Реферати українською » Физкультура и спорт » Мотивація спортивної діяльності


Реферат Мотивація спортивної діяльності

Страница 1 из 4 | Следующая страница

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Сучасний спорт найвищих досягнень немислимий без жорстокої змагальній боротьби. Змагання вимагає від спортсмена мобілізації всіх сил - і фізичних, і психічних, причому, психічних передусім, оскільки участь у змаганнях ніколи не просто особисту справу спортсмена, а справа високої громадської значимості. Настільки відповідальна івисокомотивированная діяльність хвилює спортсмена, хіба що досвідчений він був, викликає цілу гаму переживань - від тверезій впевненості у своїх силах до панічний страх перед і небажання виходити на старт. За цих умов спортсмени піддаються різним несприятливим станам,вероятностноухудшающим їхня діяльність. Ступінь хвилювання і справдилися побоювання за успіх у даному змаганні багато чому визначає психічний стан спортсмена до виходу на старт рівня її мотивації. Мотив як визначає поведінка спортсмена, а й обумовлює кінцевий результат своєї діяльності.

Високо вмотивований спортсмен ефективніше реалізує свій потенціал, а головне він може на максимальну віддачу всіх своїх фізичних і духовних сил, якщо того вимагає досягнення поставленої мети. Спортивна діяльність, що характеризується високоїекстремальностью, пред'являє підвищені вимоги до постаті спортсмена, особливо до сфери самосвідомості волі. Настрій перемогти, загальне твердження особистісна і вольова готовність значною мірою визначають ефективність майбутньої діяльності. На успішність змагальній діяльності впливають такі важливі боку особистості, як його темперамент, типологічна склад, мотиваційні особливості, передусім спрямованість, і навітьдеятельностние, технічно виконавчі можливості особистості, її потенціал.

Мета дослідження: вивчення мотивації спортсмена.

Об'єктом - нашого дослідження є спортсменитхеквондо.

Предметом дослідження - виступає мотивація спортсмена.

Гіпотеза дослідження: у спортсменів (>тхеквондистов) домінують такі мотиви атлетика: «>гражданско-патриотические» і «розвиток характеру і психічних якостей».


ГЛАВА 1. ОСНОВНІ СТАНОВИЩА ПСИХОЛОГІЇСПОРТА

 

1.1 Особистість спортсмена

 

Більшість досліджень у сфері психології спорту, проведені протягом останніх 30 років, включало вивчення особистості спортсмена. У цьому зазвичай користувались методикою типу тестуКеттелла з метою оцінки чорт особистості, а результати часто представляли як профілю особистості, заснованого на середніх показниках кожного підрозділу тесту. Іноді отриманий профіль зіставлявся до нових норм, попередньо зібраними для даної батареї тестів. На жаль, такого роду роботи зазвичай носили фрагментарний і несистематичний характер. Понад те, позаяк різноманітні дослідники застосовували різні тести, то порівняння отриманих ними результатів і формулювання загальних принципів є досить кропіткої роботою [25].

Інтерпретація такого роду робіт не може що й способами відбору піддослідних. Дослідження часто проводилися на невеличкий групі піддослідних. З іншого боку, в усіх дослідники можуть і дати чітке визначення поняття «спортсмен». Отже, інтерпретація результатів досліджень, у яких проводилося порівняння чорт особистості спортсменів і спортсменів, представляється майже неможливою. Чи є спортсменом лише те, хто брав лише у міжнародних змаганнях? Чи варто старанно вивчити вид спорту прийняти до уваги масштаби країни, як оцінку кваліфікації спортсмена, обраного до участі в дослідженнях? Чи можна порівнювати спортсмена, що становить школу, у якій займається близько 150 учнів, зі спортсменом, бере участі у змаганнях, проведених між навчальними закладами,насчитивающими від 2000 до 3000 студентів?

Аналіз всієї наявної з цього питання літератури свідчить у тому, що організувати неможливо сформулювати типові чи оптимальні риси особистості, властиві спортсмену взагалі. Швидше, слід розглядати окремі видів спорту, у своїй можна, особливо у легкої атлетики, встановити, що існують певні риси, очевидно, притаманні спортсменів, які спеціалізуються у тих чи інші види легкоатлетичної програми. У цих видах спорту, як футбол, у якому більшість учасників виконують подібні функції, встановили характерне поєднання чорт особистості. За інших командних видах спорту (наприклад, американський футбол), у яких функції гравців різняться досить, оцінка чорт особистості не свідчить про наявність певного «типу», властивого учасникам, чи особистісних змін, які у результаті занять даним виглядом спорту [96]. Після розгляду якості і валентності наявну інформацію виявилося легше вирішити, у випадках годі було застосовувати особистісні тести, ніж те, як користуватися цією інформацією він. Наприклад, нині поки що неможливо побудувати точний профіль особистості звичайного спортсмена чи спортсмена класу. Отже, з практичною погляду, а як і якщо розглядати моральний бік проблеми, недоцільно відраховувати будь-якого спортсмена з команди чи тренувати його із метою, орієнтуючись лише з структуру її особистість [40].

