Реферати українською » География » Особливості розміщення населення в світі та фактори, що їх визначають


Реферат Особливості розміщення населення в світі та фактори, що їх визначають

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Федеральне агентство за освітою

Державне освітнє установа вищого професійної освіти

>Амурский державний університет

>ГОУВПО «>АмГУ»

Кафедра Світова економіка

>КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

з дисципліни

Територіальна організація населення

на задану тему:

Особливості розміщення населення світу і чинники, їх що визначають

Благовєщенськ 2011


>СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження

1. Особливості розміщення населення світі

2. Чинники, що визначають розміщення населення світі

2.1 Природний чинник

2.2 Історичний чинник

2.3 Демографічна чинник

2.4Социально-економический чинник

2.5 Природний рух (відтворення)

2.6 Міграція (механічне рух населення)

2.7Расовий і етнічний (національний) склад населення

2.8 Демографічна (>половозрастная) структура населення, працю, форми розселення людей

Укладання

>Библиографический список


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Людина розумна (Homo sapiens) виділився з найдавніших людиноподібних мавп приблизно 50—100 тис. років тому вони. Сталося всі ці події у великій зоні, що охоплює центральну і північно-східну Африку, південно-західну Азію й південно-східну Європу.

Про чисельності людей світі ще 200—300 років тому було малий, що відомо. Вона росла надто повільно через високе смертності, яка пояснюється низьким рівнем продуктивних зусиль і великий залежністю людини від природного довкілля; населення нерідко зменшувалася через масового голоду, частих епідемій та міжусобних війн. Наприклад, у середині XIV в. у Європі від епідемії чуми — "чорної смерті" — загинуло близько 15—20 млн. людина (1/6 частина від населення). Через війну хрестових походів населення Європи - й Близького Сходу втратила кілька людина.

Темпи зростання кількості населення, збільшуючись паралельно з удосконаленням виробництва, розвитку хліборобства й тваринництва, визначалися поліпшенням умов життя людей, успіхами медицини. Через війну чисельність населення світу еволюціонувала так (млн чол.): 15 тис. років до зв. е. — 3; початок нашої ери — 230; 1000 р. — 305; 1500 р. — 440; 1650 р. — 550; 1800 р. — 952; 1900 р. — 1656.

Одне з найважливіших завдань географії населення — аналіз його просторового розміщення. Розселені люди прийшли на планеті вкрай нерівномірно. Більш як дві третини людства сконцентровано приблизно 8% площі суші, а 10% до цього часу ненаселені (Антарктида, майже вся Гренландія тощо. буд.).

Інші особливості розміщення населення в Землі такі: близько 72 % населення на теренах Євразії — області походження та формування людини, 60% населення — в помірному поясі північного півкулі; понад половину людей зосереджено на низинах (до 200 м вище над рівнем моря), хоча вони становлять не менше 30 % суші. Населення хіба що "зрушено" на море — майже 1/3 людей проживає з відривом трохи більше 50 кілометрів від моря, ця смуга займає 12% суші. Загалом населеній частини Землі середня щільність населення — 45 осіб у 1 кв. км. Великих ареалів з відносно високої щільністю населення (понад 50 осіб у 1 кв. км) порівняно трохи:

Європа (без північної її частки);

в Азії —Индо-Гангская низовину, Південна Індія, Східний Китай, Японські острова, острів Ява;

у Африці — долина Нілу та низов'я Нігеру;

і в Америці — деякі приморські райони на сході США, у Бразилії і в Аргентині.

Серед найбільш щільно заселених країн світу — Бангладеш (930 осіб у 1 кв. км), Нідерланди й Бельгія — по 330—395 осіб у 1 кв. км, а міських районах щільність населення часто сягає декількох тисяч чоловік на 1 кв. км.


1. ОСОБЛИВОСТІРАЗМЕЩЕНИЯ НАСЕЛЕННЯ У СВІТІ

Відомості про чисельності населення отримують з урахуванням загальних переписів населення, які у більшості країн світу не менше десь у десятиліття (зазвичай раз на 10 чи 5 років), і навіть з урахуванням поточного обліку руху населення, що ведеться відповідними органами (нашій країні — рагс, міліція) при громадянської реєстрації народжень, смертей, шлюбів і розлучень, переїздів населення Криму і т. п.

Проте встановити точно чисельність населення неможливо, позаяк у деяких країнах перепису або виконувалися зовсім, чи їх був давно, а поточний облік чисельності населення організований погано. Тому загальна кількість населення світу, окремих його регіонів, країн і навіть районів має наближений характер.

Протягом усієї історії всього людства чисельність населення збільшувалася надто повільно. Це обумовлювалось великий залежністю людини від природи, низькому рівні виробництва, частими війнами, епідеміями, голодом. Тільки в XIX ст. населення Землі почало зростати швидше. Особливо швидке зростання його припало на XX в. Якщо 1850 року чисельність населення світу становила 1 млрд. людина, то 1987 р. вона подолалапятимиллиардний кордон, а 2000 р. вже перевищила 6 млрд. людина. Отже, протягом останніх 150 років людство збільшило свою чисельність у 6 раз. За прогнозами, до 2015 р. абсолютний щорічний приріст населення залишатиметься попередньому, дуже рівні (приблизно 90 млн. людина), а загальна кількість населення світу у цьому межі становитиме 7,5 млрд. людина, до 2025 року досягне 8 млрд. людина. Таке різке збільшення кількості населення, настільки високих темпів його розвитку дістали назву «демографічного вибуху».

Населення розміщається на планеті вкрай нерівномірно: більш 85% населення світу зосереджене у східному півкулі, 90% — не в Північному, понад половина людей проживає на низинах (до 200 м вище над рівнем моря) й у приморських районах (з відривом, не перевищує 200 кілометрів від моря). Прикладом нерівномірності розміщення може бути характер розподілу людей частинами світла: 60% населення в Азії, близько 12-ї% - у Європі, 13% - у Африці, 14,0% — і в Америці (Північної та Південної), 0,6% — в Австралії та Океанії (дані на 2000 р.).

Ще істотні розбіжності у характері розподілу населення за країн світу. Особливу групу утворюють країни знайомилися з числом жителів, перевищують 100 млн. людина: Китай (1 млрд. 272 млн. людина), Індія (1002 млн. людина), США (276 млн. людина), Індонезія (212), Бразилія (170), Пакистан (151), Росія (143), Японія (129), Бангладеш (128), Нігерія (123). На порозі100-миллионников стоять Філіппіни, Ефіопія, Іран, Конго (Заїр).

Середня щільність населення населеної суші — 45 осіб у 1 кв. км, однак, близько половини її мають щільність населення менш 5 осіб у 1 кв. км, а 15% її території не освоєно людьми (області з екстремальними природними умовами — приполярні зони, пустелі, високогір'я).

Найбільш заселеними районами (200 осіб у 1 кв. км і від) світу є:

Східна і Південно-Східна Азія (включає Східний Китай, КНДР, Республіку Корею, Японію, Тайвань, В'єтнам, Таїланд, Лаос, Сінгапур, Індонезію, Малайзію, Філіппіни), де живе близько двох млрд. людина, а щільність населення окремих місцях (долина річки Янцзи, Японські острова, острів Ява та інших.) перевершує 300 осіб у 1 кв. км;

Південна Азія (Індія, Бангладеш, Пакистан, Шрі-Ланка) з чисельністю населення більш 1,2 млрд. чоловік і зосередженням населення окремих місцях (долина Гангу іБрахмапутри) до 500 осіб у 1 кв. км;

Західна Європа (Великобританія, північ Франції, Німеччина, країни Бенілюкс);

Східна Америка (південний схід Канади та північний схід США, острова Вест-Індії, приморські райони Бразилії, і Аргентини);

>Северо-Восточная Африка (долина Нижнього Ніла).

Серед країн світу найвищий щільність населення мають Монако (15,5 тис. чол. на 1 кв. км), Сінгапур (4,5 тис. чол. на 1 кв. км), Бангладеш (більш 800 чол. на 1 кв. км), Нідерланди й Бельгія (320—350 чол. на 1 кв. км), Індія (300), Китай (125). Порівняйте: середня щільність населення США - 27 чол. на 1 кв. км, Росії - 8,7 чол., Канади та Австралії - 2 чол. на 1 кв. км.

У багатьох країн світу чисельність населення досягає і 10 млн. людина. Більше 80% населення у що розвиваються, ними само нині доводиться і полягала основна частка трудових ресурсів світу.

населення розміщення рух склад


2. ЧИННИКИ,ОПРЕДЕЛЯЮЩИЕРАЗМЕЩЕНИЕ НАСЕЛЕННЯ У СВІТІ

Нерівномірність розміщення населення в земній кулі пояснюється такими чинниками.

2.1 Природний чинник

Перша причина — вплив природного чинника. Зрозуміло, що великі райони з екстремальними природними умовами (пустелі, льодові простору, тундра, високогір'я, тропічні лісу) не створюють сприятливих передумов не для життя людей. Це можна продемонструвати з прикладу таблиці 60, що добре показує як загальні закономірності, і різницю між окремими регіонами.

Головна загальна закономірність у тому, що 80% всіх людей живе на низинах і височинах заввишки до 500 м, на які припадає всього 28% земної суші, зокрема у Європі, Австралії та Океанії в районах живе понад 90% від населення, в Азії, і Північній Америці — 80% або близько цього. Але, з іншого боку, у Африці й Америці 43—44% людей живе територій, перевищують за висотою 500 м. Така нерівномірність характерною і окремим країнам: до «приземленим» ставляться, наприклад, Нідерланди, Польща, Франція, Японія, Індія, Китай, США, а до «піднесеним» — Болівія, Афганістан, Ефіопія, Мексика, Іран, Перу. У цьому більшість населення концентрується всубекваторитальном ісубтропическом кліматичних поясах Землі.

2.2 Історичний чинник

Друга причина — вплив історичних особливостей заселення земної суші. Адже розміщення населення за території Землі складалося протягом усього історії всього людства. Процес формування людей сучасного виду, розпочатий 40—30 тис. років як розв'язано, відбувався Південно-Західної Азії, Північно-Східній Африці та Південної Європі. Звідси люди потім поширилися з усього Старого Світу. Між тридцятим і десятим тисячоліттями до нашої ери вони заселили Північну та Південну Америку, тож під кінець цього періоду — та Австралію. Природно, що час заселення певною мірою були не зашкодити чисельності населення.

2.3 Демографічна чинник

Третя причина — розбіжності у сучасної демографічній ситуації. Зрозуміло, що його і щільність населення найшвидше збільшуються тих країн і регіонах нашої, у найбільш високий його природний приріст.

Яскравим прикладом що така може бути Бангладеш. Росія з низькою територією і дуже високий природним приростом населення вже щільність населення 970 осіб у 1 км2. Якщо нинішній рівень народжуваності і приросту тут збережеться і далі, відповідно до розрахунках, 2025-го р. щільність населення перевищить 2000 осіб у 1 км2.

2.4Социально-економический чинник

Четверта причина — вплив соціально-економічних умов життя людей, їхньої господарської діяльності, рівня розвитку. Однією з її проявів може бути «тяжіння» населення до узбережжям морів, і океанів, точніше, до контактної зоні «>суша—океан».

Конкретизувати сама теза про нерівномірності розміщення населення за території земної кулі можна на багато прикладів. Можна порівняти цьому плані Східне і в Західну півкулі (відповідно 80 і 20% населення), Північне і Південне півкулі (90 і десяти%). Можна виділити найменш і найбільш заселені ареали Землі. До перших їх ставляться майже всі високогір'я, більшість гігантських пустель Центральній, і Південно-Західної Азії, і Північної Африки, певною мірою і масиви тропічних лісів, а про Антарктиду і Гренландії. До других ставляться історично сформовані головні згустки населення Східної, Південної і Південно-Східної Азії вже, у Європі, наСеверо-Востоке США.

Для характеристики розміщення населення використовують різні показники. Головний із них — показник густоти населення — дозволяє більш-менш наочно оцінювати рівеньзаселенности території. Він визначає чисельність постійних жителів, що припадають на 1 км2.

Почнемо з середньої густоти населення для всієї населеної земної суші. Як можна і можна було б очікувати, протягом XX в. — особливо у результаті демографічного вибуху — вона почала збільшуватися особливо швидко. У 1900 р. цей показник становив 12 осіб у 1 км2, в1950г. — 18, в1980г. — 33, 1990 р. — 40, а 2000 р. вже 45 осіб у 1 км2.

Цікаво також розглянути розбіжності у середньої густоти населення, що існують між частинами світла. Найвищий показник щільності (130 осіб у 1 км2) маємногонаселенная Азія, дуже високий (105) — Європа, у решті ж великих частинах Землі щільність населення до середньосвітової: у Африці близько тридцяти, і в Америці — 20, а Австралії та Океанії — лише чотири особи на одне 1 км2.

У навчальної географії доволі застосовується розгляд контрастів густоти населення не більше країн. Як найяскравіших прикладів що така можна навести Єгипет, Китай, Австралію, Канаду, Бразилію, Туркменію, Таджикистан. У цьому непотрібно забувати істранах-архипелагах. Наприклад, в Індонезії щільність населення в про. Ява нерідко перевищує 2000 осіб у 1 км2, а глибинних районах інших островів падає до 3 осіб у 1 км2. Слід попутно помітити, що за наявності відповідних даних аналіз таких контрастів проводити краще з урахуванням порівняння щільності сільського населення.

Росія являє собою приклад країни знайомилися з низькою середньої щільністю населення, складової менш 9 осіб у 1 км2. До того по цим середнім показником ховаються дуже серйозні внутрішні відмінності. Вони між західною та східною зонами країни (відповідно 4/5 і 1/5 від населення). Вони та між окремими районами (щільність населення Московській області — приблизно 350 осіб у 1 км2, тоді як у багатьох районах Сибіру та Далекого Сходу — менш 1 особи на одне 1 км2). Саме тому географи зазвичай виділяють у Росії Головну смугу розселення,протягивающуюся поступовосуживающимся ареалом через європейську і азійський частини країни. У межах цієї смуги сконцентровано близько 2/3 свідомості всіх жителів країни. У той самий час у Росії є величезні незаселені або дужеслабозаселенние території. Вони займають, за деякими оцінками, приблизно 45% всієї площі країни.

На розміщення людей основне вплив надають два чинника: природне рух (відтворення) населення його міграція (механічне рух населення).

2.5 Природний рух (відтворення)

Відтворення (природне рух) населення — найбільш характерне властивість народонаселення, вивченням якого займається наука демографія. Якщо

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація