Реферати українською » Физкультура и спорт » Позакласна робота з фізичного виховання


Реферат Позакласна робота з фізичного виховання

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Зміст

 

Запровадження

1. Огляд літератури

1.1 Завдання позакласної роботи з фізичного виховання

1.2 Зміст позакласної роботи

1.3 Організація позакласної роботи

1.4 Форми позакласної роботи

1.4.1 Прогулянки, екскурсії, походи

1.4.2 Ігри, розваги

1.4.3 Спортивні змагання

1.4.4 Гуртки фізичної культури

1.4.5 Спортивні секції

2. завдання й методи дослідження

3. результати дослідження

Висновки

Перелік літератури



Запровадження

 

Тема роботи: «Дослідження позакласної роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх школах р. Запоріжжя».

Актуальність роботи: позакласну роботу відрізняється від навчальної тим, що:

- складає добровільній основі, та її утримання і форми організації визначаються з інтересами більшості учнів і умов школи;

- вона будується з урахуванням широкої громадської активності школярів, об'єднаних у колектив фізичної культури, при постійному контролі й підтримки з боку адміністрації, вчителів, батьків, шефів;

- педагогічне керівництво позакласної роботою стоїть у більшою міроюинструктивно-педагогический характер, стимулюючий прояв творчої ініціативи учнів.

Знаючи всі ці особливості організації позакласної роботи з фізичного виховання, вчитель зможе організувати її так, щоб у неї ефективною і результативною. У цьому полягає актуальність цієї теми.

Проблемами організації позакласної роботи займалисяКозленкоМ.П[4],КачашкинаВ.М[3], ВіленськийМ.Я.[2], СафінР.С.[2], ШиянБ.М.[5] і ще.



1 Огляд літератури

 

1.1 Завдання позакласної роботи з фізичного виховання

Однією з видів позакласної роботи у школі є масова фізкультурна і спортивна робота.

Завдання позакласної роботи:

-сприяти школі у виконанні які нею навчально-виховних завдань;

-сприяти зміцнення здоров'я, загартовуванню організму, різнобічному фізичному розвитку учнів;

-поглиблювати і розширювати будинку, вміння, навички, одержувані учнями під час уроків, фізичної культури;

-виховувати і розвивати організаторські навички школярі;

-організовувати здоровий відпочинок учнів;

-прищеплювати учням любов до систематичним занять фізичної культурою іспортом.[1]

1.2 Зміст позакласної роботи

 

>Внеклассная робота проводять у позаурочний час у вигляді занять із гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки до туризму, в секціях, групах, командах.

Основним змістом позакласних занять із дітьми є матеріал навчальної програми з фізичну культуру, який з метою вдосконалення умінь і навиків які у виконанні різноманітних вправ як у звичайних умовах, і уусложненних, зокремаместности.[2]

Додатковий матеріал береться з журналів «Фізична культура, в школі», «>Вожатий», «Піонер», «Вогнище», з газети «Піонерській щоправда» та відповідній літератури.Значительнее місце відводитьсяобщеразвивающим вправ без предметів і з предметів, вправ на гімнастичних лавках і стінці, зіскакалками, в рівновазі, лазіння, стрибках.Разучиваются комбінації вільних вправ і піраміди виступів на піонерських зборах, ранках, святах.

Найбільше місце у позакласної роботі займають гри. У цьому програмний матеріал за іграми значно розширюється з допомогою додаткових ігор, близьких за змістом до програмним. Особливу увагу під час проведення позакласних занять, зокрема та для ігор, приділяється відповідності використовуваного матеріалу досліджуваному під час уроків навчальному матеріалу, щоб поєднання навчальні і позакласних занять сприяло вдосконаленню рухових умінь і навиків дітей.

Для масового охоплення учнів позакласної роботою, використовуються найрізноманітніші форми організації та проведення занять із дітьми з урахуванням їхньої віку, стану здоров'я та перемоги фізичної підготовленості. Основними формами є: походи, заняття в групах загальної фізичної підготовки, змагання, фізкультурні свята, заняття у спортивнихсекциях.[2]

 

1.3 Організація позакласної роботи

 

Загальне керівництво роботою колективу фізичної культури доручається вчителя фізичної культури, а керівництво гуртком — однієї з колишніх учителів початкових класів. У гурток і колектив фізичної культури учні вступають добровільно, на те дуже усного заяви.

