Реферати українською » География » Плавання Г.І. Невельского на транспортному судні «Байкал» в 1848 – 1849 рр.


Реферат Плавання Г.І. Невельского на транспортному судні «Байкал» в 1848 – 1849 рр.

У 1843 р. російське уряд заснувало так званий Особливий комітет до обговорення і формування заходів для зміцнення своїх позицій Далекому Сході у зв'язку з зміненій там обстановкою. Для початку практичним заходам, що з забезпеченням безпеки російських володінь Далекому Сході, потрібно було попередньо вирішити питання судоходности гирла Амура. У грудні 1844 р. було вирішено досягти цього силами і коштами Российско-Американской компанії. За підготовкою експедиції на Амур пильнувала місцева сибірська адміністрація, яка особливо чітко представляла важливого значення цій водній магістралі у розвиток краю.  

5 травня 1846 р. з Ново-Архангельска району Амура вийшов бриг «Костянтин» під керівництвом поручика корпусу флотських штурманів А.М. Гаврилова. Як випливає з оповідання Гаврилова та інших даних, через обмеженість у часу праці з дослідження Амура фактично були завершено. Про це засвідчила й карта, прикладена до журналу плавання. Сам керівник експедиції відчував незадоволеності. Проте, Ф.П. Врангель, досвідчений географ і моряк, якому було передано відкликання матеріали плавання А.М. Гаврилова, зробив висновок щодо несудоходности Амура.  

Не минуло і року, як перед російським урядом був знову порушено питання необхідності повторного дослідження гирла Амура. Ініціатором посилки нової експедиції у цей район виступив талановитий морської офіцер Геннадій Іванович Невельской.  

Г.І. Невельской народився 23 листопада 1813 р. у ній потомственого морського офіцера. Одинадцяти років він втратив батька, а 15 років було визначено у морської корпус, що й закінчив із відзнакою. З 1829 по 1847 рр. плавав різними судах в Балтійському, Північному і Середземноморському морях й у досконало вивчив морське справа. Ще кадетському корпусі, яким керував знаменитий І.Ф. Крузенштерн, Невельской познайомився з Літературою по амурському питання, старанно вивчив її й дійшов думки, що ця повноводна і могутня ріка неспроможна губитися в наносних пісках, а повинен мати вихід океан. З роками Невельской дедалі більше замислювався про організацію спеціальної експедиції на дослідження басейну Амура і інших ра-йонів Далекого Сходу.  

У реалізації планів йому допоміг знаменитий російський мореплавець Ф.П. Літке. Коли 1847 р. Невельской повернувся у Петербург з чергового плавання по Балтийскому морю, він знав про своє призначення командиром транспортного судна «Байкал», які мали податися Далекий Схід. Начальник головного морського штабу О.С. Меншиков рекомендував Невельскому звернутися до М.М. Муравйову, що на той час був у Петербурзі. Ідея нового дослідження Амура, викладена Невельским, зацікавила молодого генерал-губернатора, який обіцяв підтримку. Невельскому було тоді 33 року, а Муравйову – 38 років.  

Для Невельского настала гаряча час. Тим часом транспорт «Байкал» було підготовлено до плавання. 21 серпня 1848 р. судно здійнялося з якоря на кронштадском рейді і у далеку дорогу. То справді був невеличкий корабель тоннажністю 250 тонн, довжиною 94 фути, шириною 27 футів 7 дюймів і з повним осадкою 12 футів 9 дюймів. Попри невеликі розміри, судно мало хорошими морехідними якостями. 12 травня транспорт ввійшов у Петропавловский порт, шлях від Кронштадта до Петропавловська «Байкал» виконав за 8 місяців, і 23 дня.  

22 липня 1849 р. Г.І. Невельской спільно зі своїми офіцерами і матросами відкрив прохід з Татарської протоки в Амурский лиман. Це визначну подію він описав багато років в такий спосіб: «22-го травня 1849 року досягли того місця, де цей запеклої берег зближується з протилежним йому сахалинским. Саме тут, між скелястими мисами на материку, названими мною Лазарєва і Муравйова, і приземленим мисом Погоби на Сахаліні, замість знайденого Крузенштерном, Лаперузом, Броутоном й у 1846 року Гавриловим низького перешийка, ми відкрили протоку шириною на чотири милі і з наименьшею глибиною 5 сажнів (морська сажень – 1.83 м). Продовжуючи шлях свій далі на півдні і досягнувши 24 липня широти 51естґ, тобто. тієї, до якої доходили Лаперуз і Броутон, ми повернулися і, проследовав відкритим нами Південним протокою, не втрачаючи нитки глибин, выведших нас з Татарської затоки (протоки) в лиман, направилися вздовж західного берега Сахаліну».  

Тепер те що, що Сахалін – острів, а гирло Амура судоходно і має дві виходу – північ в Охотське морі та на південь – в Татарський протоку, не викликав сумнівів. Програма досліджень експедиції була успішно завершено. Плавання «Байкалу» поклало початок систематичним гідрографічним зйомок. З усією очевидністю постало питання необхідність посилки у цей район наукової експедиції для планомірного здійснення гідрографічних і географічних досліджень.

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту http://www.fegi.ru

Схожі реферати:

Навігація