Реферат Алжир

«року міністерство освіти РК»


                      на задану тему:

      «Алжир»

                       

                 

                     Виконала: Русанов.И. А.

                                                        Перевірила: Аскарова М. До.

                             

                                  «Ак-Су 2001»

 

     У стрімчастих скель гористого берега сусідів хлюпотять сине-зелё-

ные хвилі Середземного моря. Над лісистими схилами не-

високих прибережних гір піднімаються окремі вершини-

велетні, обкутані сивим туманом. Зрідка поперед очі

мандрівника виникають хащі заливов.На їх берегах сре

-ді зелені садочків і з гаїв біліють амфітеатри міст, звіряння-

ют сонцем бані мечетей і височіють стрункі мінарети.

     Це- Алжир, один із найбільш великих країн Африки. Його

Площа - 2382 тис. кв. км., населення - 10.5 млн. людина.

Переважна більшість корінних жителів країни – ара-

ще й бербери, які називали себе алжирцями. У це

фелахи- хлібороби, кочівники- скотарі, ремісники

і створить робочі. Французькі колонізатори розпочали завоева-

нию Алжиру в 1830 р. Нині у Алжирі- понад 1 млн. євро-

пейцев, переважно французів.

     Столиця країни- р. Алжир.

      Поверхня країни гориста. Хребты Атлаських гір чого-

редуются з широкими плато. На півдні розташовані Алжирс –

кая Сахара, що становить кам'янисте плато, переходить

до області пустель, і нагір'я Ахаггар. З- за спекотного, сухого

клімату серед рослинності переважають сухолюбивые,

вечнозелёные, часто колючі чагарники. Ліси покривають

переважно вологі западини і підніжжя гір.

     На карті ця країна нагадує неправильний чотирьох-

косинець, розташований між Тунісом і Марокко,в середовищ-

ній частини «Джезирата ель- Маґрибу», т. е. «Острови заходу».

Територія Алжиру тягнеться від узбережжя до серця великої

пустелі Сахари.

     Алжир- аграрна країна. Основні сільськогосподарські

культури: пшениця, ячмень,овес, виноград, оливки, мигдаль.

Выращиваются також овочі , тютюн, бавовну, кукуруза,цит-

русовые.Население працює також над збиранням трави альфа

і кори коркового дерева , які з фруктами і

овочами становлять основну частину алжирського експорту.

 

    Якщо піднятися одну з вершин прибережній ланцюга

Атлаських гір ,то відкривається панорама Телля («Холмов»).

Серед хвилястих хребтів – то легких ,повітряних ,потопаючих

в блакитнуватої серпанку, то сірих і похмурих- лежать широкі

долини і плато з виноградниками , оливковими гаями ,

фруктовими садами і посівами пшеницы.Поля то величезні,

неозорі, майже без межей і доріг, то маленькі, каджу –

щиеся клітинами гігантської шахівниці.

     Разводятся велика рогата худоба, вівці, кози, коня,

верблюди. Розробка з корисними копалинами перебуває у ру-

ках французького капіталу. Отримала розвиток видобуток ж –

лезной руди, фосфоритів, кам'яного вугілля. У невеличкому до-

личестве добуваються цинк, свинець, ртуть, срібло. У послід-

ние роки виявлено великі родовища нафти. Обра-

батывающая промисловість зайнята переробкою сельско-

господарського сировини, переважає кустарне і ремісниче

виробництво (особливо килимарство).

     Схилами і вершинах гір ліпляться селища, располо-

дружини таким близьким друг від друга, що з пагорба помітні 

відразу 10-15 сіл. Вони живуть алжирцы-феллахи, вытес-

нёные з родючих долин в гори навалою француских

переселенцев-колонистов.Поля фелахів порізані ярами,

посіви лізуть по урвистим схилах чи туляться у

підніжжя скель. Господарство селянина зазвичай дуже скром-

ное: одну чи дві осла, іноді ще й мул чи верблюд, у

заможніших - одна - дві корови. Лише поодинокі щасливці мають власні крихітні земельні учас- 

тчи. Найчастіше фелах, щоб прогодувати сім'ю змушений

орендувати землю на кабальні умови чи в батраки

до француским колоністам.

     Усього трохи більше 25 тис. колонистских господарств вла-

деет майже 3 млн. га земель з десяти - 11млн. га, придатних для

землеробства. Вони захопили в найбільш родючих рай-

онах страны.Им належить тут виноградники,оливковые

плантації, апельсинові сади, неозорі поля зернових.

Їм належить і вода. Ирригационные споруди подають її в землю колоністів, а чи не на жалюгідні поля фелахів.            

      Десятки і сотні тисяч безземельних селян йдуть

шукати заробіток на рудники північного сходу країни чи 

промислові підприємства прибережних міст. Тяжёлой

промисловості, крім гірничодобувної, в Алжирі немає,

оскільки колонізатори були зацікавлені у экономичес-

кому економічному розвитку країни і відводили їй роль сировинної і сельско-

господарського придатка Франції.

       Багато алжирці працюють докерами в портах, звідки

увозятся багатства алжирській землі і її надр. На широких

набережних рр. Алжиру, Орана і Бона височіють купи залоз-

іншої руди з Уэнзы і Бені - Сафа, фосфоритів з району р. 

Тебессы, гори мішків з пшеницею, скринь із фруктами і

овочами, тюків пресованої альфи (трави, що йде на про-

изводство високоякісного паперу) й безмежні ряди

бочок з вином.

        Міста узбережжя вражають своїми контрастами. На

Прямих і широких проспектах з садами, парками,фонтанами

височіють багатоповерхівки з бетону і скла. Це роско-

шные магазини, адміністративні установи, банки,конт-

оры. Вілли, зведені вже мавританському стиле,тонут в зелено-    

ні пальм, в хмарах білих, блакитних, помаранчевих і рожевих

квітів.

      Поруч з цим пишнотою перебувають квартали алжир-

ской бідноти- Касба, де звивисті вузькі брудні вулиці-

ущелини затиснуті між глухими стінами будинків. Над вулицями

нависають численні галереї і тераси. Пахне дублё-

іншої шкірою, баранячим салом і гнилизною. Тут снуёт строката і

галаслива натовп. Миготять тюрбани, фески, хустки, жіночі

покривала. Низькі двері ведуть у глиб будинків, де у малень-

ких темних комірчинах туляться сім'ї ремісників та скорочення робочих

У Касбе живе переважна більшість алжирського населення горо-

дов. У містах зосереджена сьома частина корінних житі-

лей країни й переважна більшість європейців.

     Хозяйничают країни далеко ще не все європейці. Її багатий-

ства прибрали до рук лише кілька десятків тисяч круп-

ных землевласників, промисловців, чиновників, банки-

рів, «королів» текстилю, транспорту. Інші європейці-

дрібні фермери, скромні службовці, робочі.

      Серед безробітних часто помітні як смуг-

лых арабів, а й светлокожих французів, іспанців, итальян-

цев. Цих людей зустріти і околицях,

в «бидонвиллях»-посёлках безробітних. У жалюгідних халупах,

сооружённых із старих бідонів з-під бензину, ящиків і

іншого мотлоху, вони живуть пліч-о-пліч з алжирцями.

       У ХIХ в. Франція завоювала Алжир і превра-

тила на свій колонію. З 1954 р. алжирський народ під руково-

дством масової антиімперіалістичної організації        

 Фронт національного звільнення Алжиру   веде воору-

жённую боротьбу національну незалежність. 19 вересня

1958г. було проголошено Алжирська Республіка і створено

Часовий уряд, що у еміграції. Актив-

ное що у національно - визвольних змагань прини-

мает  Алжирська комуністична партія.        

  

Схожі реферати:

Навігація