На загальних зборах членів колективу (гуртка) вибирається рада, який організовує і проводить всю роботу з плану, затвердженого директором школи.

В усіх життєвих класах школи обираються фізкультурні організатори. Вони під керівництвом класних керівників, організовуючи учнів свого класу до участі у різних фізкультурно-масових і спортивних заходах, проведених школою.

Для проведення практичної роботи з учнями організуються секції. Передусім створюється секція загальної фізичної підготовки, працююча весь навчальний рік. Восени — гри, легка атлетика і гімнастика; взимку — лижна підготовка і з гри; навесні — гри, гімнастика і легка атлетика. Основою занять секції загальної фізичної підготовки є навчальна програма. На заняттях секції вдосконалюються вміння і навички, у виконанні вправ, ускладнених умовами місцевості, інший розстановкою снарядів, запровадженням нових елементів. Крім програмного матеріалу, під час занять секції розучуються нові гри, комбінації вільних рухів, піраміди. Навчальні групи секції виступають на шкільних святах.

У секцію загальної фізичної підготовки слід залучати якнайбільше учнів, зокрема і тих, які трохи у фізичному розвитку від своїхсверстников.[3]

У р. Запоріжжі в загальноосвітніх школах такі секції є і активно працюють, наприклад, в школах: № 32, №100, №108, № 102, № 45, № 40 й удр.[1]

У навчальних групах секції 15—20 людина. Комплектування груп здійснюється з урахуванням віку і її фізичної підготовленості учнів. У період підготовки до змагань створюються команди. Кількість учасників залежить та умовами змагань. Учасники команд не припиняють занять в секції. З іншого боку, з учасниками команд можуть відбуватися додаткові заняття (тренування).

Заняття навчальних груп загальноосвітніх шкіл р. Запоріжжі проводяться один-два рази на тиждень, у вільний від уроків час, за окремим розкладом, затвердженого директором школи. Тривалість кожного заняття має перевищувати 60 хв.

У кожній навчальної групі обираються старости, а командах — капітани.Старости і капітани нагадують учням про заняттях, враховують відвідуваність, допомагають раді колективу (гуртка) керівникам груп у їхработе.[4]

Бо в школі поруч із секцією загальної фізичної підготовки можуть бути організовані секції за видами спорту: для дітей I класу з плавання, тенісу і настільного тенісу, фігурному кататися на ковзанах; для дітей II класу, крім, передбачених для І класу,— по спортивної гімнастики (дівчата з восьми, хлопчики із дев'яти років); починаючи з III класу допускаються заняття в секціях плавання і стрибків в воду. З десятирічного віку учні допускаються до занять в секціях: бадмінтону, художньої гімнастики, ковзанярського спорту, легкій атлетиці, спорту, футболу.

Обов'язковими умовами до створення секцій за видами спорту є: наявність місць для занять, необхідне обладнання та інвентар, а головне — кваліфіковане керівництво. Керівники спортивних секцій повинні добре знати даний вид спорту, методику проведення занять, особливості занять із дітьми.

>Разносторонняя загальна фізична підготовка є основою б у будь-яких видах спорту, на заняттях всіх секцій значну увагу приділяється гімнастики, ігор, легкої атлетики.

>Занятиями в групах і командах можуть керувати вчителя, абоинструктори-общественники, старшокласники (у неповній середній школі), і навіть спортсмени і тренери спортивних товариств.

Крім організації практичних занять, колектив (гурток) фізичної культури разом із вчителями, приваблює учнів на роботу за устроєм нової спортивної майданчики; у тісному контакту з гуртком «вмілі руки» організує виготовлення найпростішого інвентарю; проводить змагання, фізкультурні свята, виступу у ранках та інших заходах; допомагає лікарю й вчителям у політичній пропаганді фізичної культури та спорту серед учнів і батьків тощо. буд.

Членів колективу (гуртка), які виявили інтерес до занять фізичної культурою і спортом і котрі домоглися деяких успіхів, школа може спрямувати у дитячу спортивну школу.

До учням, які перебувають у колективі (гуртку) фізкультури, пред'являються певні вимоги. Вони мають встигати по виттям предметів, дотримуватися правил особистої гігієни, проводити дозвілля у одній з груп чи команд і у проведенніфизкультурних заходів.

Члени колективу, що дають хороші успіхи у заняттях фізкультурою і поєднують це із високим успішність в усьому предметів і з приблизною дисципліною, заохочуються директоромшколи.[4]

1.4 Форми позакласної роботи

 

1.4.1 Прогулянки, екскурсії, походи

Прогулянки, екскурсії і походи мають великий освітнє і виховне значення, оскільки діти знайомляться із дикою природою, рідним краєм та її визначними пам'ятками.

Ці заходи сприяють вдосконаленню навичок ходити, бігу і іграх, загартовують організм, і зміцнюють здоров'я дітей, сприяють придбання навичок самообслуговування, поведінки й орієнтування на місцевості тощо п. Неоціненну роль вони відіграють у створенні й зміцненні дитячого колективу, вчених почуття дружби і товариства.

Прогулянки, екскурсії і походи найчастіше проводяться пішки, взимку можна використовувати лижі.

Прогулянки зазвичай роблять без певних освітніх цілей, заради відпочинку на лоні природи. Екскурсії мають якісь освітні цілі й проводяться із заздалегідь наміченої тематиці.

У походах на відміну екскурсій поєднується виконання освітніх завдань із умовами похідного життя (розбивка біваку, приготування їжі, подолання труднощів, можна зустріти у кожному результаті, тощо. буд.).

Тематика екскурсій, і походів має відповідати загальноосвітньої підготовці дітей і шкільним навчальних програм.

Прогулянки і екскурсія проводяться з учнями всіх початкових класів школи, походи організуються учнів III класів. Зазвичай це заходи проводяться кожному за класу окремо.

Протяжність маршрутів має перевищувати 5—7 км в обидва кінці, учнівI—ІІ класів, 8—10 км — учнів ІІІ класів. Причому у шляху треба відпочити протягом 1—2 год.

Невеликі прогулянки і екскурсії (за мінімальної відстані) можуть відбуватися у будь-якій навчальний день; прогулянки і екскурсії на велику відстань, і навіть походи лише у вихідні, або канікулярні дні. Кожна з цих заходів старанно готується, докладно розробляється план проведення. У плані передбачаються завдання заходи, маршрут, місця нетривалого й тривалого відпочинку, заняття і з гри у дорозі та з великої привалі, інвентар, особисте до колективне спорядженняучастников.[5]

Про майбутньої прогулянці чи екскурсії учні виконуються наперед заздалегідь. Керівник прогулянки, екскурсії чи походу зобов'язаний добре знати склад парламенту й стан здоров'я учнів, щоб вирішити питання про допуск їх до брати участь у проведеному заході. Слід також добре знати і фізичну підготовленість учнів. Від цього залежить вибір маршруту і швидкість руху групи. Якщо група різнорідна але складу, керівник щодо швидкість руху орієнтується більш слабких учасників.

Найчастіше прогулянками, екскурсіями і походами керують вчителя.

Під час проведення тематичних екскурсій до шкіл м.Запоріжжя запрошують учасників історичних подій, героїв праці, передовиків виробництва, старожилів.

Однією з вирішальних умов успішного проведення будь-якого заходу є дисципліна його учасників і дотримання ними встановлених правив і режиму походу (прогулянки), і навіть чітке виконання доручень. Керівник походу, екскурсії чи прогулянки завчасно проводить із учасниками роз'яснювальну роботу, тоді як у час проведення вимагає обов'язкового виконання встановленого порядку.

Під час підготовки будь-якого заходу вчителю необхідно заздалегідь виділення з учнів помічників, які організують дітей, підбирають необхідний інвентар і спорядження, перевіряють підготовку учасників, готуються самі й допомагають іншим у проведенні ігор, хороводів, художньої самодіяльності тощо. п.

Для найбільш фізично підготовлених учнів із дозволу лікаря на літні канікули можуть відбуватися дводенні виходи з одним нічлігом.

План походу розробляється керівником й утверджується директором школи. Готовність кожного учасника перевіряється керівником за 2 дні до походу - й безпосередньо до виходу. До брати участь у походах слід залучати медичний персонал школи (лікаря чи медсестру).

Під час підготовки до такого походу керівник попередньо проводить із учасниками кілька тренувальних занять ходити, бігу і стрибків, вивчає маршрут походу - й розподіляє обов'язки. Велика увага приділяється підготовці колективного й особистого інвентарю (зокрема, одягу та взуття) і підготовчої роботу з організації нічлігу і продукти харчування.Ночлег має бути забезпечений у закритому приміщенні (у домі, шкільному будинку),удовлетворяющем санітарно-гігієнічним вимогам. Харчування має бути обов'язково гарячим. Похід проходить за заздалегідь розробленого плану, з повним дотриманням певного режиму руху, відпочинку, харчування.

При визначенні маршруту враховуються місця для привалу, наявність джерел питної води, місць для купання.

Колективне спорядження в поході складається з таких предметів: сокиру (в чохлі), посуд приготування їжі (алюмінієві каструлі, бляшані луджені відра, емальована посуд),разливательная ложка, сковорідка, мішки з зав'язками для продуктів, ніж столовий, консервний ніж, фотоапарат, горн, м'ячі, сигнальні прапорці, мала саперна лопата, компас,клеенка, ножиці, голки, нитки, шпильки, сірники, аптечка. Відповідно до завданнями походу колективне спорядження можуть ввійти такожгербарние папки, коробки для грунту, комах, різних сільськогосподарських культур.

У індивідуальне спорядження учасників походу входить: влітку— сорочка чи майка з довгими рукавами, труси в хлопчаків, шаровари в дівчаток, тренувальні чи звичайні штани, світла панама, добреразношенние черевики, шкарпетки, у разі погану погоду — куртка, піджак. З іншого боку, кожного учасника походу бере собі рюкзак, ложку, кухоль, миску, рушник, мило, серветку, зошит чи блокнот, олівець.

У рюкзаках вкладаються все особисті речі й частина колективної спорядження. Загальна вага рюкзака ні перевищувати 3 кг. Речі в рюкзак вкладаються те щоб до спини прилягало все м'яке.

У добовий раціон учасників походу входить: 300 р чорного і 200 р білого хліба, 100 р крупи, 1 банку м'ясних консервів (двох), 30—40 р олії, 100 р цукру, 500 р овочів, 0,5 л молока, також сіль, чай, цибулю, моркву.

Овочі і молоко зазвичай купуються дома чи поблизу великого привалу. Молоко дозволяється вживати тількикипяченое.

Упорядкування меню і розкладка продуктів на разові прийоми харчування потрібно проводити допохода.[5]

Під час походів дітей слід вчити поступово переорієнтовуватися під місцевості за компасом і годинах.

Під орієнтуванням на місцевості розуміється визначення сторін горизонту — півночі, півдня, сходу і заходу — і розташування населених пунктів і шляхи стосовно місцеві перебування туристів.

Щоб орієнтуватися за компасом, треба компас покласти на горизонтальну поверхню (книжку, папку, пень) і відпустити гальмо.Стрелка після коливання зупиниться і одного своїм кінцем покаже напрям північ, іншим — на південь. У компасіАдрианова, найбільш прийнятному для юних туристів, північний кінець стрілки має білий колір, за іншимикомпасах північний кінець стрілки темний. Якщо згідно зі свідченнями компаса стати обличчям на північ, то справа буде схід, зліва — захід, а ззаду — південь.

Компас можна орієнтувати. Це означає поєднати північний кінець стрілки з північної точкою лімба компаса.

З

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація