Реферати українською » Физкультура и спорт » Психологічні та психофізіологічні характеристики волейболісток високого класу та їх зв'язок з успішністю спортивної діяльності


Реферат Психологічні та психофізіологічні характеристики волейболісток високого класу та їх зв'язок з успішністю спортивної діяльності

Страница 1 из 9 | Следующая страница

>ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ІПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕХАРАКТЕРИСТИКИВОЛЕЙБОЛИСТОК ВИСОКОГО КЛАСУ ТА ЇХНІ ЗВ'ЯЗОК ЗУСПЕШНОСТЬЮСПОРТИВНОЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

дипломна робота


>СОДЕРЖАНИЕ

 

Запровадження

Глава 1. Літературний огляд

1.1 Проблема спортивної психології

1.2 Роль і функції психолога щодо підвищення спортивної діяльності

1.3 Характеристика волейболу як гри

1.4 Зміст психологічної підготовки

1.5Психофизиологические аспекти діагностику і регуляції станом спортсмена

Глава 2. Організація й фізичні методи дослідження

Глава 3. Результати дослідження

3.1 Результати індивідуально з кожної спортсменці

3.2 Результати від кожної групі спортсменок

Укладання

Свідчення для психологічної роботи

Види робіт

Психологічні рекомендації окремих груп спортсменок

Індивідуально – психологічні рекомендації

Висновки

Список літератури


Запровадження

Психологія, розвиваючись як як важлива теоретична дисципліна, а й як область особливої практичної діяльність у час стає необхідної всюди, де є потреба у удосконаленні людської діяльності.

Особливо необхідна допомогу психолога у його напрямах, здійснювану в екстремальних умовах. До таких умовам належить і умови відповідальних спортивних змагань.

До нашого часу в тренувальної і змагальної діяльності спортсменів, зокремаволейболисток не враховуються їх психологічні і психофізіологічні особливості. Попри дослідження, присвячені проблемам з психології та психофізіології він, до нашого часу немає узвичаєного розуміння механізмів успішності і неуспішності змагальній діяльності спортсменів саме з цих позицій. Це з відсутністю загальноприйнятої теорії з психології та психофізіології спорту. (>БундзенП.В., 1989)

З огляду на дані новітніх досліджень, психофізіологічний підхід до вивчення механізмів динаміки психологічного і фізіопсихологічного стану спортсменів під час тренувальної і змагальної діяльності, ми вважаємо вивчення цього питання найперспективніших і актуальним. Психологія, виходячи з принципах психофізіології, крім свого принципово нового розуміння причин неуспішності і успішності тренувальної і змагальної діяльності, зажадала перегляду організації спортивного процесу з урахуванням інтеграції з психології та спорту. (>ПуниА.Ц.,1968)

Усе це передбачає необхідність вивчення й розуміння взаємозв'язку, взаємодії та психофізіологічних параметрів та його регулюючих механізмів в змагальному процесі.

Недостатньо вивченій, але надзвичайно актуальною у спортивній психології є проблема, що з успішністю в змагальній діяльності, пов'язана лише з попередженням неуспішності у спортивних змаганнях спортсмени, але й розробкою диференційованих методів профілактики, прогнозування і корекції причин, формують чинники неуспішності чи зриву спортивних досягнень. З даних позицій використання у цих цілях психологічних і психофізіологічних методів у ролі прогнозу і корекції станів спортсменів є найдоцільнішим. Розвиток дослідницько-експериментальної і впровадження психології в спорт, на погляд, сприятиме значного підвищення ефективності спортивної діяльність у різні види спорту, зокрема, в волейболі.

У літературі відбиті питання, що стосуються психологічних і психофізіологічних характеристик спортсменок –волейболисток під впливом тренувальної та спортивної діяльності, у зв'язку з ніж, актуальність даних питань поставила необхідність цілеспрямованого вивчення психологічних і психофізіологічних характеристик у спортсменокволейболисток класу та його зв'язку з успішністю спортивної діяльності.

У зв'язку з ніж, МЕТОЮ цього дослідження стало:

Вивчити психологічні і психофізіологічні характеристикиволейболисток класу і можливість установити їх зв'язку з успішністю спортивної діяльності.

ЗАВДАННЯ дослідження:

1. Визначити психологічні і психофізіологічні характеристики спортсменок –волейболисток.

2. Виявити психологічні і психофізіологічні характеристики спортсменок -волейболисток, що потенційно можуть проводити успішність і неуспішність змагальній діяльності.

3. Досліджувати взаємозв'язку психологічних, психофізіологічних характеристик спортсменок –волейболисток і експертно – педагогічних оцінок тренера.

4. Розробити методичних рекомендацій по психологічної роботі у команді, створені задля підвищення успішності спортивної діяльностіволейболисток.

>ОБЪЕКТОМ дослідження є психологічні і психофізіологічні характеристикиволейболисток.

ПРЕДМЕТОМ:

Взаємозв'язок психологічних, психофізіологічних характеристик і експертні оцінки тренераспортсменов-волейболисток у процесі тренувальної і змагальної діяльності.

ГІПОТЕЗА:

Передбачається, що облік психологічних і психофізіологічних особливостей спортсменок дає можливість адекватно оцінити функціональне стан спортсменок, рівень підготовленості, дозволить оптимізувати їхній стан й прогнозувати ефективність змагальній діяльності.


Глава 1 Літературний огляд

 

1.1.  Проблема спортивної психології

Актуальна проблема з психології та психофізіології спорту – оцінка та регулювання станів спортсменів, що впливає на ефективність їх тренувальної і змагальної діяльності.

Особливе місце у психології спорту займають дослідження стресових станів (>Б.А.Вяткин, А.Д.Гиссен,Ю.Я. Кисельов та інших.), і навіть станів психічної готовності спортсменів до змагань (>А.Ц.Пуни, А.Д.Ганюшкин) як цільового стану, формованого у процесі психологічної підготовки.

Ефективність цілеспрямованої діяльності залежить тільки від знань, умінь, навичок, яким він має, тільки від рівня розвитку її професійно важливих якостей, а й від цього психічного стану, яке передує супроводжує його (>БундзенП.В., КисельовЮ.Я., 1989).

Контроль і управління психічним станом людини – необхідна умова на вирішення практичних завдань підвищення ефективності діяльності. У психології спорту формування стану психологічної, готовності до змагань сприймається як основне завдання психологічної підготовки.

У ранніх дослідженнях предметом вивчення були передстартові емоційні стану спортсменів.

Один із характерних таких станів – «передстартова лихоманка» - було описанеО.А.Черниковой вперше ще 1937 року.

 Згодом, виходячи з значного за обсягом матеріалу,А.Ц.Пуни виділив три форми передстартових станів: бойову готовність (оптимальне емоційний стан), передстартову лихоманку і передстартову апатію (несприятливе емоційний стан) – пояснив їх психофізіологічні механізми і описав ознаки, їх що характеризують. Пізніші численні публікації різних авторів деталізували деякі ознаки. За підсумками аналізу цих публікацій кожну форму передстартового стану можна описати, використовуючи 4 групи ознак:

1) Баланс коркових процесів порушення та гальмування і з ним вегетативні зрушення, які у організмі.

Особливості перебігу психічних процесів.

2) Особливості рухів власної поведінки.

3) Типові відносини спортсмена до майбутнього змагання.

Наявність тій чи іншій форми передстартового стану, отже, і ознак, його характеризуючих, пов'язані з певним рівнем емоційної напруги. Однак згодом, коли спортивна психологія збагатилася як новими теоретичними розробками, а й досвідом практичної роботи з психологічному забезпечення підготовки спортсменів, стала очевидною, щопредсоревновательние ісоревновательние психічні стану складніша й різноманітніша, ніж передстартові емоційні стану.

 Оптимальний психічний стан спортсменів намагалися назвати й описати по-різному. У – перших, зберігаючи колишній термін «бойова готовність», яка характеризувалася: «1) зосередженням увагу майбутньому змаганні, підвищенням обсягу уваги; 2) загостренням процесів сприйняття й мислення; 3)стеническими емоціями, що сприяли успішному брати участь у змаганні» У – других, «мобілізаційна готовність» як «стан, у якому повинен бути спортсмен безпосередньо перед змаганням. Воно характеризується максимальної мобілізацією всіх рис і можливостей задля досягнення мети». У – третіх, було запроваджено поняття «стан психічної готовності спортсмена до змагань». Воно сприймається як «складне, цілісне прояв особистості, що характеризується: тверезій упевненістю спортсмена в силах; прагненням активно і захоплено, з повним віддачею сил, боротися остаточно; оптимальним рівнем емоційного порушення; високоїпомехоустойчивостью стосовно різним, і особливо значимим для спортсмена, несприятливо чинним зовнішнім та внутрішньою впливам; здатністю довільно управляти своїми діями, почуттями, всім поведінкою в мінливих умовах спортивної боротьби, і напруженої атмосфері змагань» (>ВяткинБ.А., 1981).

 Такий їхній підхід і виявлені його допомогою загальні закономірності який завжди витримували перевірку практикою: психологи, лікарі спортивних команд, тренери часом зіштовхувалися із ситуацією, коли самі й самі проявипредсоревновательного стану, наприклад, значно підвищений рівень емоційного порушення, опинявся кого спортсменів що його успіху про змагання, а інших – перешкоджає цьому. У першому випадку явне емоційну напругу слід було вважати ознакою стану психічної готовності до змагання, у другому – ознакою неготовності щодо нього. Такі факти спонукали психологів вивчати поодинокі прояви зв'язку психічного стану спортсменів з результативністю їхнього виступу у перегонах, враховуючи у своїй індивідуально – типологічні і особистісні особливості спортсменів, рівень їхнього кваліфікації, і досвіду. Другий стороною цього підходу розуміння те, що він вивчається, зазвичай, стан, попереднє чи супроводжує цілеспрямовану діяльність. Такий стан слід розглядати, як функціональне стан, тому, що є характеристика функціональної системи, що тоді, коли людина розуміє мета діяльності. Функціональна система утворюється саме з забезпечення діяльності, спрямованої для досягнення мети. Коли впоралися, діяльність припиняється, і забезпечує її функціональна система перестає існувати. На зміну їй виникає інша функціональна система, призначена задля забезпечення іншої. Структура системи (підсистеми), яка формулюється зв'язками і взаємодією між складовими її елементами, повинна бути адекватною цілі й умовам цілеспрямованої діяльності. Дотримуючись цю концепціюП.К. Анохіна, ми можемо очікувати відмінностей у структурі психічних станів, що виникають у зі спортивної діяльністю різного спрямування.

Психічне стан – інтегральна характеристика людини у конкретний проміжок часу, відбиває домінуючі стосунки держави й мотиви, якісне своєрідність і рівень напруженості його переживань, рівень функціонування його пізнавальних процесів, міру вольовий активності і мимовільної активації, точність і стабільність саморегуляції (>Андрюшинин І.Ф., Щербакова Н.А., 1989).

Залежність результату цілеспрямованої діяльності від психічного стану, і натомість якого ця діяльність здійснюється,общепризнанна. Центральної проблемою обліку психічних аспектів організації управління і функцію контролю тренувальним процесом є діагностика психічного стану спортсменів.

Психічне стан – явище складне, багаторівневе. Ієрархія його компонентів змінюється залежно від вимог, що висуваються до регулятивним формам психіки умовами діяльності. З цього випливає, що з оцінці психічного стану не можна обмежуватися використанням лише якого – або методу, необхідний комплекс методик (>БундзенП.В., КисельовЮ.Я., 1989).

Ефективне управління психічним станом спортсменів можна тільки з урахуванням отримання й переробки достовірну інформацію з допомогою адекватних методів психодіагностики.

А ось варіативність психічного стану зажадала пошуку критерію, з допомогою якого визначити адекватно чи неадекватно виявлена момент дослідження стан умовам й завданням майбутньої діяльності, тобто, є воно станом готовності чи неготовності до тренуванні чи змагання. Станом готовності ми називати то, що сприяє реалізації якомога більшої чи наміченого результату, тобто оптимальне функціональне психічний стан. Встановлення залежності між досягнутим на тренуванні чи змаганні результатом і показниками попереднього цьому психічного стану є шлях визначення критерію оптимальності останнього.

1.2 Роль і функції психолога щодо підвищення спортивної діяльності

Дорогою до найвищих результатам спортсменам доводиться систематично витримувати та долати екстремальні фізичні й емоційні навантаження, який визначає важливого значення психологічного чинника у тому підготовці. Нерідко під час тренувань, великих за обсягом і інтенсивності, виникають перевтома, страх перед навантаженнями, з'являється сильна дратівливість, погіршується сон, втрачається апетит. Випадки психічних зривів на змаганнях зустрічаються найчастіше, колииз–за надмірного хвилювання чи апатії спортсмени що неспроможні показати результатів, відповідних їхній готовності. Щоб уникнути таких явищ на практиці спорту, дедалі більше використовуються постійний контроль і регуляція фізичного і психічного стану спортсменів (ГорбуновГ.Д., 1986).

До функцій психолога входить що у вихованні емоційної стійкості, у формуванні й удосконаленні спортивного характеру.

Часто зовсім юні спортсмени беруть участь у великих змаганнях, і для ними ставлять за віку серйозні завдання. У таких випадках особливо їй потрібна допомога, рада та підтримка.

 Психологічний забезпечення спортивної діяльності – це комплекс заходів, вкладених у спеціальне розвиток, на удосконалювання принципів і оптимізацію систем психічного регулювання функцій організму, що поведінки спортсмена з урахуванням завдань тренування і змагання.

>Психодиагностика проводиться у тому, щоб потім сформулювати психологічні рекомендації, спланувати й ефективніше здійснити систему на спортсмена (ГорбуновГ.Д., 1986).

Високі й тривалі напруги, особливо за умов монотонності тренувальних занять, можуть зробити негативний вплив на спортсмена, що в результаті можуть призвести до психічному перенапруги, надмірного емоційного збудження, надлишкового і невиправданого витраті енергії, насамперед, нервової.

Уміле і своєчасне використання способів саморегуляції може нівелювати частина з чинників, надають несприятливий вплив на стан спортсмена під час змагань.

Актуальне психічний стан визначає тимчасовий фон, у якому протікає будь-яка діяльність. Щоб цей стан мало триваліший, стабільного характеру, у його основі має лежати відповідне ставлення спортсмена до процесу діяльності, до її умовам, перед самим собою, до навантаження тощо (ГорбуновГ.Д., 1986).

>Стабилизируясь, актуальне стан перетворюється на домінуюче і це створює відповідний фон діяльності досить тривалий час. Отже, психологічна підготовка є дуже складний процес стабілізації актуального психологічного стану до того часу, воно стане домінуючим, та був перетвориться на властивість особистості. Центральної завданням цього процесу є формування та закріплення відповідних відносин, що є основою спортивного характеру.

Необхідно формувати і підтримувати установку для досягнення успіху. Оскільки поетапне досягнення дедалі вищих цілей може поступово знижувати енергію та активність спортсмена в тренувальної і змагальної діяльності. Вдоволення досягнутим повинна змінюватися бажанням досягти нових вершин. Інакше прагнення до досягнення успіху зміниться установкою на запобігання невдачі.

Конче важливо оптимальне співвідношення заохочень і покарань, що характеризується переважанням заохочень (ГорбуновГ.Д., 1986).

Спортсмен має бути впевненим в повноцінному відновленні після перенесеної їм навантаження, не фіксувати увагу до втоми, на будь-яких хворобливих проявах, не відчувати страху за стан здоров'я. У результаті спортивних змагань часто виникають ситуації, у яких необхідно регулювати свій стан. Там, коли психічні і навантаження вимотують, спортсмен погано управляє своєю станом, виникає надмірне психічну напругу, яке знижує ефективність роботи і можуть призвести до її дезорганізації. Повторення таких випадків нерідко призводить до зривів, втрати впевненості у собі, нервової депресії.

Хороший результат у перегонах майже напевно означає, у майбутньому спортсмен зуміє швидко адаптуватися до нових умов. Якщо ж молодий спортсмен показує низькі результати, це пригнічує його, знижує віру у собі, ставить під майбутнє, закріплює негативне ставлення до змагань взагалі. Загальна психологічна підготовка до змагань дуже багато важить саме у становлення спортсмена, формування в нього почуття власної цінності й перспективності.

З усього цього, можна припустити, що, впливаючи на психічний стан спортсмена, можна цим спричинити його функціональне стан. І тому необхідно виявити ті психологічні характеристики, які мають позитивний вплив на функціональне стан спортсмена, враховуючи у своїй індивідуальні особливості кожного спортсмена та її тип реагування на ситуацію змагання.

1.3 Характеристика волейболу як гри

Волейбол як має конкретними труднощами. Характер гри жадає відволейболисток специфічних особистісних якостей. Рівень спортивного майстерності обумовлений як

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація