Реферати українською » Физкультура и спорт » Проблеми та перспективи розвитку в'їзного туризму на прикладі Ленінградської області


Реферат Проблеми та перспективи розвитку в'їзного туризму на прикладі Ленінградської області

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Санкт-Петербурзький державний університет сервісу і економіки

Інститут Державного і Муніципального управління

Кафедра "Державне іМуниципальное управління"

>ДИПЛОМНЫЙ ПРОЕКТ

Тема:

"Проблеми та перспективи розвитку в'їзного туризму з прикладу Ленінградській області за"

р. Сосновий Бір


>СОДЕРЖАНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

ОСНОВНІ НАПРЯМКУСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ УПРАВЛІННЯТУРИСТСКО-РЕКРЕАЦИОННОЙ ГАЛУЗІ

1.1 Міжнародний досвід розвитку в'їзного туризму

1.2 Історія розвитку в'їзного туризму у СРСР і по нашого часу

1.3 Історія розвитку в Ленінградській області за

1.4Туристские маршрути і туріндустрія Ленінградській області за

АНАЛІЗ І ОЦІНКА РОЗВИТКУВЪЕЗДНОГО ТУРИЗМУ

2.1 Туризм у світовій економіці

2.2 Аналіз сучасного стану в'їзного туризму у Росії

2.2.1 Управління туризмом у Росії

2.3 Аналіз розвитку в'їзного туризму у Ленінградській області за

2.4 Аналіз заходів, проведених Урядом Ленінградській області за в розвитку в'їзного туризму

>ОРГАНИЗАЦИОННЫЕОСНОВЫ ДЛЯ РОЗВИТКУВЪЕЗДНОГО ТУРИЗМУ

3.1 Практичні рекомендації у розвиток туристично-рекреаційної галузі

3.2 Перспективи розвитку в'їзного туризму у Ленінградській області за

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Список літератури

Додаток 1

Додатку 2

Додаток 3

Додаток 4


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Актуальність теми

Сучасна індустрія туризму є одним із найбільш високодохідних і ринках галузей світового господарства. З кінця 1950-х рр. відзначається безперервне зростання туріндустрії. Буквально за 20 років, що завдяки бурхливого розвитку й удосконаленню всіх видів транспорту, туризм перетворився на ключову галузь світової торгівлі.

Доходи лише від туризму у світовій експорті товарів та послуг займають друге місце, поступаючись лише експорту нафти і нафтопродуктів. Середньосвітовий рівень доходу жодній туристичній поїздки до 2000 р. становив 680 доларівСША.[1]

За оцінкою зарубіжних фахівців, 2000 року на сферу туризму й подорожей в усьому світі доводилося 11,8 % світового обсягу ВНП, 9,8 % світового кількості робочих місць, 12 % світового обсягу інвестицій і 10,7 % світового обсягу податкових надходжень.

За прогнозами СОТ, до 2010 року загальна кількість туристів перевищить

1 млрд. людина. Доход, отримуваний від кожної туриста, зросте на 40%. Однією з причин їхнього туристського "буму" - збільшення частки коротких поїздок загалом туристському потоці. Відпочивати стали частіше, дроблячи відпустку на невеликі частини. У багатьох країнах світу туризм одна із основні джерела валютних надходжень (Єгипет - 3 місце, Аляска - 3 місце, Туреччина, Італія й т.д.). Однак Росія займає поки що лише 15-те місце з прийому іноземних туристів. Знову ж таки за розрахунками, до 2010 року РФ переміститься на 9-те місце. Це означає, що країну відвідає щонайменше 29 млн. туристів, а російський бюджет поповниться на ,6млрд.[2]

Сьогодні російський туристський бізнес орієнтовано виїзд.Въездной туризм розвинений слабко, щорічно у Росію приїжджають лише 8,5 мільйонівиностранцев.[3]

На думку фахівців, причиною цій ситуації послужило:

· нестабільне економічне становище, і нескоординована роботатурагенств, перевізників і готелів;

· відсутність реклами регіонів Росії які можуть викликати інтерес в іноземних мандрівників;

· не меншою мірою проникненню російської індустрії туризму світовий ринок перешкоджають відсутність правова база і державного контролю над туризмом. Навіть поверховий аналіз нинішнього стану туристичному ринку Росії показує: різних продавців турів -турагенств - працює менше, ніж оптовиків - туроператорів, що організують подорожі. Не бути економістом, аби зрозуміти абсурдність цій ситуації. Длятурагенств необхідна спеціальна база даних, яка включала три блоку: природний, екологоекономічний (від густоти населення до екологічній ситуації) та Блок туристичної інфраструктури. Такої інформації необхідна, щоб за умов структурної перебудови економіки російський туризм став важливою галуззю народного господарства як Росії, і регіону, де в'їзний туризм проти неї й можливості існувати.

Лідерство за динамікою розвитку туристської індустрії займає Північно-Західний регіон Росії. До чого, за даними ООН, Петербург за популярністю серед найбільших міжнародних туристських центрів займає 8-ме місце, випереджаючи Берлін, Відень, Мюнхен і Прагу.

Останніми роками його стабільно відвідують від 3,5 до запланованих 4 мільйонів зарубіжних гостей, хочуть ж побувати на тамтешніх берегах Неви понад 34 млн. Щорокунедополучаемий містом дохід якого становить сотні мільйонів. Лише дворазове збільшення кількості зарубіжних гостей при цьому 2010 року збагатило б скарбницю на ,5млрд.[4]

Проте соціологічні опитування свідчать, що їх туристи проводять у Санкт-Петербурзі та інших великих містах трохи більше 4-5 днів і далі хотів би відвідати маленькі обласні міста. І це разі розвиток в'їзного туризму у Ленінградській області застановить як-не-як актуальним. Ленінградська область має багатющим природним, історико-культурний потенціал, і навіть винятковим геополітичним становищем. Ленінградська область межує Фінляндією, Естонією, що може дозволити активно розвивати в'їзний туризм.

Нині в'їзний туризм в Ленінградській області за розвивається успішно, регіональна цільова програма "Розвиток сфери туризму й рекреації в Ленінградській області за на 2003-2005 роки", загалом виконується. На території Вінницької області будуються, турбази, Будинки відпочинку, готелю,спортивно-оздоровительние центри, гірськолижні курорти, і інші об'єкти, зростає кількість робочих місць.

Проте, багатющийтуристско-рекреационний потенціал Ленінградській області за використовується ще досить ефективно. Причиною цього є недосконалість управління туристично-рекреаційної сферою, нерозвиненість її інфраструктури, насамперед, виправдатись нібито відсутністю достатній кількості хороших доріг, заправних станцій, обладнаних стоянок, спеціального туристського транспорту, об'єктів харчування, розміщення, розваги та торгівлі.

Сьогодні розвиток закордонного туризму біля Ленінградській області за, одна із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку регіону.

Мету й завдання роботи

Мета роботи залежить від обгрунтуванні необхідність формування біля Ленінградській області за конкурентоспроможної туристично-рекреаційної галузі якості одного із провідних галузей територіальної спеціалізації, які забезпечують широкі змогу задоволення потреб іноземних громадян, у туристсько-рекреаційних послугах івносящей значний внесок у соціально-економічний розвиток Ленінградській області за рахунок збільшення дохідної частини бюджету обласного бюджету і до місцевих бюджетів, припливу інвестицій, збільшення кількості робочих місць.

Завданнями праці є: формування сучасної нормативно-правової бази на туризму, сприяє розвитку в'їзного туризму у Ленінградській області за; підтримка розвитку у сфері туризму, передусім малого середнього підприємництва, спрямованих формування сучасної високоефективної туристської індустрії в Ленінградській області за; стимулювання розвитку матеріальної бази туризму шляхом залучення російських також іноземних інвестицій на реконструкцію і нових туристських об'єктів.

Предмет дослідження - турбізнес Ленінградській області за.

Об'єкт дослідження -туристско-рекреационние ресурси Ленінградській області за.


ОСНОВНІ НАПРЯМКУСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ УПРАВЛІННЯТУРИСТСКО-РЕКРЕАЦИОННОЙ ГАЛУЗІ

1.1 Міжнародний досвід розвитку в'їзного туризму

Численні соціологічні дослідження, що проводилися західноєвропейських країн і США, показують, що у періоди економічного спаду населення воліє урізати Витрати придбання товарів хороших і деяких інших благ, але зберегти забезпечення своєї потреби у туристському відпочинку.

Значний внесок у розвиток цієї сфери вносить міжнародний туристський обмін, у якому особливу увагу завжди приділялося і приділяється в'їзному іноземному туризму. Саме прийом іноземних туристів дозволяє окремим країнам домагатися високого рівня розвитку своїх економік.

Сумарний світової оборот засобів у галузі туризму виріс протягом останніх 10 років на 150 млрд. дол. Причому майже 40% грошового обороту туризму осідає США, Іспанії, Франції. За даними СОТ, в 2000 р. із Росії була вивезена сума, еквівалентна чверті федерального бюджетустрани.[5]

В усіх життєвих сильних туристських державах є організації (НаціональніТуристские Адміністрації), що підпорядковуються міністерствам та займаються розробкою національних програм розвитку: у Великій Британії –BTA (BritishTouristAuthority), в Ірландії – IrishBoard, хто в Іспанії –Turespana, Італії –ENIT, в Норвегії –NORTRA тощо. буд. Саме вони містять представництва у туризмі інших країнах, розробляють які залучають туристів програми розвитку й забезпечують потік туристської інформації. За умов їх допомоги у деяких країнах розробляються державні програми стимулювання виїзного туризму, які передбачають пільги в оподаткуванні, спрощення прикордонно-митного режиму, створення сприятливих умов інвестицій, збільшення бюджетних асигнувань в розвитку інфраструктури, рекламу закордонних ринках, підготовку кадрів.

Державні програми розвитку є у багатьох країн світу, хто вважає туризм однією з основних галузей розвитку. Доходи, одержувані державою формі податку від туристської діяльності, також дуже значні: США сума податків українську скарбницю становить 130 млрд. дол. на рік, у Японії – 70, у Німеччині – 57.

Більшість держав світу, розуміючи важливість та високу дохідність розвитку у країнах, виділяють солідні кошти національним туристичним адміністраціям рух туристського продукту. Лідером є Ізраїль - більш 200 млн. дол. Іспанія виділяє близько 150 млн., США і Китай - по 70 млн., Франція - 60 млн. дол.

Основні кошти країн роблять рекламу: хто в Іспанії - половина всього комплексу, тоді як у Франції - 99%. Невипадково, за даними Всесвітньої туристської організації, саме до Франції прагне найбільше туристів. Позитивний баланс цієї країни така 4:1, цебто в 4 що в'їжджають туристів до Франції доводиться загалом 1 що виїжджає громадянин Франції для туристськихцелей.[6]

Уряд Греції пропонує інвесторам допомогу у отримання кредиту по вигідною відсоткової ставці, знижки із податків. Щороку Міністерство національної економіки Греції оголошує суму допомоги інвесторам в туризм.

Урядом тієї ж Греції визначаються пріоритети інвестування на туризм. Насамперед, це будівництво, розширення й модернізація висококласних готелів ітуркомплексов. Причому, якщо обсяг інвестицій сягає 21 млн. доларів, надаються додаткові пільги. Цікаво, щореконструирующиеся готелі та інші туристські об'єкти заслуговують форми державну соціальну допомогу. Така політика у сфері туризму дає, безумовно, позитивного результату. Варто сказати, що тільки потік російських туристів до Греції (з 1989 по 1999 р.) збільшився більш, ніж двадцять раз: із сьомої тис. 800 чоловік до 200 тис. людина. Саме Міністерство туризму Греції стало першою закордонною представництвом у туризмі у Москві (1994 р.).

Практика розвитку у Туреччині найцікавіша, до 1983 року туристи країну майже відвідували. Іноземної валютою користуватися було заборонено законом. Восьмий президент ТуреччиниТургут Озал повністю змінив державної політики, тисне значну підтримку тим, хто виявив прагнення працювати у сфері туризму. У 1963 року було створено Міністерства туризму. З 1982 діє закон "Про підтримку туризму", що має яскраво виражений публічно-правовий характері і містить як заходи державної туризму, і механізм реалізації. Зокрема, закон визначає порядок користування нерухомістю для туристських цілей, регулювання державних інвестицій у туристську індустрію, встановлює правової статусу державного Фонду розвитку, надає податкові привілеї для інвесторів та інших. Держава запропонувало інвесторам території, представило довгострокові кредити. У результаті у Туреччині було побудовано найсучасніші готелю. Зараз власники розпочали поступового поверненню цих кредитів. Нині основна мета Туреччини є залучення до країну більш 20 мільйонів туристів на рік. Сьогодні, число іноземних громадян, котрі в'їхали до Туреччини вдвічі, перевершує число жителів цієї країни, що виїжджають зарубеж.[7]

Міжнародний туризм передусім - це - джерело поповнення бюджетів всіх рівнів. Світова статистика свідчить, що майже третини загальних витрат туристів йде харчування та проживання, 25% — для придбання місцевих виробів, 15% забирають місцеві роз'їзди, на розваги та інші послуги іде понад десять% загальних витрат. Турфірми за послуги беруть під цілому 10— 30% вартості туру. Отже, до 90% всіх коштів, витрачених туристами під час подорожі, зазвичай, залишаються на місцях.

Другим аспектом і те, що з недостатнім розвитком туризму створюються нові робочі місця. Перед туріндустрії доводиться 35% світової торгівліуслугами.[8] Туристська діяльність є одним із самихтрудозатратних й виступає як регулятор зайнятість населення. Приблизно кожний шостий людина безпосередньо чи опосередковано зайнятий у цій сфері.

Третім аспектом і те, що туристська галузь має стійкістю до несприятливої світовоїконъенктуре. Інтерес до туристські послуг у період економічних криз, якщо й впаде, то несуттєво, оскільки відбувається переорієнтування дешевші види відпочинку (внутрішній туризм, кемпінги і заміські дачі та т. п.).

По-четверте, туризм - виключно різноманітна ресурсну базу (природа, дикі тварини, культура, історія, археологія, рекреація тощо. п.). І хоча курортний відпочинок продовжує лідирувати, простежується активне сплеск інтересу до нетрадиційним видам туризму. Серед найпопулярніших фахівці виділяють природний туризм, пригодницький туризм, культурно-пізнавальний туризм (Велика Британія чи Новій Зеландії вже пропонують туристам відвідання своїх полярних станцій в Антарктиді), лікувальний туризм, до складу якого різноманітні оздоровчі програми, клубний відпочинок (відпустки із заздалегідь сплаченими послугами).

По-п'яте, туризм, як сфера економічної діяльності, зі одного боку, визначається попитом із боку відвідувачів, з другого боку, ставиться до товарам і послугам, які виробляються з задоволення цього попиту. Отже, туризм охоплює широкий діапазон різних видів діяльності, включаючи міжнародний, і внутрішній транспорт, розміщення, громадське харчування, розваги, шопінг (для особистого споживання, а чи не для перепродажу з метою), послуги туроператорів і турагентств. Отже, туризм — це комплексна індустрія, які перебувають з кінця різних галузей світової економіки. Розвиток туризму надає стимулюючий вплив інші сектори місцевої економіки: сільському господарстві, інформаційні технології, торгівлю, виробництво товарів народного споживання. Усе це розширює ринки збуту місцевим виробників товарів та послуг, що позитивно віддзеркалюється в рівень життя місцевого населення. Туризм прискорює соціальні й культурних процесів, оживляє місцеву культурне життя, сприяє відродженню місцевих культурних цінностей, розвитку народної творчості, традицій, звичаїв і ремесел.

Узагальнюючи все позитивні аспекти туризму, треба додати, що приватний сектор, безумовно, є двигуном туризму, але з тих щонайменше це держава грається значної ролі стимулювання цієї галузі.

На федеральному рівні ця підтримка повинна полягати у координації туристської діяльності, наданні фінансової підтримки, вдосконаленні законодавчій і податкової системи, системи управління туризмом, просуванні країни - як безпечного і "дружнього стосовно туристові" напрями.

На місцевому рівні це має виявлятися підтримка підприємницьких ініціатив, створенні сприятливого інвестиційного клімату, підготовки й перепідготовки кадрів, створенні та впровадженні (разом з усіма зацікавленими сторонами) ефективних програм розвитку, перспективному плануванні.


1.2 Історія розвитку в'їзного туризму у СРСР і по нашого часу [9]

12 квітня 1929 року увійшло історію як дня народження першого російській державі (Союзі Радянських Соціалістичних Республік я) установи управлінню іноземним туризмом.

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація