Реферати українською » Финансовые науки » Аналіз фінансово-господарської діяльності малого підприємства


Реферат Аналіз фінансово-господарської діяльності малого підприємства

викликають зміни у фінансовий стан;

4. прогноз основних тенденцій фінансового становища.

Основна мета фінансового аналізу — отримання небагатьох ключових (найбільш інформативних) параметрів, дають об'єктивну і точну картину фінансового становища підприємства, його прибутків і збитків, змін - у структурі активів і пасивів, у розрахунках із дебіторами і кредиторами. У цьому аналітика і керує (менеджера) може цікавити як поточне фінансове становище підприємства, і його прогноз на найближчу чи віддалену перспективу, тобто. очікувані параметри фінансового становища [24,с.29].

Та не часові кордони визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто. конкретних користувачів фінансової інформації.

Цілі аналізу досягаються внаслідок рішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань. Аналітична завдання є конкретизацію цілей аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним чинником, зрештою, є об'єм і якість вихідної інформації. У цьому треба пам'ятати, що періодична бухгалтерська чи фінансова звітність підприємства - це лише «сира» інформація, підготовлена хід виконання для підприємства дисконтних процедур.

Досягнення цього досягається з допомогою різних методів і прийомів.

Оцінка фінансового стану підприємства — це сукупність методів, дозволяють визначити стан підприємства у результаті аналізу своєї діяльності на кінцевому інтервалі часу.

У кінцевий результат аналіз фінансового стану підприємства мусив дати керівництву підприємства картину її справжнього стану, а особам, безпосередньо які працюють цьому підприємстві, але зацікавленою його фінансовий стан — відомості, необхідних безстороннього судження, наприклад, про раціональності використання вкладених у підприємство додаткових інвестиціях тощо. п.

Щоб приймати рішення з управлінню у сфері виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібне постійне ділова поінформованість по відповідним питанням, що є результатом відбору, аналізу, оцінки й концентрації вихідної «сирої» інформації. Слід також аналітичне прочитання вихідних даних з цілей аналізу та управління.

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів — це дедуктивний метод, тобто. від загального до окремого, але вона має застосовуватися багаторазово. У результаті такого аналізу хіба що відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила їхнього впливу на результати діяльності [24,с.9].

Практика фінансового аналізу виробила основні методи читання фінансових звітів. У тому числі можна назвати 6 основних методів:

горизонтальний (тимчасової) аналіз — порівняння кожній позиції звітності з попереднім періодом.Горизонтальний аналіз у побудові одній або кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження);

вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансові показники з виявленням впливу кожній позиції звітності на результат загалом, такий аналіз дає можливість прозирнути питому вагу кожної статті балансу у його загалом. Обов'язковою елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, з яких можна відстежувати та прогнозувати структурні зміни у складі активів та його джерел покриття;

трендовий аналіз — порівняння кожній позиції звітності із низкою попередніх періодів й визначення тренду, тобто. основний тенденції динаміки показника, очищеної випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. З допомогою тренду формують можливі значення показників у майбутньому, отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин між окремими позиціями звіт чи позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

порівняльний (просторовий) аналіз — це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за показниками підприємства, філій, підрозділів, цехів, і міжгосподарський аналіз показників цього підприємства тоді як показниками конкурентів, зісреднеотраслевими і середнімиобщеекономическими даними;

факторний аналіз — аналіз впливу окремих чинників (причин) на результативний показник з допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли аналіз подрібнюють на складові, і зворотним (синтез), коли становлять баланс відхилень і стадії узагальнення підсумовують все виявлені відхилення, фактичного показника від базисного з допомогою окремих чинників.

Але, різні автори подають різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної боку методики фінансового аналізу залежить від поставленої мети, і навіть різних чинників інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи передбачає її організацію якдвухмодульной структури:

 — експрес-аналіз фінансового становища,

 — деталізований аналіз фінансового становища [8,с.112].

Метою експрес-аналізу фінансового становища підприємства є наочна просте оцінка фінансового добробуту та динаміки розвитку господарюючого суб'єкту. У процесі аналізу В.В. Ковальов пропонує розрахувати різні показники й доповнити їх методами, заснованими на досвід і кваліфікацію фахівця.

Автор вважає, що експрес-аналіз доцільно виконувати у трьох етапу: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, економічне читання і аналіз звітності.

Мета першим етапом — ухвалити рішення про доцільності аналізу фінансової звітності й переконатися у її готовності до читання. Тут проводиться візуальна і найпростіша лічильна перевірка звітності за формальними ознаками по суті: визначається наявність усіх форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність всіх звітних форм; перевіряються валюта балансу і за все проміжні підсумки.

Мета другого етапу — ознайомлення з пояснювальній запискою до балансу. Це потрібно, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, і навіть якісних змін в майновому й фінансовому становищі господарюючого суб'єкту.

Третій етап — основний векспресс-анализе; її мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності й фінансового становища об'єкта. Такий аналіз здійснюється з тій чи іншій ступенем деталізації у сфері різних користувачів (таблиця 1) [8,с.94].

Ковальов В.В. пропонує проводити експрес-аналіз фінансового становища по вище викладеної методиці. Експрес-аналіз може завершуватися висновком доцільність чи потребі більш поглибленого і докладного аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Мета деталізованого аналізу фінансового становища — докладніша характеристика майнового і фінансового стану господарюючого суб'єкту, результатів своєї діяльності вистекающем звітному періоді, і навіть можливостей розвитку суб'єкта з перспективи. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. У цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу:

Таблиця 1.

Напрям аналізу Показники
1 2
1. Оцінка економічного потенціалу суб'єкта господарювання.
1.1. Оцінка майнового становища.

>1.Величина основних засобів та його частка у загальній сумі активів.

>2.Коеффициент зносу основних засобів.

>3.Общая сума господарських коштів, що у розпорядженні підприємства.

1.2. Оцінка фінансового стану.

>1.Величина власні кошти та його частка у загальній сумі джерел.

>2.Коеффициент покриття (загальний).

>3.Доля власних обігових коштів у загальної їх сумі.

>4.Доля довгострокових позикових засобів у загальній сумі джерел.

>5.Коеффициент покриття запасів.

1.3. Наявність «хворих» статей в звітності.

>1.Убитки.

>2.Ссуди і позики, непогашені вчасно.

>3.Просроченная дебіторська і кредиторської заборгованості.

>4.Векселя видані (отримані) прострочені.

2. Оцінка результатів фінансово-господарську діяльність.
2.1. Оцінка прибутковості.

>1.Прибиль.

>2.Рентабельность загальна.

>3.Рентабельность основний діяльності.

2.2. Оцінка динамічності.

>1.Сравнительние темпи зростання виручки, прибутків іавансированного капіталу.

>2.Оборачиваемость активів

>3.Продолжительность операційного і фінансового циклу.

>4.Коеффициентпогашаемости дебіторську заборгованість.

2.3. Оцінка ефективність використання економічного потенціалу.

>1.Рентабельностьавансированного капіталу.

>2.Рентабельность власного капіталу.

Ковальов В.В. пропонує таку програму поглибленого аналізу фінансово-господарську діяльність підприємства:

1. Попередній аналіз економічного і фінансового стану суб'єкта господарювання.

- Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарську діяльність.

- Виявлення «хворих» статей звітності.

2. Оцінка і аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання.

- Оцінка майнового становища.

- Побудова аналітичногобаланса-нетто.

- Вертикальне аналіз балансу.

-Горизонтальний аналіз балансу.

- Аналіз якісних зрушень на майновому становищі.

- Оцінка фінансового стану.

- Оцінка ліквідності.

- Оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка і аналіз результативності фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання.

- Оцінка основний діяльності.

- Аналіз рентабельності.

- Оцінка становища над ринком цінних паперів.

Розглянемо далі методику аналізу фінансового становища, запропоновану І.Т. Балабановим у його книзі «Основи фінансового менеджменту» [3,с.125].

Рух будь-яких ТМЦ, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується освітою і формуватимуться витрачанням коштів, тому фінансове становище господарюючого суб'єкту відбиває усі сторони його виробничо-торгової діяльності.Характеристику фінансового становища І.Т. Балабанов пропонує провести за такою схемою:

– аналіз дохідності (рентабельності);

– аналіз фінансової стійкості;

– аналіз кредитоспроможності;

– аналіз використання капіталу;

– аналіз рівня самофінансування;

– аналіз валютної самоокупності.

Аналіз дохідності господарюючого суб'єкту характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник дохідності — це сума прибутку, або доходів. Відносний показник — рівень рентабельності. Рентабельність є дохідність, чи прибутковість виробничо-торгового процесу. Її величина вимірюється рівнем рентабельності. Рівень рентабельності суб'єктів господарювання, що з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається відсотковим ставленням прибуток від реалізації продукції до собівартості продукції.

У процесі аналізу вивчають динаміку зміни обсягу чистий прибуток, рівня рентабельності і психологічні чинники, їх що визначають.

Фінансово стійким вважається таке підприємство, яке рахунок власних коштів покриває кошти, спрямовані на активи (основні фонди, нематеріальні активи, його оборотні кошти), передбачає невиправданою дебіторської та кредиторської заборгованості і розплачується вчасно за своїми зобов'язаннями. Головним у фінансової складової діяльності, вважає І.Т. Балабанов, є правильна організація та використання оборотних засобів. Тож у процесі аналізу фінансового становища питанням раціонального використання оборотних засобів приділяє основну увагу.

Характеристика фінансової стійкості включає у собі аналіз:

– склад парламенту й розміщення активів господарюючого суб'єкту;

– динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;

– наявності власних оборотних засобів;

– кредиторську заборгованість;

– наявності і структури оборотних засобів;

– дебіторську заборгованість;

– платоспроможності.