 

1.2 Особистісні зміни, пов'язані з заняттями спортом

Зазвичай прийнято вважати, що спорт позитивно впливає формування та розвиток особистості котрі займаються. Зазначалося, що у спортивних змаганнях сприяє вихованню затятості, цінних моральних і вольових якостей, мужності тощо. Дослідження у цьому напрямі поки лише розгортаються, але отримані дані вже мають змусити замислитися, як оцінку дійсною ролі спорту життя дитину чиюноши[5].

Вернер іГоттхейл спробували з'ясувати, який вплив на особистісні особливості курсантів військової академії - у Вест-Пойнті надають систематичні атлетика й у змаганнях. І тому було обстежено випускники середньої школи - спортсмени і спортсмени - доі після вступу до академії. З результатів цього дослідження було зроблено те, формування особистості практично спливає підлітковому віці і після цього атлетика не викликають якихось змін. Цікаво, що, попри широкі можливості у плані занять спортом, надані майбутнім офіцерам і Вест-Пойнті, їхнє ставлення до спорту і якостей, створених з її допомогою, майже змінюється; вони продовжують перебувати під впливом позитивного чи негативного досвіду, набутого щешколе[640].

Результати дослідження Огілві плавців різних вікових груп дають певне уявлення про характер можливих особистісних змін в дітей віком під впливом дуже напружених і інтенсивних тренувальних ісоревновательних навантажень. Особистісні особливості хлопчиків і вісім дівчат у віці 10 і 14 років порівнювалися з показниками у дев'ятнадцятирічних плавців класу. Виявилося, що в міру того, як юні спортсмени дозрівали, вони поліпшувався самоконтроль, підвищувався рівень особистісної тривожності, вони ставали більш привітними, товариськими, наполегливими, життєрадісними, стійкими і менше замкнутими й егоцентричними.

При дослідженнях цього плану треба враховувати, зміна особистості може пов'язуватися лише з заняттями спортом, але й діями цілого ряду додаткових чинників. Наприклад, істотно змінюються окремі риси особи і їх поєднання (стають більш специфічними чи з'являються нові) внаслідок статевого дозрівання тощо. [32].

У 1968 р. на Другому міжнародному конгресі по спортивної психології там професорИкегами представив результати однієї з фундаментальних досліджень, присвячених вивченню впливу довгих і систематичних занять спортом зміну особистості. Свою вибірку з 1500 спортсменів він розділив різні групи залежно від стажу занять: 1-2 року, 3-4 року, 5-6 років, 7-8 років і 9-10 років. Результати статистичного аналізу отриманого матеріалу показали, що зі збільшенням спортивного стажу випробовувані ставали активніше, агресивнішими є, безтурботніше, відчували меншу тривожність і схильність до депресії і фрустрації, менше прагнули до лідерства спілкування з іншими та рідше відчували почуття власної неповноцінності. На думкуИкегами, атлетика не впливали на зміну емоційної стійкості. Існують лише поверхневі і фрагментарні дані про зміни моральних та моральних рис під впливом занять спортом. Однак те небагато, відомо, можуть призвести глибокий сум затятих прихильників спорту.Кистлер (1957) і Річардсон (1962), досліджуючи ціннісні орієнтації студентів університету, встановили, що з спортсменів ставлення до таких понять, як спортивна честь, шляхетність, було менше сприятливим, ніж в не спортсменів. Можна, очевидно, припустити, що нинішня практика відбору спортсменів в великі університети, котрий іноді поблажливе до них ставлення призводять до формуванню певного ставлення до спорту, яку часто не збігається і навіть суперечить загальноприйнятим уявленням про морально-етичних цінностях, нібито властивих спорту (необхідність вести відкриту і чесну спортивну боротьбу, з повагою ставитися до суперника і т.д.) [39].


1.3 Особистісні особливості спортсменів різної кваліфікації

Результати досліджень, у якихсопоставлялись особистісні особливості неуспішно, середньо й успішно виступаючих спортсменів, важко оцінити через велике різнорідності і недостатньою репрезентативності вибірки піддослідних. Найчастіше між групами спортсменів з різними можливостями і що рівнем показаного результату, зазвичай, виявляли лише невеликіразличия[89].Кнолланд і Петерсон з допомогою16-факторного тестуКеттелла обстежили гравців п'яти успішно виступаючих і п'яти невдало виступаючих футбольних команд. Встановлено, що увиигривающих командах гравці були впевненіше у собі, краще володіли собою - і успішніше виконували завдання на абстрактне мислення. З іншого боку, вони були спокійніше та більш схильні ризику. ПротеРашелл, використовуючи таку ж методику, не виявив суттєвих відмінностей між успішно, й неуспішно виступаючими членами одному й тому ж команди. У вибірці з 338 плавців штату Індіана йому і зірвалася виявити особистісних відмінностей серед спортсменів, що б високі і низькі результати. Часто вдається виявити особистісних різниці між спортсмени та не спортсменами тільки тому, що часто є фізично активними людьми, які просто тим чи іншим причин не займаються організованим спортом. У 1971 р.Флетчер у результаті обстеження 950 піддослідних з допомогою шкали Едвардса не виявив достовірних відмінностей у особистісних особливостях спортсменів і спортсменів [41].

Досить продуктивними можуть бути порівняльні дослідження зміни особистих якостей протягом сезону, наприклад, у гравців основного складу і запасних, і навіть у невдало й успішно виступаючих спортсменів. За даними деяких спостережень, психічний стан та настанови перших зазнає досить серйозні зміни, особливо під час хвилювань лава для запасних, проте об'єктивних даних, котрі підтверджують це, поки що дуже мало. Також цікаво було б з'ясувати характер особистісних змін, що відбувається спортсмени під час виступів на змаганнях вищого чи, навпаки, нижчого рівня. Клінічні спостереження, особливо у роботахБейссера, показують, що припинення активних виступів спортсмена високому рівні може нерідко супроводжуватися досить серйозними порушеннями у його особистості. Очевидно, отримання об'єктивних даних, які підтверджували такі зміни спортсмени, не представить особливих проблем. Як неодноразово підкреслювалося, наявні даних про особистості спортсмена кілька поверхневі і найчастіше мають дуже обмежену практичну цінність. Відмінності між спортивними групами може бути пов'язані з дією цілого ряду чинників - вікових, етнічних, культурних, економічних, мотиваційних. Більшість інформації, одержуваної з допомогою особистісних тестів, за умови її правильна інтерпретація компетентними й професійними психологами може дати помітну користь передусім окремому спортсмену (спортсменам), ніж всієї команді загалом. Наприклад, у тренера виникатимуть складнощі у роботи з спортсменами, які мають поруч із вираженої самостійністю і високої самовпевненістю можна знайти недостатня самокритичність. Такі спортсмени який завжди прислухаються до порад тренера. Своєчасно інформацію про таких спортсменів, отримувана з допомогою особистісних тестів, може допомогти попередити поява міжособистісних конфліктів, допомогти взаємодії тренера зіспортсменом[240]. Проте спортсменів, як й модернізації всіх людей, неможливо «розкласти на полички» виходячи з якихось провідних чорт особистості. Оскільки у більшості наявних шкал передбачається як оцінка широкого діапазону якостей, а й різного рівня виразності кожної риси, кількість особистісних профілів члени досить великий команди то, можливо практично нескінченним. Отже, невтаємничені можуть запасти у оману, якщо буде робити висновки стосовно особи спортсмена виходячи з лише одну якості чи риси, без урахування його загального особистісного профілю. Наприклад, високо тривожний спортсмен може успішно виступати й за умов стресу, якщо включені її інші компенсаторні механізми - потреба у досягненні, емоційна стійкість тощо. Загальний несприятливий особистісний профіль спортсмена то, можливо скомпенсований з допомогою його хороших фізичних даних, високої мотивації до досягнення чи завдяки емоційної підтримки з боку його тренера чи товаришів з команді. Понад те, успіх у разі тим щонайменше може бути досягнуто, проте ціною великих емоційних і особистісних витрат і часом на шкоду його психічному здоров'ю. У щороку багато спортсмени змушені залишати професійний спорт. Водночас публічно заявляють, що вони було б емоційний зрив, коли вони продовжували виступати й піддаватися дії змагальницького стресу. Можливо, що поставки деяких з цих передчасних доглядів можна було б уникнути, якби цим спортсменам від початку їх кар'єри було надано своєчасна діагностична і психотерапевтичнапомощь[192]. Для спортсмена характерні своєрідні особистісні особливості. Вони зазвичай мають досить високою інтелектом,екстравертированни, емоційно стійкі, виявляють достатню твердість характеру. Природно, що трапляються й дещо численні винятку. Нині навряд можна вважати обгрунтованим включення спортсмена до команди чи виключення з неї тільки підставі, чи є її особистісний профіль бажаним чи несприятливим для якогось виду спорту. Особистісні показники важливі в практичну роботу в тому разі, якщо вони враховуються у тих всієї програми тестування разом із результатами об'єктивних спостережень, проективних та інших тестів. Немає виявлено різких різниці між особистісними особливостями спортсменів і спортсменок класу, котрі займаються індивідуальними і командними видами спорту, хоча в перших більш виражені самостійність, незалежність" і вони менш тривожні. Задля ефективної роботи з спортсменами тренеру треба враховувати наявність або відсутність певних особистісних чорт своїх вихованців. Високо тривожний спортсмен зазвичай потребує значно більшої уваги й емоційної підтримки, більш довго освоює особливо важкі вправи. Йому необхідна спеціальна підготовка до відповідальних змагань. На незалежного спортсмена краще діють навіювання і переконання, ніж прості вказівки, що робити. Такий спортсмен несприятливо реагує на тренера,отдающего розпорядження чи накази. Йому доцільно пояснювати і аргументувати необхідність тих чи інших дій. Такому спортсмену слід гуртуватись у умови для прояви своєї відносної незалежності, допомагати зберегти високий рівень самооцінки. Занадто різкі переходи і журналістам зміну стилю стосунки з такими спортсменами може мати небажані наслідки [152].

Занадто агресивному спортсмену може також знадобитися

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація