Реферати українською » География » Регіональна економічна політика України й Особливості регіонального розвітку


Реферат Регіональна економічна політика України й Особливості регіонального розвітку

>Регіональнаекономічна політика України іособливостірегіональногорозвитку.

 

>Терміни йпоняття. >Регіональна політика,регіональнаекономічна політика, заподіянняекономічноїрегіональної політики,новіформирегіональногорозвиткупродуктивних сил.


>Змістї

1.Сутність,цілі та заподіяннярегіональноїекономічної політика.

2. Концепцію державноїрегіональноїекономічної політики в Україні таїїреалізація.

3.Актуальніпроблемирегіональної політики України та їхньогорозв’язання.


1.         >Сутність,цілі та заподіяннярегіональноїекономічної політика.

>Регіональна політика – сферадіяльностісуспільства, котрареалізуєінтереси державищодорегіонів йвнутрішніінтереси самихрегіонів ізурахуваннямприродисучаснихрегіональнихпроцесів, атакожцілей йзавданьрозвиткусуспільства.

>Об’єктом державноїрегіональної політикиєрегіон,соціально-економічнасутністьякоговідображає системасуспільнихвідносин з забезпеченнявідтворювальнихпроцесів умежахконкретної територї. Узв’язку зцимрегіономможе бути іспеціальна вільнаекономічна зона таіншізаконодавчовизначенітериторіальніутворення. >Суб’єктами державноїрегіональної політикиєоргани державної влади,представницькіоргани таоргани місцевого самоврядування.Засобомреалізації державноїрегіональної політикиєуправління, одна згалузейякого –управліннярегіональноюекономікою.

>Регіональна політика –складова державної політики,сукупністьорганізаційно-правових таекономічнихзаходів,здійснюваних Державою у сферірегіональногорозвитку.Вонамаєсприятираціональномувикористанню природно-ресурсного,людського,виробничого,інвестиційно-інноваційного таіншихпотенціалів,створюватиумови дляврахуванняособливостейкожної територї (>природно-географічних,історичних,ресурсних,виробничих,соціальних,демографічних таін.) вконтекстізагальнодержавнихінтересів. (>Стеченко, із чотирьох).Регіональна політика заструктуроюдоситьскладна йвідображена на малюнку.

>Однією ізнайважливішихскладовихрегіональної політики держави вціломуєекономічнарегіональна політика, ізякоюбезпосередньопов’язані й усііншівидирегіональної політики. В частности,соціально-культурна політикапокликаназабезпечуватипередумови дляуспішногогосподарськогорозвиткурегіону черезпідвищенняпродуктивності роботи,активності іініціативи населення, культури роботи тавикористання духовного,фізичногопотенціалу населення.Формуванняекістичних систем умежахрегіонуспрямоване напідвищеннярівня таякості життя населення,підвищеннясоціальної,екологічної,економічноїефективностіфункціонуваннярегіону. Уекологічнійполітиціпріоритетнимєраціональневикористанняприроднихресурсів.Науково-технічна політикамає наметіцілеспрямованузмінуструктури,перепрофілюванняпромисловихпідприємств,технічне йогопереоснащення набазіновітніхтехнологій,підвищеннякваліфікації таперепідготовкукадрів. разом із тім організаціясоціально-культурного життя врегіоні,природокористування,науково-технічноїдіяльності таінших сфертіснопов’язана ізекономічнимипередумовами.

Завизначенням, якуподане узаконопроекті „ПроКонцепцію державноїрегіональноїекономічної політики”,якийрозглядався увересні 1999 року й бувсхвалений Указом Президента України від 25травня 2001 року № 341,державна >регіональнаекономічна політика –цесукупністьорганізаційних,правових таекономічнихзаходів, котріздійснюються Державою у сферірегіональногорозвитку країнивідповідно доїїпоточних йстратегічнихцілей.”

На окремихетапахрозвитку длякожної країницілірегіональної політикирізні. ОднакМустафінВ.І. утверждает, що длярегіональної політики практично всіх безвиняткукраїнпритаманнітакі >цілі:

-створення йукрапленняєдиногоекономічногопростору й забезпеченняекономічних,соціальних,правових йорганізаційних основдержавності;

-відноснезрівняння умівсоціально-економічногорозвиткурегіонів;

-пріоритетнийрозвитокрегіонів, щомають особливоважливестратегічнезначення для держави;

-максимальневикористанняприроднихресурсів;

-запобіганнязабрудненнюнавколишньогосередовища.

Укожнійкраїнцілі та заподіяннярегіональноїекономічної політикирізні. В частностиголовні напрямирегіональної політикизахідноєвропейських державпереважнопов’язані іздолеюпроблемнихрегіонів:депресивнихстаропромислових,слаборозвинених таін. Українах, щорозвиваються,регіональна політикавимагаєзалучення вгосподарськийобіг новихтериторій йресурсів,інтеграціїрізнихпросторів в Єдинийнаціональнийринок,пом’якшеннясуперечностейміжмістом й селом,регулюванняпроцесуурбанізації таінше.

Для України вумовахперехідного типуекономіки і тих, ііншіпроблемиповинні бути уцентріувагирегіональноїекономічної політики. Узв’язку ізцим на думкуСтеченкаД.М. (з. 35,Упр.рег.розв.)важливим уреалізації політикирегіональногорозвиткуєвиявлення йобґрунтуванняпроблемнихрегіонів для розробкисистемизаходів йстимулів,специфічних для шкірного типувиділенихтериторій. В частности, для розробкидиференційованоїрегіональної політикислідвиділяти реґіони такихтипів:екологічнонесприятливі, ізвисокоюконцентрацією населення йвиробництва;індустріальнослаборозвинутісільськогосподарські;промисловідепресивні;резервні;рекреаційні.

Длярегіонів ізвисокоюконцентрацієювиробництва,екологічнонесприятливих іздиверсифікованоюструктуроюгосподарства,найвищимрівнемприбутку однієї жителяпотрібнарозробкаекономічнихзаходівщодозапобіганнянадмірнійгосподарськійактивності йконцентрації населення,оздоровлення природногосередовища,стимулюванняресурсозбереження йресурсозабезпечення.Щодорегіонів ззначноюконцентрацієювиробництва,високоючасткоюприбутку однієї жителятакожпотрібнажорстка політикаресурсозбереження йоздоровлення природногосередовища. Однакпоряд ізвисокими нормативами плати зарегіональніресурсиповинніпередбачатися йпевнісубвенції ізвищерангового бюджету нареалізаціюназванихпрограм. Длярегіонів, котріумовно можнавіднести допромисловодепресивних (ізнизькими темпамизростанняобсягіввиробництва,високимрівнемінвестицій у їхнірозвиток йнизькоювіддачею,невисокимрівнемприбутку на особу),необхіднарозробкапрогрампереорієнтації нарозвиток новихпередових,технологічновисоких йекологічночистихвиробництв,реалізаціяпрограм поперекваліфікаціїкадрів.

>Цілірегіональноїекономічної політики можнакласифікувати за такимиознаками:

1)   Зазмістом:економічніцілі (>закріплюють системуекономічнихвідносин);соціальніцілі (>відображають стан населення йрівень його життя);політичніцілі,ідеологічніцілі (>характеризуютьпрограмнівимоги тихий чиіншихпартій йсуспільнихорганізацій, котріпереважають органіврегіональної влади);релігійніцілі (>охоплюютьетичні йморальніпроблемивіруючого населеннярегіону) тощо.

2)   Затерміном дії:стратегічніцілі,тактичніцілі,оперативніцілі.

3)   Заознакоюрівняуправління:народногосподарські,міжгалузеві,галузеві,регіональні, атакожціліпідприємств йорганізаційрізних формвласності та їхніструктурнихпідрозділів.

>Визначенняцілейрегіональноїекономічної політики насьогодніє одним ізнайважливішихпитань практики.Причиною цогоє ті, щорегіонніколи невиступавсуб’єктомформуванняцілейуправління на територї (завиняткомспроби ізраднаргоспами).Йому лишевідводилася рользасобуреалізаціїдержавнихцілей,причому вумовах, коли проціну їхньогодосягненняніхто нетурбувався. УКонцепції державноїрегіональної політикивизначені >головна позначка й заподіяння державноїрегіональної політики:

- збільшеннянаціональногобагатства країни шляхомефективноговикористання природно-ресурсного йнауково-технічногопотенціалу шкірногорегіону татісногоспівробітництваміжрегіонами;

-послідовнездійсненнязаходівщодопоступовогопідвищеннярівнясоціально-економічногорозвиткурегіонів таефективностітериторіальногоподілу роботи,раціоналізації системрозселення;

-врахуванняекономічних,соціальних,історико-культурних таіншихособливостейрегіонів под годинупроведенняекономічних реформ намісцях;

-дотриманнявнутрішньорегіональноїзбалансованостісоціально-економічногорозвитку,екологічного стану,соціально-демографічного йсуспільно-політичногопроцесу.

>Серед >економічнихцілей увказаномудокументівизначено:

-досягненняекономічно йсоціальновиправданогорівнякомплексності тараціоналізаціїструктуригосподарстварегіонів,підвищенняжиттєзабезпеченнягалузейвиробництва уринковихумовах;

-створеннясприятливих умів длярозвиткупідприємництва таринковоїінфраструктури, активногопроведенняприватизації державногомайна,земельноїреформи,реформи угалузі державногооподаткування таіншихринковихперетворень;

-формування йрозвитокспеціальних (>вільних)економічних зон ізвизначеннямнасампередлокальнихтериторій дляїхньогорозміщення, атакожоблаштуваннякордонів йналагодження нановійосновісистемизв’язківміжприкордоннимирегіонами;

-удосконаленняекономічногорайонування країни.

>Середголовних >цілей йзавдань усоціальній сферівказано:

-підвищеннярівнядобробуту й забезпеченняєдинихмінімальнихсоціальнихстандартів тасоціальногозахисту населеннянезалежно відекономічнихможливостейрегіонів;

-стабілізаціярівня життя населення,створенняміцних засідок для йогопідвищення в всіхрегіонах;

-гарантуванняпродовольчого забезпеченнярегіонів,створеннявисокопродуктивнихгалузей вагропромисловомувиробництві,вихід напродовольчі ринки світу;

-гарантуваннясоціальних правгромадян,встановленихКонституцією України, забезпеченнязайнятості населення шляхомудосконаленняфункціонуванняринків роботи тарегулюванняміграційнихпроцесів;

-запобіганняпогіршеннюдемографічноїситуації,гостримпроявамдепопуляції населення;

-здійсненнязаходівекономічного йсоціального характеру,спрямованих на збільшеннятривалості життя та природного приросту населення урегіонах;

-формуванняраціональноїсистемирозселення шляхомзбереженняіснуючих тастворення новихнаселенихпунктів,активізаціїфункціонуваннясіл тамалихміськихпоселень,регулюваннярозвитку великих міст йсприянняякіснимперетворенням вони.

У >екологічній сферіцілі державноїекономічної політикитакі:

-регулюваннягосподарськоїзбалансованостірегіонів;

-запобіганнязабрудненнюдовкілля,ліквідаціянаслідків йогозабруднення;

- ефективноговикористання тавідтворенняприроднихресурсів;

-впровадженняекономічногомеханізмуприродокористування;

-збереженнягенетичного фонду;

-екологічнообґрунтованерозміщенняпродуктивних силрегіонів.

>Особливоважливимєвизначити >стратегічніцілі, котріпов’язані ізякістюекономічноїсистеми,їїзбереженням чиперетворенням.Вони у своючергутрансформуються у >тактичні, котріфіксуютькрупні блокидій іздосягненнястратегічних, атактичні – в >оперативні, котрівизначаютьщоденніконкретні дії іздосягненняперших й інших.

Отже,необхідно матірчітке йпродуманевизначеннястратегічнихцілей,щобпотімсформуватиконкретнупрограму їхніперетворення учасі й упросторі вреальність.Неправильнеформуванняцілейможепризвести доформування нереальнихпланіврегіональногорозвитку.

До >стратегічнихзавданьрегіональногорозвитку України належати (>Стеченко, з. 12).:

-реконструкціяекономікипромисловихрегіонів й великихміськихагломерацій черезконверсіюоборонних тацивільнихгалузей,модернізаціюінфраструктури,оздоровленняекологічноїситуації,роздержавлення йприватизацію;

-подоланнядепресивного стануаграрно-промисловихрегіонів,відродженнясіл ймалих міст.прискореневідновленнявтраченоїжиттєдіяльності всільськіймісцевості,розвитокмісцевої тасоціальноїінфраструктур,підвищенняефективностівикористаннясільськогосподарських таіншихугідь;

-стабілізаціясоціально-еконмоічного стану врегіонах ізекстремальнимиприроднимиумовами йпереважносировинноюспеціалізацією;

-продовженняформуванняпромисловихвузлів йцентрів ізпріоритетнимрозвиткомвиробництва,пов’язаних ізкомплекснимвикористаннямвидобувноїсировиниустановленихекологічнихстандартів;

-стимулюваннярозвиткуекспортних таімпортозамінюючихвиробництв у районах, щомають для цогонайбільшсприятливіумови;

-формуваннярегіональнихекономічнихринків,вільнихекономічних зон, атакожтехнополісів якрегіональнихцентріввпровадженнядосягненьвітчизняної йсвітової науки,прискоренняекономічного тасоціальногопрогресу;

-переспеціалізація окремихприкордоннихрегіонів,створення тут новихробочих місць йприскоренийрозвитоксоціальноїінфраструктури ізурахуваннямможливоїпередислокації військовихчастин;

-розвитокміжрегіональних йрегіональних систем (транспорту,зв’язку,інформатики), котрізабезпечували б йстимулювали бструктурнізрушення таефективністьрегіональноїекономіки;

-подоланнянадмірногорозриву врівнях йякості життя населення окремих областей.

А,щобекономічнарегіональна політика могла реальноздійснюватися напрактиці,цілінеобхідноранжувативідповідно до >пріоритетівсоціально-економічногорозвитку ізурахуваннямвиробничо-економічних йресурснихможливостейрегіону.

У сферіматеріальноговиробництва та вневиробничій сферіСтеченко М.Д.виділяєтакі >пріоритети:

1. >Загальноекономічніпріоритети. Цепріоритетнийрозвиток упевнийперіододнієї з сфергосподарства країни (>матеріальноговиробництва чиневиробничоїсфери), одного із йогопідрозділів (>виробництвозасобіввиробництва чипредметівспоживання). Дозагальноекономічних належатитакожпріоритети у окремих фазахвідтворювального циклу (>виробництво,розподіл,обмін йспоживання) чиміжгалузеві.

2. >Галузевіпріоритетивиявляються увипереджаючих темпахзростанняоднієї чикількохгалузей.Наприклад, усучаснихумовахпріоритетнимєрозвиток всіхвидів транспорту,оскількивінвідіграєважливу роль урозвитку Сучасноїекономіки, забезпеченнюматеріальногообмінуміжгалузями,задоволенні потреб населення вперевезеннях.

3. >Внутрішньогалузевіпріоритети –переважнозростання окремихпідгалузей йвиробництв умежахпевноїгалузі. Упромисловостінасампередшвидкими темпамирозвиваютьсябазовігалузі (>паливно-енергетичний комплекс,металургія,машинобудування,хімічнапромисловість).

4. >Внутрішньовиробничіпріоритетипов’язані ізприскоренимрозвиткомвнутрішньовиробничихоб’єднань йпідприємств,зокреманауково-технічнихпідрозділів. прикладомвнутрішньовиробничихпріоритетівєтакожвипереджальнітемпирозвиткуобслуговуючого тадопоміжноговиробництва.

5. >Територіальніпріоритетипов’язані ізвипереджаючимсоціально-економічнимрозвитком однихрегіонівщодоінших.Установленнятериторіальнихпріоритетівзумовленерізнимирівнямисоціально-економічногорозвитку країни, щосклалисяісторично, танеобхідністю їхнізближення. як вжезазначалосявище,комплекснийрозвитокгосподарств всіхрегіонів ізметоюподоланнядиспропорційсоціально-економічногорозвитку –одне зсучаснихзавданьекономіки України.Важливимипередумовамивиділеннятериторіальнихекономічнихпріоритетівєнаявнаресурсна база (>природніресурси,трудовіресурси). Одна смердоті неєвирішальними насучасномуетапі. При їхнідефіцитіпріоритетиможутьбудуватисядовколаінформаційнихресурсів, доброгоінфраструктурного забезпеченнярегіону,розвиткуневиробничоїсфери тощо ізурахуванням уринковихумовахспоживчого чиннику.

         Дляоцінкигосподарськихпріоритетіввикористовують комплекспоказників,серед які,наприклад,обсягвиробництва,якісніпараметрипродукції йпослуг,рівнісоціальнихстандартів (такзванісоціально-економічніорієнтири), щодаютьможливістьконкретизуватицілі;цепоказникинаявності тавикористанняресурсів тапоказникиефективності, котрівідображають синтезцілей –співвідношення витрат тарезультатів.

         УзгадуванійКонцепціїнаголошується, що >першочерговимипоточнимизавданнями державноїрегіональної політикипередбачаєтьсяприскоренерозв’язання таких проблем:

-створеннянормативно-правової таінформаційно-методичноїбазиуправліннярозвиткомрегіоніввідповідно в Україну;

- забезпеченнястабілізаціївиробництва тавідновленняекономічногопотенціалу вкожномурегіоні,підвищення наційосновірівнядобробуту населення;

-здійсненнязаходівщодосоціальноговідродження села шляхом державноїпідтримкирозвиткусоціально-культурної йпобутовоїсфери,формуванняповноцінногожиттєвогосередовища;

-сприянняформуванню в всіхрегіонахбагатоукладноїекономіки,регіональнихринківтоварів, роботи,капіталу, атакожрозвитокпідприємництва таринковоїінфраструктури;

-розв’язанняпріоритетнихнаукових проблемрегіонів ізметоювиробництваконкурентоспроможноїпродукції;

-переведенняпрацівників, котрівивільняються, на підприємствагалузейгосподарства, щорозвиваються, у сферіобслуговування йторгівлі, організаціяпрофесійноїпідготовкикадрів для новихпрогресивнихвиробництв;

-створеннясприятливихорганізаційних таправових умів дляфункціонуванняспеціальних (>вільних)економічних зон увідповіднихрегіонах;

-сприяння широкомурозвиткуприкордонноїторгівлі,міжрегіонального таміжнародногоспівробітництварегіонів;

-створення умів длязалученняіноземнихінвесторів дорозвиткувиробництваконкурентоспроможнихтоварів,розширенняобсягівбудівельнихробіт, в якізацікавленаукраїнськаекономіка;

- розробкадержавнихпрограмсоціально-економічногорозвитку окремихрегіонів, котріпотребують державноїпідтримки для комплексноговирішеннябагатьохгосподарських тасоціальних проблем, таїхнєбюджетно-фінансове забезпечення.

При системномуоцінюванніцілейрегіональної політики та приобґрунтуваннінапрямівїїреалізаціїнеобхіднотакожвраховувати >регіональніінтереси, котріможутьвиступати як базаоцінкищодоцілей.

Нарізнихрегіональнихрівняхтіснопереплітаютьсяекономічні,політичні,екологічні таіншіінтереси,причомучимвищийрівень, тім понадсуб’єктіввступає увідносини, тімширше колоінтересів.

>Територіальні (>регіональні)інтереси –цевідносиниміжіндивідами йсоціальнимигрупами ізогляду на забезпечення умів свогоіснування тарозвитку натериторіальнійодиниці.Натомістьгалузевіінтересипов’язані ззабезпеченням умів конкретноговиробництва.Якщопровідникамигалузевихінтересівєпевніміністерства,відомства,асоціації,профспілки, товідстоюватирегіональніінтересиповинніпередусіморгани місцевого самоврядування.

>Галузеві татериторіальніінтересивзаємопов’язані таможутьзбігатисяповністю,частково чизовсім незбігатися.Наприклад,інтерес доохоронинавколишньогосередовищаниніє одним ізголовних набудь-якомурівні.

>Регіональніінтересиохоплюють не всього спектраінтересів населення,підприємств тощо.Керівникипідприємствмаютьпевніінтересищодофункціонуванняцихпідприємств,однакусі смердоті та члени їхнісімейєщемісцевими жителями. Тому смердотізалежні відрівня й способу життя населеннярегіону, місцевого бюджету,місцевоївиробничої йсоціальноїінфраструктури,політичногомікроклімату тощо. Ацеозначає, що усі смердоті (хоч йрізноюмірою)єносіямирегіональнихінтересів.

Урегіонітіснопереплітаютьсярізніінтереси –особисті іколективні,колективні йсуспільно-господарські,відомчі йтериторіальні таінші.Саме томукеруватисялишегалузевимиінтересами приуправлінні усьогоднішніхумовахнеможливо.

>Первиннийзагальнорегіональнийінтересполягає угарантованійреалізації накожній територїконституційних прав та умів для цого. Наоснові їхніреалізаціїформуютьсяінтереси,зумовленіпрагненнямстабілізувативідтворення тихий чиінших уміврегіонального життя, котрі позитивнооцінюютьсянаселенням,суб’єктамигосподарювання.Стабільна основарегіональнихінтересівєприродною,оскількирегіон неможе як,наприклад,підприємство,ліквідуватися,саморозпуститися.Регіональніінтереси –цезацікавленість устабільномувідтворенні тапримноженнісоціального, природно-ресурсного,демографічного,господарськогопотенціалурегіону.Якщоцепорушується, торегіон переходити до рангудепресивного й без державноїдопомогивийти із цого стану неможе.

>Такожіснуютьсуттєвівідмінностіміжрегіональними тадержавнимиінтересами. Так, держава яксуб’єктгосподарюваннязацікавлена у максимальномувидобутку йпереробцісировини йресурсів. У цьомуєпевніінтереси йрегіону:вінзацікавлений увиділенніінвестицій таматеріально-технічнихресурсів,створенні новихробочих місць,розвиткуінфраструктури.Проте яксуб’єктприродокористуваннярегіон векологічнихобмеженнях йнавітьзабороні збільшеннявидобутку йпереробкиресурсів узв’язку ззниженнямтехніко-екологічної безпеки йпогіршенняякостідовкілля.Проведенняпевноїгосподарської політики на територїконкретноїадміністративно-територіальноїодиницімаєвідповідатидержавнимінтересам. Однаклише невеликачастинарегіональнихінтересівавтоматичнореалізується череззагальнодержавнуполітику.Саме томурегіональнаекономічна політика винназайнятичільнемісцесередзасобівуправлінняекономікою держави.

2. Концепцію державноїрегіональноїекономічної політики в Україні таїїреалізація.

>Територія Українивідрізняєтьсясвоїмирозмірами тазначноюпросторовоюдиференціацієюприродних умів,рівнівекономічного тасоціальногорозвитку,спеціалізаціїпромислового тасільськогосподарськоговиробництва. Не можна невраховувати ісуттєвіісторичні,демографічні,культурні,релігійні таіншівідмінності.Слідвзяти доуваги івиникнення назаході держависпільного кордону ізЄвропейським Союзом,який проводитиактивнурегіональнуполітику та багатоіншихфакторів.[1]

>Саме томуєважливим яктеоретичний то йприкладнийаспектиформуванняобґрунтованоїрегіональноїекономічної політики України.

>Основніпринципи Сучасної державноїрегіональної політикивикладені узгадуванійКонцепції державноїрегіональної політики. Зметоюпровадженняїїположень в Українірозроблено йприйнято низкузаконодавчихактів:

>Бюджетний кодекс України,

Земельний кодекс України,

Закон України „Протранскордоннеспівробітництво”,

Закон України „Пророзмежування земель державної йкомунальноївласності”,

>Генеральну схемупланування територї України,

>Загальнодержавнупрограмурозвиткумалих міст,

>Програму державноїпідтримкирозвитку місцевого самоврядування України.

>Триваєобговорення ііншихважливихдокументів на державномурівні.Фахівцізазначають, щовизначальноюрисоюсучасногоетапурозвиткурегіональної політикиєперехід відетапузупиненнякризовихявищ достійкогоекономічногозростання наосновіактивноїструктурно-інноваційної політики,розширенніфінансових таматеріальнихможливостей держави довирішеннязавданьрізногорівня урізних сферахжиттєдіяльності.Регіональна політика в Україніздійснюється наоснові такихпринципів:

-системність, згідно ізяким упроцесіформування тареалізації державноїрегіональної політикимаютьвраховуватися увзаємномузв’язкузагальнодержавні,регіональні тамісцевіінтереси, заподіяннящодорозвитку всіх сферсуспільного життя, йогооптимальноїтериторіальноїорганізації,усісуттєвозначущіфактори;

-географічнаобґрунтованість, згідно ізякимформування тареалізація державноїрегіональної політикимаютьспиратися нагеографічнізнання про територї, їхніприродні,економічні,історичні,демографічні таіншіособливості,етнічні йкультурнітрадиції ізметоюзбереженнясамобутності окремихчастин країни таефективноговикористання ресурсногопотенціалурегіонів;

-конституційність тазаконність, заякимиреалізація політикиздійснюєтьсявідповідно доКонституції та законів України,іншихактівзаконодавства та наосновічіткогорозподілузавдань,повноважень тавідповідальностіміж органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

-пріоритетності забезпечення прав й свободлюдини й громадянина,максимальненаближенняпослуг, щонадаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, добезпосередніхспоживачівгромадян,підприємств,установ таорганізацій;

- забезпеченняунітарності України тацілісностіїї територї,включаючиєдністьекономічногопростору навсій територї держави,їїгрошово-кредитної,податкової,митної,бюджетноїсистеми;

-субсидіарність,створенняналежних умів дляпоєднанняцентралізації тадецентралізації уздійсненнідержаної влади,розвитку місцевого самоврядування;

-диференційованістьнадання державноїпідтримкирегіонам ізурахуваннямрівнів їхньогосоціально-економічногорозвитку, природно-ресурсногопотенціалу таіншихфакторіввідповідно до умів,критеріїв тастроків,визначенихзаконодавством;

-стимулюваннятісногоспівробітництваміж органамивиконавчої влади та органами місцевого самоврядування дляоб’єднання їхнізусиль ізметою розробка тареалізаціїзаходів, котрістановлятьспільнийінтерес;створенняекономічних,правових таінших умів тастимулів дляукрупнення йприскоренняформуванняекономічно тафінансовоспроможнихсільськихтериторіальних громад,розвиткуспівробітництваміж органами місцевого самоврядування, їхнідобровільногооб’єднання васоціації,спілки,союзи таіншіоб’єднання длярозв’язання проблем, щостановлятьспільнийінтерес. Уразі їхньогостворенняслідпередбачитиделегуванняїмпевнихповноважень.

 

3.Актуальніпроблемирегіональної політики України та їхньогорозв’язання.

>Територіальноюосновоюреалізаціїрегіональної політики, державногоуправління та місцевого самоврядування в Українімає бутивідповідна системаадміністративно-територіального улаштую.Проведений заучастюпровіднихвчених тафахівців центральнихорганіввиконавчої владианалізсвідчить, щоосновними проблемами уцій сферіможуть бутивизначенітакі[2]:

-законодавчаневрегульованість правового статусуадміністративно-командниходиниць, порядкувирішенняпитань у сферіадміністративно-територіального улаштую (до цого години запитаннявирішуються наосновіПоложення про порядоквирішенняпитаньадміністративно-територіального улаштуюУкраїнськоїРСР,затвердженогоПрезидієюВерховної ЗарадиУкраїнськоїРСР 12березня 1981 року);

-невідповідністьКонституції України тавнутрішнянеузгодженістьіснуючоїбагаторівневоїсистемиадміністративно-територіального улаштую,збереженнявсупереч Основному Закону України такихкатегорійадміністративно-територіальниходиниць як селищеміського типу,сільрада, атакожселищна,міська рада,хоча смердоті не належати дотериторіально-адміністративниходиниць, а й заКонституцією Україниє органами місцевого самоврядування;

-розташування убагатьохвипадках на територї містінших міст, атакожсіл, селищ, котрімають статус окремихадміністративно-територіальниходиниць, щостворюєумови дляконфліктівповноважень,порушенняінтересівгромадян,законності удіяльностіорганів місцевого самоврядування;

-недосконалістькласифікації міст,відсутністьчіткихкритеріїв дляустановленнярайонів, атакожвіднесеннянаселенихпунктів докатегоріїсіл, селищ, міст, порядкуутвореннярайонів умістах;

-відсутність убагатьохвипадках напланово-картографічнихматеріалахустановленихвідповіднимиуповноваженими органами міжадміністративно-територіальниходиниць,зокрема,обласних тарайоннихцентрів,невинесення їхнього в натуру,встановленнязначноїчастини між такиходиниць безурахуваннямісцевихприродних,історичних таіншихфакторів, перспективрозвиткурегіонів йнаселенихпунктів;

-надмірнаподрібненістьадміністративно-територіальниходиниць нарівні села, селища.

>Зазначені таіншіпроблеми вцій сфері негативновпливають навирішенняпитаньсоціально-економічногорозвитку, державногоуправління,виконання органамивиконавчої влади та місцевого самоврядуванняпокладених нимиповноважень,наповненнявідповіднихмісцевихбюджетів,реалізацію праввласності,вирішення земельніпитань,задоволення наналежномурівні потреб людей,проведеннявиборів тощо. Длявирішенняцих проблем задорученням Президента було брозробленоКонцепціювдосконаленняадміністративно-територіального улаштую України та законопроект „Проадміністративно-територіальнийустрій України”, котрі насьогодніузгоджуються таобговорюються, после чогоможуть бутивнесені наприйняття.

>Важливим фактомпідвищенняобґрунтованості тадієвостірегіональної політики сталозатвердженняВерховноюРадою УкраїниГенеральноїсхемипланування територї України 7 лютого 2002 року.Різнічастини територївирізняютьсяпритаманними лишеїмсполученнямисуспільних потреб,ресурснихможливостей,екологічнихобмежень, всіх тихийособливостей, котрівпливають натериторіальнийустрій країни.Чимповнішавідповідність такихособливостейфактичномувикористанню територї, тім вищийефективністьрозвитку,комфортнішіумови життя людей.Генеральна схемапланування територї Українирозроблена із адорученням Президента України та навиконанняспеціальноїпостановиКабінету міністрів України.ЗамовникГенеральноїсхеми –Держбуд України.Головнийрозробник –інститут „>Діпромісто”.

>Генеральна схемавідображаєперш наінтереси територї. Томуце посутібізнес-паспорт країни,першоосновавсієїподальшоїмістобудівноїдокументації. Цеважливаскладова національноїсистемистратегічногопрогнозуванняекономічного йсоціальногорозвитку.

>Використання територї Українихарактеризуєтьсязначнимидиспропорціями,зокрема:

надзвичайновисоким,економічно таекологічнонеобґрунтованимрівнемгосподарського (>передусімсільськогосподарського)освоєння територї;

значнимиплощами танизькоющільністюзабудовивиробничихтериторій;

нераціональнимрозміщеннямвиробничих тажитловихтериторій;

малоючасткоютериторійприродоохоронного,рекреаційного,оздоровчого,історико-культурногопризначення;

наявністюзначнихтериторій,використання якізаконодавчообмежується тавимагаєспеціальногоохоронного режимугосподарювання (>територіярадіаційногозабрудненнявнаслідокаварії наЧорнобильській АЕС,санітарно-захисні таохороннізонипідприємствпромисловості, транспорту та зв'язку,об'єктиприродно-заповідного фонду таісторико-культурногопризначення,курорти,річки, моря, озера,водосховища таіншіводойми,водозабори);

територіальноюневідповідністюрозміщенняводоємнихвиробництвмісцевимводним ресурсів.

Санітарно-епідемічний таекологічний стан територї України,рівеньприродно-техногенної безпекихарактеризується:

деформованоюструктуроюгосподарського комплексу припереважаннівиробництв ізресурсозатратними,екологічнонебезпечнимитехнологіями тазначнимзношеннямосновнихфондів;

високимрівнемзабрудненнянавколишнього природногосередовищабагатьохрегіонів,недостатнімрозвиткомекологічноїінфраструктури;

наявністюзначнихтериторій, щозазнаютьпостійноговпливунебезпечнихгеологічнихпроцесів.

Внаслідок цоготериторія Українивідзначаєтьсянадмірнимтехногеннимнавантаженням надовкілля,високимступенем йогозабруднення таприродно-техногенноїнебезпеки.

Донедоліківфункціонування системрозселення належати:

неузгодженістьсоціального,економічного,містобудівного таекологічногоаспектіврозвиткунаселенихпунктів таприлеглихтериторій;

надмірнаконцентрація населення йвиробництва великімістах;

уповільненийрозвитокбільшостісередніх ймалих міст, селищ тасіл;

ексцентричнетериторіальнерозташуваннябільшостіобласнихцентрів,недостатнійрозвиток у центрахвнутрішньообласних системрозселення (особливоміжрайонних,районних)об'єктівсоціально-культурногообслуговування населенняприлеглихтериторій татранспортнихзв'язків, що недаєзмоги забезпечитистворення для шкірного громадянина (>незалежно відмісця йогопроживання)рівних умівдоступності доцихоб'єктів;

недостатнійрівеньрозвиткусоціальної таінженерно-транспортноїінфраструктуринаселенихпунктів.

Основною причиноюцихнедоліківєвідсутністьнауковообґрунтованоїзагальнодержавноїстратегіїефективноговикористання територї країни.

>Всіцінедоліки можнаподолати ізогляду напередумовивикористання територї України, щосприяютьїїсоціально-економічномурозвитку:

вигіднегеополітичнерозташування вцентріЄвропи, наперетинікомунікаційнихзв'язків ">захід - схід" та ">північ-південь";

достатньосприятливіприродно-кліматичніумови;

наявністьтериторій ізприродним станомландшафтів;

якісний стан тависокапродуктивність земельніугідь;

значнізапасимінеральнихресурсів;

розвинутийінтелектуальний танауково-технічнийпотенціал;

потужнабагатогалузевавиробнича база;

розвинутамережанаселенихпунктів;

наявністьтериторій ізвисокимпотенціаломсоціально-економічногорозвитку;

розвинутаінженерно-транспортнаінфраструктура тазначнаїїщільність;

унікальнийісторико-культурний,туристичний тарекреаційнийпотенціал;

вушкоформування єдиноїтериторіальноїсистеми національноїекологічноїмережі.

Одним знайважливішихдосягненьГенеральноїсхемиєрозробленезонування територї України. Длястворенняповноцінногожиттєвогосередовища тасприятливих уміврозвиткуекономіки, забезпеченняефективноговикористанняпотенціалутериторій ззбереженням їхньогоприродної таісторичноїсамобутності напідставірезультатівоцінкиприродних йантропогеннихчинників (вид тащільністьзабудови,екологічний стан тощо)визначено за видами та режимамипереважноговикористання:

1) територї ізінтенсивною,переважнопромисловою,міськоюжитловою тагромадськоюзабудовою (зонаурбанізації), до тогочислі:

ізкритичнимрівнемвиробничо-містобудівногоосвоєння (>центральначастинаДонбасу,міста ізнаселенням понад 500 тис. Чоловік, атакожміста Севастополь,Сімферополь та Херсон, їхньогоприміськізони);

ізвисокимрівнемвиробничо-містобудівногоосвоєння (>приміськізони Києва,Черкас,Чернігова, Житомира,Вінниці, Полтави, Сум йКіровограда,райони, щооточуютьцентральнучастинуДонбасу);

зсереднімрівнемвиробничо-містобудівногоосвоєння (>Красноперекопський,КерченськийпромисловірайониАвтономноїРеспубліки Крім,Нікопольськиймарганцеворуднийбасейн таЗахіднийДонбас; територї, щоприлягають дорештиобласнихцентрів тарозвиненихпромисловихцентрів ізнаселенням понад 50 тис. Чоловік, котрівідіграють рольпереважноміжрайоннихцентріврозселення);

2) територїпереважноагропромисловоговиробництва тасільськоїзабудови (зонасільськогогосподарства);

3) територї таоб'єктиприродно-заповідного фонду,ліси,водно-болотніугіддя,землі водного фонду,рекреаційного таоздоровчогопризначення,іншіприродні територї,важливі длязбереженнябіологічного та ландшафтногорізноманіття (зона національноїекологічноїмережі);

4) територї (зона)радіаційногозабруднення, до тогочислівідчуження табезумовного (>обов'язкового)відселення,гарантованогодобровільноговідселення,посиленогорадіоекологічного контролю.

Передбачається натериторіях:

зониурбанізації, до тогочислі:

ізкритичнимрівнемвиробничо-містобудівногоосвоєння -жорсткерегулюваннямістобудівногорозвитку ізпершочерговоюреструктуризацієюекономічноїбази таекологічнимоздоровленнямтериторій;

ізвисокимрівнемвиробничо-містобудівногоосвоєння -регулюваннямістобудівногорозвитку ізмодернізацієюекономічноїбази таекологічнимоздоровленнямтериторій;

зсереднімрівнемвиробничо-містобудівногоосвоєння -регламентаціямістобудівногорозвитку зстимулюванням розбудові Сучасноїекономічноїбази тастабілізацієютехногеннихнавантажень;

зонисільськогогосподарства - забезпеченнясталогорозвиткуагропромислового комплексу тасільськихнаселенихпунктів (ізурахуванням характерурозселення тарегіональноїспецифікипроживання населення),створення новихробочих місць шляхоморганізаціїмалихпідприємств ізпереробкисільськогосподарськоїпродукції,підвищеннярівнязабезпеченостісоціальною таінженерноюінфраструктурою,розвиткуінфраструктуриринкусільськогосподарськоїпродукції,створенняінтегрованих структур ізвиробництва,переробки,зберігання тареалізаціїсільськогосподарськоїпродукції,виведення ізінтенсивноговикористаннямалопродуктивних земель,здійсненнязаходів ізконсервації таохорони земель;

зони національноїекологічноїмережі - забезпеченняформування єдиноїтериторіальноїсистемиприродоохороннихтериторій йдодержання їхні режиму,невиснажливоговикористаннярекреаційних,оздоровчих таіншихресурсів;

зонирадіаційногозабруднення, до тогочислі:

відчуження табезумовного (>обов'язкового)відселення -заборона всіхвидівгосподарськоїдіяльності, забезпеченнядодержаннясуворогоприродоохоронного режиму табезумовноговідселенняжителів;

гарантованогодобровільноговідселення -заборонабудівництва нових тарозширеннядіючихпідприємств,курортно-рекреаційнихоб'єктів,обмеженнясільськогосподарськоговиробництва;

посиленогорадіологічного контролю -заборонабудівництва нових тарозширеннядіючихекологічнонебезпечнихпідприємств,запровадженняобмеження набудівництвозакладіввідпочинку.

Прививченні курсу „ПКС йрегіональнаекономіка” ізданим документом варто детальноознайомитися уВідомостяхВерховної Заради (ВВР), 2002, N 30, ст. 204, чи умережі Internet насайтіrada.gov.ua.

>Щеоднієюважливоюпроблемою Україниєподоланняміжрегіональнихсоціально-економічнихдиспропорцій.Основними причинами цогоявища сталиутвердженняринковоїконкуренції, щоспричинилиподілрегіонів за їхньогоконкурентнимиперевагами танедоліками,різнийрівеньадаптованостірегіонів до умівринку, щоспричиняєтьсяструктуроюекономіки тарізноюспроможністюмісцевихвладнихорганів довтілення реформ нарегіональномурівні. Так,якщо у 1996роціспіввідношеннямінімального й максимальногозначенняваловоїдоданоївартості (ПДВ) на особу врегіонахстановило 2,7 раз, те в 2001році вже 5,9 раз. Заобсягамиінвестицій восновнийкапітал на особуспіввідношення у 1997роцістановило 4,2 рази, те в 2002році 8,1 разу. Насьогодніспіввідношенняміжмінімальним ймаксимальнимпоказникамирівнязаробітної плати – 2,5 рази, аобсягудоходівмісцевихбюджетів однієїсільського жителясягає 50 раз. Зогляду натакуситуаціюважливимєприйняття закону „Простимулюваннярозвиткурегіонів”, проектякогорозглядається. Широкообговорюютьсяпропозиції простворенняМіністерства ізпитаньрегіонального та місцевогорозвитку.

>Проблемою урегіональнійполітиці Україниєрозвитокприкордонних областей держави, котрі частохарактеризуютьсянизькимекономічнимрозвиткомвнаслідок свогопериферійногоположення.Дієвимелементомрегіональної політики сталапідтримка Державоюстворення тафункціонуванняєврорегіонів, якоб’єднаньтериторіальних громад таорганів владисусідніх держав. Заперіод із 1993 рокуствореноєврорегіони „Буг”, „>Нижній Дунай”, „>Верхній Прут”,Карпатськийєврорегіон, дофункціонування які із українськоїсторонизалученіВолинська,Чернівецька,Закарпатська,Одеська,Івано-Франківська та Львівскаобласті, а відприкордоннихіноземних держав –адміністративно-територіальніодиниціПольщі,Білорусі,Румунії,Словаччини,Угорщини,Молдови,Австрії,Німеччини,Франції. Уквітні 2002Кабінет міністрів затвердившиПрограмурозвиткуєврорегіонів, а й у 2003році –утворивєврорегіони „Дніпро” заучастю чернігівськоїобласті тавідповіднихрегіонів Ро-сійськоїФедерації таБілорусі, атакож „Слобожанщина” ускладіХарківської таБілгородської областей.Основниминапрямамиспівробітництваєврорегіонівєпоєднаннязусильвідповіднихорганів державної влади таорганів місцевого самоврядування векономічній сфері, розбудовісоціальної,інформаційної,виробничоїінфраструктури,будівництві тамодернізаціїінфраструктури кордону,розвиткутранспортноїмережі,науковій такультурній співпрацю,охоронінавколишнього природногосередовища,обмінідосвідомміжвідповідними органамивиконавчої влади та органами місцевого самоврядування,взаємнійдопомозі вліквідаціїнаслідківнадзвичайнихситуацій,боротьбі ззлочинністю йнелегальноюміграцією.

Увересні 2003 року заучастюуповноваженихпредставників України,Угорщини,Румунії,Словаччини таЮгославіїдосягнутозгодищодоспільноїреалізаціїІніціативисталогопросторовогорозвиткубасейнуТиси, котрапередбачає розробка вперспективі єдиноїсхемитериторіальногоплануванняцієї територї,координаціюпроведеннянауковихдосліджень таіншихзаходів,спрямованих нареалізаціюположеньцієїсхеми.Єпідставивважати, що уподальшомуцяІніціативаможе статіосновоюутворенняще одногоєврорегіону.

>Особливо ізогляду навходження доЄвропейського Союзусусідніх ізУкраїною державрозвиткуєврорегіонів винна бутинаділенаособливаувага. Цестворюєумови задляотримання зарахуноквідповіднихфондівЄСдодатковихкоштів нарозвитокєврорегіонів, а і доступвітчизнянихпідприємств доновітніхтехнологій,європейських йсвітовихринків.Мають бутирозширеніконтакти ізкерівниками таекспертами ПрограмирегіональногорозвиткуЄвропейського Союзу INTERREG, котра наперіод до 2006 року, виконує ужетретійсвійетап,значноюміроюзорієнтований навирішення проблемприкордонних ізЄвропейським Союзомтериторій.

У Українімають бутивпровадженітакожвідповідніміжнароднідокументи,зокрема „>ОсновоположніпринциписталогопросторовогорозвиткуЄвропейського континенту”,ухваленіКонференцією Міністрів,відповідальних затериторіальнийрозвиток уГанновері, ФРН, 2000,Європейськахартіярегіональногопросторовогопланування (>Торремолінос,Іспанія, 1983).


>Література

1.ДолішнійМ.І.Актуальніпроблемиформуваннярегіональної політики в Україні //Регіон.економіка. – 1999. - №3(13).

2.ІщукС.І.Розміщенняпродуктивних сил (>теоретико-методологічніоснови). – До.:УФІМБ, 1997. – 98 з.

3.КулікО.О.Перспективирегіональноїекономічної політики намежі ХХ та на початку ХХІстоліть //УГЖ. – 1999. - №1.

4.Розміщенняпродуктивних сил України:Підручник /Є.П. Качан,М.О.Ковтонюк,М.О.Петрика таін. – До.:Вища школа, 1997. – 375 з.

5.СтеченкоД.М.Управліннярегіональнимрозвитком:Навч.посібник. – До.:Вища шк.., 2000.

6. Чумаченко Авт.Регіональна політика в Україні. –Донецьк, 1993. – 68 з.

7. Шевчук Л.Розміщенняпродуктивних сил.Навч.посібник. – Львів, 2001. – 150 з.


>Додаток



[1] ДанилишинБ.М.,ОлійникЯ.Б.,НудельманВ.І., Романюк С.А.,Філіпенко О.С., Балабанов В. Г., ОлещенкоВ.І.Актуальніпроблемирегіональної політики в Україні ташляхи їхнірозв’язання. //Україна:географічніпроблемисталогорозвитку. Зб. наук.праць. В. 4-х т. – До.:ВГЛОбрії, 2004. – Т. 1. -с.10-19.

[2] ДанилишинБ.М.,ОлійникЯ.Б.,НудельманВ.І., Романюк С.А.,Філіпенко О.С., Балабанов В. Г., ОлещенкоВ.І.Актуальніпроблемирегіональної політики в Україні ташляхи їхнірозв’язання. //Україна:географічніпроблемисталогорозвитку. Зб. наук.праць. В. 4-х т. – До.:ВГЛОбрії, 2004. – Т. 1. -с.14-15.


Схожі реферати:

Навігація