Під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкту розуміється наявність в нього передумов щоб одержати кредиту та здатність повернути його вчасно.Кредитоспособность позичальника характеризується його акуратністю під час розрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточним фінансовим станом і перспективами зміни, здатністю за необхідності мобілізувати кошти із джерел.

При аналізі кредитоспроможності використовується низку показників. Найважливішими є, норма прибутку на вкладений капітал та ліквідність. Норма прибутку на вкладений капітал визначається ставленням суми прибутку до спільної сумі пасиву за балансом. Ліквідність господарюючого суб'єкту — це здатність його швидко погашати своєї заборгованості. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних коштів.

Вкладення капіталу має бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку, яка припадає на 1 (один) карбованець вкладеного капіталу. Ефективність капіталу — комплексне поняття, у тому числі у собі використання оборотних засобів, основних фондів і нематеріальних активів. Тому аналіз ефективності капіталу проходить за окремим частинам.

1. Ефективність використання оборотних засобів характеризуються, передусім, їх оборотністю. Під оборотністю коштів розуміється тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва та звернення.Оборачиваемость оборотних засобів обчислюється тривалістю одного обороту в днях чи кількістю оборотів за звітний період.

2. Ефективність використання капіталу цілому. Капітал загалом є сумою оборотних засобів, основних фондів і нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу найкраще вимірюється його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим ставленням балансового прибутку до величині капіталу.

>Самофинансирование означає фінансування рахунок власних джерел: амортизаційних відрахувань і чистого прибутку. Ефективність самофінансування та її рівень залежить від частки власних джерел. Рівень самофінансування можна визначити з допомогою коефіцієнта самофінансування відповідно до формулі:

>Кс = (>П+А) / (>К+З), (1)

де П - прибуток, яку направляють до пайового фонду накопичення;

А - амортизаційні відрахування;

До - позикові кошти;

З - кредиторської заборгованості та інших. залучені кошти.

Проте господарюючий суб'єкт який завжди може забезпечити себе власними фінансових ресурсів і тому широко використовує позикові і залучені кошти, елемент, що доповнює самофінансування.

Принцип валютної самоокупності залежить від перевищенні надходжень валюти її видатками. Дотримання цього принципу означає, що господарюючий суб'єкт не «проїдає» свій валютний фонд, а постійно накопичує його.

Наступний джерело по аналізованої проблемі це підручник під редакцією Є. З.Стояновой «Фінансовий менеджмент: теорія і практика». Цей автор присвячує особливу увагу специфічним методами аналізу: це розрахунки ефекту фінансового важеля і операційного важеля, і навіть розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Найважливішими коефіцієнтами звітності,использующимися у фінансовому управлінні з Є. З.Стояновой, є:

— коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, термінової ліквідності і чистий оборотний капітал);

— коефіцієнти ділову активність чи ефективність використання ресурсів (оборотність активів, оборотність дебіторську заборгованість, оборотність матеріально - виробничих запасів і тривалість операційного циклу);

— коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

— коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт власності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів);

— коефіцієнти ринкової активності (прибуток однією акцію, балансову вартість однієї акції, співвідношення ринкової ціни акції та її балансову вартість, дохідність акції та частка виплачених дивідендів).

Важливим інструментом фінансового менеджменту не лише аналіз рівня життя та динаміки основних коефіцієнтів тоді як певної базою, вважає він, а й визначення оптимальних пропорцій з-поміж них для розробки найбільш конкурентоспроможної фінансової стратегії [19,с.76].

Ефект фінансового важеля — це прирощення до рентабельності власні кошти, одержуване завдяки використанню кредиту, попри платність останнього. Підприємство, що використовує лише кошти, обмежує їх рентабельності приблизно двома третинами економічної рентабельності. Підприємство, використовують кредит, збільшує або зменшує рентабельність власні кошти, залежно від співвідношення власних і позикових засобів у пасиві і зажадав від величини відсоткової ставки. Тоді й виникає ефект фінансового важеля [19,с.141], який вираховується за формулою.

>ЭФР=2/3 (ЕР -СРСП) xЗС / СС, (2)

де ЕР – економічна рентабельність, рівна відношенню прибутку до виплати відсотків й підвищення податків до активів;

>СРСП –среднерасчетная ставка відсотка;

>ЗС – позикові кошти;

СС – кошти.

Тобто у тому, щоби підвищити рентабельність власні кошти, підприємство має регулювати співвідношення власних і позикових коштів.

Значну увагуЕ.С. Стоянова приділяє операційного аналізу, званому також аналізом ">издержки-объем-прибиль", — відбиваючим залежність фінансових результатів бізнесу від витрат та обсягів виробництва / збуту.

Ключовими елементами операційного аналізу служить: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності.

Дія операційного важеля в тому, що зміна виручки від завжди породжує

Схожі реферати:

Навігація