Реферати українською » География » Водні ресурси України


Реферат Водні ресурси України

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний педагогічний університет

їм. Т. Шевченка

>Реферат:

Водні ресурси, і екосистеми України.

Виконала

Магістратура

>Спец. «Географія»

Луганськ. 2006


Зміст.

 

Запровадження

Водні ресурси, і екосистеми України

Проблеми водних ресурсів України

Довгострокові мети політики раціонального використання коштів і відтворення водних ресурсів немає і екосистем

Висновки

Література


Запровадження.

Кожен свідомий людина має обов'язково мати загального уявлення про особливості сучасної екологічної стану, і навіть про основних напрямах державної політики у галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів немає і забезпечення екологічну безпеку.

Екологізація економіки та свідомості суспільства перестав бути цілком новій проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язані насамперед з державною регуляцією процесів природокористування. Новим у цій проблеми є еквівалентність обміну держави, природою, і людиною, який виходить з законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Проблема на етапі є дуже гострої. Вона стала сформована впродовж двох віків і нині придбала своє критичне значення. Тому існує об'єктивній необхідності втручання уестественно-екологическую сферу з досягнення збалансованого стану, держава також має закласти підвалини глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і наступного розвитку України, і навіть всієї цивілізації.

Україна повинна намагатися відповідним чином на громадські ж проблеми і підтримувати прогресивні світові ініціативи й рішення: розпочинати різні міжнародні союзи, суспільства, домовлятися. Наприклад, такі як підписала на Ріо-де-Жанейро 1992 року “>Повестку дня на XXI століття” і Конвенцію про охорону біологічного різноманіття. Сьогодні, за межею третього тисячоліття, Україна намагається стати державою, надійним партнером щодо розв'язання глобальних і регіональних негараздів у європейському і світовому співдружності. Багатийестественно-ресурсний потенціал, високоосвічене населення, розвинені індустрія та інфраструктуру створюють всі необхідні передумови на впровадження України вимог даної Конвенції.

Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку на державі досить важко навіть за умов квітучою економіки. Тим паче складної виглядає цю проблему України, відновленому державі, яке переживає успадкований глибока системна криза й вимушена одночасно вирішувати чимало закутків: економічних, соціальних, екологічних.

Попри різні проблеми, все-таки реалізація принципів збалансованого в Україні почалася майже разом з проголошення незалежності. З 1991 року економічні та екологічні реформи, у нашій країні спрямовані для досягнення спочатку компромісу між виробничим і природним потенціалом, а згодом - на перехід до гармонійному їх співіснуванню у сфері людей. У основу формування нової політики, був покладено базовий принцип, згідно з якими екологічна забезпечення безпеки держави стає важливим елементом і складової національної та глобальної безпеки.

Виходячи з цього України розроблені “основні напрями державної екологічної політики”. Документ визначає як мету і пріоритетні завдання охорони навколишнього середовища, а й механізми реалізації, напрями гармонізації і інтеграції екологічної політики у межах процесу оточуючої ”>Среди для Європи” й світовому екологічному процесі. На підставі усього цього документа, що з'єднує стратегічні цілі з конкретними завданнями, розробляються програми Уряди у галузі охорони навколишнього середовища проживання і екологічну безпеку. Після утворення цільового Міністерства охорони навколишнього природною середовища проживання і ядерної безпеки України сформована цілісна система регуляції та управління природокористуванням і охороною природи, екологічної безпекою, яка, за висновками міжнародних експертів, відповідає вимогам. У надзвичайно стислі терміни розроблено й оформлено правові принципи на вирішення екологічних проблем, впроваджено економічний механізм природокористування, відповідно до міжнародними вимогами створюється національну систему стандартів щодо забезпечення екологічної безпеки й природокористування.

Охорона природи стала однією з основних пріоритетів молодої держави, оскільки збереження біологічної і ландшафтного різноманіття є основою, що забезпечує можливість будь-якого природокористування і розвитку суспільства.


Водні ресурси, і екосистеми України.

Основні джерела прісної води території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, і навіть малих річок північного узбережжя Чорного і Азовського морів. Порушення норм якостей води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Велика частина населення України використовує на свої життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.

Сумарна величина стоків рік України без Дунаю у середній заводностью 2005 рік становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючи в маловодний рік до її 55,9 млрд. куб. метрів. На самому території держави формується відповідно 52,4 і 29,7 млрд. куб. метрів води, інші поступають із суміжних територій. Водні ресурси Дунаю складають у середніх 123 млрд. куб. метрів води роком.

Прогнозні ресурси підземних вод питних якостей розподілені території України вкрай нерівномірний і становлять 22,5 млрд. куб. метрів роком (61,7 млн. куб. метрів наступної доби), у тому числі 8,9 млрд. куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів наступної доби) гідравлічно які пов'язані з поверховим стоком і вони становлять додаткову складову до поверхневому стоку.Водозабор підземних вод у складі прогнозних ресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про змозі використання їх у багатьох областях.

З метою забезпечення населення і ще народного господарства необхідною кількістю води України побудовано 1087 водоймищ загальним обсягом понад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналів завдовжки близько 2000 кілометрів із подачею ними понад 1000 кубометрів води витікає за секунду, 10 великих водогонів великого діаметра, якими вода вступає у маловодні регіонах України.

Витрати свіжої води на одиницю виробленої продукції значно перевищує такі показники у розвинених країнах Європи: Франції - в 2,5 разу, ФРН - в 4,3, Великій Британії та Швеції - в 4,2 разу.

Забезпечення водою населення України обсязі ускладнюється через незадовільні якості води водних об'єктів. Якості води більшості їх станом хімічного і бактеріального забруднення класифікуються як забруднена і брудна (IV - V клас якостей).Острейшее екологічний стан зокрема у басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об'єктів України властиві елементи екологічного і метаболічного регресу.

До основним які забруднюють речовин належать нафтопродукти, феноли, азот амонійний і нітратний, важкі метали тощо.

Для основної маси підприємств в промисловості й комунального господарства скидання забруднюючих речовин значно перевищує встановлений рівень гранично припустимого скидання (далі -ГДС). Це спричиняє забруднення водних об'єктів, порушення норм якостей води.

Основні причини забруднення поверхневих вод України є:

· скидання неочищених і досить очищених комунально-побутових й управління промисловихстокових вод у водні об'єкти і крізь систему міської каналізації;

· надходження до водним об'єктах забруднюючих речовин, у процесі поверхового стоку води з забудованих територій і сільгоспугідь;

· ерозія грунтів на водозабірної площі.

Якісна стан підземних вод внаслідок господарську діяльність також постійно погіршується. Це з існуванням території України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачівстокових вод, ні з широким використанням мінеральних добрив і пестицидів. Найбільш незадовільний якісне стан підземних вод у Донбасі й Кривбасі. Значну небезпека в експлуатаційних свердловинах Західної України становить наявність фенолів (до 5 - 10 гранично допустимі концентрації - далі ГДК), і навіть підвищення мінералізації і зростання змісту важких металів в підземних водах Криму.

Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною всім водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якої складають близько 80 відсотків водних ресурсів України та забезпечують водою 32 млн. населення і ще 2/3 господарського потенціалу, це одне з найважливіших завдань економічного та розвитку і природоохоронної політики держави. Це визначено складної екологічною обстановкою біля басейну, оскільки 60 відсотків її розорано, на 35 відсотках земля сильноеродирована, на 80 відсотках - трансформований первинний природний ландшафт.Водохранилища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значний шкода завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорнобильською АЕС; в критичний фінансовий стан перебувають малі річки басейну, значна частина втратила природну спроможність досамоочистке. У катастрофічний стан знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічну ситуацію, знижується вилов риби, збідніла біологічне різноманіття.

Значної шкоди екосистемі Дніпра поруч із щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких металів (65 - 70 тонн) завдає забруднення біогенними речовинами у результаті застосування відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької технологічної ефективності комунальних очисних споруд.

Екологічний оздоровлення басейну Дніпра одна із найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони і відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховна Рада України затверджена Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра й поліпшення якостей питної води. Основною метою Національної програми є поновлення й забезпечення постійного функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і побудову господарської діяльності й захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження.

Не кращому, а подекуди й у стані перебувають басейни інших рік України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, басейни річокПриазовской іПричерноморской низовин). Тому мету і стратегічні напрями, певні Національної програмою для Дніпра, є аналогічними та інших водних басейнів України.


Проблеми водних ресурсів України.

Системний аналіз сучасної екологічної стану басейнів рік України та організації управління охороною та використанням водних ресурсів дозволив окреслити коло найактуальніших проблем, які потребують рішенні, саме:

· надлишкова антропогенне навантаження на водні об'єкти у результаті екстенсивного способу ведення водного господарства призвела до кризового зменшенню самовідтворюючих можливостей рік і виснаженняводноресурсного потенціалу;

· стала тенденція до чогось великого забруднення водних об'єктів внаслідок неупорядкованого відведеннястокових вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь;

· широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильською АЕС;

· погіршення якостей питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання;

· недосконалість економічний механізм водокористування та її реалізації водоохоронних заходів;

· недостатня ефективність наявної системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази й організаційної структури управління;

· відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного і Азовського морів, якості питної води тастокових вод в системах водопостачання і водовідведення населених пунктів і місцевих господарських об'єктів.


>Долгосрочними цілями політики раціонального використання коштів і відтворення водних ресурсів немає і екосистем є:

- зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти;

- досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і використання водних ресурсів задоволення господарських потреб суспільства;

- забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкта як елементу природною середовища зі збереженням властивості водних екосистем відновлювати якості води;

- створення ефективної структури управління та правових механізмів економічної регуляції охорони та ефективного використання водних ресурсів.

Для поетапного виконання відзначених цілей потрібно здійснити комплекс заходів за такими пріоритетними напрямками:

- охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

- екологічно безпечне використання водних ресурсів;

- відродження й підтримки сприятливого гідрологічного стану рік і заходи боротьби з шкідливим дією вод;

- вдосконалення системи управління охороною та використанням водних ресурсів;

- зменшення впливу радіоактивного забруднення.

Реалізація позначеної водно-екологічної політики має здійснюватися з урахуванням розробки та поетапного впровадження природоохоронних заходів, певних Державної і регіональних програм екологічного оздоровлення водних басейнів.

Важливим умовою реалізації політики раціонального використання коштів і поновлення водних ресурсів немає і екосистем на найближчими роками необхідно виконання насамперед заходів, які потребують значних капітальних витратах, саме:

- підвищення загальної культури виробництва;

- суворе дотримання технологічних норм споживання і видів використання водних ресурсів;

- підтримка в стані діючих очисних споруд й устаткування;

- запобігання аварійних ситуацій;

- забезпечення своєчасної збирання сміття і очищення забудованих територій, суворого контролем із боку природоохоронних органів станом забудованих територій міст;

- дотримання природоохоронного законодавства щодо режиму використання прибережних смуг річок і водоохоронних зон;

- контролю над зберіганням та використанням органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафтопродуктів тощо для запобігання їх винесення в воду.


Висновки.

Аналізуючи цю велику сукупність проблем, ми в змозі зробити дуже важливі висновки щодо екологічної дійсності нашої держави, знайти чинники та особливості життєдіяльності і природокористування.

“Базовими” вадами України в етапі є складні, багатогранні чинники, які проводять комплексне, тотальне впливом геть усе галузі, діють у різних галузях, різних рівнях ведення господарства, і відтак вони потребують особливому увазі, особливих рішеннях, тобто системного рішення з державного боку. Цими чинниками є:

- макроекономічна політика, яка примушує суб'єктів ведення господарства до екстенсивному використання природних ресурсів;

- інвестиційна політика, орієнтована в розвиткуресурсоемких секторів економіки;

- помилковасекторная політика (паливно-енергетичний комплекс, сільському господарстві, лісове господарство й те);

- нестабільне законодавство;

- відсутність прав власності на природні ресурси;

- відсутністьеколого-сбалансированной довгострокової економічної стратегії;

- на регіональному і локальному рівнях недолік прямого і прямого ефекту охорони навколишнього середовища від (економічного і "соціального) “глобальних прибутків “ ;

- інфляція, економічна криза та нестабільність економіки заважають здійсненню довгострокових проектів, до яких належить більшість екологічних проектів;

-естественно-ресурсние властивості експорту;

- існування справді великого стимулу для отримання значних і швидких прибутків від продажу природних ресурсів ( ліс, руди );

- відсутність екологічного мислення, екологічного свідомості.

Аби вирішити цих питань 12 травня 1997 року Кабінет міністрів України постановою N 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, втілення якої розробляється Національну програму дій на 1998-2015 роки. Основними завданнями діяльність у цій сфері є:

- збереження, поліпшення гніву й поновлення природничих і порушених екосистем, середовищ існування окремих біологічних видів тварин і компонентів ландшафтів;

- сприяння початку збалансованого використання природних ресурсів; мінімізація прямого і непрямого негативного впливу екосистеми, їх компоненти і

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація