Реферати українською » География » Основні тенденції в розвитку експорту та імпорту зарубіжних країн


Реферат Основні тенденції в розвитку експорту та імпорту зарубіжних країн

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Людмила Петровська, ПавлоШипук

Експортно-імпортні потоки товарів та послуг є з показників рівня розвитку країн. Поза сумнівом, який завжди можливо стати експортером продукції, навіть маючи абсолютні і порівняльні переваги в витратах виробництва, забезпеченість чинниками виробництва. Позиції експортера і імпортера значною мірою залежать від ступеня розвитку конкуренції на міжнародних ринках і усередині країни. Експорт й імпорт товарів проявляється як у макроекономічному, і на мікроекономічному рівні.

Що ж до макроекономічного розвитку, кожен країна прагне якнайбільше експортувати, а імпортувати у розмірі експортної виручки, що у економічної науці визначається функцією експорту й імпорту. Щоб їх використати, необхідно абстрагуватися від валютних курсів, споживчих переваг у різних країн і структурних характеристик економіки. Так, рівень експорту країни сприймається як зростаюча функція національного доходу інших країнах. Інакше висловлюючись, експорт зростає зростанням національного доходу інших країн і навпаки, а імпорт цієї країни зростає зростанням національного доходу країни. Отже, є певні взаємозалежності між експортом, імпортом, і національним доходом двох десятків країн, що мультиплікатором зовнішньої торгівлі. Дія мультиплікатора зовнішньої торгівлі виявляється у тому, що передвиборне збільшення інвестицій у країні викликає у ній передусім доходу на результаті нормального мультиплікаційного процесу. Але в міру зростання національного доходу цієї країни збільшується також обсяг її імпорту, а оскільки імпорт цієї країни є одночасно експортом в іншій країні, то зростає ще й національних дохід останньої. Натомість зростання її національного доходу викликає збільшення імпорту цієї країни, а оскільки він являє собою одночасно експорт першої країни, це знову веде до підвищення доходу першої країни. Отже, виражається залежність між такими економічними параметрами, як національний дохід, експорт, імпорт.

Є й інші важливі взаємозв'язки, наприклад, між експортом і Міжнародним валютним курсом. Як відомо, економіка кожної країни характеризується ступенем відкритості, яка проявляється через експорт нафти й імпорт, приплив і відтік капіталу. Припустимо, що валютний курс фіксований й відбувається бюджетне стимулювання. У разі ростуть доходи і, що веде погіршення торгового балансу. Бюджетне стимулювання зумовлює зростання відсоткові ставки, що впливає короткостроковий приплив капіталу. Тому імпорт на початку збільшується, та був торговий баланс поліпшується з допомогою припливу капіталу.

Коли відбувається зростання грошової пропозиції грошей, то відсоткові ставки падають. Тим самим було витрати й зростають торговий баланс погіршується. Через війну падіння відсоткові ставки відбувається короткостроковий приплив капіталу, і платіжний баланс погіршується. Щоб уникнути цього, застосовують бюджетне стимулювання іденежно-кредитное обмеження.

Приплавающем валютному курсі збільшення грошової маси спричиняє падіння відсоткові ставки, що веде до зростання витрат і, погіршення платіжного балансу. Через війну національної валюти знецінюється. У той самий час діє й інша тенденція. У результаті відпливу капіталу, наша валюта полегшує місцевим фірмам конкуренцію з іншими. Новий рівень конкурентоспроможності місцевих фірм збільшує загальні Витрати продукцію нашої країни. Цей приріст агрегованого попиту, викликаний знецінюванням валюти, ще більш посилює підйом, що визначено зростанням грошової маси.

Бюджетна політика веде до зростання прибутків і витрат, що покращує торговий баланс. З іншого боку, відсоткові ставки ростуть, що веде до припливу капіталу. Через війну наша валюта може існувати як знецінюватися, і дорожчати. Натомість витрати й доходи можуть вирости чи залишитися колишньому рівні. У цілому нині, якщо знецінення валюти стимулює експорт, то стабільність валюти чи його подорожчання може негативно зашкодити експорті. У разі питання вдасться вирішити залежно від цього, яка тенденція буде переважної. Ці протилежні тенденції у розвитку експорту аналізуються у межах двох великих моделей досягнення внутрішньої і "зовнішнього рівноваги. Під внутрішнім рівновагою розуміється досягнення повної зайнятості, стабільність цін, економічного зростання. Зовнішнє рівновагу є рівновагу у сфері зовнішньоекономічних розрахунків.

Так, взаємозв'язок експорту, імпорту і національної доходу між двома стратегіями показує, що експорт однієї країни є імпортом інший. Чим більший національний дохід, то більше вписувалося імпорт і, експорт. Тут ідеться насамперед про збільшенні національного доходу. Модель рівноваги при фіксованих валютних курсах показує вплив імпорту грошово-кредитної та бюджетної політики. Модель ж рівноваги при плаваючих валютних курсах свідчить про знеціненні національної валюти, що стимулює експортерів. Треба зазначити на досвід Японії. Нерідко вона проводила політику девальвації власної валюти. Це тлумачилося світова громадськість сприймуть як стимулювання експорту. Насправді ж Японія мала внутрішню макроекономічну рівновагу, як і вимагало від нього девальвації валюти.

Багато країн прагнуть стимулювати експорт. Проте ці самі самі країни у відношенні імпорту проводить політику обмеження, без урахування те, що субсидування експорту одночасно й субсидуванням імпорту. Це наслідок те, що експортні субсидії сприяють поліпшенню обмінного курсу національної валюти, отже, здешевлюють придбання іноземних товарів у країні. У значною мірою використовується політика субсидування експорту. Так використовувати будь-які засоби платників податків надання низьковідсоткових позик вітчизняним експортерам чи вигідних кредитів їхнього іноземних клієнтів.

Держава й нестиме безпосередні витрати з стимулюванню збуту експортної продукції там, організовуючи рекламу і надаючи дешеву інформацію про кон'юнктурі світових товарних ринків. Податкова система багатьох держав також надає вітчизняним фірмам податкові пільги залежно від обсягу вироблених експорту товарів та послуг. У середньому експортні субсидії незначні, але окремих товарів, і навіть компаній можуть досягати великих розмірів. Зокрема, експортні субсидії в обробній промисловості не за межі 1 % вартості експорту, а що сільськогосподарська продукція користується найбільшими у відсотковому вираженні субсидіями. Західні індустріальні країни здійснюють коштом платників податків гарантовану закупівлю надлишкової сільськогосподарської продукції, і навіть виплати премій за межі не обробіток посівних площ, що забезпечує фермерам необхідний рівень доходів. Щоб знизити бюджетні видатки проведення політики підтримки фермерських доходів, країни Західної Європи й Америки продають явно на шкоду надлишкову продукцію зарубіжних країн, іноді вдаючись досубсидированию, пропонуючи товар по зниженим цінами таких країн, котрим ціни світового фінансового ринку дуже високі.

Однією із визначальних інструментів стимулювання експорту промислово розвинутих країн є державне кредитування експорту. У цьому проти приватним сектором держава встановлює зниження відсоткової ставки по експортним кредитах банків і подовжує терміни кредитування експорту. Для цього він більшості країн створено спеціальні державні організації, банки і фонди, надають кредити для експорту передусім товарів, реалізація яких вимагає і довгострокового фінансування, т. е. переважно машин і устаткування.

На додачу до цього багато країн запровадили практику різноманітні форми змішаного кредитування експорту, яке грунтується на використанні державні й приватні фінансових коштів, рефінансування частини експортних кредитів, наданих комерційними банками, субсидування різниці між пільговими ставками й поточної ринкової ставкою за кредитами.

Прикладом цього є американський експортно-імпортний банк — Ексімбанк, заснований 30-х рр. ХХ століття іскомпрометировавший себе тим, що надає дешевий кредит американським експортерам та його іноземним постачальникам.

Більшість субсидій Ексімбанку направлялися у розпорядження семи найбільших американських компаній та їхнього зарубіжних клієнтів. Особливо це стосувалося компанії "Боїнг", чиї закордонні замовлення забезпечувалися дешевим кредитом Ексімбанку. У той самий час Японію не можна дорікнути тому, що її успіхи у завоюванні європейської спільноти і північноамериканських ринків автомобілів і електроніки пов'язані лише з субсидуванням експорту. У цілому нині експортні субсидії невеликі, однак у окремих випадках вони виявляються доволі значними.

Крім макроекономічного підходи до експортно-імпортному розвитку існує мікроекономічний підхід. Для вивчення світових товарних ринків важливий такий показник, як попит імпорту, у результаті якого можна отримати роботу аналіз входження до цільову країну. Так, загальний імпорт окремого продукту країні визначається сумою всього імпорту інших країн. Якщо загальний імпорт встановлюється у ставленні до забезпечення внутрішнього ринку, то загальна частка імпорту відбиває силу іноземної конкуренції до внутрішньої конкуренції. Це по-перше. По-друге, якщо частка імпорту окремихстранах-поставщиках визначається загальним імпортом якийсь продуктової групи, можна було одержати загальне полотно сили іноземної конкуренції, та будувати висновки про структурі конкуренції змагання у однієї обраноїстране-импортере. Якщо тепер порівняти цюстрану-импортера з іншим найсильнішим імпортером цього продукту, виходить так звана "відносна частка імпорту", яка є важливим критерієм з метою оцінки конкурентоспроможності цього продукту, наприклад, в Німеччині закордонних ринках. Так, відносна частка імпорту (наприклад ФРН) визначається ставленням загального імпорту ФРН до імпорту продукту гаданої країни. Перевага у тому, що з допомогою показника відносної частки імпорту можна скласти шкалу сили конкуренції, що існує корисним вивчення країни-імпортера. Тож якщо відносна частка імпорту менше коефіцієнта, рівного 0, 1, то відносна позиція конкуренції є незначною; при коефіцієнті від 0, 1 до 0, 4 позиція конкуренції слабка; якщо 0, 4—0, 7 — середня; показник 0, 7—1, 0 характеризує сильну конкуренцію. Якщо частка імпорту більш одиниці, то позиції конкурентів дуже сильні [1, 17].

Важливе його місце займає й визначення попиту з експорту й імпорту конкретних продуктів. Найважливішими критеріями для вибору експортних ринків є величина ринку виробництва і міжнародна структура конкуренції країни. І тому як вимірювальних величин використовуються показники попиту імпорт і структура імпорту. Однак те, що дуже складно, а часом і неможливо охопити дані імпорт з більш як 150 країн, доцільно звернутися до даних про головних експортерів у країну. Аналіз шансів збуту по закордонах проводиться у разі наступних ступіней: аналіз німецького експорту, аналіз експорту провідних країн-постачальників, аналіз найважливіших країн-імпортерів.

Спочатку проаналізувати даних про зовнішньої торгівлі Німеччини. З більш ніж 40 спеціалізацій машинобудування кожна окрема спеціалізація має типовий експортний спектр. Приміром, найбільшими покупцями німецької арматури 1992 р. були Франція, Голландія, Італія, Австрія з Бельгією, а покупцями текстильних машин — США, Туреччина, Італія, Китаю і Іран. У 1992 р. США закуповували 13, 0 % текстильних машин, Туреччина — 7, 2 %, Італія — 6, 5 %, Китай — 6, 4 %, Іран — 5, 7 %, Тайвань — 4, 8 %, Франція — 4, 4 %. Отже, 27 % німецького експорту до 1992 р. розподілялися між 3 країнами, а 48 % — між 7 країнами. Усередині кожної галузі можна простежити над експортом окремих товарних груп (наприклад, прядильні машини, ткацькі верстати тощо. буд.). Якщо підприємство порівнюватиме обсяг експорту власної продукції з галузевими показниками, він може одержувати інформацію про сильних і слабкі сторони експорту найважливіших країнах. У цьому частка експорту окреслюється ставлення експорту власної продукції країні до експорту галузі самі гадані країни.

Факт, що в Німеччині не експортується продукція конкретної чи його експортується замало, ще означає те, що взагалі відсутні шанси на збут німецької продукції. Адже чимало країни відчувають певний стійкий попит на імпортні товари, що у тепер задовольняється виробниками з Японії, США, Італії та т. буд. Тому необхідно зробити з порівняльного аналізу основних міжнародних товаровиробників. Цей крок пояснюють від національної конкурентної ситуації до міжнародного необхідний здобуття права розпізнати значення і основний асортимент найважливіших країн-постачальників експорту специфічних коштів виробництва.

Розвиток світового експорту машинобудівної промисловості йшло так. Експорт зросла з 493, 5 млрд 1988 р. до 639, 4 млрд німецьких марок 1992 р. 15 найважливіших промислових країн задовольняють 90 % усієї світової попиту. У 1992 р. Німеччина, котра має 18, 2 % світового експорту, стала абсолютним лідером. Усі значні машинобудівні країни, крім навіть Японії, поступилися свої ринкові позиції чотирьом "драконам" (Сінгапур, Південну Корею, Тайвань, Гонконг), які спільно вийшли на четверте безпечне місце за часткою світового експорту до 9 %.

Що ж до точних приладів, то Німеччина експортувала 1992 р. 26 %, Японія — 21, 4 %, США — 8, 1 %, Швейцарія — 6, 5 %, Італія — 5, 4 %. Ці 5 країн сконцентрували 70 % світового експорту, причому майже половину попиту задовольняється виробниками з Німеччини та Японії (47, 4 %). У інших спеціалізаціях машинобудування найбільшими експортерами є: США — 50 % локомотивів, 75 % нафтових та інших бурильних установок, 25 % техніки для бюро і оргтехніки; Японія — 49 % індивідуальних й управління промислових швейних машин, 28 % ливарного устаткування, 24 % компресорів; Німеччина — 31 % текстильного устаткування, 36 % устаткування гірничодобувної промисловості, 34 % виготовлення штучних тканин [2, 52—54].

Далі, щоб визначити найважливіші країни-імпортери, необхідно з'ясувати, у які саме з 150 можливих країн здійснюють поставки 15 лідируючих країн-імпортерів. Насамперед слід звернути увагу, що спільна експорт, наприклад машинобудування, 1996 р. становить 430 млрд німецьких марок. Потім вибрати країни, що імпортують від 50 % до 90 % цієї категорії продукції. При дедалі більшого концентрації загальних обсягів змінюється спектр експорту і водночас збільшується можливість знайти найважливіші країни-імпортери для продукту і оцінити рангову послідовність їх потреб у експорті, наприклад, виробникам текстильних машин у пошуку підхожих країн-імпортерів. Країни, що імпортують 50—90 % світового експорту текстильних машин, є значно більше цікавими, ніж всього спектра країн-імпортерів загалом продукції машинобудування.

Разом про те треба сказати, що всі підприємницькі рішення про вибір і освоєнні закордонних ринків можуть лише з урахуванням конкуренції. Аналіз та нагляд ситуації конкуренції є питанням для дослідження ринку на підприємництво. Так, обсяг імпорту ФРН визначимо стосовно

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація