Реферати українською » Физика » Вероятностные чи статистичні закони


Реферат Вероятностные чи статистичні закони

                                 року міністерство освіти РФ

             Самарська державна економічна академія


Реферат (відпрацювання семінару №5).

Вероятностные чи статистичні закони


Выполнил: студент СГЭА факультету

системам управління групи М.О.-1

1 курсу Манагаров Р.И.    

Перевірив: Мірошников Юрій Федорович

                             

  Самара 2002

Свою назву цих законів отримали від характеру інформації, яку використовують їх формулювання й отримання укладання з її. Вероятностными вони називаються оскільки укладання, засновані ними, не йдуть логічно з наявну інформацію, тому є суворо визначеними й однозначними. Оскільки сама інформація у своїй носить статистичний характер, то часто такі закони називають також статистичними, і це термін одержав у науці значно більшого поширення.

Проте використання терміна «ймовірність» для характеристики статистичних законів більш обгрунтовано із теоретичного погляду.

Постає питання: про яку ймовірності просунутий промову на тому випадку?

Нині існує у крайнього заходу три інтерпретації цього терміна. Перша їх пов'язані з класичним періодом розвитку теорії ймовірностей, коли ймовірність події визначалася як ставлення числа випадків, благоприятствующих появі події, до загальної кількості всіх можливих випадків. Таке визначення ми зустрічаємо одного з основоположників класичної теорії ймовірностей — видатного французького математика П.С. Лапласа.2 З допомогою цього визначення легко підрахувати ймовірності, чи шанси, появи події у азартних іграх, з аналізу яких і було з'явилася саму теорію. Проте правила азартних ігор спеціально побудовано в такий спосіб, щоб шанси гравців були равновозможными, але у природі та суспільстві равновозможные події трапляються нечасто. Тож кількісної оцінки можливості появи розв'язання тих чи подій потрібно було іншу інтерпретацію.

Згодом ученим справді вдалося віднайти її шляхом порівняння числа появ досліджуваного події до загальної кількості всіх спостережень. Справді, ніж частіше відбувається подія, тим більша вірогідність його при умовах спостереження. Вочевидь, що чисельна значення ймовірності в такому визначенні залежить кількості спостережень, тобто. від відносної частоти появи події. Тому що більше зроблено спостережень, тим краще обчислена і можливість події. Виходячи з цього, деякі вчені запропонували розглядати ймовірність події як межа його відносної частоти при нескінченному числі спостережень. Оскільки стільки спостережень практично здійснити неможливо, то багато теоретиків, і більше практики вирішили визначати ймовірність як ставлення числа появи даного події до загальної кількості всіх спостережень, коли кількість останніх дуже багато. Ця величина у кожному даному випадку має визначатися умовами конкретного завдання, тобто. ймовірність Р (А) дорівнює:

Р(А)=т/п,                                

де т — число появ даного події, a n — кількість усіх наблюдений.(1)

Зазначене визначення ймовірності називають також частотним, оскільки там фігурує поняття відносної частоти при тривалих спостереженнях. Останні аналізуються зазвичай статистичними методами. Вочевидь, що з статистичної, чи частотною, інтерпретації не можна говорити про можливість окремого, одиничного події, яке має частотою. Тому за такої інтерпретації належить до деякою групі подій. З такої розгляду ясно, що хвилева функція в квантової механіці визначає параметри майбутнього стану системи «загалом», тобто. не вказує, наприклад, певне значення координат її елементів, лише той інтервал, де вони можуть бути. Ця обставина часто характеризують терміном «ймовірнісна распределение».(3)

Частотная, чи статистична, інтерпретація ймовірності отримала найбільш широке використання у природничих і технічних науках, а останні десятиліття й у соціальному і гуманітарному пізнанні. Це насамперед із тим, що реальні системи переважно складаються із великої кількості елементів, зв'язок між якими мають складний характері і у яких чималу роль грають випадкові чинники, яких не можна відволіктися, як це роблять у "класичній механіці. Проте й у характеристики процесів в системах можна знайти деякі регулярності, які дозволяють будувати імовірнісні прогнози їх майбутнього поведения.(1)

Найголовніше застосування частотна інтерпретація ймовірності знаходить під час відкриття і аналізі статистичних законів. Усюди, куди ми зустрічаємося із масовими випадковими чи повторюваними подіями, при ретельному дослідженні можна знайти, що вони, попри відхилення і розмаїтість у поведінці, мають певної регулярністю, саме: стійкою відносної частотою. Ця закономірність було виявлено ще античному світі з прикладу відносної стійкості кількості народжуваних протягом року хлопчиків і вісім дівчат. Згодом знайшли інші статистичні закони у фізиці, біології, демографії, страховій справі, соціальної статистики й т.д.(2)

Як ставилися до статистичним законам у "класичній науці? Признавались вони у ролі постійних методів дослідження які з універсальними законами чи вважалися тимчасовими засобами пізнання, використовуваними для зручності, коли будуть знайдено справжні закони?

Саме це питання можна відповісти цілком однозначно: статистичні закони не вважалися справжніми законами, оскільки вчені уже минулого століття припускали, що з ними мають стояти таку ж універсальні закони, як закон всесвітнього тяжіння Ньютона, що вважався зразком детерминистского закону, оскільки вона забезпечує точні і достовірні передбачення припливів і відпливів, сонячних і місячних затемнень та інших явищ природи.

Статистичні ж закони зізнавалися ролі зручних допоміжних засобів дослідження, що дає змогу явити у компактній й дорогими зручними формі всю інформацію якесь предметі дослідження. Типовим прикладом може бути інформація, отримувана у вигляді переписом населення. Взагалі ми маємо очікувати про кожен громадянина країни всі дані, але вони класифікуються з окремих пунктів, зводяться в окремі показники і узагальнюються, то працювати з підсумковій інформацією значно зручніше і легше. Статистичні закони та теоретичні узагальнення, характерні для фізиці, біології, економіці, соціології, право і інші науки, також розглядалися як зручного допоміжного кошти на описи, систематизації і узагальнення знайденого емпіричного матеріалу. Очевидно, таки головною причиною таке ставлення до статистичним законам зводилася до того, висновку їх зовсім достовірні, а лише імовірні у тому чи іншою мірою, причому ця ступінь істотно залежала від кількості спостережень і експериментів.

У зв'язку з цим справжніми законами вважалися саме детерминистские закони, щоб забезпечити точні і достовірні передбачення. Ця термінологія збереглася до нашого часу, коли статистичні, чи імовірнісні, закони кваліфікуються як индетерминистские, із чим навряд можна погодитися. Єдине, що саме вірно, — ця якісна різницю між двома типами законів: універсальними і статистичними. У той самий час з-поміж них є і глибока спільність, і єдність, які у тому, що вони відбивають певні регулярності у природі й суспільстві. Маючи ці регулярності, ми можемо успішніше діяти у навколишньому світі випадків і невизначеностей, оскільки закони встановлюють деякі заборони і тим самим зменшують кількість можливих виборів або альтернатив дії.

Ставлення до статистичним законам принципово змінилася після відкриття законів квантової механіки, передбачення яких мають істотно вероятностный характер. Спроба знайти якісь приховані параметри, з допомогою яких можна було звести статистичні закони до суворо детерминистским законам, подібним законам класичної механіки, не увінчалася успіхом.

У сучасному концепції детермінізму органічно поєднуються необхідність, і випадковість. Тому світ образу і події у ньому виявляються ні фаталістично спричиненими, ні суто випадковими, нічим не обумовленими. Класичний детермінізм надмірно підкреслював роль необхідності з допомогою заперечення випадковості у природі й тому давав викривлене уявлення щодо картині світу. У новій картині світу необхідність, і випадковість виступають як взаємозалежні, і що доповнюють одне одного його аспекты.(1)

1. Рузавин Г.І. Концепції сучасного природознавства: Підручник для вузів. — М.: Культура і спорт, ЮНИТИ, 1997.

2. Карпенков С.Х. Концепції сучасного природознавства: Підручник для вузів. -— М.: Культура і спорт, ЮНИТИ, 1997.

3. Карташкин. Б А. Сучасні концепції природознавства, шість лекцій-бесід для студентів гуманітарних спеціальностей і сучасних напрямів підготовки. -М.: ТОВ "Люкс-арт", 1997.

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація