Реферати українською » Физкультура и спорт » Спортивно-технічна підготовка в спорті


Реферат Спортивно-технічна підготовка в спорті


>Реферат

з дисципліни: Теорія спорту

тема:

>спортивно-техническая підготовка він


2008


План

1. Завдання й підвищити вимоги спортивної техніки.

2. Кошти технічної підготовки.

3. Формування рухових умінь і навиків.


1. Завдання й підвищити вимоги спортивної техніки

Під технічної підготовкою слід розуміти ступінь освоєння спортсменом системи рухів (техніки виду спорту), відповідної особливостям даної спортивної дисципліни та знищення скерованої для досягнення високих спортивних результатів.

Основне завдання технічної підготовки спортсмена є навчання його основам техніки змагальній діяльності чи вправ, службовців засобами тренування, і навіть вдосконалення обраних для предмета змагання форм спортивної техніки.

У процесіспортивно-технической підготовки необхідно домогтися від спортсмена, що його техніка відповідала наступним вимогам:

1. Результативність техніки обумовлюється її ефективністю, стабільністю, варіативністю,економичностью, мінімальної тактичної інформативністю для суперника.

2. Ефективність техніки визначається її відповідністю вирішуваним завданням і високим кінцевим результатам, відповідністю рівню фізичної, технічної, психічної підготовленості.

3. Стабільність техніки пов'язані з їїпомехоустойчивостью, незалежністю та умовами, функціонального стану спортсмена.

Сучасна тренувальна і особливо змагальницька діяльність характеризуються велику кількість збиваючи нас чинників. До них належать активну протидію суперників, прогресуюче стомлення, незвична манера суддівства, незвичне місце змагань, устаткування, недоброзичливе поведінка вболівальників і ін. Здатність спортсмена до виконання ефективних прийомів і безкомпромісність дій за скрутних умов є основним показником стабільності та значною мірою визначає рівень технічної підготовленості загалом.

4. А ось варіативність техніки визначається здатністю спортсмена до оперативної корекції рухових дій залежно та умовами змагальній боротьби. Досвід свідчить, що прагнення спортсменів зберегти тимчасові, динамічні і просторові характеристики рухів у будь-яких умов змагальній боротьби до успіху не наводить. Наприклад, в циклічних видах спорту прагнення зберегти стабільні характеристики рухів остаточно дистанції призводить до значному зниженню швидкості. Разом про те компенсаторні зміни спортивної техніки, викликані прогресуючим стомленням, дозволяють спортсменам зберегти і навіть кілька збільшити швидкість досягне фінішу.

Ще великої ваги варіативність техніки має у видах спорту з постійно змінюваними ситуаціями, гострим лімітом часу до виконання рухових дій, активним протидією суперників т.п. (єдиноборства, гри, вітрильний спорт та інших.).

5. Економічність техніки характеризується раціональним використанням енергії і під час прийомів і безкомпромісність дій, доцільним використанням часу й простору. За інших рівних умов найкращим той варіант рухових дій, який супроводжується мінімальними енерговитратами, найменшим напругою психічних можливостей спортсмена.

У спортивних іграх, єдиноборствах,сложно-координационних видах спорту важливим показником економічності є здатність спортсменів до виконання ефективних дій за її невеличкий амплітудою і мінімальному часу, необхідному до виконання.

6. Мінімальна тактична інформативність техніки для суперників є важливим показником результативності у спортивних іграх і єдиноборствах.Совершенной тут може лише та техніка, що дозволяє маскувати тактичні задуми і продовжує діяти несподівано. Тому високий рівень технічної підготовленості передбачає наявність здібності спортсмена до виконання таких рухів, які, з одного боку, досить ефективні задля досягнення мети, з другого - немає чітко виражених інформативних деталей,демаскирующих тактичний задум спортсмена (В.М. Платонов, 1987).

Умовно розрізняють загальну технічну і спеціальнуспортивно-техническую підготовку.

Завдання загальної технічної підготовки полягають у розширенні фонду рухових умінь і навиків (школи рухів), соціальній та вихованнідвигательно-координационних здібностей, які сприяють технічному вдосконаленню на вибраному виді спорту.

Основне завдання у спеціальнійспортивно-технической підготовці є формування таких умінь і навиків виконаннясоревновательних дій, що дозволяють спортсмену найефективніше вживати свої можливості у змаганнях і забезпечують прогрес технічного майстерності у своїй спортом.

2. Кошти технічної підготовки

Засобами технічної підготовки єобщеподготовительние, спеціально підготовчі ісоревновательние вправи, які мають відповідати наступним вимогам:

1. Вправи, створені задля формуваннясоревновательних дій зі частинам, нічого не винні відрізнятися по головним структурним ознаками від відтворювальних частин змагальницького вправи.

2. Порядок формування чи перебудови фаз змагальницького вправи залежить як від особливостей структури, і від підготовленості спортсмена, зокрема від наявної в нього рухового досвіду. Що складніший змагальницька комбінація й окремі елементи, які ввійдуть до неї, важче потім зібрати все розчленовані вправи і сформувати необхідний ритм всього змагальницького дії цілому.

У межах виконуваних фаз необхідно сформувати і уточнити рухові завдання, становища тіла (вихідні, кінцеві), взаєморозташування ланок тіла, та був спосіб переходу із початкового в кінцеве становище.

3. Незалежно від цього, розучується чи дію переважно відразу у цілому або частинами, спортсмен повинен першому етапі навчитися контролювати й коригувати руху (спочатку зорово, потім й без участі зору), навіщо треба зазначити головні «контрольні точки» у кожному фазі (стану тавзаимоположения ланок рухового апарату).

4. Закріплювати навички розчленованого виконання змагальницького вправи доцільно, а то й виникає серйозних перешкод об'єднання частин у ціле. Це від цього, наскільки органічно вони пов'язані один з одним. Наприклад, в гімнастичних комбінаціях небезпека надмірного закріплення цих елементів як розписування окремих навичок порівняно невелика, а при вичленуванні фаз стрибків, метань - вулицю значно більше.

5. Успішна реалізація завдань із формуванню нової технікисоревновательних діянь П.Лазаренка та перетворенню старих навичок першому етапі (етапі початкового розучування) визначається використанням методичних підходів і прийомів, які полегшують технічно правильне виконання вправи, особливо що вони відрізняються координаційної складністю і пов'язані з граничними зусиллямискоростно-силового характеру.

Крім прийомів розчленовування вправи на частини й прямий фізичної допомоги тренера застосовуються:

1) технічні засоби:

а) способу формування і уточнення поглядів на рухах у свідомості котрі займаються;

б) кошти, що запроваджують в обстановку навчання (різноманітних орієнтири);

до засобів термінової і супертермінової інформації про виконуваних рухах;

р) тренажери, застосовувані на навчання рухам;

буд) тренажери для вдосконалення рухових діянь П.Лазаренка та розвитку спеціальних рухових якостей;

е) кошти, щоб забезпечити страховку.

2) полегшені тренувальні снаряди й спеціальне устаткування: підвісні лонжі, підкидні містки для стрибків, батути, похилі доріжки, бігові, гребні і плавальнітредбани.

3. Формування рухових умінь і навиків

У процесі технічної підготовки спортсмена здійснюється велика копітка праця з засвоєнню знань, формуванню рухових умінь і навиків.

>Двигательное вміння - це здатність виконувати рухові дії з урахуванням певних знання його техніці, наявності відповідних рухових передумов при значної концентрації уваги котрі займаються побудувати задану схему рухів. У процес становлення рухових умінь відбувається пошук оптимального варіанта руху за провідної ролі свідомості. Багаторазове повторення рухових дій призводить до поступової автоматизації рухів і рухове умінь перетворюється на звичка, характеризується такий ступенем володіння технікою, коли він управління рухами відбувається автоматизовано, а дії вирізняються високою надійністю.

У процесі спортивної тренування рухові вміння несуть допоміжну функцію. Вона може виявлятися у разі:

1) коли необхідно освоїти що підбивають вправи на подальше розучування складніших рухових дій;

2) коли необхідно домогтися простого освоєння техніки відповідних рухових дій, формування умінь є на подальше формування рухових навичок.

>Формируемие рухові навички стабілізуються тоді, коли система необхідних впливів відтворюється вони часто й щодо стереотипно. Основні становища стабілізації спортивних навичок такі:

1. Стабілізація досвіду відбувається тим, ніжстандартнее у процесі повторного виконання дії відтворюються його що закріплюються риси. Звідси випливає правило: спочатку закріплення навичок цілісного виконання дій слід за можливості виключати чинники, здатні викликати відхилення від оптимальних параметрів техніки руху (що утрудняють умови довкілля, стомлення, психічна напруженість) і створити умови, які зменшують ймовірність таких відхилень за допомогою регулювання навантажень відпочинку, розподілу вправ у структурі занять, сприяють закріплення навичок, використання відповідних технічних засобів, тренажерів, лідируючих пристроїв, стандартизації умов довкілля.

2. Забезпечення позитивного характеру стабілізації, тобто. щоб усе зусилля, спрямованих стабілізацію навичок, не втрачали сенсу, при цьому закріплюються помилки. Тому стандартність вправ відносна: повторювати їхніх слід безпомилково і з точністюзакрепляемих параметрів руху. На етапі стабілізації і від інших етапах технічну підготовку необхідно поєднувати вихованню здібності точно регулювати й визначати просторові, часові й динамічні параметри руху, раціонально чергувати м'язові напруження і розслаблення, управляти перемінними моментами дії цілому.

3. Закріплювати навичкисоревновательних дій доцільно тією мірою, у це надає їм необхідну стабільність, але з перетворює в стереотипи і цілком узгоджується з загальною тенденцією розвитку тренованості поки що великого (річного) циклу тренування.

4. У процесі закріплення сформованих навичоксоревновательних дій параметри вправ, щоб забезпечити стабілізацію, повинні поступово наближатися до цільовим, до досягнення, запланованого у цьому циклі тренування. Причому у швидкісно-силових видах спорту першому плані висувається проблема стабілізації навичок за умов усезростаючих проявів швидкісно-силових якостей. Застосовують прийом «>позонного освоєння інтенсивності». Тож якщо першому етапі вправи без обтяжень виконувалися переважно з інтенсивністю, яка перевищує 90%, то, на етапі стабілізації інтенсивність значній своїй частині цих вправ зміщується спочатку у зону 90-93%, та був й більш близьку до змагальній. При закріпленні навичок в видах спорту, які потребують граничних проявів швидкісно-силових здібностей, можна відразу ж потрапляє забезпечувати стабілізацію головних чорт техніки рухів стосовно цільовому рівню за інтенсивністю.

Надійність спортивної техніки залежить від можливості змінювати сформовані навички відповідно мінливих умов змагань, отже, і зажадав від варіативності досвіду. Проте стабільність і динамічність досвіду є як протилежні, а й взаємозумовлені властивості. Їх взаємозв'язок в тому, що задані кінематичні параметри дії можуть залишатися одними й тими самими за його виконанні у різних умовах.

>Целесообразная варіативність технікисоревновательних дій характеризується їх виправданою мінливістю, яка однакова за умов змагань, і сприяє збереженню результативності дій. Вона допускає відхилення від закріплених форм рухів, але з більше, ніж потрібно задля досягнення змагальній мети. Ступінь варіативності у різних видах спорту неоднакова. Одне з основних завдань технічної підготовки спортсмена при вдосконаленні закріплених навичок у тому, щоб забезпечити варіативність, відповідну особливостям виду спорту. Це досягається шляхом спрямованого варіювання окремих характеристик, фаз, форм вправи, і навіть зовнішніх умов його виконання. Вихідна основа різних прийомів варіювання залежить від поєднанні постійної установки на результативністьсоревновательних діянь П.Лазаренка та доцільно змінюваних оперативних установок в тренуванні. Найбільш широкий діапазон спрямованих варіацій установок уражає видів спорту з нестандартним складом дій, безупинно мінливим у процесі змінисоревновательних ситуацій (спортивні ігри, єдиноборства). У футболі, наприклад, ефективністьсоревновательних дій залежить від цього, наскільки широко використовують у тренуванні вправи з установками на швидкість, стабільність, висоту траєкторії (польоту) м'яча, точність, дальність удару та т.д.

Поруч із стабільністю і варіативністю навичок необхідна їх надійність. Вона визначається психічної сталістю, спеціальної витривалістю, високим рівнем координування й інших здібностей спортсмена. Надійність дій спортсмена у перегонах є комплексний результат вдосконалення її навичок і здібностей, який убезпечить ефективність дій всупереч які виникають зовнішнім та внутрішньоюсбивающим чинникам (стійкість перед перешкодами) (дивіться схему).



Склад помилок, що виникають у процесі технічної підготовки


Література

1. Максименко А.М. Основи теорії та методики фізичної культури. - М., 1999.

2. Матвєєв Л. П. Теорія й методику фізичної культури:Учеб.дляин-товфиз.культ. - М., 1991.

3. Теорія й методику фізичного виховання:Учеб.дляин-товфиз.культ.: У 2т./Подобщ.ред. Л. П. Матвєєва, А.Д. Новикова. - 2-ге вид.,испр. ідоп. - М., 1976.

4. Теорія й методику фізичного виховання тому 1/ Під ред. Т. Ю.Круцевич. – До.: Олімпійська література, 2003. – 424 з.

5. Теорія й методику фізичної культури / Під ред.,Ю.Ф.Курамшина,В.И.Попова. – СПб.:СПбГАФК їм.П.Ф.Лесгафта, - 1999. –374с.


Схожі реферати:

Навігація