Реферати українською » Физкультура и спорт » Динаміка результативності стрільби у біатлоністів високої кваліфікації в індивідуальній і спринтерській гонках


Реферат Динаміка результативності стрільби у біатлоністів високої кваліфікації в індивідуальній і спринтерській гонках

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Міністерство спорту туризму республіки Білорусь

Білоруський державний університет

Фізичною культури

Кафедра лижного і стрілецької спорту

Курсова робота

Динаміка результативності стрільби у біатлоністів високій кваліфікації в індивідуальної приватизації та спринтерської гонках

 

Виконавець: студент V курсу 252 групиСПФ МВС

Сидоров В.В.

Керівник: професор кафедри лижного і стрілецької спорту

>Корбит Михайло

Мінськ, 2011


Зміст

Запровадження

Загальна характеристика роботи

1 Стан питання за даними науково-методичною літератури

1.1 Загальні поняття скорострільності стрільби

1.2 Особливості час перебування біатлоністів на вогневому межі довгих дистанціях

1.3 Тактика проходження вогневого кордону спринтерської гонці    

Висновки

2 Методи і організація дослідження

3 Динаміка результативності стрільби з положення лежачи

у біатлоністів високій кваліфікації в індивідуальної приватизації та спринтерської гонках

Висновки

Література        


Запровадження

Специфічна особливість біатлону – це комплексне поєднання для одному змаганні двох, різних за характеру діяльності, вправ: лижної гонки і стрільби, – що зробила їх взаємопов'язаними і взаємозалежними.

З огляду на згаданої специфіки біатлон не можна розглядати, як механічне поєднання двох видів спорту (лижної гонки і стрільби).Раздельними спеціальними тренуваннями в гонках на лижах і стрільбі можна досягнути результатів у кожному з цих видів спорту, однак за поєднанні в єдиний змагальний процес показати високий результат у таких змаганнях спортсмени можуть які завжди.

Висока частота серцевих скорочень й дихання створить серйозні коливання тіла, що негативно позначається на результатах прицільної стрільби спортсмена. У змагальній практиці біатлоністи, щоб послабити вплив гонки на якість стрільби, надходять подвійно – або ведуть перегони у оптимальному собі темпі, або до вогняним кордонів знижують її інтенсивністю.

Проте, як вибір темпу ведення гонки, і зниження її інтенсивності до виходу на вогневі рубежі, зазвичай, спортсменами визначається інтуїтивно. З огляду на чого навіть досвідчені біатлоністи допускають грубі прорахунки й не досягають у перегонах бажаних спортивних результатів.

>Биатлонист до стрільби виконує фізичне навантаження великої потужності і входить у вогневої кордон від вираженими функціональними і психологічними зрушеннями, а серії з п'яти пострілів прагне скоротити час напоготові до стрільбі.

Головний умова якості стрільби полягає у перебування оптимального часу для дій біатлоністів на вогневому межі, і навіть оптимального ритму і темпу стрільби, що веде поліпшити скорострільності стрільби спортсменів на вогневому межі.

Темп стрільби – це сумарне час, витрачене спортсменами виконання пострілів. Порушення темпу призводить до неточності і промахам.

Темп стрільби визначається індивідуальними особливостями спортсменів, і навіть їх тренованістю. Темп стрільби на тренуваннях і змаганнях може бути постійним. Припустимо, якби змаганнях він має кілька зростає. Але найчастіше відбувається зворотне явище. Спортсмени через побоювання промахнутися, починають збільшувати час на прицілювання.

Основний оцінкою темпу стрільби має не кількість часу, витраченого на постріл, а позитивного результату (поразка мішені).

На результати стрільби надає хворе вплив та ритм стрільби. По Л. П. Матвєєву (1991) ритм – це комплексна характеристика техніки фізичних вправ, відбиває закономірний порядок розподілу зусиль в часі та просторі, послідовність й вищу міру зміни (наростання і зменшення) у поступовій динаміці дії [16].

У біатлоні ритм – це стрілянина через певний, оптимальний проміжок часу.

Важливість цього питання для практики спорту послужила основою вибору цієї теми.


Загальна характеристика роботи

Актуальність.

Численні дослідження, у біатлоні показують, що у тлі зрослих успіхів у лижної гонці стрілянина виступає найвагомішим компонентом в результатах змагань.

У цьому світлі вирішення проблеми актуальним вивчення можливостей ведення максимально швидкої стрільби процесі змагальній діяльності.

Мета дослідження.

Справжня робота спрямовано вивчення динаміки стрільби з цього становища лежачи в індивідуальної приватизації та спринтерської гонках у біатлоністів високій кваліфікації.

Діяльність належало розв'язати такі:

1. Вивчити оптимальних показників ведення стрільби у біатлоністів високій кваліфікації.

2. Проаналізувати результативність стрільби з положення лежачи у висококваліфікованих біатлоністів в індивідуальної та спринтерської гонках.

Об'єкт дослідження.

>Учебно-тренировочная діяльність біатлоністів високій кваліфікації.

Предмет дослідження.

Стрілянина з положення лежачи у біатлоністів високій кваліфікації на міжнародних змаганнях.

Гіпотеза.

Передбачалося, що вивчення протоколів міжнародних змагань збиатлону дозволить виявити оптимальні параметри стрільби з положення лежачи в індивідуальної приватизації та спринтерської гонках у біатлоністів високій кваліфікації.

Методи дослідження.

Аби вирішити поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

1. Аналіз науково-методичною літератури.

2. Аналіз протоколів змагань.

3. Методи математичної статистики.

Структура і обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з запровадження, трьох глав, висновків, списку науково-методичною літератури з 35 джерел. Обсяг курсової роботи, становить 31 сторінку, 2 таблиці.


1. Стан питання за даними науково-методичною літератури

1.1 Загальні поняття скорострільності стрільби

На сучасному розвитку біатлону щільність успіхів у гонках настільки зросла, що поліпшення за рахунок підвищення обсягів продажів і інтенсивності навантаження який завжди виправдано.

Великі можливості у підвищенні спортивного результату є у вдосконаленні тактики проходження вогневого рубежу, що дозволяє досягти переваги до однієї хвилину, і більш.

Крім цього треба відзначити, що з фахівців немає єдиної думки згідно з рекомендаціями інтенсивності підходи до вогневому рубежу і швидкості виконанняизготовки серії пострілів. [18]

Пошук оптимальних індивідуальних режимів підходи до вогневому рубежу – це з важливих питань тактикибиатлониста. Тактика показує, що у швидкості підходи до вогневому рубежу є великий резерв спортивного результату, і навіть це запитання багато в чому впливає і скорострільність стрільбибиатлониста.

Як стверджує Л. В. Новиков (1995) скорострільність при стрільби з становища лежачи при підході до межі різній швидкості відмінностей не принесла, тоді як при стрільби з становища стоячи зі збільшенням інтенсивності підходу більше часу витрачається на прицілювання, управління спуском, що можна пояснити так:изготовка межі лежачи стабільніша, ніж межі стоячи, тому спортсмени виконують підхід до вогневому рубежу лежачи з більшою інтенсивністю [18].

Під час вивчення питання рахунок яких фаз можна скоротити час перебування на вогневому межі і по яких меж, не знижуючи у своїй результативності влучень,М.И.Корбит (1984, 1986) виділив такі фази: 1 – час до першого пострілу з, коли спортсмен кинув палиці; 2 – час між кожним пострілом; 3 – період із моменту останнього пострілу досі взяття ласий; 4 – загальне час перебування на вогневому межі; 5 – результативність кожного пострілу [14, 15].

Перераховані вище фази реєструвалися внаслідок педагогічного спостереження наЧемпионате Миру вРаубичах (1982)М.И.Корбитом.

Найбільш мінливою, вважаєМ.И.Корбит (1984, 1986), є фаза до першого пострілу. Вона визначає індивідуальні особливості відновлення спортсменів до початку стрільби [14, 15].

Привертає увагу час між пострілами. Так, його до дві секунди веде до значним промахам – до 80%. Це стосується і до пострілів, які випливають через 9 і більше секунд.

Останнє дозволяє висунути ідею про індивідуальному ритмі і темпі стрільби в кожного спортсмена. Необхідно також відзначити, що скорострільність, тобто період від 1 до 5 пострілу, складає в спортсменів, котрі зЧемпионате Миру (1982) зайняли вищі місця, менш 50% до спільного часу стрільби. Решта час іде напоготові до першого пострілу і звільнення вогневого рубежу. [14, 15]

1.2 Особливості час перебування біатлоністів на вогневому межі довгих дистанціях

За результатами педагогічного спостереження та проведеного педагогічного експериментуМ.И.Корбитом (1984) складено такі модельні характеристики час перебування на вогневих рубежах у біатлоністів високій кваліфікації: фазаизготовки і прицілювання до першого пострілу – 15 - 20 з; оптимальні кордону фази надягання зброї на плечі і почав звільнення з вогневого рубежу – до 3 з; час між пострілами – 3 - 5 з; скорострільність – 15 - 20 з [14].

Час перебування на вогневому межі у кращому варіанті має становити для стрільби з цього становища лежачи – 35 - 40 з, з положення стоячи – 29 - 35 з.

Резервом скорочення час перебування на вогневому межі можна вважати фазуизготовки і прицілювання до першого пострілу і фазу надягання зброї на плечі.

Разом про те проведення педагогічного експериментуМ.И.Корбитом набиатлонистах класу віком від 20 до 25 років показало, формування навичок швидкої стрільби задані часові відтинки з великим відсотком влучень – справа тривала і багаторічний.

Так було в тренувальному процесі спортсмени високій кваліфікації підтримують поставлене теми й ритм стрільби межах 35 - 45 секунд, зберігаючи у своїй результативність стрільби лише на рівні 80 - 90%.

Проте, щойно спортсмени починають виступати у офіційних змаганнях, особливо високого рівня, час перебування на вогневих рубежах різко зростає, нерідко до 55 - 60 і більше секунд, у своїй результативність влучень знижується.

Це підтверджує ту особливість, що теми й ритм стрільби, властивий найкращимбиатлонистам світу, формується довго. За всієї ймовірності його потрібно удосконалювати з юнацького віку. Формування само одержувати його у зрілому в якому віці приносить бажаного ефекту у збільшенні результативності влучень і більше, всоревновательних яких умовах він руйнується [14].

Ю. С.Пядухов і С.К. Фомін (1981) вважають, щоспортсмени-биатлонисти, що витримують оптимальний ритм стрільби, досягають вищого результату. Вони помітили, у процесі гонки в усіх спортсмени витримують оптимальний ритм стрільби на чотирьох вогневих рубежах. Ритм стрільби більш стабільний спортсмени високій кваліфікації [24].

З своїх досліджень Ю. С.Пядухов і С.К. Фомін (1981) уклали, що оптимальною ритмом стрільби можна вважати стрілянину,производимою не більше 3 - 7 з; однією з резервів скорочення часу ведення стрільби цілому буде скорочення цього часу від часу закриття затвора до виробництва першого пострілу; формування оптимального ритму стрільби процесі стрілецької підготовки біатлоністів має здійснюватися систематично всіх етапах річного циклу [24].

Натомість В. Г. Афанасьєв, В.І. Акімов,С.Б. Власов (1985) вважають, що навмисне скорочення час перебування на вогневому межі й надмірний збільшення його негативно впливає якість стрільби і загальну результативність. Найбільш ефективний час 40 - 45 з з положення лежачи і 35 - 40 з при стрільби з становища стоячи [2].

Діяльність на вогневому межі, зазначає В.В. Тихонов іМ.И.Шикунов (1986), складається з часу підготовку до стрільбі (I фаза); виробництва п'яти пострілів (II фаза); звільнення з вогневого рубежу (III фаза).

Результативність стрільби – одне із чинників, визначальних ефективність дій біатлоністів. Авторами встановлено такі показники: час підготовки до першого пострілу з цього становища лежачи – 27 - 30 з, з положення стоячи – 24 - 26 з; час між пострілами – лежачи – 4,9 - 5,1 з, стоячи – 4,6 - 4,8 з; загальне час, витрачене на стрілянину лежачи – 47 - 50 з, стоячи – 43 - 45 з [32].

У. Уткін, М.Шикунов, З.Сейранов (1984) виявили, що біатлоністи високій кваліфікації витрачають напоготові до стрільби з становища лежачи 18 - 25 з, стоячи 15 - 16 сек. і серію з п'яти пострілів проводять за 40±5 з. Кілька років тому, як автори, в біатлоні робилися спроби гранично збільшити скорострільність стрільби до 3 з. Проте практика показала, що за такої надшвидкісної стрільбі надійність результату невисока, що у настільки обмежений час важко здійснювати корекцію прицілювання. Але, до того ж час, прицілювання повинно бути надто тривалим. Тому, вважають У. Уткін, М.Шикунов, З.Сейранов (1984) оптимальним тимчасовим інтервалом між пострілами вважається 4 - 6 з. Пояснити це можна зробити тим, що нерухомофиксируемое зображення на сітківці очі може чітко сприйматися лише короткий час (6 - 8 з). З іншого боку, доцільність виконання пострілів у зазначеному інтервалі часу виправдана і рефлекторним зниженням частоти пульсу в останній момент затримки дихання [33].

В.Ф. Григорян (1982) зазначає, що оптимальний час, витрачене напоготові до стрільбі – 16 - 30 з; час виконання п'яти пострілів – 25 - 50 з; час деякі постріли – 4 - 10 з. Також автор вважає, що коли підвищення зростання спортивно-технічного результату у біатлоністів багато в чому залежати від швидкості підходи до лінії вогню й скорочення часу виконання технічних дій на вогневому межі, довівши до 35 - 40 з [6].

Натомість М.С.Загурский, О.Н. Степнов, О.Г.Одиноков (1990) дослідженнями, проведеними біатлоні, показали, що зростання спортивних досягнень обумовлена передусім трьома чинниками: 1) поліпшенням успіхів у лижної гонці; 2) підвищенням скорострільності і зменшенням час перебування на вогневому межі; 3) високої точністю стрільби. Методом педагогічних спостережень вони визначили модельні характеристики змагальній діяльності біатлоністок.

Такі показники, якизготовка для стрільби з цього становища лежачи – 19±1 з, стоячи – 18±1 з; скорострільність лежачи – 18±1 з, стоячи – 17±1 з; час перебування на вогневому межі 2 хв. 35с±0,1 хв. [9]

>К.С.Дунаев, В.Ф. Громико (1985), аналізуючи результати найбільших змагань, встановили, що з досягнення високих спортивно-технічних успіхів у біатлоні, необхідно мати наступний врівень успіхів у стрільбі довгих дистанціях: час перебування на вогневих рубежах лежачи – 40 - 45 з, стоячи – 35 - 40 з; скорострільність стрільби – 18 - 20 з.

Показники скорострільності стрільби, як кажутьК.С.Дунаев і В.Ф. Громико (1985), повинні залишатися одними й тими самими усімсоревновательних дисциплінах оскільки навик, набутий у тренувальних заняттях і змаганнях у стрільбі, її ритм би мало бути постійними і незмінними. Лише внаслідок цього може бути стабільної стрілянина на змаганнях різного масштабу [8].

1.3 Тактика проходження вогневого кордону спринтерської гонці

У спринтерської гонці значення гоночного компонента значно вища, стрілецького. Вирішальне значення для остаточного розподілу місць має швидкість пересування другою і третьому колі і штраф при стрільбі стоячи [8].

Тактичні діїбиатлониста на вогневих рубежах всоревновательних умовах би мало бути сумірні з ступеня його підготовленості [19].

>Биатлонистам при побудові тактичного плану ведення змагальній боротьби

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація