Реферати українською » Физкультура и спорт » Визначення концентрації загального кальцію у крові як потенційного маркера стану перетренированности


Реферат Визначення концентрації загального кальцію у крові як потенційного маркера стану перетренированности

Кандидат біології, доцент Н.Г. Бєляєв, Ставропольский державний університет, Ставрополь

Запровадження. У сучасному спорті величезні обсягу і інтенсивності тренувальні навантаження часто є причиною исчерпывания адаптивного потенціалу організму, що розвитку стану дизадаптации - перетренированности.

Але аби виявити перші ознаки "перетренированности" і адекватно відреагувати ними, необхідно мати певні критерії, дозволяють будувати висновки про функціональному стан організму спортсмена.

Попри величезну кількість пошуків, які у цьому напрямі, досі не розроблений набір лабораторних методів чи фізіологічних показників, дозволяють точно виявити прихований, чи початковий, етап перетренированности.

У цьому плані зміна змісту біохімічних показників крові потенційно може вказувати в розвитку зазначеного синдрому.

Ми вважаємо, що з таких маркерів перетренированности може бути динаміка концентрації кальцію (Са) в плазмі крові.

Цей елемент, раніше аналізований лише у плані реалізації опорною функції скелета і згортання крові, виявився важливий компонент перебігу практично всіх процесів в організмі [3, 8, 9].

У крові близько сорока% загального Са пов'язані з білками (белковосвязанный Са), 40-50% перебуває у іонізованому (Са++) стані перебуває й 10-20% - як комплексних сполук з органічними кислотами.

Саме Са++ бере участь у основних метаболічних процесах, які протікають в організмі як у клітинному, і на молекулярному рівні [7, 11].

Зміст даної форми Са в організмі жорстко регулюється. Але стабільність Са++ забезпечується з допомогою зміни концентрації белковосвязанного Са і загального Са.

Тому визначення динаміки загального Са є інформативним показником інтенсивності протекаемых фізіологічних процесів і видів використання Са++.

З огляду на викладене, ми свої дослідження використовували вивчення динаміки загального Са як показника адаптації організму до м'язовим навантажень та розвитку стану перетренированности.

Додатковим критерієм функціонального стану організму служило визначення кількості еритроцитів у крові.

Матеріали й методи дослідження. Дослідження було проведено на лабораторних тварин - пацюках. Відповідно до завданнями роботи в попередньо адаптованих фізичних навантажень тварин моделювалося стан перетренированности. Тренування тварин проводили на тредбане за методикою, запропонованої Ю.П. Похоленчуком (1970). Стан перетренированности формувалося після закінчення 8 тижнів тренувального микроцикла шляхом щоденного збільшення інтенсивності і тривалості виконуваних навантажень.

У підсумку проти 18-ї день експерименту тварини здійснювали біг по стрічці тредбана протягом 3,5 год.

Подальше підвищення тривалості і інтенсивності бігу було недоцільним, оскільки тварини на той час були на змозі виконувати більший обсяг навантаження.

Показниками стану адаптивних механізмів служили величина максимальної працездатності й динаміка концентрації загального Са та змісту еритроцитів. Для цього він на початку експерименту, і через 8 тижнів тренувань визначали максимальну тривалість бігу тваринам організували паркан крові з хвостовій вени для аналізу. У період формування стану перетренированности аналіз крові проводився через щоп'ять днів експерименту. Визначення концентрації загального Са здійснювали методом тестування (Н.А. Селочник з співавт., 1978), підрахунок еритроцитів - з допомогою камери Горяева.

Результати дослідження. У основі розвитку тренованості лежить процес адаптації організму до дії багаторазово повторюваних подразників - фізичні навантаження. Через війну як підвищується фізична працездатність, а й певний морфофункциональный статус організму. У наші дослідження систематичні тренування сприяли підвищенню працездатності тварин на 63%. Тож якщо на початок тренувань максимальна тривалість бігу для пацюків відповідала 3,1±0,20 год, то через 8 тижнів тренувань - 5,06±0,51 год. Аналіз крові дав змогу виявити у даних тварин збільшення концентрації загального Са і кількість еритроцитів. Причому дане збільшення реєструвалося вже 4 тижня тренувань і найрельєфніше виявлялося до кінця 8-недельного микроцикла (табл. 1).

Додатковим підтвердженням ступеня тренованості може бути реакція організму на дозовану м'язову навантаження. У наші дослідження використовувався 90-минутный біг на тредбане при швидкість руху стрічки 20 м/мин.

Вибір настільки тривалої навантаження визначався високої працездатністю тварин. Під час такої швидкості треновані пацюки здатні виконувати біг на тредбане протягом 8 і більше годин.

Виконання м'язової навантаження супроводжувалося зниженням загального Са в плазмі крові контрольних тварин із 2,16±0,06 до 1,60±0,01 ммоль/л, тоді як в тварин, адаптованих до м'язовим навантажень, концентрація загального Са залишалася високої.

Початковий етап виконання м'язової навантаження чи дії будь-якого стрессирующего чинника (іммобілізація, біль, гипо- чи гипертиремия) характеризується гиперкальциемией [4, 5, 12, 13 та інших.]

Підвищення як Са++, і що з білками Са створює сприятливі умови для перебігу біохімічних і фізіологічних процесів в організмі. Якщо несприятливий чинник діє тривалий час, гиперкальциемия поступово змінюється гипокальциемией і тим самим обмежує виразність стресс-реакции.

З огляду на викладеного здатність організму протистояти розвитку гипокальциемии при довго чинному стресс-факторе може розглядатися як одне із критеріїв його адаптивних можливостей.

Проведення тренувальних навантажень підвищило адаптивні можливості організму, про що свідчить його спроможність до тривалого підтримці "робочого гомеостазу" Са.

Концентрація еритроцитів також істотно зросла, що давно встановленої закономірністю адаптації організму до тривалим м'язовим навантажень.

Моделювання стану перетренированности цьому тлі характеризувалося наступній динамікою загального Са: через 5 днів реєструвалася гіпокальциємія (табл. 2) з наступним підвищенням з 10-го по 20-ї день спостережень.

У період із 10-го по 15-й день експерименту зазначалося збільшення працездатності тварин. 20-ї день характеризувався найбільш вираженої гиперкальциемией, але працездатність тварин знижувалася. У терміни моделювання стану перетренированности зміст загального Са зменшувалася й сягнуло свого гипокальциемических величин до кінця експерименту (1,19±0,029 ммоль/л). Максимальна тривалість бігу тваринам у період становила 32,8±3,6 хв.

Таблиця 1. Динаміка загального Са і еритроцитів під час адаптацію м'язовим навантажень

Умови досвіду Групи тварин
контрольна експериментальна P1
Загальний Са, ммоль/л
Вихідний рівень 2,16±0,066 2,17±0,034 >0,5 Через 4 тижня тренувань, Р2

2,17±0,034

>0,5

2,34±0,021

<0,001

<0,001 Через 8 тижнів тренувань, Р2

2,15±0,062

>0,5

2,51±0,142

<0,001

<0,001 Після дозованої м'язової навантаження, Р3

1,63±0,01

<0,001

2,30±0,03

<0,01

<0,001 Эритроциты, мл/mm3 Вихідний рівень 5,76±0,29 5,68±0,34 >0,5 Через 4 тижня тренувань, Р2

5,87±0,19

>0,5

6,42±0,43

>0,05

>0,5 Через 8 тижнів тренувань, Р2

5,64±0,37

>0,5

6,98±0,15

<0,001

<0,01 Після дозованої м'язової навантаження, Р3

6,08±0,14

>0,2

7,49±0,17

<0,05

<0,001

Примітка. P1 - достовірність відмінностей проти даними контрольної групи; Р2 - достовірність відмінностей проти вихідними даними; Р3 - достовірність відмінностей проти даними через 8 тижнів тренувань.

Таблиця 2. Динаміка загального Са і еритроцитів під час моделювання стану перетренированности

Умови досвіду Изучаемые показники
Загальний Са, ммоль/л Эритроциты мл/мм3
Спочинок Після фіз. навантаження Спочинок Після фіз. навантаження

Через 8 тижнів тренувань,

P1

2,51±0,142

2,30±0,081

>0,1

6,98±0,15

7,46±0,31

>0,1

5 днів перетренированности,

P1

Р2

1,63±0,066

<0,001

1,38±0,024

<0,001

<0,001

4,70±0,19

<0,001

5,1140,12

>0,1

<0,001

10 днів перетренированности,

P1

Р2

2,06±0,076

<0,001

2,08±0,042

>0,5

<0,05

5,8±0,22

<0,001

5,75±0,16

>0,5

<0,001

15 днів перетренированности,

P1

Р2

2,37±0,104

>0,2

2,45±0,042

>0,5

>0,5

6,16±0,24

<0,02

6,48±0,18

>0,1

<0,02

20 днів перетренированности,

P1

Р2

2,73±0,086

>0,5

2,56±0,073

>0,2

<0,05

4,70±0,17

<0,001

4,98±0,21

>0,2

<0,001

25 днів перетренированности,

P1

Р2

2,00±0,102

<0,001

1,56±0,085

<0,001

<0,001

4,03±0,16

<0,001

4,35±0,20

>0,1

<0,001

30 днів перетренированности,

P1

Р2

1,19±0,029

<0,001

1,14±0,023

>0,2

<0,001

3,08±0,05

<0,001

3,14±0,24

>0,5

<0,001

Примітка. P1 - достовірність відмінностей проти даними у спокої; Р2 - достовірність відмінностей проти даними через 8 тижнів тренувань.

Аналогічні динаміки були й для еритроцитів. Так, на 5-ї день моделювання стану перетренированности зафіксували зниження кількості еритроцитів з подальшим підвищенням через 10 і 15 днів. Найбільш низькі величини еритроцитів реєструвалися після закінчення 30 днів експерименту.

Отже, між рівнем загального Са і пишатися кількістю еритроцитів існує певна функціональна залежність. Певне, освіту еритроцитів різко сповільнюється при гипокальциемии. Тому гипокальциемию в організмі що займається спортом можна як одне із несприятливих біохімічних чинників.

Усе вищевикладене свідчить у тому, що успішний розвиток перетренированности, як і і тренованості, є циклічний процес. Якщо ж виходити із теорії біологічних резервів [10, 1 , 2, 6], то вторинне підвищення концентрації кальцію у крові слід розглядати, як запуск механізму використання резервного виду адаптаційної енергії як наслідок тимчасового підвищення функціональних можливостей систем.

Слід, проте, враховувати, що стосовно тривала активація організму за таких умов супроводжуватиметься розвитком стану дизадаптации - перетренированности. Отже, яскраво виражена гиперкальциемия під час довгих і інтенсивних тренувальних навантажень може розглядатися як виникнення початкового чи прихованого, а гіпокальциємія - сформованого етапу дизадаптации.

Список літератури

1. Агаджанян Н.А. Адаптація і резерви організму. - М.: ФиС, 1983.- 176 з.

2. Давиденка Д.Н. Методологический підхід до дослідження функціональних резервів спортсменів //Физиологические проблеми адаптації.- Тарту: Минвуз, 1984, з. 118-119.

3. Држевецкая І.А., Држевецкий Ю.М. Гормональная регуляція обміну кальцію і секреторні процеси // Серія "Фізіологія людини і тварин".- М.: ВИНИТЛ, 1983. Т. 27, з. 27-131.

4. Држевецкая І.А., Лиманский М.М. Тирокальцитониновая активність і культурний рівень кальцію в плазмі при м'язової діяльності // Фізіологія тварин СРСР, 1988, т. 66, № 10, с.1498-1500.

5. Држевецкая І.А., Михайликова Н.Ф. Участь тирокальцитонина у розвитку стресу // Фізіологія тварин СРСР. 1978. Т. 64, № 6, з. 864-867.

6. Мозжухін О.С. Характеристика функціональних резервів людини // Проблеми резервних можливостей людини. - М.: ВНИИФК, 1982, з. 43-50.

7. Н'юман У., Н'юман М. Минеральный обмін кістки. - М.: Іноземна література. 1984. - 270 з.

8. Орлов С.М. Механізми регуляції обміну кальцію у клітині //У кн. Биомембраны.- Саранск, 1984, з. 26-34.

9. Романенка В.Ю. Фізіологія кальцієвого обміну - Київ: наук. думка, 1975.- 136 з.

10. Сельє Р. Коли стрес не приносить горя: невідомі сили у нас. - М.: МНПП РЭНАР, 1992, з. 103-160.

11. Шицкова О.П. Метаболизм кальцію та її роль харчуванні дітей. -М.: Медицина, 1984. -106 з.

12. Vielsen S.P., Christiansen T.E., Hartling O. et al. Increase in serum ionized calcium during exercise // Clin. Sei. Vol. Med.- 1977.- V. 55.N 9.- P. 579-586.

13. Vora N.M., Kukreja S.C., Iork P.A.J. et al. Effect of execise on cerum calcium and parathyroid hormone // Clin. Endocrinol. And Metab. - 1983.- V. 57.- N 5.- P. 1067-1069.

Схожі реферати:

Навігація