).

При прогнозуванні доходів за літами необхідно, наскільки можна, враховувати всі види надходжень, і навіть операційні витрати, як виробничого, і невиробничого характеру, які можна асоційовані з цим проектом. Після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження засобів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання і вивільнення частини оборотних засобів, внаслідок припинення діяльності, що враховується як доходи відповідних періодів.

Слід зазначити, що показникNPV відбиває прогнозовану оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття аналізованого проекту. Цеаддитивен в часі аспекті, тобто.NPV проектів можна підсумовувати. Це дуже важливе властивість, що виокремлює цей критерій із усіх інших і яка дозволила використовувати його як основного під час аналізу оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої ставки доходу (>IRR) сприймається як значення ставки дисконтування, у якомуNPV проекту нульовий:

>IRR =r, у якому

>NPV =f(r) = 0.

Сенс розрахунку цього коефіцієнта під час аналізу ефективності планованих інвестицій ось у чому:IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, які можна асоційовані з цим проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується з допомогою позички комерційного банку, ті значенняIRR показує верхню межу за припустимий рівень банківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

Насправді будь-яке фінансує своєї діяльності, зокрема і інвестиційну, із джерел. Як і щодо оплати користуванняавансированними у діяльність підприємства фінансових ресурсів воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди тощо., тобто. несе деякі обгрунтовані Витрати підтримку економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, може бути «ціною»авансированного капіталу (СС). Це відбиває сформований підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і вираховується за формулою середньої арифметичній виваженої.

Економічний зміст цього показника ось у чому: підприємство може приймати рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких немає нижче поточного значення показника СС (чи ціни джерела коштів на цього проекту, якщо має цільової джерело). Саме з нею порівнюється показникIRR, розрахований конкретної проекту, у своїй зв'язок з-поміж них така:

>IRR > СС, то проект варто прийняти;

>JRR < СС, то проект слід відкинути;

>IRR = СС, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування цього методу ускладнене, за відсутності обчислювальної техніки. І тут застосовується метод послідовних ітерацій з допомогоютабулированних значеньдисконтирующих множників.

Метод індексу

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація