Реферати українською » Физкультура и спорт » Прогнозування ситуації в туристичній галузі України


Реферат Прогнозування ситуації в туристичній галузі України

Страница 1 из 3 | Следующая страница

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Світ живе у добу змін, які ведуть глобальної інтеграції, зумовленої впровадженням наукомістких технологій, створенню світової інфраструктури.

Глобалізація — процес всесвітньої економічної, політичного і культурного інтеграції та уніфікація. Основним наслідком цього є світове розподіл праці, міграція (і, зазвичай, концентрація) в масштабах всієї планети капіталу, людських наукових і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних пріоритетів і технологічних процесів, і навіть зближення і злиття культур різних країн. Це об'єктивний процес, що має системного характеру, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. Через війну глобалізації світ стає більш пов'язаним і більше залежатиме від всіх суб'єктів. Відбувається як зростання кількості загальних для груп держав проблем, і розширення числа і типів що інтегруються суб'єктів.

У туристичному бізнесі, як та інших галузях економіки, з'явилася тенденція глобалізації, відбиває співробітництво держав і соціальних організацій політичної, економічної, культурної революції й інших галузях.

Характерною ознакою процесу глобалізації у туристичній галузі є застосування новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, що сприяють підвищення ефективності й удосконаленню роботи компаній, поліпшенню обслуговування клієнтів, прискоренню всіх оперативних процедур, створення нових маркетингових методик і розподільних каналів.

Однак у процесі глобалізації туристичну діяльність виникають і серйозні проблеми. Надмірна стандартизація характеристик споживання і моделей пропозиції послуг у багатьох країнах чинить негативний впливом геть місцеву культуру. Тому тенденціям до інтернаціоналізації та уніфікації протистоять тенденції збереження унікальності і національної самобутності.

У багатьох країнах веде розробку і реалізація цільової стратегії маркетингу з освоєння і збереженню екологічної системи та специфічних особливостей довкілля, пам'яток культури.

Процеси глобалізації супроводжуються різким загостренням конкурентної боротьби, зростанням кількості зливань і поглинань туристичних компаній. До сфери туризму впроваджуються промислові компанії, банки, асоціацію та об'єднання. Чимало учасників ринку скорочують діяльність у традиційних собі областях і зосереджують зусилля у галузі туризму і подорожей, вважається прибутковішою. На туристичних ринках з'явилися конгломерати.

У очах усього вище сказаного, вважаю обрану мною тему актуальною нині.

Метою роботи є підставою розкриття поняття глобалізації, і визначення, аналіз, прогнозування її впливу сферу туризму.

Предмет дослідження – розробка прогнозу з допомогою використання вибраних методів; об'єкт дослідження – туристична сфера України та впливом геть неї глобалізації.

По масштабу цей прогноз вважатиметься проміжним, за періодом - довгостроковим, по функції прогнозу – дослідницьким, з об'єктів прогнозування – економічним.

У ході дослідження використовуватимуться такі методи прогнозування як засіб екстраполяції і експертний метод.

За виконання роботи буде використано науковими статтями ТарасоваО.А.,Лапшиной І. А.,Подорожного Г.І., а як і електронні джерела статистичної інформації (офіційний сайт Всесвітньої туристської організації та державної служби туризму й курортів України).


I. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ТУРИЗМ У УКРАЇНІ

Глобалізація світової економіки, яка динамічно розвивалася кінця XX, - на початку ХХІ ст., вплинула й в розвитку туристичного сектора. Зростання попиту туристичні послуги призвів до утворення гострої конкуренції, та поширенню багатьох наднаціональних корпорацій у туристичній торгівлі та готельної індустрії. Поширена використання сучасних технологічні рішення, поруч з іншими сучасними засобами транспорту, комп'ютерними системами бронювання і резервування готелів, продажем туристичних подорожей чи сучасних ліній обслуговування призвело до зародження феномену міжнародного масового туризму, що отримав назву «>технизированний туризм».

Сучасний туризм відкриває особливості масового туристичного продукту разом з його стандартизацією і серійним виробництвом, спеціалізацією і розмаїттям його пропозицій, ні з сучасної продажем і рекламою, часто віртуальної.

Розвиток світової економіки туризму є наслідком задоволення людських потреб, починаючи в разі потреби відпочивати дозвілля, поновлення фізичних сил, споживчих потреб і до розумовими потребами: новий досвід, сприйняття і пізнання. Значення й ролі туризму на регіональному та міжнародному рівнях можна побачити завдяки обсягу туристичних маршрутів, кількості робочих місць у туризмі й суміжних галузях, обсягу валютних надходжень через туризм і видатках на туризм дозвілля. Нові напряму, і тенденції в міжнародному туризмі є також похідною геополітичних змін. [11]

У вересні 1999 р. на 13-й сесії Генеральної Асамблеї Всесвітньої туристської організації, проведеній р. Сантьяго (Чилі), Україна не була обрана в Виконавчу радуЮНВТО - керівного органу цієї впливової міжнародної організації.

Ця подія мала стратегічне значення нашій країні через можливості використання механізмів цієї організації підвищення ефективності національної туристської галузі з урахуванням процесів глобалізації, які у світі, просування українського турпродукту міжнародному ринку, збільшення надходжень у до державного бюджету, підвищення авторитету і впливовості Україні світі, розширеннягосударственно-частного партнерства, впровадження передових методів підготовки й підвищення кваліфікації туристичних кадрів відповідно до світовими стандартами. [6]

На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України є безліч інформації з іронічних нарікань, куди можна поїхати, яких туристичних операторів звернутися, як і вартість тій чи іншій послуги. Але така інформація є дуже хаотичною, з її повною мірою не можна робити висновків про стан проблем, котрі її існують.

Відсутня повний огляд усієї галузі туризму України із поглибленим інформацією, статистичними даними, аналітичними висновками і зауваженнями.

Вагомим внеском вивчення туристської галузі внесли такі вітчизняні й іноземні незалежні вчені якКабушкин Н.І.,Квартальнов В.А.,Папирян Г.А.,Чудновский А. Д., Школа І. М., Вокер Дж. Проте кілька питань, що з особливостями розвитку за умов глобалізації лишилися поза увагою дослідників.

Туристична галузь є важливий чинник стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивної дії на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство й т.д.). Туризм сприяє підвищенню зайнятість населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню громадян пізнання багатою природної та Всеукраїнського історико-культурного спадщини краю, збереженню екологічного рівноваги.

У нашій державі відбуваються бурхливі процеси перетворення туристської галузі однієї із провідних галузей економіки Україна. Це насамперед, пов'язані з прийняттям Державної Програми розвитку на 2004-2010 рр, закону України "Про внесенні змін у закон України Про туризм ", низкиУказов Президента Україна) й постанов Кабінету міністрів України щодо підтримки розвитку.

З огляду на розвитку світового туризму закономірно йдеться про ролі нашої країни на світовому ринку туристичних послуг. Слід зазначити, що об'єктивно Україна має всі передумови для інтенсивному розвиткові внутрішнього й закордонного туризму: особливості географічне розташування і рельєфу, сприятливою, багатство природного, історико-культурного і туристсько-рекреаційного потенціалів. Але, жалю, і натомість світового туризму, який набирає потужностей фантастично все швидше, Україна має досить скромно. Сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами розвинених країн, що однією з хворобливих питань всієї туристської галузі. Адже, за розрахунками фахівців, лише у вигляді стягуваних податків міг би щороку давав у скарбницю до запланованих 4 млрд. дол. [8]

Безумовно, що економічні причини цього слід шукати у складній соціально-економічну ситуацію у державі, внеотрегулированности механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності ефективної стратегію розвитку цієї галузі як на національному, і регіональному рівнях. Та значно ширше. Питання стосується як туристської галузі України, його шляхів залучення із перехідною економікою до потужним неминучих інтеграційних процесів та конкурентоспроможності таких економік на світовому ринку.

Заслуговують на увагу оцінки авторів щорічного "Рейтингу Глобалізації" (">GlobalizationIndex"), який щороку публікує журнал "ForeignPolicy", - 2006 р. Україна посіла 42-ге у світі за рівнем глобалізації. У рейтингу враховувалися дані про 62-му країн світу, які об'єднують 88% населення земної кулі і більше 91% світової економіки. За 3 роки позиції України ні змінилися. Слід зазначити, що з складанні рейтингу враховуються чотири основних параметри.

 По-перше, економічна інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій і різноманітних виплат (зокрема і зарплат), проведених із перетином державних кордонів.

По-друге, персональні контакти - міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень та переказів тощо.

По-третє, технологія - число користувачів Інтернету, число інтернет-серверів тощо.

По-четверте, втягнутість до міжнародної політику - членство держав у міжнародних організаціях, кількість посольств тощо.

Підсумовуючи все наведене вище, дійшли досить простому, але водночас вирішального висновку. Так, з упевненістю твердити про, політика щодо туризму проблемним сьогодні є неефективне і нераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії відповідає наявним передумовам. Це визначальний питанням, який має диференційовану структуру, складаючись, своєю чергою, з інших, конкретніших питань. Так, до останніх можна віднести, передусім відсутність розвинутої інфраструктури, низьку якість обслуговування, відсутність якісної реклами й глибинної інформацію про готелях, санаторіях, турах країною та послугах, значний податковий тягар і т.д.

Для глибинного розуміння тих процесів, що призводять до виникненню та інвестування згаданих вище негараздів у сфері туризму, слід детальніше проаналізувати ситуацію, сформовану цьому ринку послуг.

Попри широку "географію" туристів, котрі приїжджають у нашій країні, їх більшу частину (78%) становлять туристи з колишнього СРСР, і із Росії, Білорусі, й Молдови. Стосовно інших країн, найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччині і Польщі. Причому, частина іноземних туристів, подорожуючих в туристичних групах, є дуже незначною - всього 1.2%. Більшість громадян, які, за наявною класифікації, розглядаються як іноземні туристи, фактично такими є, а відвідують Україну з службовими й навіть приватними цілями (у тому числі - для ведення приватного бізнесу). Це водночас є яскравим свідченням недостатності в Україні організованого туризму.

Тоді як всю територію нашої країни має достатній потенціал у розвиток туризму, все-таки інтенсивність відвідувань іноземними туристами її окремих регіонів дуже відрізняється. При досить значних, а де й унікальнихприродно-лечебних ресурсах України, лікувальний туризм (Поруч із спеціалізованим і зеленим) ще отримав тут достатнього розвитку. Такі види туризму приваблюють лише менше 2% туристів. Україна має туристична інфраструктура є що недостатньо розвиненою і водночас раціональної, що у поєднані із низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість, і, прибутковість і натомість аналогічні показники інших країнах Європи.

На жаль, сьогодні можемо лише констатувати, що у тлі дедалі більшої конкуренції на світовому ринку туристичних послуг і внаслідок дії ряду факторів, відрив України від провідних туристичних країн збільшується, переміщуючи в "периферію" туристичних потоків (2004 року. її відвідали удвадцятеро менше туристів, ніж Францію - найближчу з Україною територією Росії й чисельності населення) [2]. Тому іноземний туризм досі не грає властиву їм роль в господарському житті України.

Чинники, які сприятимуть розвитку закордонного туризму, не адекватні природно-ресурсному,историко-архитектурному ірекреационному потенціалу України, перебуває, як на суто внутрішньої, галузевої, і у зовнішній (переважно загальноекономічної) площинах. Основні з галузевих чинників є:

Недостатній рівень розвиненості безпосередньо сіті й об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світових стандартів. Виробнича база галузі формувалася, переважно, за радянських часів за орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об'єктів інфраструктури переважають великі (проти аналогічними зарубіжними) комплекси, зі значною концентрацією місць і низькому рівні комфортності.

Однією з дійових засобів для розвитку туризму у Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів. За оцінками експертів, вона не має найвищий Європі коефіцієнт транзитності (З 13 тис. км автошляхів державного значення більш 9 тис. км є магістралями, пов'язані з міжнародними транспортними коридорами [5]. У зв'язку з потужним великий туристичний потенціал нашої країни, цього факту може бути важливий чинник розвитку вітчизняної економіки.

- Відсутність скоординованої висококваліфікованої і грамотної системи дій зі проведенню туристичного продукту України в світовий ринок, яка б надавала суттєві результати. Проблеми виникають колись з рекламою вітчизняних курортів. Тому можна зрозуміти, що з кордоном надто важко давалися інформацію, як про Україні, і про туристичних послугах, наданих ній. І хоча у 1999 р. нашій країні було створено власна інформаційна система коштує (>ИГШ), вона у значною мірою носить комерційно -нформационний, а чи не іміджевий характер. Зовсім інакше там. Наприклад, Великобританія, якою і то ні особливої потреби рекламувати, витрачає із метою 80 млн. фунтів стерлінгів. Було підраховано, кожен вкладений в рекламу фунт дає прибуток від залучених туристів в 27 фунтів. Тому напрям переважної частини коштів у рекламу Україні з всьому світу і його широкі туристичні можливості, правильно рішенням.

- Низький обслуговування, обумовлений загальної кваліфікацією працівників галузі. Нині у Україні практично немає відповідна система у сфері туризму на підготовку і перепідготовки кадрів, і навіть чіткі та які відповідають світовим стандартам відповідність кваліфікаційним вимогам; тоді як у Росії, наприклад, яка, за прогнозами СОТ, 2020-го р. ввійде у десятку найвідвідуваніших країн світу, вже нині функціонує близько 50 державні й приватні навчальних закладів підготовки кадрів для туризму. У нашій державі також поступово виникають відповідні навчальними закладами, але де вони роблять тільки перші кроки у цьому напрямі, які мають котрі відповідного досвіду.

Головними зовнішніми чинниками, що стримують розвиток туризму у Україні є несприятливі умови для підприємництва загалом і туристичного зокрема, недосконалість і навіть деяка агресивність нормативно-правового поля (у тому числі - правив і умов перетину кордонів іноземцями) як наслідок, відсутність необхідних інвестицій у розвиток туризму як внутрішнього (через тривалого економічної кризи), і іноземного (через несприятливого інвестиційного клімату). [3]

Дослідження Всесвітньої туристської організації (СОТ) дозволяють стверджувати, що тенденції зростання туристичної індустрії зберігатимуться і далі. У період із 2000 до 2020 року прогнозується збільшення туристичних прибуттів на 200% і є думка таке розподіл

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація